ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 360/460/25
адміністративне провадження № К/990/31633/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОНО ЛТД"
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 7 травня 2025 року (суддя Смішлива Т.В.)
та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2026 року (судді: Бужак Н.П., Кобаль М.І., Файдюк В.В.)
у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОНО ЛТД"
до Київської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОНО ЛТД" (далі також - Позивач, ТОВ "ЕКОНО ЛТД") звернулося до суду позовом до Київської митниці (далі також- Відповідач, ГУ Митниця) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 лютого 2022 року:
№ 0000008/7.8-19-02, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 1093976,53 грн
- № 0000009/7.8-19-02, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» на загальну суму 218795,31 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 вересня 2022 року у справі №640/14454/22 відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 3 березня 2025 у справі №640/14454/22 адміністративну справу прийнято до провадження, роз`єднано позовні вимоги адвоката ТОВ "ЕКОНО ЛТД" до Митниці та виділено у самостійне провадження такі позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2022 року №0000008/7.8-19-02 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності 15010100» на суму 1093976,53 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.02.2022 №0000009/7.8-19-02 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів 14070100» на суму 218795,31 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі №360/460/25 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "ЕКОНО ЛТД" до Митниці про визнання протиправним та скасування рішення та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач покликався на те, що придбання товару, митне оформлення якого здійснено за митними деклараціями (далі - МД) від 26 березня 2019 року №U A205040/2019/016185, №UA205040/2019/016186, №U A205040/2019/016189, від 14 червня 2019 року №UA205040/2019/029035, №UA 205040/2019/029065, №U A205040/2019/02906, в Європейському Союзі (Німеччина) підтверджено належними документами.
Зазначав про те, що, як вбачається із наданої відповіді уповноваженого органу Республіки Польща сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 18 березня 2019 року №PL/MF/AN 0173145, №PL/MF/AN 0173144, №PL/MF/AN 0173143, від 6 червня 2019 року № PL/MF/AN 0178056, № PL/MF/AN 0178055, №PL/MF/AN 0178054 не скасовані, недійсними не визнані, тобто є чинними, а відтак є єдиним документом, що підтверджує походження товару з країн Європейського Союзу, та надає пільги зі сплати митних платежів. При цьому звертав увагу на те, що у листі уповноваженого органу Республіки Польща не зазначено чому саме товар, зазначений у сертифікатах, не відповідає вимогам щодо пільгової торгівлі.
Звертав увагу на те, що як додаткове підтвердження країни походження до пакету документів, який надавався працівникам митниці, було надано від компанії Daimler AG декларацію постачальника на товари зі статусом преференційного походження від 17 вересня 2018 року, в якій фірма виробник підтвердила, що аналогічні товари є продукцією Європейського Союзу (Німеччина) та відповідає правилам преференційної торгівлі з Україною.
1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 7 травня 2025 року у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи й задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки експортером не підтверджено преференційне походження товару, вказаного у сертифікатах з перевезення EUR.1 (від 18 березня 2019 року №PL/MF/AN0173145, №PL/MF/AN0173144, №PL/MF/AN0173143, від 6 червня 2019 року №PL/MF/AN0178056, №PL/MF/AN0178055, №PL/MF/AN0178054), відповідно до Угоди від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, яка була ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII (надалі також- Угода), то відповідно товар не може вважатися таким, що походить з Європейського Союзу та не підлягає митному оформленню із застосуванням преференційної ставки ввізного мита.
Відповідний висновок суду першої інстанції ґрунтується на наступному:
- надані Позивачем до митного оформлення сертифікати, не можуть бути підставою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі, оскільки листом митних органів Республіки Польщі від 15 вересня 2021 року №2601-ІОА.4331:18.2021 (вхідний ДМС України № 24127/11 від 30 вересня 2021 року) хоча і підтверджено автентичність самого документа, однак вказано, що товар не має підтвердженого преференційного походження з Європейського Союзу відповідно до Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (надалі також- Регіональна конвенція), оскільки під час перевірки експортер не довів преференційне походження товару з ЄС.
- відповідно до декларації постачальника компанії Daimler AG на товар зі статусом преференційного походження від 17 вересня 2018 року підписант заявляє, що товари, перелічені в цьому документі, є продуктами походження Європейського Союзу / Співтовариства (Німеччина) та відповідають правилам походження для пільгової торгівлі з Україною на момент поставки, як новий транспортний засіб у версії, що постачається від виробника. Він зобов`язується надати митним органам будь-які додаткові документи, які вони можуть вимагати. Керована вантажівка Mercedes-Benz з кабіною водія, але без кузова тип 1842 LS ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , що не стосується ввезених позивачем транспортних засобів;
- з наданих інвойсів не можливо встановити походження автомобілів.
Також суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок з декларування, визначення і сплати мита та податку має саме Позивач, а тому саме він, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку, а отже формальна наявність сертифікату походження товару, за видачу якого несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновку про вчинення Позивачем всіх залежних від нього дій для отримання спірних преференцій. Діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, Позивач мав безсумнівно переконатися, що поставлений ним товар дійсно є товаром відповідного походження згідно з положеннями вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортера за видачу відповідного сертифікату.
Водночас суд першої інстанції звернув увагу на те, що положення норм, які встановлюють вимоги до запиту митного органу країни імпорту не визначають обов`язкових умов щодо його оформлення в частині обґрунтування сумнівів, що виникли у контролюючого органу, а носять диспозитивний характер.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 3 червня 2026 року апеляційну скаргу "ЕКОНО ЛТД" залишив без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року - без змін.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Підставами касаційного оскарження Відповідач визначив пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України). Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач стверджує, що при ухваленні рішень судами попередніх інстанцій не було враховано правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 24 листопада 2021 року у справі №460/2786/19, від 1 березня 2021 року у справі № 240/7093/19, від 19 травня 2023 року у справі №140/211/20.
Позивач покликається на те, що згідно з листом митних органів Республіки Польщі від 15 вересня 2021 року №2601-ІОА.4331:18.2021 (вхідний ДМС України № 24127/11 від 30 вересня 2021 року) у результаті перевірки встановлено, що надані до митного оформлення сертифікати переміщення EUR 1 є справжніми та були підтверджені Митним управлінням у Стараховіце та Митним управлінням у Кельце». При цьому звертає увагу на те, що у вказаному листі не зазначено чому саме товар, зазначений в наданих до митного оформлення сертифікатів EUR 1, не відповідає вимогам щодо пільгової торгівлі, як і не вказано про недостовірність відомостей, що містяться в них. А також вказує, що до матеріалів справи були додані роздруківки інформації щодо ідентифікаційного коду (VIN-коду) заводу виробника Mercedes-Benz, відповідно до яких підтверджено виробництво в Німеччині.
Наполягає, що доказів на підтвердження доводів про те, що сідельні тягачі для напівпричепів б/в марки «Mercedes-Benz», оформлені ТОВ "ЕКОНО ЛТД" за митними деклараціями не мають преференційного походження з Європейського Союзу у розумінні Угоди Відповідачем не надано.
Наголошує, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польща до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. При цьому звертає увагу, на те, що лист уповноваженого органу Польща не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення ТОВ "ЕКОНО ЛТД" митних правил, оскільки до митного оформлення позивачем надано всі документи, визначені чинним законодавством, які надано експортером та підтверджують право на преференцію.
Наполягає, що сертифікати від 18 березня 2019 року №PL/MF/AN 0173145, №PL/MF/AN 0173144, №PL/MF/AN 0173143, від 6 червня 2019 року №PL/MF/AN 0178056, №PL/MF/AN 0178055 №PL/MF/AN 0178054, видані експортеру ASANTECH SP.Z O.O. (UL. FRANCUSKA 49/46, 03-905 WARSZAWAPOLSKA), і саме він несе відповідальність за достовірність інформації, викладеної у них. Водночас вказує, що Daimler AG, штаб-квартиру якого розташовано в Штутгарті (Німеччина, https://www.daimler.com/contact ), є один з ведучих світових автоконцернів, який виробляє, зокрема, Mercedes-Benz з 1926 року, а VIN-код товару, який починаються на літери «WDB», - це ідентифікаційний код заводу-виробника марки «MERCEDES-BENZ» в Німеччині. Відповідно, на думку Позивача за VIN-кодом транспортного засобу можна визначити країну виробника.
Зазначає, що як додаткове підтвердження країни походження до пакету документів, який надавався працівникам Митниці, було надано від компанії Daimler AG декларацію постачальника на товари зі статусом преференційного походження від 17 вересня 2018 року, в якій фірма виробник підтверджує, що аналогічні товари є продукцією Європейського Союзу (Німеччина) та відповідає правилам преференційної торгівлі з Україною.
Резюмуючи вказує, що в контексті цієї справи Відповідачем не надано достатніх доказів та не зазначено сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, за наявністю яких можна констатувати, що поставлений позивачем товар не є продуктом походження з Європейського Союзу, оскільки це не доведено поза розумним сумнівом.
2.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Наводячи викладені судами першої та апеляційної інстанції висновки та мовити прийняття оскаржуваних судових рішень вказує про їх обґрунтованість. При цьому стверджує, що Позивачем в касаційній скарзі не спростовано викладені в відзиві на адміністративний позов митного органу аргументи та не доведено порушення судами норм матеріального чи процесуального права під час розгляду справи та ухвалення рішень.
Зазначає, що Верховним Судом вже сформована усталена практика у справах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень за аналогічних обставин, а саме при надходженні від уповноважених органів іноземних держав інформації щодо не підтвердження статусу преференційного походження товару внаслідок неможливості доведення експортером такого походження при автентичності виданого митними органами іноземної держави сертифіката про походження або автентичності декларації про походження (постанови від 11 лютого 2026 року у справі №380/25552/24, від 5 червня 2024 року у справі №380/2397/22, від 31 липня 2024 року у справі №260/6407/21, від 26 квітня 2023 року у справі №260/4347/20, від 1 березня 2021 року у справі №240/7093/19, від 11 серпня 2022 року у справі №460/8509/21, від 11 квітня 2022 року у справі №260/2805/20).
На думку Відповідача, відповідно до практики Верховного Суду достатнім для донарахування податків є сам факт отримання відповіді уповноважених органів іноземних держав з твердженням про не підтвердження преференційного походження товару (при наявності факту видачі та автентичності самого сертифікату), у той час, як надання підтвердження листування (звернення) між уповноваженим органом іноземної держави та експортером не вимагається.
3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ
Митницею проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "ЕКОНО ЛТД" дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування а саме: правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом « 410» під час оформлення товарів за митними деклараціями (далі - МД) від 26 березня 2019 року №UA205040/2019/016185, №UA205040/2019/016186, № UA205040/2019/016189, від 14 червня 2019 року №UA205040/2019/029035, №UA205040/2019/029065, №UA205040/2019/029067.
За результатами перевірки складено акт від 21 лютого 2022 року №3/22/7.8-19-02/24091562, яким встановлено порушення:
- частини першої статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини другої статті 44 Митного кодексу України (далі - МК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 994524,12 гривні;
- вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією на загальну суму 198904,83 грн.
На підставі акту перевірки Митницею винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2022 року№0000009/7.8-19-02 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів 14070100» на суму 218795,31 грн, з яких за податковим зобов`язанням 198904,83 грн та штрафні санкції 19890,48 грн.
Позивачем були подані заперечення на акт перевірки та оскаржено податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної митної служби України.
Рішенням Державної митної служби України від 11 серпня 2022 року №08-1/10-06/13/4404, Державна митна служба України залишила спірні податкові повідомлення - рішення без змін, а скаргу без задоволення.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.
