ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Львів Справа № 260/8810/25 пров. № А/857/49231/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 260/8810/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Маєцька Н.Д.
час ухвалення рішення - не визначено.,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд із позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (далі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 2), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач 3) у якому просив:
1) визнати затримання працівником Рахівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області о 15 годині та подальше доставлення до відповідача 2, утримання в казармі відповідача 2 в період з 15 год. 10 хв. до 11 год. 00 хв. 29 червня 2024 року, а також подальшу передачу працівниками відповідача 2 працівникам відповідача 3, затримання працівниками відповідача 3 о 11:30 29.06.2024 року та утримання в приміщенні відділу прикордонної служби відповідача 3 до близько 14 години 29.06.2024 року - незаконним;
2) зобов`язати відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 принести публічні вибачення шляхом публікації судового рішення на власних інформаційних ресурсах;
3) зобов`язати відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 встановити службових осіб винних у вчиненні протиправних діянь встановлених в судовому рішенні та притягнути до відповідальності встановленої законом;
4) відшкодувати моральну шкоду заподіяну незаконними діями відповідачів за рахунок державного бюджету України у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у цій справі позов повернуто позивачу.
Не погодившись з цією ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти рішення, яким справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що про небажання суду розглядати спір та наполягає на тому, що спір у цій справі є публічно-правовим.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, згідно з положеннями статті 311 КАС України.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів виходить з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву позивачу суд першої інстанції виходив з того, що позивач у позовній заяві об`єднав позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Згідно з частинами 1-3 статті 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Із аналізу цих положень статті 172 КАС України слідує, що допускається розгляд позовних вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги та які стосуються публічно-правового спору, тобто таких на які поширюється юрисдикція адміністративного суду.
У частині 4 цієї статті висловлено застереження, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Проаналізувавши заявлені позивачем позовні вимоги апеляційний суд зазначає наступне.
Поряд з цим, відповідно до п.47 та п.54 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Постанова №560):
- у разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- у разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснюється поліцейським та відноситься до заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення (Глава 20 КУпАП).
Відповідно до ст.267 КУпАП, адміністративне затримання може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Отже, адміністративне затримання - це захід забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, який полягає у тимчасовому обмеженні свободи пересування та місцезнаходження і застосовується в разі, коли інші заходи адміністративного припинення неефективні для забезпечення належного виконання провадження в справі про адміністративне правопорушення і забезпечення притягнення правопорушника до відповідальності.
Адміністративне затримання можливе лише в разі вчинення адміністративного правопорушення.
Метою адміністративного затримання згідно з нормами законодавства є:
- припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу;
- встановлення особи;
- складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим;
- забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення
Частиною 1 статті 286 КАС України, яка встановлює особливості провадження окремих категорій адміністративних справ, передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами, як адміністративними судами.
При цьому, факт наявності/відсутності рішення (постанови) про притягнення до адміністративної відповідальності не впливає на право позивача щодо оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності".
Отже, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що дії відповідача 1 щодо адміністративного затримання необхідно оскаржувати до місцевого загального суду як адміністративного.
Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідачів принести публічні вибачення шляхом публікації судового рішення на власних інформаційних ресурсах, то апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Перелік немайнових благ, особистих немайнових прав закріплено у статтях 94, 269-271 ЦК України, зокрема, фізична особа має право на на свободу та особисту недоторканність, право на повагу до гідності та честі, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування.
Приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов`язання відповідачів принести публічні вибачення шляхом публікації судового рішення на власних інформаційних ресурсах, є цивільно-правовим спором, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного суду від 15.04.2020 року у справі № 280/1402/19.
Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про визнання протиправними дій відповідачів щодо незаконного адміністративного затримання, то ця вимога має розглядатися в одному провадженні з вимогою про оскарження адміністративного затримання, тобто місцевим загальним судом, як адміністративним.
Також апеляційний суд зауважує, що вимога звернена до суду про встановлення службових осіб винних у вчиненні протиправних діянь встановлених в судовому рішенні та притягнення їх відповідальності встановленої законом не є позовною вимогою, а є однією з обставин, які встановлює суд під час надання оцінки законності адміністративного затримання.
Зважаючи на наведене вище, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції про повернення позову позивачу на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 260/8810/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний