Справа №463/6037/26
Провадження №4-с/463/12/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року місто Львів
Личаківський районний суд міста Львова у складі головуючої судді Ціпивко І.І. з участю секретаря судового засідання Гусак К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Проперті Групп» про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Проперті Групп» звернулося до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панчишина Володимира Романовича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 33550432 від 19 червня 2026 року, відкритого на виконання виконавчого листа № 2-3829/10, виданого 29 грудня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова, а також визнати протиправною та скасувати зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження.
В обґрунтування скарги зазначає, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня 2010 року у справі № 2-3829/10 солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором «Автопакет» № 039/09/08-Ф від 10 квітня 2008 року у розмірі 88 254,31 грн, що в еквіваленті становить 22 699,07 доларів США, а також 1 132,54 грн судових витрат. На виконання вказаного рішення 29 грудня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист.
У подальшому, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19 лютого 2026 року у справі № 2-3829/10 замінено стягувача у виконавчому провадженні № 33550432 з ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Проперті Групп».
27 лютого 2026 року старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панчишиним Володимиром Романовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 33550432 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Підставою для закінчення виконавчого провадження державний виконавець зазначив перерахування грошових коштів на користь стягувача.
Вказана постанова була оскаржена стягувачем у судовому порядку. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25 березня 2026 року у справі № 463/2073/26 скаргу представника ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Проперті Групп» задоволено, дії старшого державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 33550432 від 27 лютого 2026 року визнано неправомірними, а зазначену постанову скасовано.
Зі змісту вказаної ухвали суду вбачається, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не було встановлено факту повного виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня 2010 року. Зокрема, суд виходив із того, що рішенням суду визначено розмір заборгованості в іноземній валюті 22 699,07 доларів США, а тому виконання рішення у частині стягнення кредитної заборгованості мало здійснюватися з урахуванням її еквівалента в національній валюті на дату відповідного платежу.
На виконання зазначеної ухвали суду 12 травня 2026 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 33550432.
Разом із тим, 19 червня 2026 року старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панчишиним Володимиром Романовичем повторно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 33550432, цього разу на підставі пункту 13 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Як зазначено у постанові від 19 червня 2026 року, після відновлення виконавчого провадження постанову про його відновлення було скеровано стягувачу рекомендованою кореспонденцією. Посилаючись на частину другу статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зазначив, що станом на 19 червня 2026 року виконавчий документ повторно до виконання стягувачем не пред`явлено, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження. Вважає постанову про закінчення виконавчого провадження № 33550432 від 19 червня 2026 року такою, що винесена без належних правових підстав, ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Проперті Групп» звернулося до суду з відповідною скаргою.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2026 року визначено суддю Білоуса Ю.Б. для розгляду скарги.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 року (підстава: закінчення повноважень судді Білоуса Ю.Б., розпорядження керівника апарату суду №45 від 01.07.2026) визначено головуючу суддю Ціпивко І.І.
Так, забезпечуючи принцип доступу до правосуддя, зважаючи на ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова від 03 липня 2026 року, скаргу прийнято для розгляду та відкрито провадження у справі. Скаргу призначено до розгляду на 10 липня 2026 року.
10 липня 2026 року розгляд скарги відкладено у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.
27 липня 2026 року розгляд скарги відкладено на 09 вересня 2026 року у зв`язку з неявкою сторін.
09 вересня 2026 року розгляд скарги відкладено на 23 вересня 2026 року у зв`язку з клопотанням представника скаржника.
Розгляд скарги по суті відбувся 23.09.2026 року без участі сторін.
Представник скаржника - адвокат Іваницьких Ю.В. у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду скарги була належним чином повідомлена.
Старший державний виконавець Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панчишин В.Р. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду скарги був належним чином повідомлений.
Дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження № 33550432 та доводи скаржника, суд дійшов до таких висновків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 січня 2010 року у справі № 2-3829/10 солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором «Автопакет» № 039/09/08-Ф від 10 квітня 2008 року в розмірі 88 254,31 грн, що в еквіваленті становить 22 699,07 доларів США, та 1 132,54 грн судових витрат. На виконання вказаного рішення 29 грудня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 2-3829/10.
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження № 33550432, постановою державного виконавця від 25 липня 2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3829/10, виданого 29 грудня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19 лютого 2026 року у справі № 2-3829/10 замінено стягувача у виконавчому провадженні № 33550432 з ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Проперті Групп».
27 лютого 2026 року старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Панчишиним В.Р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 33550432 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25 березня 2026 року у справі № 463/2073/26 скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Проперті Групп» задоволено, дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 33550432 від 27 лютого 2026 року визнано неправомірними, а зазначену постанову скасовано.
12 травня 2026 року старшим державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 33550432.
19 червня 2026 року старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Панчишиним В.Р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 33550432 на підставі пункту 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що стягувач у встановлений законом строк не пред`явив виконавчий документ до виконання після відновлення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби та державних виконавців.
За змістом частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною третьою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.
Частиною другою статті 41 цього Закону передбачено, що у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.
Отже, застосування пункту 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливе лише за умови встановлення факту належного відновлення виконавчого провадження, отримання постанови про його відновлення особою, на яку законом покладено обов`язок повторного пред`явлення виконавчого документа, та спливу встановленого частиною другою статті 41 цього Закону місячного строку.
Як встановлено судом, постановою від 12 травня 2026 року виконавче провадження № 33550432 було відновлено. Разом із тим матеріали виконавчого провадження не містять належних та допустимих доказів того, що Личаківський районний суд м. Львова отримав постанову про відновлення виконавчого провадження та виконавчий документ, який відповідно до вимог закону мав бути повернутий суду.
Оскільки доказів належного отримання Личаківським районним судом м. Львова постанови про відновлення виконавчого провадження від 12 травня 2026 року суду не надано, передбачений частиною другою статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» строк не може вважатися таким, що розпочав свій перебіг та закінчився станом на 19 червня 2026 року.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги та наявність підстав для її задоволення, оскільки винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження за відсутності належних доказів отримання судом постанови про відновлення виконавчого провадження та належного повернення виконавчого документа до суду є протиправним.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 258, 260, 447-453 ЦПК України, суд,
постановив:
Скаргу задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панчишина Володимира Романовича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №33550432 від 19.06.2026 по виконавчому листу №2-3829/10, виданому 29.12.2011 Личаківським районним судом м. Львова.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панчишина Володимира Романовича про закінчення виконавчого провадження №33550432 від 19.06.2026.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання до Львівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного її тексту. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складно та підписано 23 вересня 2026 року.
Суддя Ірина ЦІПИВКО