Єдиний унікальний номер судової справи 462/6275/26
Номер провадження 2-о/462/231/26
УХВАЛА
про повернення заяви
(неусунення недоліків заяви у строк, встановлений судом)
22 вересня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали спільної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,
встановив:
І. Рух справи
Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 14.07.2026 року (вх. № 18790) звернулися до Залізничного районного суду м. Львова із спільною заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, у якій просять суд:
- встановити факт належності їм свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого 03.01.1997 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
У порядку ч. 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) отримано відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 3039976, 3039957 від 16.07.2026 року про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - заявників у справі.
Також, судом у порядку ч. 1 ст. 316 ЦПК України 16.07.2026 року направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - заявника у справі.
Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 07.08.2026 року.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07.08.2026 року заяву було залишено без руху, у зв`язку з її істотними недоліками.
На усунення недоліків заявнику надавався п`ятиденний строк.
ІІ. Щодо неусунення недоліків заяви
Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та трекінгу відправлення АТ «Укрпошта» (R06725 2723 916), що міститься у матеріалах справи, лист із копією зазначеної ухвали, який скеровувався заявнику 12.08.2026 року був повернутий відділенням пошти, із вказанням причини - «за закінченням терміну зберігання».
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 752/24739/19, провадження № 61-20936 св 21/ від 18.01.2023 року).
Відповідно, ухвала про залишення заяви без руху станом на 22.09.2026 року не була виконана, що позбавляє суд можливості відкрити провадження у справі, будь-яких заяв чи клопотань не надходило, що може свідчити про втрату правового інтересу до цієї справи.
ІІІ. Підсумки
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що ЄСПЛ у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Так, згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
У зв`язку з тим, що заявник не усунув вказані в ухвалі суду недоліки у встановлений строк, суд дійшов висновку, що заяву слід повернути заявнику.
На підставі наведеного та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -
постановив:
1. Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - вважати неподаною та повернути заявнику разом з усіма доданими до неї документами.
2. Копію заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).
3. Роз`яснення суду
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).
4. Порядок оскарження ухвали суду та набрання нею законної сили
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко