ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8535/26 Справа № 211/407/26 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Морозова Вадима Юрійовича на заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Сарат Н.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення -13.04.2026),
В С Т А Н О В И В
У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 29.08.2020 між Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2850771. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме до Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) : 6850.00 гривень.
Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором. Строк кредиту 360 днів.
26.03.2021 було укладено договір № 26032021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2850771.
23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2850771.
Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2850771.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2850771 від 29.08.2020 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 22468.00 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 6850.00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15618.00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. Заборгованість за комісіями - 0.00 грн. - Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00 грн.
Позивач також просив стягнути судові витрати зі сплати судового збору при поданні позову 2422.40 грн., та 13000.00 грн. - витрат на правничу допомогу.
Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 2850771 від 29.08.2020 у розмірі 22468 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року у задоволенні заяви адвоката Морозова В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача адвокат Морозов В.Ю. вважав рішення незаконним і необґрунтованим. Зазначив, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з таких підстав. Розмір заборгованості за відсотками є необґрунтованим, не перевіреним судом та нарахованим з порушенням закону. Суд стягнув 15618,00 грн. нарахованих відсотків при тілі кредиту 6 850,00 грн. - понад 228% від суми основного боргу. Ні в позовній заяві, ні в матеріалах справи, ні в тексті рішення немає жодного розрахунку: за якою ставкою, за який конкретний період, виходячи з якого залишку тіла кредиту нараховано ці відсотки. Суд відтворив цифру позивача як встановлений факт, жодним чином не перевіривши ані арифметику, ані правомірність застосованої ставки, - що є прямим порушенням ч. 1 ст. 263 ЦПК України. Договір № 2850771 від 29.08.2020 є споживчим кредитним договором, укладеним з фізичною особою. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Суд зобов`язаний перевіряти ці умови незалежно від заяви сторони. Нарахування 15 618,00 грн. відсотків при тілі кредиту 6 850,00 грн. (228%) за відсутності будь-якого розрахунку в матеріалах справи є саме таким непропорційним розміром, який суд першої інстанції був зобов`язаний перевірити та за необхідності зменшити. Цього зроблено не було, що є порушенням ст. 81, 89, 263 ЦПК України.
Суд ухвалив рішення за відсутності Відповідача, посилаючись на його належне повідомлення в порядку ст. 128 ЦПК України. Між тим, в матеріалах справи відсутнє поштове повідомлення про вручення судової кореспонденції з підписом адресата або відомості про його відмову від отримання. Суд констатував лише факт направлення рекомендованого листа, що не є тотожним факту вручення.
Крім того позивач стверджує про набуття права вимоги на підставі двох послідовних договорів відступлення: договору № 26032021 від 26.03.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», та договору № 23/05/24 від 23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС». Проте до матеріалів справи не долучено оригіналів або належним чином засвідчених копій зазначених договорів, додатків до них із переліком відступлених вимог, а також доказів того, що право вимоги за договором № 2850771 конкретно увійшло до предмету кожного з цих договорів. Суд прийняв твердження позивача про наявність права вимоги виключно на підставі тексту позовної заяви, що є порушенням ст. 77, 78, 80, 81 ЦПК України.
Розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним та не перевіреним судом. Суд стягнув з Відповідача 13 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, посилаючись виключно на відсутність заперечень Відповідача. При цьому суд не виконав обов`язку, покладеного ст. 137 ЦПК України, - не перевірив відповідність розміру витрат критеріям: складність справи, обсяг наданих послуг, час, витрачений адвокатом, результат розгляду справи. Справу розглянуто у порядку спрощеного провадження, Позивач не з`являвся в жодне засідання, фактичний обсяг правничої допомоги зводився до підготовки типової позовної заяви по стандартному кредитному спору з типовим для цього позивача розрахунком заборгованості. Стягнення 13 000,00 грн. за таких обставин суперечить принципу співмірності, закріпленому у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Відповідач не мав можливості подати заперечення проти розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Посилання суду на відсутність заперечень Відповідача як на підставу задоволення вимог у повному обсязі є недопустимим за умови, що сама відсутність заперечень є наслідком неналежного повідомлення.
Крім того судом допущено порушення ст. 137 ЦПК України - стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. без перевірки їх співмірності та обґрунтованості.
У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Факторинг Партнерс» просило апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вказує, що представник відповідача стверджує, що Кредитний договір містить несправедливі умови договору, Позивач вважає такі твердження безпідставними та такими, що не відповідають нормам матеріального права з огляду на вище викладене. Звертає увагу суду, що представник відповідача невірно застосовує норми матеріального права і невірно вважає, що проценти (плата за кредитом) згідно узгодженого ним особисто умов кредитування за Кредитним договором не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін, зазначаємо, що зазначена вимога законодавства, застосовується виключно до розміру відповідальності за невиконання умов, тобто до розміру нарахування та сплати саме неустойки (пені/штрафів), тобто компенсації, розмір якої не повинен перевищувати 50% (половини) від суми кредиту, як це передбачено ст.21 ЗУ «Про споживче кредитування»., ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Отже, доводи відповідача про включення процентів до складу обмежених платежів є довільним тлумаченням норми закону та не ґрунтуються на її змісті і правовій природі відповідних платежів. Наголошує, що на виконання вимог чинного законодавства - ані первісний кредитор, ані наступні кредитори, зокрема і позивач неустойку (компенсацію) за Кредитним договором не нараховували, а нараховували виключно проценти, що є платою за користування кредитом , а не компенсацією.
На підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до наступних правонаступників та в кінцевому підсумку до позивача, до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору факторингу № 26032021 від 26.03.2021 року, укладеного між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", а також Акт прийому-передачі Реєстру боржників від 26.03.2021 та витяг з відповідного Реєстру боржників, які підтверджують включення заборгованості Відповідача до предмету відступлення права вимоги.
Крім того, представник позивача звертає увагу суду на те, що Договір факторингу № 26032021 від 26.03.2021 року укладений між іншими юридичними особами, а саме між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", і Позивач не є стороною цього договору. Так, відповідач в апеляційній скарзі, зокрема посилався на недоведеність та неналежність переходу прав вимоги між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ». У зв`язку з цим, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, Позивачем до відзиву додатково долучено повний договір факторингу № 26032021 від 26 березня 2021 року з усіма додатками до нього, а також платіжне доручення № 169990, з якого вбачається, що ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» здійснило оплату на користь первісного кредитора у розмірі 1 007 277,75 грн за вказаним договором факторингу, що, у свою чергу, підтверджує реальність укладення правочину та перехід права вимоги до нового кредитора.
Крім того, Позивачем надано належні докази наступного переходу права вимоги, зокрема: Договір Факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024; Платіжне доручення, що підтверджує оплату по договору № 23/05/24 від 23.05.2024; Акт прийому-передачі Реєстру Заборгованостей від 23.05.2024; Витяг з Реєстру боржників до Договору № 23/05/24 від 23.05.2024, зазначені документи підтверджують включення заборгованості відповідача до предмету відступлення права вимоги. Отже, вказані документи у своїй сукупності беззаперечно підтверджують факт набуття позивачем права вимоги до відповідача. Таким чином, подані позивачем документи повністю відображають безперервний ланцюг переходу права вимоги та є достатніми для встановлення всіх юридично значимих обставин у справі.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявні підстави стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу представник позивача зазначив, що підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано Договір про надання правової допомоги №02 07/2024 від 02.07.2024 року; Прайс-лист Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затверджений Рішенням Загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023 року; Заявку на надання юридичної допомоги № 1401 від 03.11.2025 року; Витяг з Акту № 23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року. Отже, факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акту № 23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем.
Що стосується оплати за надані послуги з правничої допомоги, зауважив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, в тому числі у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18. Крім того, відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що спір виник виключно через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, вважає, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу та підлягає задоволенню. Слід звернути увагу, що позовна заява, на виконання вимог цивільного процесуального законодавства, містить попередню суму судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи у суді в тому числі і витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, та відзиву на неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Морозова В.Ю. зокрема обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи.
Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про до ставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день про ставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцеперебування, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З матеріалів справи вбачається, що вони не містять підтверджень надсилання судом першої інстанції та вручення відповідачу ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з доданими матеріалами.
Поштове відправлення з судовою повісткою про виклик до суду на 18.03.2021 року, які були надіслані за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві, повернуто на адресу суду без відміток про вручення (а.с. 67,68).
На судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення 13.04.2026 року взагалі в справі відсутні відомості про виклик відповідача.
Отже, відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи в суді в порядку визначеному процесуальним законом, тому доводи апеляційної скарги відповідача щодо розгляду справи судом першої інстанції за його відсутності та неповідомлення його про дату, час і місце судового засідання заслуговують на увагу.
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 8 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо б сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Таким чином, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 2850771.
Щодо умов та порядку укладання Договору № 2850771 від 29.08.2020 року. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
Сума кредиту (загальний розмір) : 6850.00 гривень. Тип кредиту - кредит.
Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором. Строк кредиту 360 днів.
Пунктами 1.5., 1.5.1 Договору передбачено, що процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору. Знижена процентна ставка 0.57 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору (без пролонгації), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості, або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.
Згідно пункту 1.5.2 Стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується: - у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.п. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; -у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.п. 4.1-4.6 цього Договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовуються відповідно до абз.2 ч.1 ст. 1048 ЦК України.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кредит надається у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну карту споживача № НОМЕР_1 , або іншу платіжну карту реквізити якої надані споживачем з метою отримання кредиту.
П.п. 4.1, 4.2 передбачено можливість продовження строку кредиту на кількість днів, зазначену в п. 1.4 Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження. Споживач у випадку, якщо заборгованість за кредитним договором складає не менше 400 грн. (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.п. 4.3 Договору.
Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 6850 грн., що відповідачем не заперечується, на умовах та в розмірі, передбачених договором.
26.03.2021 було укладено договір № 26032021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2850771.
23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2850771.
Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2850771.
Згідно із ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2850771 від 29.08.2020 року.
Перший кредитор перерахував суму кредиту на банківську картку відповідача, що останній не заперечує. Доказів погашення кредиту та нарахованих процентів відповідачем та/або його представником не подано.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 2850771від 29.08.2020 року, які позивач просить стягнути з відповідача станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 22468,00 грн, з яких:- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 6850 грн., - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15618,00 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що нарахування такого розміру відсотків є несправедливим, оскільки представник відповідача невірно застосовує норми матеріального права і помилково вважає, що проценти (плата за кредитом) згідно узгодженого відповідачем особисто умов кредитування за Кредитним договором не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін, тому що зазначена вимога законодавства, застосовується виключно до розміру відповідальності за невиконання умов, тобто до розміру нарахування та сплати саме неустойки (пені/штрафів), тобто компенсації, розмір якої не повинен перевищувати 50% (половини) від суми кредиту, як це передбачено ст.21 ЗУ «Про споживче кредитування»., ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), на яку посилається апелянт та відповідно до якої, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника у даному випадку не підлягає застосуванню, так як вказана позиція стосується нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема неустойки (штрафу та пені), а не відсотків за користування кредитом або відсотків річних.
У справі, що переглядається, заборгованість складається із: заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору, а лише відсотки, у розмірі та строк, погоджений сторонами. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено.
Розмір процентів за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування узгоджено сторонами договору, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Таким чином, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, слід дійти обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за договором № 2850771 від 29.08.2020 року у розмірі 22468,00 грн.
Судові витрати позивача у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи заявлено до стягнення в розмірі - 2422.40 грн. судового збору, та 13000.00 грн. - витрат на правничу допомогу.
Судові витрати по сплаті судового збору при поданні позовної заяви підлягають повному відшкодуванню, у зв`язку із тим, що позовні вимоги по суті підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі №15/8/203/20.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів прийшла до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 5 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Морозова Вадима Юрійовича задовольнити частково.
Заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором № 2850771 від 29.08.2020 року у загальному розмірі 22468,00 грн., з яких 6850,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 15618,00 грн. - заборгованість за процентами.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на відшкодування судових витрат - 2422,40 грн. судового збору, та 5000.00 грн. - витрат на правничу допомогу.
В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2026 року.
Головуючий:
Судді: