ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Львів Справа № 607/1227/26 пров. № А/857/38709/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Глушка І.В. та Глазька С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Нагибайло Т.О.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з`явився;
від відповідача - не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській обл. Департаменту патрульної поліції на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 08.04.2026р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Кметика Віталія Ярославовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Управління патрульної поліції в Тернопільській обл. Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Дуда О.О.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 13 год. 30 хв. 08.04.2026р., м.Тернопіль Тернопільської обл.),-
В С Т А Н О В И В:
19.01.2026р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції - 20.01.2026р.) за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Кметик В.Я., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6489010 від 10.01.2026р., згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у розмірі 20400 грн. (а.с.1-6).
Згідно ухвали суду від 21.01.2026р. відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (а.с.13).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 08.04.2026р. заявлений позов задоволено; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6489010 від 10.01.2026р., згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн., скасовано, а провадження у справі закрито; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.31-33).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Управління патрульної поліції /УПП/ в Тернопільській обл. Департаменту патрульної поліції /ДПП/, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.36-39).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що після винесення рішення суду про позбавлення права керування транспортними засобами така особа втрачає право на керування автомобілем, при цьому сама наявність невилученого посвідчення водія не поновлює та не зберігає таке право.
Факт керування автомобілем позивачем, який позбавлений права керування транспортними засобами, доведений і підтверджений належними доказами; відповідач дотримався процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення; підстави для сумнівів щодо неупередженості чи об`єктивності зі сторони посадових осіб останнього не доведені.
Представник позивача - адвокат Кметик В.Я. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.69-75).
У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи (в тому числі оглянувши відеоматеріали) та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови серії ЕНА № 6489010 від 10.01.2026р., винесеної інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській обл. ДПП лейтенантом поліції Пилипчуком Р.А., о 00 год. 43 хв. 10.01.2026р. позивач ОСОБА_1 на вул.Підволочиське шосе, 2 в м.Тернополі керував транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Peugeot 308», номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами на один рік згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. у справі № 607/4418/25, чим порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху /ПДР/.
На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.
До постанови долучені відеоматеріали з нагрудних камер 472624, 474450, відеореєстратора службового автомобіля 311781 (а.с.8).
Окрім цього, згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 01.05.2025р. в справі № 607/4418/25 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (а.с.17-18).
Із змісту заявленого позову слідує, що ОСОБА_1 не оспорює фактичних обставин - факт керування автомобілем у час та місці, що зазначені в спірній постанові відповідача. Разом з тим, позивач наголошує на недотриманні процедури розгляду справи, відсутності порушення вимог п.2.1 «а» ПДР, недотриманні відповідачем приписів ст.ст.279, 280 КУпАП, а також зазначає про невмотивованість постанови відповідача.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про наявність у нього посвідчення водія відповідної категорії, що підтверджує його право на керування транспортними засобами відповідного виду. При цьому, орган поліції не встановив обставин щодо відсутності посвідчення водія, його недійсності або невідповідності категорії транспортного засобу, а також такі обставини не відображені в оскаржуваній постанові.
Отже, вимоги п.2.1. «а» ПДР виконані позивачем належним чином та в повному обсязі. Зазначена норма регулює обов`язок водія мати при собі посвідчення водія відповідної категорії та не стосується питань тимчасового обмеження реалізації вже набутого права на керування транспортними засобами. Відтак факт наявності у позивача посвідчення водія відповідної категорії свідчить про відсутність порушення вимог вказаного пункту ПДР.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до приписів ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р.:
п.2.1«а» - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
п.2.4 «а» - на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно із п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, у випадку якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Таким чином, водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та на законну вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія.
Частиною 4 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до приписів ст.317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.20 розділу Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затв. постановою КМ України № 340 від 08.05.1993р. (із відповідними змінами та доповненнями), позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.
Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.
Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.
Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.
Повернення посвідчення водія (у тому числі отриманого вперше) особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, здійснюється після закінчення строку позбавлення без складення іспитів.
Вилучені посвідчення водія зберігаються у територіальному сервісному центрі МВС за місцем проживання осіб, зазначеним у рішенні про позбавлення права на керування транспортними засобами.
Із змісту наведених норм слідує, що чинним законодавством чітко визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили постановою суду про позбавлення цього права.
Згідно з ч.ч.1 і 2 ст.294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
В розглядуваному випадку постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 01.05.2025р. у справі № 607/4418/25, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, набрала законної сили 12.05.2025р.
На підставі вказаного судового рішення були внесені відомості до бази даних ІП «Адмінпрактика» ІКС ІППП про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.
Враховуючи наявність судового рішення в справі № 607/4418/25, яким позивач позбавлений права керування транспортними засобами терміном на один рік, відповідач правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 як керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, через що обґрунтовано притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.
Окрім цього, твердження апелянта про необізнаність щодо його позбавлення права керування транспортними засобами не відповідає дійсності, оскільки такий був ініціатором судових процесів, а відтак повинен був слідкувати за їх результатами.
Звідси, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що станом на 10.01.2026р. позивач був обізнаний про своє позбавлення права керування транспортними засобами, однак допустив таке керування.
Принципового значення у розглядуваній справі має правова оцінка представлених відповідачем відеозаписів, які додаються до постанови відповідача.
Вказані відеозаписи, надані стороною відповідача, підтверджують вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.126 КУпАП (а.с.16).
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з ст.31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Зміст долучених до справи відеозаписів не викликає сумнівів в тому, що саме останніми зафіксовані події, які мали місце 10.01.2026р. за участі сторін в справі; останні є якісними, надають можливість чітко й однозначно з`ясувати зафіксовані ними обставини.
Також із відеозаписів встановлено дотримання поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, ознайомлення позивача з його правами тощо.
Отже, вказані відеозаписи слід вважати належними доказами по справі, а відтак останні враховуються судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч.2, 4, 5 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах.
Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа не повинна складати протокол про адміністративне правопорушення, однак зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010р.
Стосовно доводів позивача щодо порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення колегія суддів враховує, що позивачем не було долучено до постанови відповідача жодних письмових клопотань, зауважень та заяв; стосовно дій поліцейських ним не подавалися будь-які скарги в органи Національної поліції або прокуратури.
Окрім цього, процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.
У той же час, як станом на час звернення з даним адміністративним позовом до суду, так і на час розгляду справи у суді і вирішення справи по суті, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на спростування обставин щодо правомірності дій та наявності повноважень у відповідної особи при розгляді справи про правопорушення у галузі безпеки дорожнього руху, як і доказів оскарження таких дій.
При цьому, навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття акта суб`єктом владних повноважень зазначене не може бути безумовною підставою для скасування останнього у випадку встановлення останнім правопорушення, факт вчинення якого підтверджено у ході розгляду справи.
Доказів упередженого ставлення до позивача зі сторони поліцейських або відповідача під час судового розгляду не здобуто.
Відповідно до ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В аспекті наведеного, доводи апелянта щодо представлення належних доказів вчинення позивачем правопорушення є обґрунтованими.
Додатково колегія суддів враховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloranand Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.
Отже, за наведених обставин колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що дійсно о 00 год. 43 хв. 10.01.2026р. позивач ОСОБА_1 на вул.Підволочиське шосе, 2 в м.Тернополі керував транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Peugeot 308», номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами на 1 рік згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. у справі № 607/4418/25, чим порушив вимоги п.2.1 «а» ПДР.
На підставі наведеного, поліцейський правомірно визнав позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, і наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.
Таким чином, заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ч.6 ст.139 КАС України апеляційний суд вирішує питання про розподіл судових витрат у справі.
В силу приписів ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наведеного правового регулювання сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 484 грн. 48 коп. (визначеному відповідно до приписів ст.4 Закону України «Про судовий збір») не підлягає відшкодуванню позивачу.
Водночас, понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта УПП в Тернопільській обл. ДПП.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.272, 286, 310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській обл. Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 08.04.2026р. в адміністративній справі № 607/1227/26 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову представника адвоката Кметика Віталія Ярославовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Управління патрульної поліції в Тернопільській обл. Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - відмовити.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 ; суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Управління патрульної поліції в Тернопільській обл. Департаменту патрульної поліції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді І. В. Глушко
С. М. Глазько
Дата складання повного судового рішення: 24.09.2026р.