ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 308/9455/24
адміністративне провадження № К/990/6221/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 308/9455/24,
за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Моісеєнко Оленою Миколаївною, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.09.2024, постановлену суддею Дергачовою Н.В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025, ухвалену колегією суддів у складі: судді-доповідача Довгої О.І., суддів Глушко І.В., Запотічного І.І.
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
03.06.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати незаконними дії поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Прокопенка Владислава Андрійовича;
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2111805 від 10.05.2024;
- закрити провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн на підставі частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.09.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення; позовну заяву залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачкою був пропущений десятиденний строк звернення до суду із зазначеними вимогами.
Як установили суди попередніх інстанцій, предметом позову є постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №2111805 від 10.05.2024 та дії поліцейського, пов`язані з її прийняттям.
Перевіряючи дату вручення вказаної постанови, з якою частина друга статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) пов`язує початок перебігу десятиденного строку звернення до суду з подібними позовами, суди попередніх інстанцій дослідили відео з нагрудної камери поліцейського, з якого встановили, що позивачка власноручно поставила підпис на оскаржуваній постанові та отримала її копію у день її складення, а саме 10.05.2024.
З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовна заява мала бути подана не пізніше 20.05.2024, тоді як з цим позовом позивачка звернулася 03.06.2024.
Констатувавши, що підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження позивачка не зазначила, а її доводи щодо отримання оскаржуваної постанови 23.05.2024 у відповідь на адвокатський запис спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 240 та частини третьої статті 123 КАС України.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
Уважаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, позивачка подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржниця зазначила, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про пропуск нею передбаченого КАС України строку звернення до суду та про порушення судами попередніх інстанцій її процесуальних прав в частині забезпечення можливості заявити клопотання про поновлення строку на звернення до суду.
Скаржниця доводить, що в спірних правовідносинах днем вручення оскаржуваної постанови є 23.05.2024 - день отримання нею її копії у відповідь на адвокатський запит. Заперечуючи щодо відеозапису як належного доказу вручення їй копії оскаржуваної постанови, скаржниця зазначала, що судами попередніх інстанцій не було перевірено кому саме належить вчинений на оскаржуваній постанові підпис. У цьому контексті скаржниця наполягає на тому, що будь-яких підписів на оскаржуваній постанові не ставила; вчинений на оскаржуваній постанові підпис графічно відрізняється від того, що міститься в її паспорті громадянина України.
Щодо іншого аспекту касаційної скарги, то скаржниця зазначила, що суд першої інстанції, встановивши факт пропуску строку звернення та визнавши наведені у позові підстави неповажними, не надав позивачці можливості реалізувати право на подання заяви про поновлення такого строку з обґрунтуванням інших підстав, зокрема шляхом залишення позову без руху, а одразу постановив ухвалу про залишення її без розгляду.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про пропуск позивачкою строку звернення до суду з вказаними вимогами.
Указана касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду 17.02.2025.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Смоковичу М.І.
Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2025 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування
Пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено у статті 286 КАС України, часиною другою якої встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до частин першої-третьої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
ІV. Позиція Верховного Суду
У цій справі суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, залишив без розгляду позов, оскільки вважав, що позовну заяву подано за межами строків, визначених у частині другій статті 286 КАС України, за відсутності підстав, які б свідчили, що пропуск строку був пов`язаний з поважними причинами.
Щодо тривалості строку на звернення до суду, початку його перебігу, Суд зазначає таке.
Предметом цієї справи є постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Справи, предметом яких є указані постанови, розглядаються з особливостями, передбаченими статтями 271, 286 КАС України. Суть цих особливостей (у контексті предмета касаційного перегляду) полягає у тому, що розгляд справи відбувається у скорочений строк - протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, інціювати яке позивач може в десятиденний строк з моменту вручення йому постанови (рішення) про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Подання позовної заяви за межами вказаних строків, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, є підставою для повернення або залишення без розгляду позовної заяви.
Звертаючись до суду, позивачка наполягала на тому, що копію оскаржуваної постанови серії ЕНА №2111805 від 10.05.2024 отримала лише 23.05.2024, у відповідь на адвокатський запит від 17.05.2024 №1705/24-005, а тому, звернувшись до суду 03.06.2024, не пропустила передбачений у статті 286 КАС України строк.
Водночас суди попередніх інстанцій, дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського (файл export-rz5lb), що був долучений до відзиву на позовну заяву, дійшли протилежного висновку. Як з`ясували суди попередніх інстанцій, позивачка 10.05.2024 отримала копію оскаржуваної постанови, про що поставила підпис, а тому строк на її оскарження закінчувався 20.05.2024.
Щодо доводів скаржниці про те, що суд першої інстанції не забезпечив їй процесуальної можливості заявити клопотання про поновлення строку на звернення до суду, Суд зазначає таке.
Як убачається з матеріалів справи, на етапі відкриття провадження у справі у суду першої інстанції не виникло сумнівів щодо дотримання позивачкою строку звернення до суду.
Питання про залишення позову без розгляду ініціював відповідач, заявивши відповідне клопотання у тексті відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду першої інстанції 24.06.2024.
У контексті викладеного, Суд зазначає, що закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що як до, так і після відкриття провадження застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску строку звернення, якщо таку заяву подано.
До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення строку.
У подібний спосіб законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, указані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 у справі №640/5645/19 дійшов висновку, що статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись правом подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Правила процесуального закону (частини третя і четверта статті 123 КАС України) щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, необхідно застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
Тотожні висновки щодо застосування статті 123 КАС України у подібних правовідносинах Верховний Суд викладав у постановах від 23.09.2020 у справі № 640/5645/19; від 25.05.2023 у справі № 620/3811/22 та від 26.12.2025 у справі №240/32727/22.
У постанові від 10.11.2022 у справі №320/11921/20 Верховний Суд зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.
Водночас положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. Забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.
Питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.
У постанові від 18.03.2026 у справі № 320/40240/24 Верховний Суд зазначив, що положення частини тринадцятої статті 171 КАС України кореспондується із приписами частини третьої статті 123 КАС України, яка, при її лінгвістичному аналізі, указує на обов`язок суду оцінити доводи позивача про пропуск ним строку на звернення із позовом до суду, якщо такий факт був виявлений судом після відкриття провадження у справи. З цього випливає, що суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 КАС України, має залишити позовну заяву без руху, надавши строк позивачу для надання заяви із вказівкою у ній підстав для поновлення пропущеного строку звернення із цим позовом до суду.
Повертаючись до обставин справи, Суд зазначає, що, отримавши 24.06.2024 відзив на позовну заяву, у якому стверджувалося про пропуск позивачкою строку звернення до суду, суд першої інстанції не створив позивачці належних процесуальних умов для подання заяви про поновлення пропущеного строку (не залишив позов без руху в порядку, передбаченому частиною тринадцятою статті 171 КАС України).
Беручи до уваги, що залишенню позову без розгляду після відкриття провадження має передувати надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позову без розгляду є передчасним.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Моісеєнко Оленою Миколаївною, задовольнити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №308/9455/24 скасувати.
Справу №308/9455/24 направити для продовження розгляду до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович