Справа №: 343/2066/26
Провадження №: 2-о/343/124/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2026 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд -
В С Т А Н О В И В:
Заявник ОСОБА_1 , звернувшись 11.09.2026 в Долинський районний суд Івано-Франківської області із заявою про встановлення факту що має юридичне значення, просить ухвалити рішення, яким:
встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1803 від 15 грудня 1989 року, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкував від свого батька будинковолодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 15 грудня 1989 року.
Вказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видано нотаріусом на ім`я " ОСОБА_1 ", однак відповідно до паспорта громадянина України та інших документів, що посвідчують його особу, його прізвище, ім`я та по батькові зазначаються як " ОСОБА_1 ".
Таким чином, y свідоцтві про право на спадщину наявна розбіжність у написанні його по батькові, a саме вказано: " ОСОБА_3 " замість " ОСОБА_4 ".
Зазначена розбіжність виникла у зв`язку з особливостями написання власних імен та по батькові на момент оформлення свідоцтва про право на спадщину та не свідчить про те, що вказане свідоцтво видане іншій особі.
На даний час він має намір подарувати належну йому на праві власності частку будинковолодіння своєму синові ОСОБА_5 .
Однак у зв`язку з наявністю розбіжності у написанні по-батькові у свідоцтві про право на спадщину за заповітом та документах, що посвідчують його особу, нотаріус не має можливості однозначно встановити належність зазначеного свідоцтва про право на спадщину за заповітом саме йому, що унеможливлює вчинення нотаріальної дії щодо розпорядження вказаним нерухомим майном.
Іншим шляхом усунути зазначену розбіжність та підтвердити належність йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом неможливо.
При цьому всі інші відомості, зазначені y свідоцтві про право нa спадщину за заповітом, дають можливість ідентифікувати його як особу, якій належить вказаний документ, а саме збігаються його прізвище, ім`я та інші персональні дані. Відмінність має місце виключно у написанні по-батькові: у свідоцтві зазначено " ОСОБА_3 ", тоді як у паспорті та інших документах - " ОСОБА_4 ".
Встановлення факту належності йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 грудня 1989 року необхідне для розпорядження його власністю.
У зв`язку із викладеним, виникла необхідність у зверненні до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
Таким чином, оскільки у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 15 грудня 1989 року зазначено " ОСОБА_1 ", тоді як відповідно до паспорта громадянина України він є " ОСОБА_1 ", наявні правові підстави для встановлення йому факту належності зазначеного правовстановлюючого документа.
Встановлення цього факту не пов`язане з вирішенням спору про право, а необхідне виключно для усунення розбіжності у персональних даних та реалізації ним права власності на успадковане нерухоме майно (а.с.1-2).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2026, цивільна справа № 343/2066/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.12).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14.09.2026 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/2066/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення. Призначено судове засідання у приміщенні на 24 вересня 2026 року (а.с.14).
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення був належним чином повідомлений судом.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Кажук В.Б. (ордер на надання правничої допомоги серії АТ №1151502 від 09.09.2026 а.с.9, договір на надання правової допомоги від 02.09.2026 а.с.10) в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення був належним чином повідомлений судом. На адресу суду 17.09.2026 подав заяву, відповідно до якої вимоги заяви підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити. Розгляд справи просив проводити за його відсутності та відсутності заявника (а.с.17).
Заінтересована особа: ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення був належним чином повідомлений судом. На адресу суду 15.09.2026 подав заяву, відповідно до якої вимоги заяви визнав в повному обсязі та просив їх задоволити. Розгляд справи просив проводити за його відсутності (а.с.16).
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Зокрема, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до вимог п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
В п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
З п. 12 вказаної постанови вбачається, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Згідно листа ВСУ 01.01.2012 "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 20 квітня 2007 року Долинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області (а.с. 4-5) та картки фізичної особи - платника податків, виданої Долинською державною податковою інспекцією, прізвище, ім`я по батькові заявника вказано як " ОСОБА_1 ".
Разом з тим, з наданої суду копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Долинською державною нотаріальною конторою Долинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в реєстрі за №1803 від 15 грудня 1989 року, встановлено, що спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , являються в рівних долях ОСОБА_7 , прож. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , прож. в АДРЕСА_3 , син (а.с.6).
Таким чином, судом встановлено, що розбіжність у написанні анкетних даних у правовстановлючому документі (свідоцтві про право на спадщину за заповітом за №1803 від 15 грудня 1989 року) заявника ОСОБА_1 полягає лише у написанні однієї літери по-батькові - "ф" замість "п" (" ОСОБА_3 " замість " ОСОБА_4 ").
Суд враховує, що прізвище та ім`я особи, зазначеної у свідоцтві про право на спадщину за заповітом за №1803 від 15 грудня 1989 року, як спадкоємця, відповідають прізвищу та імені заявника - ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до копії свідоцтва про народження сина заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у графі батьки вказано: батько- ОСОБА_1 , мати- ОСОБА_8 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 21.03.1983 (а.с.7).
Зазначений збіг відомостей про прізвище та ім`я заявника, даних про спадкоємця, а також інших обставин посвідчення свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №1803 від 15 грудня 1989 року, у своїй сукупності дає суду підстави для висновку, що особою, зазначеною у вказаному свідоцтві про право на спадщину за заповітом як " ОСОБА_1 ", є саме заявник - ОСОБА_1 .
При цьому суд виходить з того, що сама по собі відмінність у написанні по-батькові в одній літері не свідчить про наявність іншої особи, особливо за наявності збігу інших персональних даних та родинного зв`язку між спадкодавцем і спадкоємцем.
З матеріалів справи також встановлено, що заявник ОСОБА_1 має намір подарувати належну йому на праві власності частку будинковолодіння своєму синові ОСОБА_2 , заінтересованій особі по справі.
Однак у зв`язку із наявністю розбіжності у написанні по-батькові заявника у свідоцтві про право на спадщину за заповітом та документах, що посвідчують особу ОСОБА_1 , нотаріус не має можливості однозначно встановити належність зазначеного свідоцтва про право на спадщину саме йому, що унеможливлює вчинення нотаріальної дії щодо розпорядження успадкованим заявником нерухомим майном.
Іншим шляхом усунути зазначену розбіжність та підтвердити належність ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом неможливо.
Встановлення факту належності заявнику свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 грудня 1989 року необхідне для розпорядження заявником успадкованим ним нерухомим майном.
Таким чином, оскільки заявник має намір вжити відповідних заходів для розпорядження своїм правом на успадковане нерухоме майно, однак наявна у свідоцтві про право на спадщину за заповітом розбіжність у написанні його по-батькові перешкоджає реалізації ним свого права у позасудовому порядку.
Суд також бере до уваги, що заявник протягом життя користувався документами, у яких його по-батькові зазначалося як " ОСОБА_4 ", а зміна по-батькові з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_3 " ним не здійснювалася.
Отже, реалізація права щодо розпорядження успадкованим заявником нерухомим майном, яке насамперед полягає у підтвердження належності ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, не може бути виконана заявником, оскільки наявна розбіжність є не наслідком зміни заявником свого по-батькові, а результатом його неправильного написання у свідоцтві про право на спадщину за заповітом.
Встановлення факту належності правовстановлюючого документа має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне для усунення розбіжності в його персональних даних у свідоцтві про право на спадщину за заповітом та подальшого вирішення питання щодо розпорядження належним йому маном.
При цьому суд не вирішує питання про визнання за заявником права власності на нерухоме майно, не встановлює дійсність свідоцтва про право на спадщину за заповітом та не здійснює державну реєстрацію речового права, а лише встановлює факт належності заявнику правовстановлюючого документа, в якому допущено розбіжність у написанні його по-батькові.
Судом не встановлено спору про право між заявником та іншими особами щодо належності зазначеного свідоцтва про право на спадщину за заповітом або права власності на майно.
За таких обставин суд приходить до висновку, що заявником надано достатньо належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1803 від 15 грудня 1989 року, у якому по-батькові спадкоємця зазначено як " ОСОБА_1 ", належить саме заявнику - ОСОБА_1 .
Таким чином, заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 10,12,259,264,265,268,293,315,319 ЦПК України, суд-
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволити.
Встановити факт, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1803 від 15 грудня 1989 року, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Суддя Долинського районного суду В.Тураш