Справа № 951/325/26
Провадження №2/951/262/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Лавренюк О.М.,
за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі позивач, ПАТ «СК «Уніка») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.04.2023 між ПАТ «СК «Уніка» та АТ «Райффайзен Банк», було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №347001/4100/0001200/30/9865134/13. Предметом вказаного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язанні з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом. 19.04.2025 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Peugeot EXPERT», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 21.10.2025 у справі № 951/661/25 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілими. Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.04.2025 за № 12025211050000128 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Відповідно до пунктів 1.2, 9.1.8 договору №347001/4100/0001200/30/9865134/13 вiд 04.04.2023 та звіту СОД ОСОБА_3 № 103257 від 08.12.2025, автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_1 , є конструктивно знищеним, тому страховиком розрахована сума страхового відшкодування у розмірі 2799830,00 грн. ПАТ «СК «Уніка» склало страховий акт № 28030096435 від 14.12.2025, яким кваліфікувало подію як страховий випадок та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 2794830,00 грн страхувальнику, яке було перераховане відповідно до платіжної інструкції № 086127 від 23.12.2025 на суму 2794830,00 грн. Таким чином, ПАТ «СК «Уніка» виконало свої зобов`язання перед страхувальником за Договором. Станом на 19.04.2025 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" за полісом №225190480 (ліміт за шкоду майну 160000,00 грн, франшиза 3200,00 грн), яке сплатило на користь ПАТ «СК «Уніка» 156800,00 грн.
Покликаючись на вимоги статті 1194 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач вважав, що відповідач як винуватець ДТП, зобов`язаний відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 2638030,00 грн (2794830,00 грн - 156800,00 грн).
З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 2638030,00 грн, витрати на професійну правову допомогу в сумі 7000,00 та судовий збір в сумі 31656,36 грн.
Ухвалою судді від 21.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати суддею одноособово за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання на 22.06.2026.
Ухвалою суду від 22.06.2026 задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання на 07.07.2026.
06.07.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково у розмірі 1555802,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог просив відмовити, вважаючи, що заявлений позивачем розмір відшкодування не вмотивований та не обґрунтований належним розрахунком, з огляду на таке.
Так, відповідно до страхового акта №28030096435, наявного в матеріалах справи, ринкова вартість пошкодженого автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди становила 2312602,79 грн. Покликаючись на вимоги статей 1192, 1194 ЦК України, відповідач зазначив, що у випадку повного знищення автомобіля, розмір збитків обмежується його вартістю до моменту настання страхового випадку, тобто сумою у розмірі 2312602,79 грн.
Також відповідач звернув увагу, що позивачем не враховано вартість ліквідних залишків транспортного засобу, які залишилися у власності страхової компанії. Так, з видаткової накладної №4 від 02.04.2026 вбачається, що ПАТ «СК «Уніка» здійснило продаж ліквідних залишків транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_1 , на суму 600000,00 грн.
На підставі наведеного, з урахуванням страхового відшкодування, яке ПАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило на користь позивача за полісом №225190480 у розмірі 156800,00 грн, виходячи з ринкової вартості автомобіля на момент настання ДТП та за виключенням вартості ліквідних залишків вказаного транспортного засобу, відповідач вважає, що розмір відшкодування складає 1555802,00 грн, у свою чергу різниця у розмірі 1082228,00 грн є такою, що безпідставно нарахована позивачем.
З огляду на вказане відповідач не заперечував щодо задоволення позовних вимог на суму, що становить 1555802,00 грн.
Також звернув увагу, що обсяг наданих адвокатом послуг у даній цивільній справі, є неспівмірним із розміром витрат, які просить стягнути позивач, оскільки зазначена справа для адвоката є шаблонною, тому не потребувала значних затрат часу (а.с. 108-109).
Ухвалою суду від 07.07.2026 клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву задоволено; поновлено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву; прийнято відзив на позовну заяву, поданий відповідачем ОСОБА_1 06.07.2026. Продовжено строк підготовчого провадження у цивільній справі №951/325/26 на тридцять днів та підготовче засідання у цивільній справі відкладено на 30.07.2026.
29.07.2026 представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог з 2638030,00 грн до 1555802,79 грн (а.с. 115).
Ухвалою суду від 30.07.2026 прийнято до розгляду заяву представника позивача ПАТ «СК «Уніка» про зменшення розміру позовних вимог та вирішено розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Підготовче засідання у цивільній справі відкладено на 17.08.2026.
Ухвалою суду від 17.08.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2026.
У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві розгляд справи просив проводити без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову з урахуванням поданої представником позивача заяви про зменшення розміру позовних вимог на суму, що становить 1555802,79 грн. Також відповідач клопотав про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.04.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА», як страховиком, та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», як страхувальником, укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №347001/4100/0001200/30/9865134/13 (а.с. 7-13).
08.04.2025 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА», як страховиком, та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», як страхувальником, укладено Додаткову угоду №13-30/9865134/13/13 до договору добровільного комплексного страхування на транспорті №347001/4100/0001200/30/9865134/13 від 04.04.2023 (а.с. 19).
Загальний строк дії договору - з 10.04.2023 до 09.05.2025. Безумовна франшиза - 5000,00 грн. Дані застрахованих транспортних засобів вказані у Додатку № 1 до додаткової угоди №13-30/9865134/13/13, відповідно до якого серед інших застрахованих транспортних засобів страхувальника, під порядковим номером 98 вказано транспортний засіб «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_3 , страхова сума страхування цивільної відповідальності 2799830,00 грн (а.с. 20).
Також судом встановлено, що 19.04.2025 біля 13:45 водій ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем «Peugeot-Expert», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без пасажирів та вантажу, рухався автомобільною дорогою М-30 сполученням «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка - Луганськ - Ізварине» у напрямку від селища Козова до міста Тернопіль Тернопільського району Тернопільської області із швидкістю близько 70 км/год.
У вказаний час попереду нього, в попутному напрямку рухався технічно справний автомобіль «Mercedes-Benz-Sprinter-414 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався з двома пасажирами: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без вантажу, у напрямку м. Тернопіль зі швидкістю біля 70 км/год. Окрім цього, позаду автомобіля «Peugeot-Expert» у попутному напрямку рухався технічно справний автомобіль «Volkswagen-Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який з одним пасажиром ОСОБА_7 рухався у напрямку м. Тернопіль із швидкістю біля 80 км/год.
Під час руху водій автомобіля «Volkswagen-Touareg» ОСОБА_6 , враховуючи відсутність транспортних засобів, які б рухалися у зустрічному напрямку, відповідно до вимог пунктів 12.6 (ґ), 14.2 (а, в, г) Правил дорожнього руху на ділянці автодороги, де дозволений такий маневр, вирішив здійснити обгін автомобіля «Peugeot-Expert», для цього завчасно увімкнувши світловий покажчик повороту відповідного напрямку, змінив напрямок свого руху ліворуч й надалі виїхавши на смугу зустрічного руху продовжив по ній рух, збільшивши швидкість до 90 км/год.
Рухаючись у вказаному напрямку на 118 км + 350 м вказаної автомобільної дороги, що між с. Теофіпілка та с. Плотича Тернопільського району Тернопільської області, водій автомобіля «Peugeot-Expert» ОСОБА_1 , маючи намір здійснити маневр обгону автомобіля «Mercedes-Benz-Sprinter-414 CDI» в час коли по зустрічній смузі руху вже рухався автомобіль «Volkswagen-Touareg», перед початком виконання такого маневру, не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка» й належне виконання їх вимог), 2.3 (б, д) ПДР, а також вимоги, які наведені в абз. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», які зобов`язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Внаслідок проявленої неуважності під час руху, водій автомобіля «Peugeot-Expert» ОСОБА_1 в порушення вимог пунктів: 1.10 (в частині визначення понять: «дати дорогу», «маневрування (маневр)», «обгін» й належного виконання їх вимог), 10.1, 14.2 (а), 14.3 Правил дорожнього руху, належним чином не переконався, що жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду не розпочав обгону, й надалі змінивши напрямок свого руху ліворуч виїхав з займаної смуги руху на зустрічну смугу руху, разом з тим перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним, і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху й такими своїми діями перешкодив здійснення маневру обгону водієм автомобіля «Volkswagen-Touareg» ОСОБА_6 , створивши водночас останньому небезпеку для руху.
Унаслідок порушення водієм автомобіля «Peugeot-Expert» ОСОБА_1 вказаних вище пунктів Правил дорожнього руху, останній виїхавши на зустрічну смугу руху, допустив зіткнення лівої бокової передньої частини керованого автомобіля із правою боковою задньою частиною автомобіля «Volkswagen-Touareg» в результаті чого, під дією імпульсу кількості руху, яка є векторною величиною й залежить від напрямку вектора швидкості руху автомобіля, відбувається відкидання автомобіля «Volkswagen-Touareg» вліво за напрямком його руху із частковим виїздом (лівими колесами) на ліве узбіччя автодороги. З моменту виникнення небезпеки для свого руху водій автомобіля «Volkswagen-Touareg» ОСОБА_6 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «Peugeot-Expert» шляхом застосування екстреного гальмування, тому у його діях відсутні порушення ПДР, зокрема пунктів: 1.10 (в частині визначення поняття: «небезпека для руху» й належного виконання його вимог), 12.3 цих Правил, які б перебували у причинному зв`язку з настанням ДТП.
У подальшому автомобіль «Peugeot-Expert» після зіткнення з автомобілем «Volkswagen-Touareg» зміщається вправо (повертаючись таким чином на свою смугу руху) та правою боковою передньою частиною контактує з лівою боковою задньою частиною автомобіля «Mercedes-Benz-Sprinter-414 CDI», водій якого ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом, дотримуючись вимог ПДР, зокрема, пунктів: 12.6 (ґ), 12.9 (б) цих Правил рухається в межах своєї смуги руху із дозволеною швидкістю, не здійснюючи будь-яких маневрів на автодорозі. Після вимушеного виїзду лівих коліс автомобіля «Volkswagen-Touareg» на ліве узбіччя автодороги, відбувається боковий занос цього транспортного засобу із частковим розвертанням навколо його центру ваги за напрямком руху годинникової стрілки, в процесі якого автомобіль «Volkswagen-Touareg» в некерованому стані зміщається на смугу руху до м. Тернопіль в напрямку правого узбіччя автодороги й при такому зміщенні, в заносі, контактує правою боковою задньою частиною із лівою передньою кутовою частиною автомобіля «Mercedes-Benz-Sprinter-414 CDI». Після такого контактування (зіткнення) обидва автомобілі «Volkswagen-Touareg» та «Mercedes-Benz-Sprinter-414 CDI», перебуваючи в некерованому стані, здійснюючи свій подальший рух поза волею їх водіїв, виїжджають за межі проїзної частини дороги на праве узбіччя, а надалі в правий кювет де відбувається їх перекидання та наїзд автомобілем «Volkswagen-Touareg» на дерева в цьому кюветі.
У результаті даного зіткнення транспортних засобів: пасажир автомобіля «Volkswagen-Touareg» ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, які у своєму клінічному перебігу супроводжуються тривалим (більше 21 дня) розладом здоров`я і за цією ознакою належать до середнього ступеня тяжкості; пасажир автомобіля «Mercedes-Benz-Sprinter-414 CDI» ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які у своєму клінічному перебігу супроводжуються тривалим (більше 21 день) розладом здоров`я і за цією ознакою належать до середнього ступеня тяжкості.
Порушення водієм автомобіля «Peugeot-Expert» ОСОБА_1 вимог пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», «дати дорогу», «маневрування (маневр)», «обгін» й належне виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 10.1, 14.2 (а), 14.3 Правил дорожнього руху, а також вимог, які наведенні у абз. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричинення потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 21.10.2025 у справі №951/661/25, яка набрала законної сили 28.10.2025, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілими. Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.04.2025 за № 12025211050000128 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (а.с. 26-29).
Частина шоста статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначає, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Власником транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_3 , є АТ «Райффайзен Банк», що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (а.с. 24).
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ФОП ОСОБА_3 за №104020 від 11.12.2025, оцінка проведена станом на 19.04.2025, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_3 , складає 3534328,43 грн, ринкова вартість може складати 2312602,79 грн. На підставі виконаних досліджень та рекомендацій, зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження транспортного засобу станом на 19.04.2025 дорівнює ринковій вартості транспортного засобу у розмірі 2312602,79 грн (а.с. 35-41).
14.12.2025 ПрАТ «СК «Уніка» складений страховий акт №28030096435, яким проведений розрахунок суми страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_3 . Відповідно до страхового акта страхова сума 2799830,00 грн, страхова сума на дату настання страхового випадку 2799830,00 грн, ринкова вартість транспортного засобу на дату настання страхового випадку 2312602,79 грн, франшиза 5000,00 грн, сума страхового відшкодування 2794830,00 грн (а.с. 57).
12.12.2025 АТ «Райффайзен Банк» подало до ПрАТ «СК «Уніка» заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 22).
Згідно з платіжною інструкцією №086127 від 23.12.2025 кошти в сумі 2794830,00 грн ПрАТ «СК «Уніка» перерахувало на рахунок АТ «Райффайзен Банк». Призначення платежу: страхове відшкодування відповідно до договору №347001/4100/0001200/30/9865134/13 від 10.04.2025, т/з НОМЕР_3 (а.с. 58).
Станом на 19.05.2025 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія наземного транспортного засобу марки «Peugeot Expert», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі полісу ЕР №225190480. Ліміт за шкоду майну 160000,00 грн, франшиза 3200,00 грн (а.с. 33).
23.01.2026 ПАТ «СК «Уніка» звернулось до ПАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою №38582 на виплату страхового відшкодування, у якій просило здійснити відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку регресу в розмірі 2794830,00 грн (а.с. 66). ПАТ «СК «Арсенал Страхування» перерахувало на рахунок ПАТ «СК «Уніка» страхове відшкодування в розмірі 156800,00 грн, що не заперечується сторонами у справі.
Відповідно до договору про відмову від права власності на транспортний засіб від 17.02.2026 АТ «Райффайзен Банк» відмовилося на користь ПАТ «СК «Уніка» від права власності на транспортний засіб «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_3 , який визнаний конструктивно знищеним у зв`язку із настанням 19.04.2025 страхового випадку, а ПАТ «СК «Уніка» прийняла вказаний транспортний засіб на умовах, визначених Договором. Вказаний Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харкавою О.В. та зареєстровано в реєстрі за №128 (а.с. 73). Також сторонами договору 17.02.2026 підписано акт приймання передачі транспортного засобу (а.с. 72).
27.02.2026 транспортний засіб «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_3 , зареєстровано за ПАТ «СК «Уніка», що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 (а.с. 74).
Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу 8043/2026/6053091 від 02.04.2026 ПАТ «СК «Уніка» зобов`язалося передати у власність ТОВ «Авто Імпорт Інвест» транспортний засіб «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_3 , ціна переданого транспортного засобу складає 600000,00 грн (а.с. 69).
Відповідно до видаткової накладної №4 від 02.04.2026 ПАТ «СК «Уніка» здійснило продаж транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_3 , ТОВ «Авто Імпорт Інвест» за ціною 600000,00 грн (а.с. 68).
За встановлених судом обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, фактів, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із завдання майнової шкоди іншій особі.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом наведеної норми, загальним правилом деліктної відповідальності є відшкодування шкоди у повному обсязі особою, яка її завдала. Водночас закон передбачає особливості відшкодування шкоди у випадку, коли цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди, була застрахована.
Відповідно до частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, зокрема на праві власності, іншому речовому праві, договорі підряду, оренди тощо, володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).
Згідно зі статтею 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об`єктом страхування можуть бути, зокрема, майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати, а також відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Відповідно до пункту 50 частини першої статті 1 Закону України «Про страхування» страхова виплата (страхове відшкодування) це грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.
Згідно з пунктом 59 частини першої статті 1 Закону України «Про страхування» страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 69 частини першої статті 1 Закону України «Про страхування» страхування це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб при страхуванні ризиків, пов`язаних, зокрема, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій, доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
За змістом статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне за змістом правове регулювання містить стаття 108 Закону України «Про страхування», відповідно до якої страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, у межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Отже, після виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна страховик набуває у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Таке право не є новим самостійним зобов`язанням, а є переходом до страховика права вимоги, яке до виплати страхового відшкодування належало страхувальнику або іншій особі, яка одержала страхову виплату.
Відносини обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на час дорожньо-транспортної пригоди регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який прийнятий 21.05.2024, набрав чинності 20.06.2024 та введений у дію з 01.01.2025.
Відповідно до статті 2 Закону України № 3720-IX відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим Законом, іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Дія положень Закону України «Про страхування» поширюється на відносини, що регулюються цим Законом, якщо цим Законом не передбачено інше.
Згідно зі статтею 4 Закону України № 3720-IX предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом.
Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.
Відповідно до статті 5 Закону України № 3720-IX страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.
Разом з тим договір добровільного комплексного страхування на транспорті №347001/4100/0001200/30/9865134/13 щодо автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_3 , укладений 04.04.2023, тобто до введення в дію Закону України №3720-IX.
Пунктом 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3720-IX передбачено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.
Тому при оцінці розміру страхового відшкодування, виплаченого страховиком цивільно-правової відповідальності, суд враховує умови, чинні на день набрання чинності договором добровільного комплексного страхування на транспорті №347001/4100/0001200/30/9865134/13.
На момент укладення вказаного договору відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України були унормовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV).
За змістом статті 29 Закону України № 1961-IV у редакції, чинній на час укладення Договору страхування, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовувалися витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Отже, обов`язок страховика цивільно-правової відповідальності щодо відшкодування шкоди майну потерпілого обмежувався правилами спеціального закону, зокрема щодо врахування фізичного зносу складників транспортного засобу та франшизи, визначеної договором ОСЦПВ.
Водночас застосування страховиком цивільно-правової відповідальності фізичного зносу та франшизи при визначенні страхового відшкодування не припиняє деліктного зобов`язання особи, яка завдала шкоди, у частині різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка була здійснена страховиком такої особи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 22.04.2021 у справі №759/7787/18 правильним є стягнення із винного водія (роботодавця) різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 30.10.2019 у справі №753/4696/16-ц (провадження №61-30908св18), від 21.02.2020 у справі №755/5374/18 (провадження №61-14827св19) від 22.04.2020 у справі №756/2632/17 (провадження №61-12032св19), від 15.10.2020 у справі №755/7666/19.
Судом встановлено, що розмір майнової шкоди, спричиненої ДТП власнику транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_3 , складає 2799830,00 грн, при цьому ринкова вартість вказаного вище автомобіля станом на момент ДТП становить 2312602,79 грн, а вартість відновлювального ремонту складає 3534328,43 грн.
ПАТ «СК «Арсенал Страхування» як страховик цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 здійснило на користь ПАТ «СК «Уніка» страхове відшкодування у розмірі 156800,00 грн в межах ліміту страхового відшкодування.
Таким чином, невідшкодованою залишилася різниця між ринковою вартістю вказаного вище автомобіля станом на момент ДТП (2312602,79 грн), вартістю залишків пошкодженого транспортного засобу (600000,00 грн) та сумою, отриманою від страховика цивільно-правової відповідальності 156800,00 грн, а саме: 2312602,79 грн - 600000,00 грн - 156800,00 грн = 1555802,79 грн.
За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «СК «УНІКА» підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «УНІКА» різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 1555802,79 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись з позовом до суду, позивач сплатив судовий збір у розмірі 31656,36 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №001106 від 23.03.2026 (а.с. 87).
Позивач у процесі розгляду справи зменшив розмір позовних вимог з 2638030,00 грн до 1555802,79 грн, відтак сума судового збору за подання позовної заяви має становити 18669,63 грн.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачу на підставі частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» слід повернути з державного бюджету 12986,73 грн сплаченого судового збору (31656,36 грн - 18669,63 грн).
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у сумі 18669,63 грнвідповідно до платіжної інструкції №001106 від 23.03.2026.
Що стосується витрат на правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Згідно пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В обґрунтування розміру понесених позивачем ПАТ «СК «Уніка» витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів:
- договір №1/20ю про надання правової допомоги від 31.12.2020 (а.с. 78-79);
- додаткову угоду №5 до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020 від 02.06.2026 (а.с. 80);
- додаток №1 до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020 (а.с. 82);
- рахунок №68 від 18.03.2026, згідно якого ПАТ «СК «Уніка» за надання правової допомоги та послуг згідно договору №1/20ю від 31.12.2020 та додатку до нього від 18.03.2026 по страховій справі №038552 (страховий акт №28030096435) оплачує на користь Адвокатського бюро «Лисов2856 «ЕКВІТ» суму у розмірі 7000,00 грн (а.с. 84);
- акт надання послуг №68 від 08.04.2026 до Договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020, відповідно до якого згідно з зазначеним договором Адвокатським бюро «Лисов2856 «ЕКВІТ» були надані послуги на суму 7000,00 грн;
- платіжну інструкцію №1100 від 23.03.2026, згідно якої ПАТ «СК «Уніка» на користь Адвокатського бюро «Лисов2856 «ЕКВІТ» перерахувало суму у розмірі 7000,00 грн, призначення платежу: надання правової допомоги згідно договору №1/20ю від 31.12.2020 по справі №038552, страховий акт №28030096435 рахунок №68 від 18.03.2026 (а.с. 86).
Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Окрім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Крім того, розмір відшкодування судових витрат не повинен бути непропорційним до предмету спору, як це зазначив Верховний Суд в своїй постанові від 13.01.2021 у справі № 596/2305/18-ц.
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, оцінивши співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, ураховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, а також беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що позивачу підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи, у розмірі 2500,00 грн. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є доведеним, документально обґрунтованим і відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності, співмірності та конкретним обставинам справи з урахуванням її складності.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 1555802,79 грн (один мільйон п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот дві гривні 79 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 18669,63 грн (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять гривень 63 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).
Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, 6В, код ЄДРПОУ: 20033533) з Державного бюджету України 12986,73 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість гривень 73 копійки) судового збору, згідно платіжної інструкції №001106 від 23.03.2026.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, 6В, код ЄДРПОУ: 20033533.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 24 вересня 2026 року.
Головуючий суддя О.М. Лавренюк