Єдиний унікальний номер 134/1383/26
Номер провадження 2/142/619/26
РІШЕННЯ
іменем України
23 вересня 2026 року с-ще Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
В складі:
Головуючого судді Нестерука В.В.,
з участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
26 серпня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області з Крижопілсьького районного суду Вінницької області на підставі ухвали від 31 липня 2026 року про передачу справи за підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 04.12.2025-100000465 від 04.12.2025 у розмірі 26688 гривень; cудові витрати (які складаються з судового збору у розмірі 2662,4 грн та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 127.38 грн) покласти на Відповідача.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 04.12.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 04.12.2025-100000465. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 15000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 04.12.2025, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору № 04.12.2025-100000465 від 04.12.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 04/12/2025; сума Кредиту: 15000 грн. 00 коп., строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 22.04.2026; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 15% від суми Кредиту та дорівнює 2250 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними.Сторони домовились, що Позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - "проценти річних"). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло дозакінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 195 грн., за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 195 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100 грн. Сторони домовились, що Кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією Кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом. Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором) Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою,незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор. Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-6482. Виходячи з положень п. 4.3 Договору Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця , а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання Кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок Кредитодавця з надання Кредиту. Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв`язку з нез`явленням Позичальника для її отримання у Дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок Кредитодавця з надання Кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу. Сторони домовились, що зобов`язання за договором можуть виконуватись як шляхом перерахування одного, так і шляхом перерахування декількох платежів, однак з дотриманням строків та інших умов виконання зобов`язань, встановлених договором. Відповідно до п. 6.1 Договору Позичальник зобов`язується використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісій - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.Згідно з п. 9.1 Договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору. Відповідно до Договору від 04.12.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 15000 грн., ОСОБА_1 04.12.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 15000 грн. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 26688 грн., що складається з: Тіла кредиту - 9573 грн., Процентів - 7650 грн., Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 2250 грн., Відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України - 7215 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 серпня 2026 року дану позовну заяву було передано для розгляду судді Нестеруку В.В.
Відповідно до положень ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Ухвалою суду від 26 серпня 2026 року в даній справі було відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 08 годину 00 хвилин 23 вересня 2026 року.
07 вересня 2026 року на адресу суду від відповідача по справі ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд прийняти цей відзив та долучити його разом із контррозрахунком до матеріалів справи № 134/1383/26, у задоволенні позовної вимоги про стягнення 7215,00 грн процентів, заявлених відповідно до статті 625 ЦК України, відмовити повністю, у задоволенні позовної вимоги про стягнення 2250,00 грн комісії - відмовити у зв`язку з недоведеністю належної та несуперечливої правової підстави цієї вимоги, щодо 7 650,00 грн процентів за користування кредитом - перевірити період, базу, порядок нарахування, відповідність договору, графіку платежів та фактичному порядку зарахування платежів; у стягненні суми, яка не буде належно доведена, - відмовити, при визначенні будь-якого можливого розміру зобов`язання врахувати платежі Відповідача на загальну суму 5427,00 грн, які сам Позивач відобразив як зменшення основної суми кредиту до 9573,00 грн., не вважати поданий Відповідачем контррозрахунок визнанням позову або боргу у будь-якій конкретній сумі, не здійснювати перерозподіл уже відображених Позивачем платежів у спосіб, який погіршує становище Відповідача та фактично створює новий розрахунок поза межами поданих Позивачем вимог, у решті позовних вимог, які не будуть підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, - відмовити, у разі часткового задоволення позову судові витрати розподілити пропорційно розміру задоволених вимог; можливі витрати на професійну правничу допомогу перевірити на реальність, необхідність, розумність та співмірність і, у разі неспівмірності, зменшити. В обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог зазаначає, що що не заперечує факту отримання кредитних коштів у сумі 15000,00 грн та здійснення платежів на загальну суму 5 427,00 грн, однак не визнає правильності розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем. Зазначає, що 7215,00 грн, нарахованих за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є безпідставними, оскільки нараховані у період дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким позичальника звільнено від відповідальності за прострочення кредитного зобов`язання, а умова договору про сплату 170 000 % річних не може суперечити імперативним положенням закону. Щодо комісії у розмірі 2250,00 грн відповідач вказує на суперечливість документів позивача стосовно її правової та економічної природи та вважає, що належного обґрунтування і доказів наявності підстав для її стягнення не надано. Стягнення 7650,00 грн процентів за користування кредитом відповідач також заперечує в частині, яка, на його думку, не підтверджена належним та узгодженим із договором, графіком платежів і фактичними платежами розрахунком. Крім того, відповідач звертає увагу на внутрішні суперечності розрахунку позивача, зокрема щодо порядку зарахування здійснених платежів, які позивач повністю відніс у погашення основного боргу, а також щодо невідповідності дати документа ВankID даті укладення кредитного договору та різного визначення природи комісії у документах позивача. У зв`язку з цим відповідач вважає, що заявлена сума заборгованості не є безспірною, а кожна її складова має бути окремо перевірена та доведена позивачем.
07 вересня 2026 року на адресу суду від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує доводи відповідача та продовжує наполягати на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що умови кредитного договору щодо розміру та порядку нарахування процентів відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а визначена договором денна процентна ставка є законною. Позивач зазначає, що розрахунок денної процентної ставки та загальних витрат за кредитом здійснювався виходячи з припущення про належне виконання позичальником умов договору відповідно до погодженого графіка платежів, а тому наведена у паспорті споживчого кредиту інформація має інформаційно-орієнтовний характер. При цьому позивач посилається на положення статей 526, 534, 536 ЦК України та правові висновки Верховного Суду щодо обов`язку позичальника сплачувати проценти за правомірне користування кредитом протягом строку кредитування. Щодо розміру процентів позивач вказує, що встановлений договором розмір денної процентної ставки не перевищує передбачених законом обмежень, а пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», запровадженим Законом № 3498-IX, на відповідний період встановлювалися підвищені граничні розміри денної процентної ставки. З огляду на дату укладення договору позивач вважає погоджену сторонами процентну ставку законною. Також позивач зазначає, що не здійснював нарахувань поза межами строку кредитування та не заявляв до стягнення відповідальності за статтею 625 ЦК України. Заперечуючи проти доводів відповідача щодо відсутності визнання боргу, позивач посилається на здійснені відповідачем часткові платежі у розмірі 3000,00 грн та 2427,00 грн, вважаючи їх діями, що свідчать про визнання існування боргового зобов`язання. При цьому позивач зазначає, що зазначені платежі були враховані ним при формуванні остаточного розрахунку заборгованості та відповідно зменшили її розмір. Щодо порядку зарахування платежів позивач посилається на статтю 534 ЦК України та зазначає, що у разі недостатності платежу він спрямовується насамперед на витрати кредитора, далі - на проценти і неустойку, а потім - на основну суму боргу. Водночас позивач обґрунтовує неможливість надання банківських виписок тим, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а є фінансовою установою, яка надає кредити без відкриття рахунків, у зв`язку з чим вважає поданий ним розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом її розміру. Щодо комісії позивач заперечує доводи відповідача про відсутність правових підстав для її стягнення та зазначає, що комісія пов`язана з наданням позичальнику конкретних послуг, зокрема інформаційної підтримки, забезпечення можливості здійснення платежів, відновлення доступу до особистого кабінету, інформування про строки платежів та консультаційних послуг. Позивач посилається на умови кредитного договору, положення Закону України «Про споживче кредитування» та практику Великої Палати Верховного Суду, вважаючи, що сама по собі наявність у договорі умови про комісію є підставою для її сплати, а відповідач не заявляв вимог про недійсність відповідної умови договору.
