ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/2626/26 пров. № А/857/38009/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Глазька С.М.,
суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Національного антикорупційного бюро України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 380/2626/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України, Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі - відповідач 1, НАБУ, Національне бюро), Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України (далі - відповідач 2, Комісія), в якому просив:
визнати протиправними і скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України від 20.10.2025 №80;
зобов`язати Національне антикорупційне бюро України в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України, прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у НАБУ неправомірно відмовила у наданні статусу учасника бойових дій (далі - УБД). Комісія необґрунтовано дійшла висновку, що ОСОБА_1 фактично виконував завдання, які не були пов`язані з заходами, необхідними для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Факт участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України підтверджується Довідкою від 29.02.2024 №2/2/0-2922нт, Довідкою Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 19.10.2022 №2/25236нт. Вважає, що формальний підхід до розгляду подання матеріалів, без урахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України від 20.10.2025 №80;
Зобов`язано Національне антикорупційне бюро України повторно розглянути матеріали про визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 665,60 грн.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач та відповідач.
У апеляційній скарзі позивач покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Національного антикорупційного бюро України в особі Комісії прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій. Позивач стверджує, що обраний судом спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача повторно розглянути матеріали є неефективним та не призведе до відновлення його порушених прав. На переконання позивача, суд помилково застосував до спірних правовідносин поняття дискреційних повноважень, оскільки наявна довідка Департаменту контррозвідки СБУ (за формою згідно з додатком 6) підтверджує факт його безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони, а тому для прийняття рішення на його користь виконано всі умови, визначені законом, що виключає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у зобов`язанні надати статус та ухвалити нове рішення, яким задовольнити цю позовну вимогу.
У апеляційній скарзі відповідач Національне антикорупційне бюро України покликається на те, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 20.10.2025 №80 ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та не відповідає фактичним обставинам. Відповідач зазначає, що довідка за формою 6 є лише процесуальним документом, який ініціює розгляд справи, а не матеріально-правовим фактом, що гарантує автоматичне визнання статусу учасника бойових дій. Відповідач наголошує, що Комісія, реалізуючи свої дискреційні повноваження відповідно до пункту 20 Порядку №413, обґрунтовано встановила, що фактично виконувані позивачем завдання (робота з інформаційно-аналітичною системою «Дельта», роздача гуманітарної допомоги, здійснення фільтраційних заходів у місті Лиман) мали правоохоронний та стабілізаційний характер і відбувалися без застосування зброї. На думку відповідача, формальний підхід суду до наявності довідки нівелює суть інституту ветеранів війни, оскільки статус має надаватися за особисте виконання бойового завдання в умовах збройного зіткнення, а не за інформаційну чи поліцейську діяльність.
Оскільки апеляційні скарги подані на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг позивача та відповідача, а також відзивів на них, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні обох апеляційних скарг слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що спільним наказом Служби безпеки України та Національного антикорупційного бюро України від 07.03.2022 №78/21 затверджено заходи з метою здійснення повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави (а.с.10).
Наказом Національного антикорупційного бюро України від 09.09.2022 №410-онс-дск майора Національного бюро старшого детектива ОСОБА_1 для забезпечення подальшої взаємодії зі Службою безпеки України відряджено з 09.09.2022, на період дії воєнного стану до особливого розпорядження, до Донецької області із забезпеченням транспортним засобом (а.с.13).
Згідно з наказом командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 14.09.2022 №96/дск майора Національного бюро старшого детектива ОСОБА_1 вважати таким, що прибув до складу сил та засобів, та бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань. Підстава: спільний наказ Служби безпеки України та Національного антикорупційного бюро України від 07.03.2022 №78/21 «Про затвердження заходів з метою здійснення повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави»; наказ Національного антикорупційного бюро України від 09.09.2022 №410-онс-дск «Про відрядження службових осіб Національного бюро» (а.с.8).
Відповідно до наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 07.10.2022 №117/дск майора Національного бюро старшого детектива ОСОБА_1 до пункту постійної дислокації.
Згідно з Довідкою Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 19.10.2022 №2/25236нт майор ОСОБА_1 , старший детектив Національного бюро, який відряджений до Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, дійсно в період з 09.09.2022 по 08.10.2022 включно безпосередньо у складі тимчасової оперативної групи брав участь у виконанні оперативно-бойових заходів (бойових дій), спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій та у період здійснення цих заходів. Підстава: спільний наказ Служби безпеки України та Національного антикорупційного бюро України від 07.03.2022 №78/21 «Про затвердження заходів з метою здійснення повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави»; бойове розпорядження начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, реєстр. №2/267т/бр/ДКР від 08.09.2022 (а.с.7).
Відповідно до Довідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 29.02.2024 №2/2/0-2922нт старший детектив Національного бюро ОСОБА_1 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області. Підстава: бойове донесення №2/5/2-417т/бд від 15.11.2022 (а.с.6).
Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у НАБУ 09.09.2025 провела засідання, про що складено протокол №18. На засіданні розглянуто питання про надання статусу УБД особам начальницького складу Національного бюро, зокрема ОСОБА_1 , у вказаному протоколі, окрім іншого зазначено:
« 1.6. Для підтвердження безпосередньої участі у заходах ОСОБА_1 додав до поданої заяви довідку за формою згідно Додатку 6 до Порядку від 29.02.2024 №2/2/0-2922нт, видану Департаментом контррозвідки Служби безпеки України, що вказує на його участь в заходах у період з 09.09.2022 по 08.10.2022.
ОСОБА_1 за власною ініціативою не надав Комісії додаткових документів, які б містили докази та підтверджували факт виконання ним особисто, а також у складі військової частини чи органу, бойових (службових) завдань.
ВИСТУПИЛИ:
ОСОБА_1 був запрошений до виступу.
ОСОБА_2 запитав, чи має ОСОБА_1 відводи комусь з членів Комісії.
ОСОБА_1 заявив про відсутність відводів членам Комісії.
ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з проханням коротко розповісти про ступінь залучення у заходах, надати основні приклади участі у заходах та зазначити конкретні досягнуті результати.
ОСОБА_1 повідомив, що в період з 09.09.2022 по 08.10.2022 входив до складу спільної з Департаментом контррозвідки Служби безпеки України групи. В населених пунктах Покровськ, Нью-Йорк, Дружківка та Костянтинівка група встановлювала особи навідників, які передавали ворогу координати місць розташування сил оборони. В Красноармійську встановили особу чоловіка, який займався вербуванням людей та розповсюджував російську пропаганду. Серед ризиків визначив перебування у місті Лиман після його звільнення, під час якого група здійснювала опрацювання списків колаборантів та проводила затримання за умов, коли територія міста ще не була розмінованою. Крім того, здійснювалася роздача продуктів харчування населенню та встановлювалися контакти з особами, які мали родичів на тимчасово окупованій території. В Покровську спільно з аналітиками Національного бюро опрацьовував інформацію про місцевих посадових осіб.
Також, ОСОБА_1 після проходження відповідного навчання здійснював внесення отриманої інформації, зокрема про місцезнаходження ворога, до програмного забезпечення «Дельта».
ОСОБА_2 запитав чи на той час ОСОБА_1 працював у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 підтвердив, що його робоче місце на той час визначене в Львівському територіальному управлінні Національного бюро.
ОСОБА_3 уточнив у ОСОБА_1 хто з працівників Національного бюро входив з ним до складу однієї групи.
ОСОБА_1 повідомив, що виконував завдання спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5
ОСОБА_6 запитав чи доводилось ОСОБА_1 під час виконання вказаних завдань застосовувати зброю.
ОСОБА_1 зазначив, що під час виконання завдань в Лимані був готовий до застосування зброї, проте не доводилось.
Висновок за результатами попереднього розгляду: виникла необхідність детальнішого вивчення матеріалів для підтвердження фактичної участі в заходах».
«Беручи до уваги заслухані пояснення Комісія встановила, що рід завдань, які фактично виконував ОСОБА_1 були наближеними до службових обов`язків працівників поліції та не були пов`язані з виконанням бойових завдань.
ОСОБА_1 за власною ініціативою не надав Комісії додаткових документів, які б містили докази та підтверджували факт виконання ним особисто, а також у складі військової частини чи органу, бойових завдань.
Слід врахувати, що довідка є лише одним із документів, який розглядається в комплексі з іншими доказами. Вона не може бути самостійною і безумовною підставою для надання статусу учасника бойових дій з таких причин:
1. Необхідність підтвердження фактичної участі (законодавство вимагає не лише наявності довідки, а й підтвердження безпосередньої участі особи у заходах бойового характеру, це має бути засвідчено відповідними офіційними документами, такими як бойові накази, розпорядження, журнали бойових дій, бойові донесення тощо.)
2. Перевірка достовірності інформації (довідка може містити загальні формулювання, Комісія має право і обов`язок перевіряти її зміст та відповідність іншим документам).
3. Відповідність критеріям безпосередньої участі (відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для отримання статусу УБД необхідно довести безпосередню участь у бойових діях або заходах, необхідних для забезпечення оборони; опосередковані функції (збір інформації, аналітична чи довідкова робота, яка не передбачала безпосереднього ризику) не дають підстав для надання цього статусу).
4. Попередження можливих зловживань (виключно на основі довідки може виникати ризик неправомірного отримання статусу УБД особами, які фактично не брали участі у бойових діях, тому Комісія проводить комплексний аналіз усіх наданих матеріалів).
За результатами розгляду поданих ОСОБА_1 матеріалів та дослідження обставин його залучення та рід виконуваних завдань Комісія встановила, що фактичні обставини не підтверджують його безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Отже, попри наявність формального документу (довідки) Комісія встановила, що факт безпосередньої участі ОСОБА_1 в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, не підтверджується, а тому, він не відповідає критеріям закону, що виключає можливість надання йому статусу учасника бойових дій.
Пропонується: прийняти рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій відповідно до підпункту 1 пункту 24 Порядку.
За результатами відкритого голосування,
ВИРІШИЛИ:
відмовити підполковнику Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій через відсутність правових підстав відповідно до підпункту 1 пункту 24 Порядку.
Голосували: «за» - 13, «проти» - 0, утримались від голосування - 1» (а.с.44-46).
Рішенням Комісії від 20.10.2025 №80 ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій відповідно до підпункту 1 пункту 24 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (а.с.16-17).
Не погоджуючись із рішенням Комісії від 20.10.2025 №80 та вважаючи його таким, що прийняте формально без урахування реального змісту обставин виконання завдань, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування вказаного рішення та зобов`язання відповідача надати йому статус учасника бойових дій.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 було відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
За результатами розгляду справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 380/2626/26 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії від 20.10.2025 №80; зобов`язано Національне антикорупційне бюро України повторно розглянути матеріали про визнання позивача учасником бойових дій з врахуванням правової оцінки, наданої судом; стягнуто на користь позивача судовий збір у сумі 665,60 грн пропорційно до задоволених вимог. У задоволенні позовної вимоги про пряме зобов`язання Комісії прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій судом першої інстанції було відмовлено.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Згідно з статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України визначено Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 №1698-VII (далі - Закон №1698-VII).
Статтею 1 Закону №1698-VII передбачено, що національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових (частина 1). Завданням Національного бюро є протидія корупційним та іншим кримінальним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці, а також вжиття інших передбачених законом заходів щодо протидії корупції (частина 2).
Відповідно до статті 2 Закону №1698-VII правову основу діяльності Національного бюро становлять Конституція України, міжнародні договори України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти (частина 1).
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ) визначено правовий статус ветеранів війни.
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-ХІІ, учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Згідно зі статтею 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконання бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, та і у мирний час.
Статтею 6 Закону №3551-ХІІ визначені особи, які належать до учасників бойових дій, зокрема у пункті 19 частини 1 зазначено: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Крім цього, Законом №3551-ХІІ визначено, що порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій особам, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» (далі - Порядок № 413), який визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій.
Відповідно до пункту 2 Порядку №413 надання статусу учасника бойових дій - публічна (електронна публічна) послуга, що надається комісією (міжвідомчою комісією) за заявою, поданою в паперовій або електронній формі, або на підставі документів, поданих командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу), за результатами розгляду якої (яких) приймається рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.
Пунктом 4 Порядку №413 визначено перелік документів, які є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, які приймали безпосередню участь у заходах, зокрема, довідка за формою згідно з додатком 6 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України.
Водночас заявники за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань (підпункт 4).
За змістом довідки (додаток 6 до Порядку №413), така видається на підставі та із зазначенням документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, - бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, книг служби, наказів про залучення до таких заходів, відомостей про виконання розвідувальних заходів, або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Крім того, відповідно до пункту 5 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій документи подаються, зокрема, командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації стосовно заявників, зазначених в пунктах 19 і 20 частини 1 статті 6 Закону, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації.
Згідно з пунктом 8 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини 1 статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.
Пунктом 19 Порядку №413 передбачено, що рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається: комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини 1 статті 6 Закону №3551-ХІІ.
Відповідно до пункту 20 Порядку №413 Комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів.
Приписами пункту 24 Порядку встановлено, що Комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі:
1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;
2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку;
3) подання недостовірної інформації;
4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку.
У разі усунення виявлених підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій заявник або уповноважена особа може повторно ініціювати винесення питання про надання зазначеного статусу (за процедурою, визначеною цим Порядком) на розгляд комісії шляхом подання заяви до керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, в якому утворено комісію.
Рішення комісії або міжвідомчої комісії може бути оскаржене відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку.
Основні функції, завдання, повноваження та склад комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи визначено Положенням про комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Національному антикорупційному бюро України, затвердженого наказом Національного антикорупційного бюро України від 05.11.2024 №183 (далі - Положення №183).
Основними завданнями Комісії, відповідно до пункту 3 Положення №183, є прийняття рішення про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро України (далі - Національне бюро), які набули право на отримання статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Повноваження Комісії передбачені пунктом 7 Порядку №183, а саме:
- розглядає в місячний строк документи, передбачені пунктом 8 цього Положення, що подані керівниками структурних підрозділів Національного бюро або особою самостійно;
- надсилає запити до відповідних органів, установ тощо;
- заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи, свідків;
- повертає документи для доопрацювання у разі виявлення в них розбіжностей чи неточностей;
- приймає рішення про надання, відмову у наданні, позбавлення статусу учасника бойових дій;
- надсилає рішення про відмову особі, яка звернулася щодо надання статусу учасника бойових дій, а також роз`яснює порядок його оскарження;
- подає на розгляд міжвідомчої комісії документи зі спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання, стосовно осіб, зазначених у пункті 3 цього Положення (у разі їх виникнення);
- проводить засідання не рідше одного разу на місяць (за наявності документів) для розгляду.
Колегія суддів зазначає, що статус учасника бойових дій є спеціальним правовим статусом, який надається особі державою як визнання її особливих заслуг під час захисту Батьківщини. Порядок №413 чітко регламентує процедуру та вичерпний перелік документів, необхідних для отримання такого статусу.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності відмови у наданні статусу учасника бойових дій позивачу, суд виходить з наступного.
Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 подав до Комісії Довідку Департаменту контррозвідки СБУ від 19.10.2022 №2/25236нт та Довідку від 29.02.2024 №2/2/0-2922нт (за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413). Ці документи видані уповноваженим державним органом на підставі відповідних наказів, бойового розпорядження №2/267т/бр/ДКР від 08.09.2022 та бойового донесення від 15.11.2022 №2/5/2-417т/бд) і містять пряму вказівку на те, що позивач брав участь у виконанні оперативно-бойових заходів безпосередньо в районах ведення бойових дій.
Доводи відповідача про те, що вказана довідка є лише «процесуальним документом», який ініціює розгляд, не скасовують статусу цієї довідки як офіційного письмового доказу. Пунктом 4 Порядку №413 довідка за формою згідно з додатком 6 визначена як базова підстава для надання особі статусу учасника бойових дій.
Колегія суддів звертає увагу, що з 15 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру». Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 вказаного Закону, адміністративний орган обов`язково збирає, перевіряє та оцінює матеріали справи з метою з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи (принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі). При цьому адміністративний орган не може перекладати на особу обов`язок доказування обставин у справі.
Комісія, будучи наділеною правом надсилати запити до відповідних органів (що прямо передбачено пунктом 7 Положення №183), у разі виникнення сумнівів щодо повноти чи достовірності відомостей у довідці Департаменту контррозвідки СБУ, мала процесуальний інструментарій для їх усунення. Водночас, в силу вимог статті 13 Закону України «Про адміністративну процедуру» (принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи), Комісія була саме зобов`язана з власної ініціативи збирати, перевіряти та оцінювати матеріали, а не перекладати обов`язок доказування виключно на особу. Натомість відповідач необґрунтовано обмежився лише усними поясненнями позивача щодо роботи з системою «Дельта» і відсутності застосування зброї, не здійснивши жодних дій для перевірки характеру цих завдань у органу, що видав довідку. Тим самим Комісія порушила базовий принцип адміністративної процедури та безпідставно нівелювала юридичну силу офіційних документів державного органу спеціального призначення.
Колегія суддів наголошує, що відсутність факту безпосереднього вогневого контакту з противником чи застосування табельної зброї не є вичерпним та єдиним законодавчо закріпленим критерієм для відмови у визнанні особи учасником бойових дій за Законом №3551-ХІІ та Порядком №413.
Сучасне ведення бойових дій та забезпечення оборони об`єктивно включає широкий спектр оперативно-бойових, розвідувальних, інформаційно-аналітичних та контррозвідувальних завдань безпосередньо у зоні бойових дій. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень тягар доказування покладається на відповідача.
Проте Комісія належними та допустимими доказами не довела, що фактично виконувані позивачем завдання у Донецькій області за розпорядженням СБУ виходили за межі заходів із забезпечення оборони України та мали виключно «мирно-опосередкований» чи загально-поліцейський характер.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Комісії від 20.10.2025 №80 є передчасним, прийнятим без повного та всебічного з`ясування обставин, а тому підлягає скасуванню. Апеляційна скарга відповідача не спростовує цих висновків суду.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги позивача в частині вимоги про пряме зобов`язання Комісії прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій, колегія суддів керується межами втручання суду у дискреційні повноваження суб`єктів владних повноважень.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а не перебирання на себе його функцій. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Прийняття рішення про надання або відмову у наданні статусу учасника бойових дій (пункт 19 Порядку №413, пункт 3 Положення №183) належить до виключної компетенції відповідної Комісії. Надання статусу учасника бойових дій передбачає оцінку не лише наявності формальних документів, але й змісту виконаних завдань, що потребує спеціальних знань у сфері оборони та безпеки, якими суд не наділений.
Скасування судом першої інстанції рішення Комісії від 20.10.2025 №80 не означає автоматичного визнання за позивачем права на отримання статусу учасника бойових дій. Судом встановлено порушення процедури прийняття рішення та неповноту з`ясування обставин, що є підставою для повторного розгляду матеріалів компетентним органом, а не для підміни цього органу судом.
Обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути матеріали з урахуванням правової оцінки, наданої судом, є ефективним, співмірним та таким, що відповідає вимогам статті 245 КАС України у справах, де рішення приймається в межах дискреційних повноважень органу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для прямого зобов`язання Комісії надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій. Доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними та зводяться до помилкового тлумачення норм процесуального права щодо способів судового захисту.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національного антикорупційного бюро України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 380/2626/26 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С. М. Глазько
судді І. В. Глушко
Р. М. Шавель