ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7717/26 Справа № 216/6990/25 Суддя у 1-й інстанції - Скиба М. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Акуленко В.В., Остапенко В.О.
сторони
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Зайки Павла Костянтиновича на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року, ухвалене суддею Скибою М.М. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складання повного судового рішення не зазначена),
ВСТАНОВИВ
У вересні 2025 року ТОВ "Цикл Фінанс" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позову зазначено, що 02.06.2019 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № [номер приховано]. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.
18 серпня 2021 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладений Договір факторингу №18/08/21, у відповідності до умов якого АТ «ОТП Банк» відступив на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» права вимоги за кредитним договором №[номер приховано] від 02.06.2019 року, укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 .
Згідно Договору факторингу, сума боргу відповідача перед позивачем становить 44126,38 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту складає 26508,11 гривень; заборгованість по відсотках складає 17608,27 гривень;, яку просять стягнути з відповідача на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» разом із судовими витратами зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витратами на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року позовну заяву ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором №[номер приховано] від 02.06.2019 року у розмірі 44126,38 (сорок чотири тисячі сто двадцять шість) гривень 38 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник відповідача адвокат Зайка П.К. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не встановлено належним чином, з чого складається сума тіла кредиту, якими документами підтверджується саме надання суми коштів відповідачу в сумі 26508,11 грн. Доказів, які підтверджують первинні операції (видачу коштів через касу чи зарахування на картку, відповідні платіжні доручення) позивачем суду не надано, та судом не досліджені ці обставини. Належних доказів отримання відповідачем вищезазначеної суми (тіла кредиту) позивачем суду не було надано.
Окрім цього, при розгляді справи та оцінці всіх наданих позивачем доказів, суд першої інстанції не врахував, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, що 02.06.2019 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № [номер приховано] на споживчі цілі (для придбання товару), на підставі якого визначено умови обслуговування Кредитної лінії, зокрема за користування кредитом банк нараховує проценти.
Згідно Виписки з рахунка приватного клієнта № [номер приховано]_CARD, ОСОБА_1 у період з з 02.06.2019 по 18.08.2021 користувався кредитними коштами, встановленими кредитною лінією, а саме: здійснював зняття готівки, розраховувався за товари/послуги, поповнював картковий рахунок.
18 серпня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» був укладений Договір факторингу №18/08/21, у відповідності до умов якого АТ «ОТП Банк» передає ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» приймає належні АТ «ОТП Банк» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників №1. Згідно Витягу з додатку №1 до Договору факторингу №18/08/21, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору № [номер приховано] від 02.06.2019 року в розмірі 44126,38 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту складає 26508,11 гривень; заборгованість по відсотках складає 17608,27 гривень.
В матеріалах справи наявна досудова вимога ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про погашення кредитної заборгованості.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що під час укладення кредитного договору, відповідачу було відомі всі істотні умови договору, які виникли між ним та банком, а тому розмір заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26508,11 грн. та заборгованість за простроченими відсотками - 17608,27 грн. підлягають стягненню у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що зі змісту кредитного договору №[номер приховано], який підписано відповідачем, вбачається що відповідач ознайомлений зі всіма умовам надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, тому доводи відповідача з приводу, що останньому невідомо про який кредитний договір йдеться в позові, крім того спростовується наданою до матеріалів справи випискою по рахунку, з якої вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами в своїх цілях, тобто на умови з якими його було ознайомлено останній погодився, але відмовився виконувати свою частину зобов`язань.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що розмір заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26508,11 грн. та заборгованість за простроченими відсотками - 26508,11 грн. підлягають стягненню у повному обсязі.
Апелянтом не спростовано правильність наданого банком розрахунку, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Щодо доводів апеляційної скарги про несправедливий розмір процентів та недодержання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» колегія зазначає наступне.
Відповідно ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Так, згідно умов договору №[номер приховано] від 02.06.2019 року перший кредитор надав споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання умов договору, прострочив виконання зобов`язань по договору.
Водночас, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, згідно яких зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У справі, що переглядається, позичальник ОСОБА_1 не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених укладеним кредитним договором, презумпція правомірності якого не спростована. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.
Верховий Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22 зазначив, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими позивач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для зміни судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Зайки Павла Костянтиновича залишити без задоволення.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.
Головуючий:
Судді: