Справа № 344/6338/25
Провадження № 22-з/4808/102/26
Головуючий у 1 інстанції
Суддя-доповідач Луганська
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Луганської В.М.,
суддів: Девляшевського В.А., Василишин Л.В.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи,
заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та усунення перешкод у користуванні квартирою,
в с т а н о в и в:
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 травня 2026 року скасовано, ухвалено у справі нове рішенням, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, усунення перешкод у користуванні квартирою задоволено.
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Суд вселив ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 12 628 грн, судові витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6 000 грн.
11 вересня 2026 року на адресу апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування заяви заявник послався на те, що у в апеляційній скарзі було наведено попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, які скаржник очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. (ч. 3 ст. 270 ЦПК України).
Як вбачається із змісту поданої заяви, заявником ставиться питання щодо вирішення стягнення на його користь судових витрат по сплаті судового збору, а тому зазначене питання вирішується без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
З матеріалів справи вбачається, що скаржником в апеляційній скарзі було наведено попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, які скаржник очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду ухвалено 08 вересня 2026 року.
Заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу представник позивача подав через систему «Електронний суд» 11 вересня 2026 року, тобто в строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
До заяви додано договір про надання правничої допомоги від 17 листопада 2025 року, який укладено між адвокатом Синишиним П.Є. та ОСОБА_1 в якому зазначено, що витрати оплачуються замовником в залежності від складності справи, тривалості судового процесу в розмірі за домовленістю сторін, що при необхідності оформляються квитанцією/прихідним ордером, квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №5102-11-004/с від 11 вересня 2026 року в розмірі 10 000 грн, акт про надання правничої допомоги від 11 вересня 2026 року.
Згідно акту про надання правничої допомоги від 11 вересня 2026 року адвокатом Синишиним П.Є. виконано такі робити: консультації, вивчення матеріалів законодавства, судової практики - 2000 грн, складання апеляційної скарги з додатками - 7 000 грн, участь у судових засіданнях - 1 000 грн.
Колегія суддів вважає, що позивачем було документально доведено, що ним понесено витрати на правову допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодуваннявитрат на правничудопомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268).
В постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23 (провадження №61-406св26) зазначено, що клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.
Тобто, при відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд на підставі ч.3 ст.141 ЦПК України визначає розмір витрат з урахуванням вказаних в цій статті критеріїв.
На переконання колегії суддів, розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн, є таким, що не відповідає критерію обґрунтованості з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, предмет та підстави спору, характер спірних правовідносин, ступінь складності справи.
Зокрема, акт про надання правничої допомоги від 11 вересня 2026 року включає такі послуги, як надання консультації та вивчення законодавства, які охоплюються підготовкою та складанням апеляційної скарги.
Крім того, колегія суддів враховує, що адвокат Синишин П.Є. представляв інтереси позивача в суді першої інстанції, а тому був обізнаний із правовою природою спірних правовідносин, обставинами справи та її матеріалами. За таких обставин підготовка апеляційної скарги не потребувала значного обсягу часу.
Колегія суддів, враховуючи характер правовідносин у цій справі, оцінивши подані стороною позивача докази, проаналізувавши обсяг наданих послуг, виходячи із засад цивільного законодавства окреслені в ч. 3 ст. ст. 141 ЦПК України щодо розумності та справедливості витрат на правничу допомогу, їх пропорційності до предмета спору, дійшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яку просить стягнути ОСОБА_1 на свою користь з ОСОБА_2 до 5000 грн, оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу на переконання колегії суддів відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу та вчиненим процесуальним діям сторони.
Керуючись ст. ст. 137, 141, 270, 382, 384 ЦПК України Івано-Франківський апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст додаткової постанови складено 22 вересня 2026 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.А. Девляшевський
Л.В. Василишин