Справа № 452/3997/24
Провадження № 2/455/451/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
16 вересня 2026 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Клімченка М.І.,
секретар судового засідання Шайда Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду залі судових засідань, цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини,
ВСТАНОВИВ:
29.10.2024 позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 разом з його батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 10.09.2024 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. За період шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дитини за вказаною адресою не проживає. Згідно акту обстеження сім`ї від 02.10.2024, складеного комісією у справах дітей виконавчого комітету Хирівської міської ради, до складу сім`ї входять: бабця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дідусь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; тато ОСОБА_1 ; син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком створені належні умови проживання для малолітнього сина. Відповідачка не цікавиться своєю дитиною та не провідує її, оскільки вже тривалий час перебуває на заробітках за кордоном і проживає за кордоном.
07.01.2025 ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічної позовною заявою про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини, в якій просила визначити місце проживання сина ОСОБА_3 разом із матір`ю та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі від усіх видів заробітку. В обґрунтування позову зазначає, що 14.07.2023, за порадою ОСОБА_4 та через скрутне матеріальне становище, позивачка за зустрічним позовом розпочала трудову діяльність у Республіці Польща. У травні 2024 року, після чергового від`їзду ОСОБА_2 , відповідач та його мати розпочали систематичний психологічний тиск на дітей, створюючи негативний образ матері та звинувачуючи її у недбалому ставленні до материнських обов`язків, попри те, що її трудова діяльність за кордоном була спрямована виключно для забезпечення належного майбутнього дітей. Внаслідок постійного психологічного тиску на доньку ОСОБА_6 , докорів та надмірних вимог з боку батька та його матері, остання переїхала до позивачки за зустрічним позовом. Водночас, син ОСОБА_7 залишається проживати разом з батьком та бабусею, через категоричні заперечення останніх щодо можливості його переїзду за кордон. Наразі позивачка за зустрічним позовом проживає у Республіці Польща разом з ОСОБА_8 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та спільною з відповідачем донькою у квартирі. ОСОБА_9 офіційно працевлаштована та має стабільний дохід. Крім того, позивач за первісним позовом перебуває на військовій службі у ЗСУ та об`єктивно не має реальної можливості забезпечити належний рівень догляду та виховання дитини. Таким чином, саме проживання дитини разом з матір`ю відповідає інтересам дитини. Позивачка за зустрічним позовом має можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням, піклуватися про здоров`я та розвиток сина.
Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30.10.2024 цивільну справу передано за територіальною юрисдикцією на розгляд до Старосамбірського районного суду Львівської області.
Ухвалою судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 26.11.2024 у справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 18.12.2024 в порядку загального позовного провадження, витребувано докази.
Ухвалою Старосамбірського районного суду прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісною позовною заявою, підготовче судове засідання відкладено на 21.02.2025.
Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 05.03.2025 витребувано від в/ч НОМЕР_1 інформацію щодо місця служби та посади ОСОБА_1 .
Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 05.05.2025 витребувано від в/ч НОМЕР_2 інформацію щодо місця служби та посади ОСОБА_1 .
Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 09.07.2025 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 25.09.2025 зупинено провадження у справі за клопотанням представника позивача за первісним позовом через безпосередню участь позивача у бойових діях.
Постановою Львівського апеляційного суду від 16.02.2026 ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 25.09.2025 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 17.03.2026 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 07.04.2026.
Представник позивача за первісним позовом адвокат Куцалаба Г.В. в судове засідання з`явилась, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Додатково пояснила, що хлопчик все своє свідоме життя і по теперішній час проживає у будинку батька в м.Хирів. Мати виїхала за кордон в липні 2023 року і не приймає участі в щоденному житті сина. Дитина забезпечена абсолютно всім необхідним, перебуває у рідному домі, поки батько виконує обов`язки військової служби. Дитина знаходиться під надійним щоденним наглядом рідних дідуся та бабусі. Хлопчик безперервно з січня 2023 року відвідував місцевий дитячий садок, в подальшому відвідував підготовку до вступу в першій клас у Хирівській школі. Наразі з 1 вересня дитина є учнем першого класу Хирівської школи, де працює і його бабця на посаді вчителя української мови та літератури. Проти зустрічного позову заперечувала, посилаючись на відсутність стабільності для життя дитини за кордоном, психологічний шок дитини від зміни середовища, незрозумілі умови проживання.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 до суду з`явився, підтримав позовні вимоги, проти задоволення зустрічного позову заперечував. Додатково пояснив, що наразі проходить службу в ЗСУ, має вищу освіту, зараз перебуває на посаді командира інженерно-саперного взводу 4 штурмового батальйону. Послідовно та сумлінно виконує батьківські обов`язки щодо обох дітей. На доньку ОСОБА_6 регулярно сплачує аліменти та повністю утримує сина ОСОБА_10 . На час виконання бойових завдань довірив щоденний догляд, виховання та розвиток сина своїй матері ОСОБА_4 , яка є учителем-методистом з 45 річним педагогічним стажем. Вона забезпечила ОСОБА_10 стабільне середовище, відвідування дитячого садка, підготовку до школи та медичний догляд. В той же час, участь матері у вихованні сина є епізодичною, вона не має власного житла та стабільної роботи в Польщі, мешкає зі стороннім для дитини чоловіком. Заяви з боку відповідачки про насильство і терор є вигаданою тактикою.
Представник відповідачки за первісним позовом адвокат Кокарєв А.П. приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічні позовні вимоги підтримав. Звернув увагу суду, що позивач є військовослужбовцем та об`єктивно не може здійснювати щоденний догляд за дитиною. Бабуся не може підміняти дитині матір. У матері є постійне місця проживання в Польщі та постійна робота. Дитина під час її опитування сказала, що хоче проживати з батьком та матір`ю, щоб вони жили разом. Тобто, дитина потребує обох батьків, що не свідчить на користь позивача за первісним позовом. Орган опіки та піклування свій висновок щодо проживання дитини з матір`ю підтримав. Крім того, дитина постійно знаходиться під впливом бабусі, що також знаходить свої відображення під час його опитування.
Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення первісного позову заперечувала, зустрічні позовні вимоги підтримала. Додатково пояснила, що ініціатором поїздки за кордон була мати позивача через скрутне матеріальне становище. З дитиною спілкується як дозволяє робота. Донька ОСОБА_6 раніше теж проживала з бабусею, але вона мала психологічний тиск з боку батька та бабусі і попросила забрати її до себе. Умови для проживання, що в Польщі, що в будинку позивача приблизно однакові, але психологічний клімат в Польщі значно кращий. Якщо дитина буде проживати з матір`ю, то вона не буде перешкоджати в спілкуванні з батьком. Дитину забрати не може через психологічний вплив бабусі на дитину, оскільки дитина не хоче їхати до матері без бабусі. Будинок знімає співмешканець. В Польщі проживає 5 з половиною років, протягом цього часу змінювала роботу 6 разів. Біля будинку в Польщі є гарна школа, але подати заяву не може через відсутність документів, для вивчення польської мови буде залучений репетитор. Співмешканець працює на будівництві. Позивачка має намір забрати дитину і від неї не відмовляється.
Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в зустрічному позові слід відмовити, за наступних підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 було укладено шлюб, зареєстрований 11.10.2008 Хирівською сільською радою Старосамбірського району Львівської області за актовим записом №31 (т.1 а.с.8)
Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 24.01.2020 та доньку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (т.1 а.с. 63, 62).
Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 10.09.2024 розірвано шлюб між позивачем та відповідачкою (т.1 а.с.6-7).
З довідки, виданої виконкомом Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області №836/02-21 від 04.09.2024 видно, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і має такий склад сім`ї: ОСОБА_12 - донька, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_4 - мати, ОСОБА_5 - батько, ОСОБА_2 - дружина, зареєстрована але фактично не проживає (т.1 а.с.11).
Згідно акту обстеження умов проживання, складеного комісією у складі начальника відділу Служби у справах дітей Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області та двох співробітників, встановлено, що до складу сім`ї входять: ОСОБА_12 - донька, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_4 - мати, ОСОБА_5 - батько, ОСОБА_2 - дружина. Даний будинок знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку знаходяться 4 житлові кімнати, кухня, веранда та коридор, є санвузол. Будинок цегляний, є підведена вода, каналізація, газифікований. Є необхідні меблі та побутова техніка. ОСОБА_13 має свою кімнату, місце для сну та відпочинку. Умови проживання добрі, батько належним чином доглядає за сином. Батьком створені належні умови проживання для малолітнього сина (т.1 а.с.12).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідує ЗДО «Віночок» м. Хирів з 18.01.2023, що підтверджується довідкою за вих.№14 від 05.09.2024, виданої Закладом Дошкільної освіти «Віночок» м. Хирів (т.1 а.с.10).
Згідно службової характеристики лейтенант ОСОБА_1 на даний час займає посаду командира інженерно-саперного взводу 4-го штурмового батальйону, за час проходження служби зарекомендував себе позитивно. Дисциплінований, морально та психологічно стійкий. Користується заслуженою повагою серед командування, колег, та підлеглого особового складу (т.2 а.с.171).
Відповідно до характеристики ОСОБА_4 , остання працює в опорному закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів з 1983 року на посаді вчителя української мови та літератури. Має вищу педагогічну освіту. ОСОБА_4 веде здоровий спосіб життя, шкідливих звичок не має, морально стійка, спокійна, врівноважена, чуйна, доброзичлива та ввічлива. Приймає активну участь у вихованні, навчанні та гармонійному розвитку онуків (т.2 а.с.171 зв.б.-172).
Рішенням Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області №11 від 30.01.2025, з урахуванням висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 , затверджено визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю (т.1 а.с.147-148).
Позивачка за зустрічним позовом проживає у Республіці Польща, що підтверджується повідомленням про присвоєння номеру «PESEL» від 31.07.2023 (т.1 а.с.68).
З договору оренди односімейного будинку від 01.10.2024 видно, що вказаний договір укладений між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , предметом договору є 1/3 будинку площею 40 кв.м. та розташований в АДРЕСА_2 . Членами сім`ї зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_12 (т.1 а.с.76-86).
Згідно довідки від 23.12.2024 ОСОБА_2 офіційно працевлаштована у IZAN+SPOLKA ОСОБА_16 p 01.09.2024 та загальний розмір чистого доходу з вересня по грудень 2024 року складає 10042,22 польських злотих (т.1 а.с.72-75).
Допитана в судовому засіданні мати позивача за первісним позовом ОСОБА_4 суду пояснила, що є учителем в школі. Дитина народилися в Україні, любить обох батьків, але дуже прив`язаний до батька. Мати лишила його в трирічному віці, нікого не попередивши. Без мами він виховується вже три рочки, з мамою спілкується один раз на місяць, прислала дві посилки за цей весь час. Приїздила за три роки один раз на тиждень. Хотіла його забрати до Польщі, однак дитина відмовилась, але матері ніхто не перешкоджав в спілкуванні чи забрати дитину в Польщу. Дитина не хоче їхати до матері і закликає матір повернутися. Матір постійно змінює місце роботи. Дитині краще бути в Україні, бо в неї тут багато друзів, дитина відвідує садочок, ходить на дошкільну підготовку, виступає на сцені, відвідує різні заходи, зоопарки, вистави. Син звісно бажає бути вдома, але поки триває війна, він не залишить своїх підлеглих. Батько спілкується з сином телефоном. Син цілий місяць в січні був дома і просив дружину привезти доньку, вона не привезла. Мати матеріально не допомагає. ОСОБА_17 поїхала у 2023 році одна, дві дитини залишила тут, потім забрала доньку у 2024 році, яка там наче навчається в Польщі, але одночасно навчається онлайн в українській школі, має свою власну кімнатку десь на першому поверсі. Співмешканець ОСОБА_2 з Кіровоградщини, будівельник, має сина 14 років.
Допитана в судовому засіданні донька позивача за первісним позовом ОСОБА_18 суду пояснила, що переїхала до матері в Польщу через психологічний тиск, образи та вимогливість з боку бабусі та батька. Умови проживання в Польщі добрі, в неї є своя кімната.
Опитаний в судовому засіданні, за участі психолога ОСОБА_19 , ОСОБА_20 суду розповів, що до Польщі би поїхав лише з татом або з бабою та мріє прокинутися зранку і щоб мама та тато були разом. З мамою в Польщі жити не хоче, бо він народився в Україні і бажає жити тільки тут, також бажає, щоб мати повернулася жити з ними. Тобто, син ОСОБА_10 , досить чітко та зрозуміло виклав суду своє відношення до питання його місця проживання та заявив про бажання залишатися проживати з батьком у житловому будинку, в якому зростав.
Спір між сторонами виник з сімейних правовідносин, що урегульовано Сімейним Кодексом України.
Частиною 3 статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини 1 статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.
Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини 1-3 статті 13 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) вирішила за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14.12.2016 у справі № 6-2445цс16 та від 12.07.2017 у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989.
Вирішуючи спори у цій категорії справ, суд має враховувати низку чинників: ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я. Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини(постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.07.2020 у справі № 727/3856/18 (провадження № 61-5323св19).
Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.12.2020 у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 в справі №754/16535/19 (провадження № 61-14623св21).
Оцінюючи висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Хирівської міської ради щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю, суд не може погодитися з ним, оскільки наведений висновок не містить достатнього та переконливого обґрунтування саме такого визначення місця проживання дитини. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України письмовий висновок органу опіки та піклування має ґрунтуватися на відомостях, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків та інших осіб, які бажають проживати з дитиною, а суд вправі не погодитися з таким висновком, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.
Як убачається зі змісту висновку, орган опіки та піклування встановив, що на момент його складення малолітній ОСОБА_10 фактично проживав у будинку батька разом із бабусею та дідусем, відвідував заклад дошкільної освіти у м. Хирові. Водночас, у висновку не наведено конкретних обставин, які б свідчили про неналежність умов проживання дитини за місцем проживання батька, неналежне виконання ним чи членами його сім`ї обов`язків щодо забезпечення потреб дитини або про те, що перебування дитини у сформованому сімейному та соціальному середовищі суперечить її інтересам. Натомість висновок фактично обмежується викладенням відомостей про перебування матері за межами України, її працевлаштування та доходи, без належного порівняльного аналізу умов проживання та виховання дитини з кожним із батьків. При цьому висновок не містить відомостей про обстеження умов проживання дитини у матері в Республіці Польща, не наведено характеристик таких умов, не встановлено, яким чином буде забезпечено щоденний догляд за дитиною матір`ю з огляду на її трудову діяльність, не наведено мотивів, з яких переміщення дитини з її фактичного та усталеного середовища проживання до іншої держави відповідатиме її найкращим інтересам.
Суд враховує, що на час розгляду справи ситуація фактично змінилася та малолітній ОСОБА_10 уже розпочав навчання у першому класі закладу загальної середньої освіти у м. Хирові, тобто перебуває у сформованому освітньому та соціальному середовищі. При цьому, бабуся дитини працює в цьому ж закладі освіти вчителем української мови та літератури, що забезпечує дитині додатковий сталий сімейний зв`язок у безпосередньому освітньому середовищі. Суд бере до уваги також проживання дитини разом із бабусею та дідусем у будинку батька, що в сукупності свідчить про сформованість сталого для дитини побутового, сімейного та освітнього оточення. Збереження стабільності оточення дитини, зокрема, місця проживання, навчання та соціальних зв`язків, Верховний Суд відносить до обставин, які підлягають врахуванню при визначенні її найкращих інтересів.
Вирішуючи спір, суд також відповідно до статті 171 СК України з`ясував думку малолітнього ОСОБА_10 щодо питання, яке безпосередньо стосується його життя та інтересів. Під час судового засідання дитина була вислухана та висловила чітке бажання проживати разом із батьком. Суд враховує зазначену думку не ізольовано, а у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами - фактичним проживанням дитини з батьком, сформованими сімейними та соціальними зв`язками, початком навчання у закладі освіти за місцем проживання та наявністю поруч близьких родичів, які беруть участь у повсякденному догляді за дитиною. Такий підхід відповідає практиці Верховного Суду, відповідно до якої думка дитини підлягає врахуванню системно, у взаємозв`язку з усіма іншими доказами та обставинами справи.
Доводи відповідачки про те, що звернення позивача до суду з цим позовом зумовлене його бажанням звільнитися з військової служби, суд оцінює критично, оскільки самі по собі припущення сторони щодо мотивів звернення до суду не можуть бути покладені в основу висновку про невідповідність вимог позивача інтересам дитини за відсутності належних та допустимих доказів таких обставин. Водночас, проходження позивачем військової служби саме по собі не є обставиною, яка перешкоджає визначенню місця проживання дитини з ним, оскільки судом встановлено фактичне проживання дитини у його домогосподарстві, а також наявність бабусі та дідуся, які забезпечують дитині належний догляд у період проходження батьком військової служби. При цьому, суд не ототожнює фактичне здійснення частини повсякденного догляду бабусею та дідусем з усуненням батька від виконання батьківських обов`язків.
Крім того, суд звертає увагу, що само по собі визначення місця проживання дитини з батьком не є автоматичною підставою для звільнення з військової служби. Згідно із законодавством України (стаття 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), для звільнення необхідно довести факт саме самостійного виховання (коли другий з батьків помер, позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім тощо), а не просто факт проживання дитини з військовослужбовцем.
Суд також бере до уваги, що перебування матері за межами України саме по собі не є підставою для визначення місця проживання дитини з батьком, так само як проходження батьком військової служби не є безумовною підставою для визначення місця проживання дитини з матір`ю. Водночас, у даній справі сукупність встановлених обставин свідчить про те, що дитина вже має стабільне місце проживання, сімейне та освітнє середовище за місцем проживання батька, а її безпосередньо висловлена думка відповідає цьому фактичному стану. При цьому, висновок органу опіки та піклування не містить аналізу того, чому зміна цього середовища та визначення місця проживання дитини з матір`ю, яка проживає і працює в іншій державі, відповідатиме найкращим інтересам саме цієї дитини.
За таких обставин, виходячи з принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, враховуючи вік дитини, фактичне місце проживання, сформовані сімейні та соціальні зв`язки, навчання у першому класі, участь бабусі та дідуся у повсякденному догляді за дитиною, професійну діяльність бабусі у тому ж закладі освіти, а також висловлене дитиною під час судового розгляду бажання проживати з батьком, суд доходить висновку, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із батьком найбільшою мірою відповідає його найкращим інтересам. Наведені обставини у своїй сукупності дають суду підстави не погодитися з висновком органу опіки та піклування як недостатньо обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів слід відмовити.
Крім того, суд зазначає, що визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_10 разом з батьком, не можна тлумачити, як наявність у батька переваги перед матір`ю, оскільки мати дитини у такому випадку не обмежена у своєму праві на спілкування з сином.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області, про визначення місця проживання дитини, задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_3 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 , житель: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ,
Відповідачка за первісним позовом: ОСОБА_2 , жителька: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 ,
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області, місцезнаходження: м. Хирів, вул. В. Стуса, 24, Самбірського району Львівської області, поштовий індекс 82060, код ЄДРПОУ: 04056019.
Повний текст рішення суду складено 24.09.2026.
Суддя М.І. Клімченко