У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №348/2072/26
23 вересня 2026 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючої-судді: Міськевич О.Я.,
з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Гандзюк І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Надвірна заяву представника позивача, адвоката Гандзюк Ірини Романівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно, -
УСТАНОВИВ:
16.07.2026 адвокат Гандзюк І.Р. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно.
23.09.2026 від представника позивача поступила заява про забезпечення позову, в якій вона просить вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно, шляхом накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Заяву мотивує тим, що предметом спору у даній справі є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , ринкова вартість якого становить 578910 грн.
Вказує, що зазначений будинок придбаний за спільні кошти позивача та відповідачки під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Разом з тим відповідачка при укладенні договору купівлі-продажу покупцем зазначила тільки себе та зареєструвала право власності на спірне майно, що дає їй право одноосібно розпоряджатися будинком без будь-якої згоди позивача.
Стверджує, що відповідачка неодноразово заявляла про намір продати будинок, що є предметом спору. Про реальність її намірів свідчить та обставина, що вона зняла позивача з реєстрації у спірному домоволодінні.
Звертає увагу, що ймовірне відчуження будинку відповідачкою, суттєво ускладнить або й унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
З огляду на наведене вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.
В судовому засіданні позивач та його представник подану заяву про забезпечення позову підтримали повністю і просили її задовільнити, з підстав, викладених у ній.
Відповідач в судове засідання не з`явилась з невідомих суду причин, про час і місце слухання справи повідомлялась завчасно належним чином, рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення адресату та у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, суд прийшов до висновку про можливість проведення судового засідання, оскільки відповідач не з`явивлась в судове засідання без поважних причин і не повідомила про причини неявки.
Суд, розглянувши заяву, заслухавши позивача та його представника, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За змістом ст.151 ЦПК України, забезпечення позову - це вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача.
Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення, а ухвала суду - це процесуальний документ, яким оформлюється та чи інша процесуальна дія.
Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.4 Постанови від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
У постановах від 31 липня 2024 року справа №623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі №761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі №361/5905/23 та інших Верховний Суд виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При цьому вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року в справі №644/1482/22, від 01 травня 2024 року в справі №638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі №201/9686/23 та інших, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі №754/5683/22 (провадження №14-28цс23) зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Як зазначено вище, 16.07.2026 адвокат Гандзюк І.Р. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно.
23.09.2026 від представника позивача поступила заява про забезпечення позову, в якій вона просить вжити заходів забезпечення даного позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 28.07.2026 по даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 03.09.2026 постановлено закрити підготовче провадження у вказаній справі, призначивши її до судового розгляду по суті.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу спільно нажитого майна.
З матеріалів справи вбачається, що заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази. Водночас наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, буде встановлено судом під час ухвалення рішення по суті спору.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що предметом спору у даній справі є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , ринкова вартість якого становить 578910 грн. Зазначений будинок придбаний за спільні кошти позивача та відповідачки під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Під час укладення договору купівлі-продажу вказаного майна, покупцем відповідач зазначила тільки себе і зареєструвала право власності на спірне майно, що дає їй право одноосібно розпоряджатися будинком без будь-якої згоди позивача.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, відповідач неодноразово заявляла про намір продати будинок, що є предметом спору. Про реальність її намірів свідчить також обставина про те, що вона зняла позивача з реєстрації у спірному домоволодінні. Відповідно, ймовірне відчуження будинку відповідачкою, суттєво ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Оскільки між сторонами виник спір з приводу спільно нажитого майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , і існує ризик відчуження ОСОБА_2 належного їй нерухомого майна, суддя вважає, що є підстави для забезпечення позову у даній справі.
У постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі № 20/3560/18 (провадження № 61-5051св19), зазначено, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, так як до вирішення справи по суті майно може бути продане, а тому забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є адекватним, співвідноситься з предметом позову, а тому зазначений захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення.
З огляду на наведене вище суд приходить до висновку, що з метою схоронності майна, належного відповідачу, яке є предметом спору у даній справі, до розгляду справи по суті слід накласти арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому накладення арешту на зазначене нерухоме майно до ухвалення рішення у справі жодним чином не порушує законні права та інтереси відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява представника позивача, адвоката Гандзюк І.Р. про забезпечення позову підлягає до задоволення.
Оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не спричиняє жодних матеріальних збитків відповідачу, суд не вимагає від заявника забезпечення збитків відповідача, які можуть бути спричинені арештом майна, на яке накладено арешт.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-150, 153, 157, 258, 260, 261 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника позивача, адвоката Гандзюк Ірини Романівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно - задовільнити.
Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею: 69,1 кв.м., житловою площею: 39,3 кв.м., реєстраційний номер: 2995929826120, який на праві власності належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 .
Обов`язок пред`явлення цієї ухвали до виконання покласти на позивача.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Міськевич О.Я.