Справа № 444/3594/26
Провадження № 2/444/2404/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/заочне/
24 вересня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Ясиновський Р. Б.
за участі секретаря судового засідання Стець М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання (аліментів) в частці від доходу (заробітку) відповідача, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася 06.08.2026 до Жовківського районного суду Львівської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів на її утримання як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, (аліментів) в частці від доходу (заробітку) відповідача.
Просить стягувати з ОСОБА_2 в її користь кошти на її утримання (аліменти) як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання у середній школі з гімназійною старшою школою «Merian» у місті Берлін, Німеччина, до липня 2027 року, у в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з дати подання позову, тобто з 06 серпня 2026 року до закінчення нею, ОСОБА_1 , навчання, тобто до липня 2027 року.
Вказує, що звернення в суд з даним позовом зумовлене саме захистом її прав та інтересів як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, для забезпечення її потреб. Вважає, що їй, як повнолітній дочці, яка продовжує навчання, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Зазначає, що розуміє, що обов`язок утримання дітей покладено на обох батьків, відповідно, підтверджує, що мати надає їй кошти на її утримання зі своєї сторони.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 12 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі та призначити судове засідання з повідомленням (викликом) сторін у справі для розгляду справи по суті на 24 вересня 2026 року.
Позивач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву згідно якої просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи. Відзиву на позовну заяву не подав. Клопотань про відкладення розгляду справи, чи будь-яких інших, також не подав. Про причини неявки суд не повідомив.
У зв`язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутності сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено наступне.
Позивачка, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Жовква, Жовківського району Львівської області, про що в Книзі реєстрації народжень 19 липня 2007 року було зроблено відповідний актовий запис за № 108.
Її батьком є ОСОБА_2 , тобто відповідач у справі, матір`ю - ОСОБА_3 .
Викладене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане відділом реєстрації актів цивільного стану Жовківського районного управління юстиції Львівської області 19 липня 2007 року.
Батьки позивачки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували 17 лютого 2007 року шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Жовківського районного управління юстиції Жовківського районного управління юстиції Львівської області, про що 17 лютого 2007 року в Книзі реєстрації шлюбів було зроблено відповідний актовий запис за № 14.
Це підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , яке видане 17 лютого 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Жовківського районного управління юстиції Львівської області.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 08 жовтня 2020 року у справі № 444/1734/20, провадження № 2/444/817/2020, яке набрало законної сили 10 листопада 2020 року, розірвано шлюб між її батьками, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , уклажений 17 лютого 2007 року у Жовківському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 14.
Встановлено, що позивачка досягнула повноліття та навчається на денній формі навчання у середній школі з гімназійною старшою школою «Merian» у місті Берлін, Німеччина, з 01 серпня 2023 року (дата вступу до школи). Очікується, що вона завершить навчання у липні 2027 року, що підтверджується довідкою, яка видана школою 01 липня 2025 року та перекладом такої.
Із позову вбачається, що саме через навчання на денній формі позивачка позбавлена можливості працювати та утримувати себе самостійно, а тому потребує коштів на утримання від батька. Мати не має фінансових можливостей утримувати її на достатньому рівні самостійно. Водночас позивачка не отримує будь-яких коштів від батька, незважаючи на те, що вона хоч і повнолітня, однак продовжує навчання, а тому не має можливості працювати. Водночас мати не має можливості утримувати її без участі батька, а досягнення нею повноліття не звільняє батька, ОСОБА_2 , від обов`язку утримувати її, оскільки вона продовжує навчання.
Суд бере до уваги, що позивачка потребує коштів для проїзду, купівлі продуктів харчування кожного дня. Так як вона навчається, а тому постійно потребує коштів для купівлі канцелярського приладдя, підручників, ксерокопій документів, харчування при перебуванні на навчанні між парами, а також після пар, для покриття витрати на одяг, засоби гігієни, білизну, комунальні послуги щомісячно.
Позивач також зазначила, що окрім того відвідує заняття із німецької мови, інформатики та математики, вартість навчання оплачує її мати.
Суд враховує, що батько позивачки, ОСОБА_2 , тобто відповідач у справі, є фізично здоровим та працездатним, а тому може сплачувати аліменти на її утримання в частці від доходу в розмірі 1/4 його доходу (заробітку).
Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно із статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Згідно із ст. 201 Сімейного кодексу України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 СК України.
З положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. № 789-ХІІ, частин 7, 8 Сімейного кодексу України вбачається, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві.
Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.
Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання.
При визначенні розміру аліментів судом враховується не тільки заробітна плата платника аліментів, але й інші види доходів, перелік яких наведений у постанові КМ України від 26 лютого 1993 року № 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб". Серед таких доходів, зокрема, основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до неї, премії та винагороди, допомога по безробіттю, пенсія, стипендія, доходи від підприємницької діяльності тощо.
Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 СК України.
Враховуючи вимоги ст. 182 Сімейного Кодексу України, те, що обов`язок утримувати дітей, в тому числі і повнолітніх, які продовжують навчання, до досягнення ними двадцяти трьох років виникає в обох батьків в рівній мірі, зважаючи на те, що вік позивачки перевищує вісімнадцять років та є меншим двадцяти трьох років, вона продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, батько не надає кошти на її утримання добровільно, а матері одній важко забезпечувати позивачку самостійно, в останньої немає впевненості, що ОСОБА_2 буде забезпечувати її добровільно в подальшому без рішення суду, обов`язок відповідача, батька повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, утримувати таку, зважаючи на те, що позивачка потребує значних коштів щомісячно, а ОСОБА_2 є особою молодого віку, працездатний, не має перешкод по стану здоров`я до праці, а тому суд дійшов висновку, що відповідач має можливість сплачувати кошти на утримання позивачки (аліменти) як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання та виконувати покладені на нього законодавством обов`язки по забезпеченню зі своєї сторони їй як повнолітній дочці належного рівня життя для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Враховуючи витрати, які є у позивачки, суд дійшов висновку, що відповідач має сплачувати аліменти на утримання позивачки в частці від доходу відповідача в розмірі 1/4 його доходу (заробітку).
Зважаючи на наведені обставини, суд дійшов висновку, що аліменти в такому розмірі не обмежать та не порушать прав відповідача, водночас такий розмір аліментів надасть можливість забезпечувати потреби позивачки як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, зі сторони батька.
Згідно із ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Виходячи із норми ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти із відповідача на утримання позивачки слід стягувати із дня пред`явлення позову, яким є 06 серпня 2026 року.
Згідно із ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 1331,20 грн.
Керуючись статтями 23, 141, 258, 259, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , виданий 28 квітня 2023 року органом 2129, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) кошти на її утримання (аліменти) як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання у середній школі з гімназійною старшою школою «Merian» у місті Берлін, Німеччина, до липня 2027 року, у в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з дати подання позову, тобто з 06 серпня 2026 року до закінчення ОСОБА_1 , навчання, тобто до липня 2027 року і не довше ніж до досягнення нею 23 річного віку.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Одночасно роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , виданий 28 квітня 2023 року органом 2129, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , мобільний телефон: НОМЕР_6 , електронна пошта, адреса: відсутня, електронний кабінет в електронному суді: відсутній.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер громадянина України: НОМЕР_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , мобільний телефон: НОМЕР_8 .
Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.
Суддя Ясиновський Р. Б.