Справа№ 953/12649/26
н/п 2-а/953/166/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Шаренко С.Л.,
при секретарі - Мартиненко Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані в автоматичному режимі, -
ВСТАНОВИВ:
07.09.2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить поновити пропущений строк звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову серії 4АВ №06887730 від 12.08.2024 року, винесену щодо ОСОБА_1 , справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач є власником транспортного засобу HYNDAI ELANTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія СТТ та номер НОМЕР_2 . У грудні 2024 року уповноваженими особами Департаменту патрульної поліції щодо неї дуло винесено п`ять постанов про накладення адміністративних стягнень у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі:
-постанова серії 4АВ №06877547 від 11.08.2024 р. відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП;
-постанова серії 4АВ №06879058 від 11.08.2024 р. відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП;
-постанова серії 4АВ №06880799 від 11.08.2024 р. відповідно до ч. 1 ст.122 КУпАП;
-постанова серії 4АВ №06887730 від 12.08.2024 р. відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП;
-постанова серії 4АВ №07245287 від 10.09.2024 р. відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вказані правопорушення були зафіксовані в автоматичному режимі, постанови виносилися щодо позивачки - як фізичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб згідно зі ст. 14-2 КУпАП. Постанови були виконані позивачкою шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня винесення.
У грудні 2025 року, у зв`язку із закінченням строку дії тимчасового посвідчення водія та необхідністю його обміну, позивачка увійшла до електронного кабінету водія, де виявила інформацію про необхідність звернення до територіального сервісного центру МВС для складання теоретичного іспиту.
На думку позивачки, саме з цього моменту їй стало відомо про негативний вплив оскаржуваної постанови на її права та законні інтереси, у зв`язку з чим вона посилається на положення абзацу другого частини першої статті 80 Закону України «Про адміністративну процедуру» як на підставу для визначення початку перебігу строку на її оскарження.
Позивачка також зазначає, що фактично не вчиняла адміністративних правопорушень, зазначених в постановах, оскільки на момент фіксації відповідних порушень транспортним засобом не керувала. У зв`язку з цим вважає, що притягнення її до адміністративної відповідальності є безпідставним та неможливим за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, зокрема належного суб`єкта його вчинення, а відтак постанови підлягають скасуванню.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивачка зазначає, що у дні та час, коли були зафіксовані відповідні адміністративні правопорушення, транспортним засобом фактично керував її чоловік - ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем Національної гвардії України. У зв`язку з цим позивачка вважає, що вона не є суб`єктом адміністративних правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі, а притягнення її до адміністративної відповідальності є безпідставним.
На підтвердження зазначених обставин позивачка посилається, зокрема, на фотоматеріали, долучені до постанови серії 4АВ № 06887730, на яких, за її твердженням, візуально чітко видно, що транспортним засобом у момент фіксації правопорушення керувала особа чоловічої статі.
Позивачка також зазначає, що 21 травня 2026 року її чоловік ОСОБА_2 звернувся до Департаменту патрульної поліції з письмовими заявами, в яких визнав факт вчинення відповідних адміністративних правопорушень та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності.
За твердженням позивачки, сплата нею штрафів за оскаржуваними постановами була здійснена вимушено, з метою уникнення негативних наслідків примусового виконання постанов, зокрема стягнення штрафу у подвійному розмірі відповідно до частини другої статті 308 КУпАП. При цьому сплату штрафів позивачка не розцінює як визнання нею факту вчинення відповідних адміністративних правопорушень.
Як зазначає позивачка, за результатами розгляду заяв її чоловіка, Департамент патрульної поліції листом від 27 травня 2026 року відмовив у скасуванні відповідних постанов, посилаючись на пропуск ним строку, визначеного статтею 279-3 КУпАП, для звернення із заявою про визнання особою факту вчинення адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивачка вважає, що зазначена обставина не може бути підставою для відмови у судовому захисті її прав та законних інтересів, оскільки, на її думку, для вирішення питання про зміну суб`єкта адміністративної відповідальності у позасудовому порядку була необхідна особиста участь особи, яка фактично керувала транспортним засобом, та подання нею відповідної заяви до Департаменту патрульної поліції.
Крім того, позивачка посилається на те, що її чоловік є військовослужбовцем Національної гвардії України та в період із грудня 2025 року по травень 2026 року безперервно проходив військову службу в умовах воєнного стану, у зв`язку з чим, за її твердженням, був об`єктивно позбавлений можливості своєчасно звернутися до уповноважених органів із відповідними заявами.
Позивачка зазначає, що зі свого боку очікувала можливості особистої участі чоловіка у вирішенні питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності саме особи, яка фактично керувала транспортним засобом, оскільки без його відповідної заяви, на її думку, вона не мала можливості самостійно ініціювати процедуру зміни суб`єкта адміністративної відповідальності.
Посилаючись на наведені обставини, позивачка просить суд врахувати заяви ОСОБА_2 про визнання факту вчинення адміністративних правопорушень та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності, визнати його належним суб`єктом адміністративних правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі, та звільнити позивачку від адміністративної відповідальності.
Водночас у частині поновлення строку звернення до суду позивачка просить визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі, серії 4АВ № 06887730 від 12 серпня 2024 року, та поновити їй строк звернення до суду з позовом про скасування зазначеної постанови.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
У судовому засіданні позивачка надала пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримала у повному обсязі та наполягала на задоволенні поданого нею клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції - у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для справ щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності КАС України встановлено спеціальний строк звернення до суду.
Згідно з частиною другою статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів у порядку та строки, визначені цією нормою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою оскаржується постанова серії 4АВ № 06887730 від 12 серпня 2024 року, винесена у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Позовну заяву подано позивачкою після спливу встановленого законом строку звернення до суду, у зв`язку з чим разом із позовною заявою нею заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивачка посилається на те, що у момент фіксації адміністративного правопорушення транспортним засобом фактично керував її чоловік - ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем Національної гвардії України.
Також позивачка зазначає, що у грудні 2025 року, у зв`язку із закінченням строку дії тимчасового посвідчення водія та необхідністю його обміну, вона увійшла до електронного кабінету водія, де виявила інформацію щодо необхідності звернення до територіального сервісного центру МВС для складання теоретичного іспиту. Саме з цього моменту, за твердженням позивачки, їй стало відомо про негативний вплив оскаржуваної постанови на її права та законні інтереси.
Крім того, позивачка посилається на те, що 21 травня 2026 року її чоловік звернувся до Департаменту патрульної поліції із письмовими заявами щодо визнання ним факту вчинення відповідних адміністративних правопорушень та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності.
На підтвердження своїх доводів позивачка також посилається на фотоматеріали, долучені до постанови серії 4АВ № 06887730, зазначаючи, що на них візуально можливо встановити перебування за кермом транспортного засобу особи чоловічої статі.
Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суд виходить із того, що поважними причинами пропуску процесуального строку можуть визнаватися обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка пропустила строк, та створюють істотні перешкоди для своєчасного звернення до суду.
При цьому обов`язок доведення поважності причин пропуску встановленого законом строку покладається на особу, яка просить про його поновлення.
Оцінюючи наведені позивачкою обставини, суд зазначає, що посилання на фактичне керування транспортним засобом іншою особою саме по собі не свідчить про існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивачки до суду.
Обставини щодо особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент фіксації правопорушення, стосуються обґрунтованості заявлених позовних вимог та правомірності притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, однак самі по собі не свідчать про неможливість реалізації позивачкою права на звернення до суду у встановлений законом строк.
Також суд не вбачає поважної причини пропуску строку у необхідності попереднього звернення чоловіка позивачки до Департаменту патрульної поліції та очікуванні результатів розгляду відповідних заяв.
Сам факт вчинення позивачкою дій, спрямованих на позасудове врегулювання спірного питання, не свідчить про наявність об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали їй своєчасно звернутися до суду.
Посилання позивачки на проходження її чоловіком військової служби в умовах воєнного стану також не підтверджує наявності таких обставин, які безпосередньо унеможливлювали звернення саме позивачки до суду.
Суд враховує, що право на звернення до адміністративного суду належить безпосередньо особі, яка вважає, що її права, свободи чи законні інтереси порушені рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, наведені позивачкою обставини, пов`язані з діями її чоловіка, його військовою службою та очікуванням результатів звернення до Департаменту патрульної поліції, не доводять існування об`єктивних перешкод для реалізації нею особистого права на звернення до адміністративного суду.
Щодо посилання позивачки на те, що лише у грудні 2025 року під час користування електронним кабінетом водія вона виявила негативний вплив оскаржуваної постанови на її права та законні інтереси, суд зазначає, що саме по собі встановлення позивачкою у цей час певних наслідків, пов`язаних з наявністю оскаржуваної постанови, не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Посилання позивачки на положення абзацу другого частини першої статті 80 Закону України «Про адміністративну процедуру» не спростовує наведених висновків суду, оскільки питання строку звернення до адміністративного суду у спірних правовідносинах врегульовано спеціальними положеннями КАС України.
При цьому судом враховано пояснення позивачки, надані нею безпосередньо у судовому засіданні. Позивачка підтримала заявлене клопотання про поновлення строку та наполягала на наведених у ньому обставинах. Інших обставин, які б об`єктивно перешкоджали їй звернутися до суду у встановлений законом строк та які не залежали б від її волевиявлення, позивачкою не наведено.
Отже, за результатами оцінки доводів позивачки та наданих нею доказів судом не встановлено обставин, які за своїм характером могли б бути визнані об`єктивними, непереборними та такими, що істотно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Наведені позивачкою обставини фактично стосуються причин, з яких вона обрала певний порядок дій для вирішення питання щодо оскаржуваної постанови, однак не підтверджують неможливості своєчасного звернення до суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що причини пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду, наведені у клопотанні про його поновлення та підтримані нею у судовому засіданні, є неповажними.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і підстави, вказані ним у заяві про поновлення строку, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на те, що провадження у справі було відкрито, а питання щодо пропуску строку звернення до суду та поважності причин його пропуску вирішується судом після відкриття провадження, за встановлення неповажності наведених позивачкою причин, наявні передбачені частиною третьою статті 123 КАС України підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
За таких обставин клопотання позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає, а позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 122, 123, 241, 243, 248, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження до суду постанови серії 4АВ №06887730 від 12.08.2024 року, складену поліцейським ДПП Харченко В.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані в автоматичному режимі - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.Л.Шаренко