Частиною шостою статті 345 МК України встановлено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифікувала Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (далі - Угода).
Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).
Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Статтею 1 Протоколу І Угоди встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Усі посилання на «відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.
Пунктом 1 статті 2 Доповнення І до Регіональної конвенції визначено, що з метою імплементації відповідної Угоди наступні продукти вважаться такими, що вироблені в Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону:
(а) товари цілком вироблені в певній країні відповідно до Статті 4;
(b) товари, отримані в Договірній Стороні, включаючи товари, які не були повністю там вироблені, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цих Договірних Сторонах відповідно до Статті 5;
(c) майно, що виробляється в Європейському Економічному Просторі (ЄЕП) в рамках значення Протоколу 4 до Угоди про Європейський економічний простір. Такі товари повинні розглядатися, як вироблені в Європейському Союзі, Ісландії, Ліхтенштейні1 чи Норвегії (сторони ЄЕП), при експорті відповідно з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну чи Норвегії до договірної країни, крім учасників ЄЕП.
Згідно з пунктом 1 статті 5 Доповнення І до Регіональної конвенції з метою виконання положень Статті 2, товари, які не є повністю отриманими, повинні вважатись достатньо обробленими та переробленими у ній, при виконанні умов, викладених у Додатку II.
Пунктом 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції визначено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;
(b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;
(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-МЕD"), надана експортером до інвойса. повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.
Відтак, Регіональна конвенція чітко визначає, що товар вважається таким, що походить з Європейського Союзу за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR.1.
Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 16 Доповнення І до Регіональної конвенції.
Згідно зі статтею 16 Доповнення І до Регіональної конвенції сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III а і и. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється
Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1або EUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Відповідно до пунктів 1, 6, 7 та 8 статті 21 Доповнення І до Регіональної конвенції декларація про походження або декларація про походження EUR-МЕD, зазначена в статті 15(1)(с), може бути складена:
(a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або
(b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Складання декларації про походження або декларації про походження EUR-МЕD здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV а та b, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цих Додатках, і відповідно до положень національного законодавства країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами.
Декларації про походження та декларації про походження EUR-МЕD мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте уповноважений експортер у розумінні Статті 22 не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам Договірної сторони-експортера письмове зобов`язання нести повну відповідальність за будь-яку декларацію про походження, у якій він зазначений, так, ніби вона підписана ним власноручно.
Декларація про походження або декларація про походження EUR-МЕD може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше, ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Аналіз наведених норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1
За змістом пункту 5 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції митні органи, за запитом яких було здійснено перевірку, як мають бути провідомлені про їх результати, так і ці результати (1) повинні чітко вказувати на те чи є перевірені документи достовірними та (2) чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних країн і (3) відповідати іншим вимогам Конвенції.
При цьому змістом положень пункту 6 статтю 32 Доповнення І до Регіональної конвенції чітко визначено випадки у разі наявності яких митні органи, що подали запит за відсутності виняткових обставин повинні відмовляти у наданні права на преференції: (1) якщо має місце обгрунтований сумнів, і відповідь на запит про перевірку не надана протягом 10- місяців з дати подання запиту; (2) відповідь на запит не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
Пунктом 1 статті 33 Доповнення І до Регіональної конвенції встановлено, що у випадках виникнення спорів щодо процедур перевірки відповідно до статті 32, які не можуть бути вирішені між митними органами, які вимагають перевірки і митними органами, відповідальними за проведення цієї перевірки, повинні бути представлені двосторонньому органу, який встановлений відповідною Угодою. Інші, ніж ті, які пов`язані з процедурами перевірки згідно зі Статтею 32, суперечки щодо тлумачення цієї Конвенції повинні бути представлені Спільному Комітету.
Згідно з пунктом 2 статті 33 Доповнення І до Регіональної конвенції у всіх випадках вирішення спорів між імпортером і митними органами Договірної сторони імпортера має бути здійснено відповідно до законодавства цієї країни.
Відтак, пунктом 2 статті 33 Доповнення І до Регіональної конвенції чітко визначено, що у випадку виникнення спорів імпортера з митними органами Договірної сторони імпортера їх вирішення має бути здійснено відповідно до законодавства цієї країни.
За змістом частин першої-третьої, шостою, восьомої, дев`ятої статті 43 МК УКраїни документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.
У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним кодексом України.
Частиною першою статті 45 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Положеннями пункту 2 статті 31 розділу VІ Доповнення І до Регіональної конвенції передбачено, що з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару ЕUR.1 та ЕUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження ЕUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документів.
Статтею 32 розділу VІ Доповнення І до Регіональної конвенції встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили та зазначили, що Позивач на підставі митних декларацій ввіз на митну територію України: сідельний тягач для напівпричепів б./в марка "MERCEDES-BENZ", модель "ACTROS 1842", номер шасі - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2019; сідельний тягач для напівпричепів б./в марка "MERCEDES-BENZ", модель "ACTROS 1842", номер шасі - НОМЕР_3 , календарний рік виготовлення 2019; сідельний тягач для напівпричепів б./в марка "MERCEDES-BENZ", модель "ACTROS 1842", номер шасі - НОМЕР_4 , календарний рік виготовлення 2019; сідельний тягач для напівпричепів б./в марка "MERCEDES-BENZ", модель "ACTROS 1842", номер шасі - НОМЕР_5 , календарний рік виготовлення 2019; сідельний тягач для напівпричепів б./в марка "MERCEDES-BENZ", модель "ACTROS 1842", номер шасі - НОМЕР_6 , календарний рік виготовлення 2019; сідельний тягач для напівпричепів б./в марка "MERCEDES-BENZ", модель "ACTROS 1842", номер шасі - НОМЕР_7 , календарний рік виготовлення 2019.
При оформленні товару Позивач подав відповідний сертифікат з перевезення форми EUR.1: від 18 березня 2019 року №PL/MF/AN0173145, №PL/MF/AN0173144, №PL/MF/AN0173143 та від 6 червня 2019 року №PL/MF/AN0178056, №PL/MF/AN0178055, №PL/MF/AN0178054, видані уповноваженим органом країни вивезення Польща, і в якому зазначено експортером "ASANTECH SP.Z О.О." (Польща), а країна походження товару - Європейський Союз/Німеччина.
З метою проведення перевірки сертифіката з перевезення товару, виданого уповноваженим органом Польщі, Відповідач звернувся до Волинської митниці (орган, який здійснював митний огляд автомобілів), з метою перевірки статусу походження товарів, оформлених із застосуванням тарифних преференцій
Волинська митниця листом від 12 листопада 2021 року № 7.3-15/5631 повідомила Відповідача про те, що на звернення Волинської митниці від 12 липня 2019 року №1177/8/03-70-19-04 листом Держмитслужби від 21 жовтня 2021 року №15/15-03/7.3/4721 (вх. №6920/7.3-15 від 21 жовтня 2021 року) надіслано відповідь митних органів Республіки Польщі від 15 вересня 2021 року №2601-ІОА.4331:18.2021, якою не підтверджено преференційне походження товарів зазначених у сертифікатах з перевезення EUR.1: від 18 березня 2019 року №PL/MF/AN0173145, №PL/MF/AN0173144, №PL/MF/AN0173143, від 6 червня 2019 року №PL/MF/AN0178056, №PL/MF/AN0178055, №PL/MF/AN0178054. Експортером товарів у сертифікатах з перевезення EUR.1 вказано «ASANTECH SP.Z.O.O» Польща. Враховуючи інформацію уповноваженого органу Республіки Польща, вищезазначені сертифікати з перевезення EUR.1, не можуть бути підставою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявний лист (вхідний ДМС України № 24127/11 від 30.09.2021) в якому вказано «Odpowiedz na pismo 08-15/15-03/11/148 z 5.01.2021 r. 106. №PL/MF/AN 0173143, 107. PL/MF/AN 0173144, 108. PL/MF/AN 0173145, 247. PL/MF/AN 0178054, 248. PL/MF/AN 0178055, 249. PL/MF/AN 0178056. W wyniku przeprowadzonej weryfikacji ustalilismy, ze swiadectwa przewozowe EUR 1 s$ autentyczne. Swiadectwa przewozowe EUR 1 zostaty potwierdzone przez Oddziat Celny w Starachowicach і Oddziat Celny w Kielcach. Podczas weryfikacji eksporter nie udowodnit preferencyjnego unijnego pochodzenia towarow. У результаті перевірки ми встановили, що сертифікати переміщення EUR 1 є справжніми. Транспортні сертифікати EUR.1 були підтверджені Митним управлінням у Стараховіце та Митним управлінням у Кельце. Під час перевірки експортер не довів преференційне походження товару з ЄС. Товар не має преференціийного походження ЄС.».
Із змісту зазначеного листа вбачається, що за результатами перевірки встановлено, що сертифікати з перевезення EUR 1 є справжніми та були підтверджені Митним управлінням у Стараховіце та Митним управлінням у Кельце. Однак, під час перевірки експортер не довів преференційне походження товару з ЄС
У зв`язку з зазначеним суди попередніх інстанції погодились з доводами Відповідача про те, що оскільки експортером не підтверджено преференційне походження товару, вказаного у сертифікаті відповідно до Угоди, то відповідно товар не може вважатися таким, що походить з Європейського Союзу та не підлягає митному оформленню із застосуванням преференційної ставки ввізного мита.
Суд вважає відповідні висновки судів попередні інстанцій передчасними.
Суди попередніх інстанцій обмежилися констатацією змісту листа компетентного органу Республіки Польща та фактично надали його висновкам наперед визначеного доказового значення.
Водночас, за змістом пункту 5 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції результати перевірки (здійсненої на запит митних органів) повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Однак, суди попередніх інстанцій, не перевірити, чи відповідають результати проведеної перевірки вимогам пункту пункту 5 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції, які саме документи та відомості досліджувалися, на підставі яких обставин зроблено відповідний висновок та чи є такі достовірними.
Крім того сам факт отримання такої відповіді не звільняє суд від обов`язку надати оцінку іншим належним та допустимим доказам і доводам учасників справи щодо походження товару.
Так судами першої та апеляційної інстанцій було залишено без уваги та належної оцінки доводи Позивача про те, що ним при митному оформленні товарів було надано достатній обсяг документів (у яких зазначено країну походження відповідного товару) на підтвердження походження товарів із країн Європейського Союзу, як і не надано оцінку доводам Позивача про те, що інформацію щодо походження товарів, експорт яких було здійснено, могла бути встановлена за даними ідентифікаційних кодів (VIN-коду) заводу виробника Mercedes-Benz, які , як на те покликається Позивач підтверджують, виробництво товару саме в Німеччині.
Відповідно судами попередні інстанцій і не надано оцінки відповіді компетентного органу держави експорту у сукупності з іншими доказами, поданими декларантом на підтвердження походження товару.
Суд зазначає, що Позивач у касаційній скарзі обґрунтовував підстави для касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, Суд зазначає, що у справі, що розглядається, в контексті спірних правовідносин суди першої та апеляційної інстанцій не встановили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості здійснити касаційний перегляд справи із прийняттям остаточного судового рішення, яке б вирішило спір між сторонами, і реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.
Суд зазначає, що положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати вимогам законності та обґрунтованості (стаття 242 КАС України), а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначених вимог суди попередніх інстанцій не дотрималися, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Установлення цих обставин потребує дослідження та оцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України.
4.4 Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу..
Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Суд визнає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи.
У цій справі порушення допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, а тому справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 3, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОНО ЛТД" задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 7 травня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2026 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх