Справа № 932/547/26
Провадження № 2-з/0203/35/2026
УХВАЛА
23 вересня 2026 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Казак С.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Таран Валентини Ігорівни про забезпечення позову,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Центрального районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа №203547/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, про відшкодування шкоди.
В наданій заяві представник позивача в порядку забезпечення позову просив заборонити суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , 1/3 частка якої належить відповідачу ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №4282 від 03.11.2025 року після померлого ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, ч.1 ст.152 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно ч.ч.1,6 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Види забезпечення позову визначені ст.150 ЦПК України.
Зокрема п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено можливість забезпечення позову судом шляхом заборони вчиняти певні дії.
Пунктом 4 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Розглядаючи заяву у відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України без повідомлення учасників справи, суд враховує наступне.
Згідно ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимоги до відповідача ОСОБА_2 , як спадкоємця померлого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 255761 грн. 12 коп., завданої майну позивача з вини ОСОБА_3 за його життя.
З витребуваних матеріалів спадкової справи вбачається, що після померлого ОСОБА_3 єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, є відповідача ОСОБА_2 , якому було видано свідоцтва про право на спадщину за законом.
Зокрема, 03.11.2025 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю. ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_3 , яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 28.12.1998 року Державним житлово-комунальним підприємством «Південне», згідно з розпорядженням (наказом) №3880-98 від 28.12.1998 року. Право власності зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДМР та записано в реєстрову книгу №270п за реєстровим №48-92.
Згідно вказаного вище свідоцтва іншими співвласниками квартири є ОСОБА_4 та відповідач у справі ОСОБА_2 .
Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, оціночна вартість квартири АДРЕСА_1 становить 345782 грн. 07 коп.
За вказаних вище обставин, враховуючи підстави та предмет позовних вимог, ціну позову, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки з врахуванням наявності спору між сторонами, заявленої до стягнення суми на відшкодування завданої матеріальної шкоди, яка становить значний розмір, подальше відчуження відповідачем належного йому майна на користь інших осіб може ускладнити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову у заявлений позивачем спосіб.
Поряд з цим, суд не вбачає підстав для накладення арешту на всю квартиру АДРЕСА_1 , як про це фактично просить представник позивача в поданій заяві про забезпечення позову, оскільки відповідачем була набута у власність лише 1/3 частка вказаної вище квартири та 1/3 частка належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.12.1998 року.
Таким чином, забезпечення позову у запропонований стороною позивача спосіб призведе до порушення прав іншого співвласника майна, який не є учасниками спірних правовідносин та сторонами у справі.
В свою чергу накладення відповідної заборони на фактично належні відповідачу 2/3 частки квартири, буде узгоджуватись із характером спору, приписами ст.1282 ЦК України та буде співмірним із заявленими позовними вимогами.
В зв`язку з цим, заяву слід задовольнити частково, заборонивши суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 , що належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №4282 від 03.11.2025 року після померлого ОСОБА_3 та свідоцтва про право власності на житло, виданого 28.12.1998 року Державним житлово-комунальним підприємством «Південне», згідно з розпорядженням (наказом) №3880-98 від 28.12.1998 року.
В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
Також суд враховує, що запропонований стороною позивача вид забезпечення позову узгоджується з положеннями п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження».
Кріт того, такий вид забезпечення позову має тимчасовий характер, не позбавляє відповідача право вільного користування належним йому майном.
В зв`язку з цим, суд також не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149,150,152,153,258-260 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - адвоката Таран Валентини Ігорівни про забезпечення позову - задовольнити частково.
Заборонити суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 , що належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №4282 від 03 листопада 2025 року після померлого ОСОБА_3 та свідоцтва про право власності на житло, виданого 28 грудня 1998 року Державним житлово-комунальним підприємством «Південне», згідно з розпорядженням (наказом) №3880-98 від 28 грудня 1998 року.
В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
Зустрічне забезпечення не застосовувати.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Строк пред`явлення ухвали для виконання три роки - до 24 вересня 2029 року включно.
Суддя С.Ю.Казак