ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питання зупинення апеляційного провадження
24 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/24556/25 пров. № А/857/12579/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя - Глушка І. В.
суддів - Затолочного В. С.
Судової-Хомюк Н. М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові клопотання Управління Служби безпеки України у Львівській області про зупинення провадження у справі №380/24556/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі №380/24556/25 за апеляційною скаргою Управління Служби безпеки України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року. Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
06 квітня 2026 року скаржником заявлено клопотання про зупинення апеляційного провадження у розглядуваній справі, покликаючись на наявність передбачених п.3 ч.1 ст.236 КАС України підстав, до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26.
Надаючи правову оцінку заявленому клопотанню, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 236 КАС України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі.
Відповідно п.3 ч.1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
В даному випадку, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі №380/24556/25 з мотивів, наведених заявником, відсутні.
Колегія суддів зауважує, що зміст заявленого клопотання свідчить, що відповідач, покликаючись на передачу справи №240/401/26 на розгляд об`єднаної палати та на необхідність формування єдиного підходу щодо застосування пункту 4 постанови КМУ №704 з урахуванням змін, внесених постановою КМУ №481, не зазначив, яке конкретне питання права у справі №240/401/26 є спільним із предметом спору у справі №380/24556/25 та яким чином правовий висновок об`єднаної палати Верховного Суду може мати визначальне значення для вирішення справи №380/24556/25.
Водночас реалізація судом процесуального права на зупинення провадження повинна узгоджуватися із завданням адміністративного судочинства, принципом розумності строків розгляду справи та правом особи на ефективний судовий захист. Тому зупинення провадження не може ґрунтуватися лише на формальному збігу нормативних актів, які підлягають застосуванню у різних за змістом правовідносинах. За відсутності реальної необхідності очікування такого правового висновку зупинення провадження призводить до невиправданого відкладення апеляційного перегляду та не відповідає вимозі розумного строку судового розгляду.
Необхідність такого підходу набуває додаткового значення в контексті переговорного процесу щодо вступу України до Європейського Союзу. У Спільній позиції Європейського Союзу щодо Кластера 1 «Основи» від 12 червня 2026 року (AD 18/26, CONF-UA 2/26) підвищення ефективності та результативності роботи судів визначено одним із проміжних критеріїв за Розділом 23 «Судова влада та основоположні права». Європейська Комісія у Звіті щодо України за 2025 рік (SWD(2025) 759 final) серед необхідних процесуальних реформ окремо зазначила скорочення можливостей для процесуальних затримок і зловживань та подальше спрощення процесуального регулювання відповідно до належних практик ЄС. Ці документи не визначають підстав зупинення провадження, встановлених статтею 236 КАС України, однак підтверджують, що застосування процесуальних механізмів, які спричиняють відкладення розгляду справи, має відповідати реальній процесуальній необхідності та не створювати невиправданих перешкод для своєчасного судового захисту.
За таких обставин правовий висновок, який буде сформульований об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26, не є визначальним для вирішення спору у справі №380/24556/25 та не охоплює того самого правового питання, від якого безпосередньо залежить вирішення заявлених у цій справі позовних вимог.
Отже, перебування справи №240/401/26 на розгляді об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не створює для суду апеляційної інстанції передбачених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України достатніх правових підстав для зупинення провадження у справі №380/24556/25.
Порівняльно вимога уникнення процесуальних механізмів, здатних без належної потреби перешкоджати оперативному судовому розгляду, відображена також у рішенні Суду справедливості Європейського Союзу (Четверта палата) від 12 грудня 2024 року «Getin Holding та інші» (Getin Holding and Others), C-118/23, ECLI:EU:C:2024:1013, у якому в контексті статті 47 Хартії основоположних прав Європейського Союзу та статті 85(3) Директиви 2014/59/ЄС Суд наголосив на необхідності забезпечення оперативного судового перегляду.
Суд апеляційної інстанції також ураховує характер правовідносин, щодо яких особа звернулася за судовим захистом. Позов стосується реалізації права позивача на пенсійне забезпечення. Позивач перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ. У Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022 у справі про посилений соціальний захист військовослужбовців, підпункт 3.2 пункту 3 мотивувальної частини, Конституційний Суд України наголосив, що реалізація права на соціальний захист військовослужбовців та членів їхніх сімей потребує якісного й ефективного правового регулювання та механізмів державної підтримки. Подальший розвиток цього підходу міститься у Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 у справі щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України, підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 мотивувальної частини, у якому Суд виходив зі спеціального статусу цієї категорії осіб та необхідності забезпечення їм соціальних гарантій високого рівня. Ці обставини додатково вимагають уникнення процесуальних затримок, які не мають об`єктивного юридичного виправдання.
З огляду на те, що предметом спору у цій справі є наявність права у позивача на оформлення довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року із визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, для подальшого перерахунку пенсії з 01 липня 2025 року, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за можливе застосувати висновки Верховного Суду у постанові від 27.08.2026 по справі №520/24670/25, відповідно до яких відсутні підстави для зупинення провадження у цій категорії справ.
Керуючись ст. ст. 236, 241, 243, 248, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання Управління Служби безпеки України у Львівській області про зупинення провадження у справі №380/24556/25 - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк