УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №291/1173/25 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О. С.
суддів Талько О. Б., Павицької Т. М.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №291/1173/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
на заочне рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 1 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Митюк О.В.,
установив:
У вересні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 8122386 від 29.01.2024 року в розмірі 22 546,71 грн, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
На обґрунтування позову вказував, що 29.01.2024 між ТОВ «Мілоан» з однієї сторони, та ОСОБА_1 з другої сторони, було укладено договір про споживчий кредит №8122386 за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором.
На підставі договору про відступлення права вимоги №109-МЛ від 29.08.2024 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8122386 від 29.01.2024.
Товариство виконало умови договору, надало відповідачу в користування грошові кошти, натомість відповідач умови кредитного договору не виконує, кредитні кошти в установлений графіком строк не повертає, розмір заборгованості за кредитним договором становить 22 546,71 грн з яких: 5 502,45 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16 554,26 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 490,00 грн - прострочена заборгованість за комісією, яку просить стягнути позивач з відповідача на свою користь.
Заочним рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 1 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8122386 від 29.01.2024 в розмірі 6761,95 грн, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 502,45 грн, простроченої заборгованості за відсотками в сумі 1 249,50 грн, судовий збір в сумі 725,42 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Звертає увагу, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесена зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а саме поміж іншого, доповнено частиною 5 наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %». Також доповнено Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 в наступній редакції: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Договір про споживчий кредит №8122386 був укладений сторонами 29.01.2024, тому враховуючи пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки та роз`яснення Національного банку України до 22.04.2024 (включно) застосовується відсоткова ставка становить не більше 2,5 %. Пунктом 1.5.2 Кредитного договору встановлено, що в пільговий період денна процентна ставка становить 1,19%, а в поточний період 2,30%. Тобто на момент укладання Кредитного договору максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %, а в договорі визначена максимальна денна процентна ставка становила 2,3%, що відповідає вимогам законодавства. Тому наведений позивачем розрахунок заборгованості в сумі 22 546,71 грн відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору.
Крім того, районний суд послався в рішенні суду на відсутність пролонгацій кредитного договору, яка передбачена п.2.3.1.2, не звернувши увагу, що умови укладеного між сторонами договору не містять вказаного пункту договору, а тому висновки суду про часткове задоволення вимог є помилковим.
Звертає також увагу, що Законами України «Про споживче кредитування», «Про банки і банківську діяльність» прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договір із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої відповідачем комісії за надання кредиту в сумі 490,00 грн.
Таким чином висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволені позову є помилковим.
Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 07.09.2026, є дата складення повного судового рішення 24.09.2026.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 29 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТОВ «Мілоан», на строк визначений п.1.3 Договору, надало відповідачеві грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а вона, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений у п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконання обов`язків найманого працівника.
Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7 000,00 грн.
Згідно п. 1.3. договору кредит надається строком на 105 днів з 29.01.2024 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.
Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13.02.2024 (рекомендована дата платежу) ( п.1.3.1 Договору).
Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 13.05.2024 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.3.2 Договору).
Відповідно до п. 1.4. позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 13.02.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 13.05.2024 (останнього дня строку кредитування).
Відповідно до п.1.5.1. комісія за надання кредиту: 490,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2., 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 249,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,19 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 14 490,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до п. 6.1. договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.
Згідно з п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Відповідачка ОСОБА_1 здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення анкети-заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, згідно платіжного доручення № 121576959 від 29.01.2024, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн (а.с.14,15).
Отже, судом встановлено, що відповідач підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Так, згідно з довідкою про ідентифікацію, ОСОБА_1 , з якою було укладено договір № 8122386 від 29.01.2024, отримала від ТОВ «Мілоан» 29 січня 2024 року код для підтвердження згоди з умовами договору - 117761 (одноразовий ідентифікатор), який було відправлено 29.01.2024 о 20:03 год на номер телефону відповідача НОМЕР_1 (а.с.13 зворот).
Укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти в розмірі 7 000,00 грн, відповідно до умов п. 1.2 кредитного договору на її банківську картку, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
29 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу №109-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.18-28).
Так, згідно наявного у справі реєстру боржників до договору факторингу №103-МЛ від 29.08.2024 за ОСОБА_1 рахувалась заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 546,71 грн (а.с.28 зворот).
Станом на дату подачі позову сума заборгованості відповідача становить 22 546,71 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 502,45 грн, заборгованості за відсотками 16 554,26 грн та заборгованості за комісією 490,00 грн
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 6 751,95 грн, яка складається з 5 502,45 грн. -заборгованості за тілом кредиту та 1 249,50 грн - заборгованості по процентам, яка нарахована у межах строку кредитування (15 днів) з 29.01.2024 по 13.02.2024, що є підставою для стягнення такої заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з відповідача за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом, починаючи з 14 лютого 2024 року в сумі 15 304,76 грн, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, оскільки вказані відсотки були нараховані стороною позивача за межами передбаченого умовами договору строку кредитування, тобто після 13 лютого 2024 року. Також відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за комісією, суд вказав, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь.
Проте повністю з такими висновками суду погодитись неможливо виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що відповідачем здійснено відповідний алгоритм дій, спрямованих на укладення Договору про споживчий кредит № 8122386 від 29.01.2024.
Отже, заповненням Анкети-заяви на кредит № 8122386 (дата створення 29 січня 2024 року) та підписанням Кредитного договору № 8122386 від 29.01.2024, відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як набувача права вимоги до цього боржника на підставі Договору про відступлення прав вимог № 109-МЛ року, заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 502,45 грн, з урахуванням частково його погашення на суму 1 497,55 грн.
Крім того колегія суддів звертає увагу, що за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, як і договору про відступлення права вимоги. Зазначені договори недійсними не визнано.
Однак колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками лише за 15 днів в сумі 1 249,50 грн виходячи з наступного.
Так пунктом 1.3. договору кредит надається строком на 105 днів з 29.01.2024 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.
Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13.02.2024 (рекомендована дата платежу) (п.1.3.1 Договору).
Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 13.05.2024 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.3.2 Договору).
Відповідно до п. 1.4. позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 13.02.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 13.05.2024 (останнього дня строку кредитування).
Відповідно до п. 1.5.2., 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1 249,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,19 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 14 490,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (а.с.6-13).
Пунктом 2.2.2 Договору передбачено нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення року кредитування (з урахуванням можливої пролонгації) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 Договору.
Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором протягом 105 днів, починаючи з дня укладення договору.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, договором визначено розмір процентів за користування кредитом протягом пільгового періоду в сумі 1 249,50 грн і протягом поточного періоду в сумі 14 490,00 грн, а всього на загальну суму 15 739,00 грн. Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відповідачем на погашення відсотків сплачено 790,46 грн (а.с.15-17).
Тому колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума процентів за користування кредитом в розмірі 14 948,54 грн.
Однак, суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення відсотків лише за період з 29.01.2024 по 13.02.2024.
Щодо стягнення процентів в іншій частині, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що відповідно до п. 1.4 договору про споживчий кредит №8122386 від 29.01.2024 термін повернення кредиту визначено 13 травня 2024 року. При цьому позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування відповідачки за договором про споживчий кредит № 8122386 від 29.01.2024 був пролонгований.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги та досудова вимога від 13.08.2025 не може вважатися належним доказом наявності такої заборгованості.
Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 повернула в повному обсязі кредитні кошти, отримані нею на підставі вказаного договору, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № 8122386 від 29.01.2024 в розмірі 20 450,99грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 502,45 грн, заборгованість за відсотками - 14 948,54 грн.
Також колегія суддів погоджується із висновком суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за комісією виходячи з наступного.
Так п. 1.5.1 Договору про споживчий кредит № 8122386 від 29.01.2024 передбачено, що комісія за надання кредиту становить 490,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
У постанові ВС від 31.07.2025 у справа № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.
Так в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що відповідач своїм підписом на договорі також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі й порядком та строками повернення кредиту, сплати процентів та комісії, розуміє та зобов`язується їх виконувати.
Отже висновок суду першої інстанції про відсутність підстав стягнення з відповідача на користь позивача суми комісії за кредитним договорам є вірним.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає зміні, шляхом збільшення розміру стягнутої з відповідача на користь позивача суми заборгованості з 6 751,95 грн до 20 450,99грн, а також судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог (90%) з 725,42 грн до 2 180,16 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено 3 633,60,00 грн, а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог (90%) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 279,24 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Заочне рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 1 грудня 2025 року змінити, збільшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 8122386 від 29.01.2024 з 6 751,95 грн до 20 450,99 грн, а також стягнутого судового збору з 725,42 грн до 2 180,16 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 279,24 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Коломієць О.С.
Судді Талько О.Б.
Павицька Т.М.