15 вересня 2026 року на адресу суду від відповідача по справі надійшли заперечення на позовну заяву. У поданих запереченнях відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, продовжує заперечувати проти задоволення позовних вимог, посилаючись на недоведеність та суперечливість розрахунку заборгованості. Зокрема, відповідач зазначає, що позивач у первісному позові визначив 7215,00 грн як проценти за ст. 625 ЦК України, тоді як у відповіді на відзив стверджує, що таких нарахувань ним не здійснювалося, у зв`язку з чим вважає зазначену суму такою, що не має належно визначеної правової підстави, а у разі її кваліфікації як відповідальності за ст. 625 ЦК України - такою, що не підлягає стягненню з огляду на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення 2250,00 грн комісії, вказуючи на суперечливе визначення позивачем її правової та економічної природи, оскільки в різних процесуальних документах вона обґрунтовується як плата за надання кредиту, витрати на інтернет-еквайринг та плата за обслуговування й інформаційні послуги, при цьому належних доказів фактичного надання відповідних платних послуг та розміру понесених витрат позивачем, на думку відповідача, не надано. Також відповідач вважає недоведеним у повному обсязі нарахування 7650,00 грн договірних процентів, наголошуючи, що сама відповідність встановленої договором процентної ставки законодавчо визначеній граничній межі не підтверджує правильності конкретного розрахунку, який має бути перевірений з урахуванням періоду, бази нарахування та здійснених відповідачем платежів. Окремо відповідач звертає увагу на невідповідність між посиланням позивача на ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення заборгованості та фактичним відображенням здійснених відповідачем платежів у розрахунку, оскільки останні були зараховані позивачем виключно в рахунок погашення основної суми кредиту. При цьому відповідач заперечує проти твердження позивача про те, що здійснення часткових платежів у сумі 5427,00 грн свідчить про визнання ним усієї заявленої заборгованості, зазначаючи, що такі платежі підтверджують лише часткове виконання зобов`язання та не свідчать про визнання правомірності кожної складової заявленого боргу. Крім того, відповідач вказує, що поданий позивачем односторонній розрахунок заборгованості сам по собі не має наперед встановленої доказової сили, а позивач не надав нових первинних доказів, які б усували зазначені суперечності та підтверджували правові й фактичні підстави заявлених до стягнення сум. Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що позовні вимоги у заявленому розмірі є недоведеними та просить врахувати наведені заперечення при вирішенні спору.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" повноважного представника в судове засідання 23 вересня 2026 року не направив, проте в позовній заяві та у відповіді на відзив просив суд розгляд справи продити без участі представника позивача та не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення у разі неявки відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 23 вересня 2026 року по даній справі, в тому числі, призначене на 23 вересня 2026 року не з`явилася, проте від неї на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій він просить суд розглянути справу за її відсутності на підставі наявних матеріалів справи доказів.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин неявки, відзив на позовну заяву не подав, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.
На підставі наданих суду доказів встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 04 грудня 2025 року було укладено кредитний договір № 04.12.2025-100000465, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (Оферти) (кредитної лінії), заявки кредитного договору, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору та інформаційного повідомлення позичальника ОСОБА_1 (а.с. 26-33).
Відповідно до умов кредитного договору № 04.12.2025-100000465 від 04 грудня 2025 року Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі та на умовах, визначених Договором, а Позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію, якщо комісія встановлена договором.
Згідно з пунктом 3.2 Договору кредит надається для придбання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Відповідно до умов п. 3.3. Договору сторонами погоджено, що дата надання кредиту, його сума, строк кредитування, дата повернення кредиту, процентна ставка та графік платежів визначаються у Заявці, яка є невід`ємною частиною Договору.
Зокрема, відповідно до Заявки до кредитного договору № 04.12.2025-100000465 від 04 грудня 2025 року сторонами погоджено такі умови кредитування: дата надання кредиту - 04 грудня 2025 року; сума кредиту -15000,00 грн; строк кредитування - 140 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 22 кевітня 2026 року.
Договором визначено, що продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує Позичальника про зміну строку повернення Кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення Кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача.
В п. 6 заявки сторони погодили, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
В п. 7. заявки визначено, що комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 15% від суми Кредиту та дорівнює 2250 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Пунктом 10 Заявки визначено, що денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,82% (денна процентна ставка) = (17309,68/ 15000)/ 140 х 100%.
Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
В п. 12. заявки передбачено графік платежів, відповідно до якого визначено загальний розмір чергових платежів, їх склад та дати внесення. Так, перший черговий платіж становить 3230,98 грн, з яких 2100,00 грн - розмір платежу з процентів та 1130,98 грн. - розмір платежу з комісії за надання, дата внесення платежу 17 грудня 2025 року. Другий черговий платіж становить3230,98,00 грн, з яких 2100,00 грн - розмір платежу з процентів та 1119,02 грн - розмір комісії за обслуговування у складі чергового платежу, 11,96 грн. - розмір платежу із суми кредиту у складі чергового платежу, дата внесення 31 грудня 2025 року. Третій черговий платіж також становить 3230,98,00 грн, з яких 2098,33 грн -розмір платежу з процентів, 1132,65 грн. - розмір платежу із суми кредиту у складі чергового платежу дата внесення 14 січня 2026 року. Четвертий черговий платіж становить 3230,98 грн, з яких 1939,75 грн - розмір платежу з процентів, 1291,23 грн.- розмір платежу з суми кредиту, дата внесення 28.01.2026 року. П`ятий черговий платіж становить 3230,98 грн, з яких 1758,98 грн - розмір платежу з процентів, 1472,00 грн. - розмір платежу з суми кредиту, дата внесення 11.02.2026 року. Шостий черговий платіж становить 3230,98 грн, з яких 1552,90 грн -розмір платежу з процентів, 1678,08 грн.- розмір платежу з суми кредиту, дата внесення 25.02.2026 року. Сьомий черговий платіж становить 3230,98 грн, з яких 1317,97 грн -розмір платежу з процентів, 1913,01 грн.- розмір платежу з суми кредиту, дата внесення 11.03.2026 року. Восьмий черговий платіж становить 3230,98 грн, з яких 1050,15 грн -розмір платежу з процентів, 2180,83 грн.- розмір платежу з суми кредиту, дата внесення 25.03.2026 року. Дев`ятий черговий платіж становить 3230,98 грн, з яких 744,83 грн -розмір платежу з процентів, 2486,15 грн.- розмір платежу з суми кредиту, дата внесення 08.04.2026 року. Деятий черговий платіж становить 3230,98 грн, з яких 396,77 грн -розмір платежу з процентів, 2834,09 грн.- розмір платежу з суми кредиту, дата внесення 22.04.2026 року.
Відповідно до пункту 13 умов договору, В день укладення даного Договору Позичальнику відкривається Кредитна лінія, яка реалізується наступним чином: Сума кредиту, яка визначена у п.2 даного Договору, є одночасно і 1-им Траншем, з якого складається Сума кредиту, яка надається відповідно до умов даного Договору. В подальшому Кредитодавець протягом строку дії цього Договору має право повідомити Позичальника в усній та/або письмовій (паперовій або електронній) формі про наявність у нього можливості збільшити Суму Кредиту, що надається Позичальнику за цим Договором. У випадку отримання вказаного повідомлення від Кредитодавця та у разі виникнення у Позичальника наміру збільшити Суму Кредиту за даним Договором Позичальник ініціює укладення Додаткового Договору шляхом особистого звернення у підрозділ Кредитодавця або шляхом вчинення необхідних дій в Особистому кабінеті на сайті/в мобільному застосунку Кредитодавця. Після узгодження Сторонами зміни умов Договору, пов`язаних зі збільшенням Суми Кредиту, сторони укладають Додатковий Договір, у якому викладають змінені умови Договору. Додатковий договір може бути укладений Сторонами в письмовій паперовій або в письмовій електронній формах з дотриманням вимог чинного законодавства. Черговий Транш (частина Суми Кредиту) надається Кредитодавцем Позичальнику відповідно до укладеного Сторонами Додаткового Договору. Сума Кредиту складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші). Позичальник інформується про зміни в умовах надання фінансової послуги шляхом викладення зазначених змін у вказаному Додатковому Договорі та надання його примірника Позичальнику особисто в паперовій формі у підрозділі Кредитодавця (у випадку укладення Додаткового Договору в паперовій формі) або надіслання його примірника Позичальнику в Особистому кабінеті та/або на електронну адресу, вказану Позичальником (у випадку укладення Додаткового Договору в електронній формі) з дотриманням умов чинного законодавства. Також Кредитодавець інформує Позичальника про зміну суми (ліміту) кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації для відправлення повідомлень про зміну суми (ліміту) кредиту. ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 6469.13%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 32309 грн. 68 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 17309 грн. 68 коп..
Також, сторони домовились, що Позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - "проценти річних"). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 195 грн., за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 195 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100 грн. Сторони домовились, що Кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією Кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.
Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441 -11ХХ-ХХХХ-6482.
Пропозицію про укладення кредитного договору (Оферти) (кредитної лінії), заявку кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору та інформаційне повідомлення були підписані позичальником ОСОБА_1 одноразовими ідентифікаторами Е493.
З наданої інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит щодо ідентифікації користувача, судом встановлено, що ідентифікацію Позичальника - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проведено через Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570) 17 липня 2025 року, при цьому як документ, що посвідчує особу, зазначено idpassport -007060436, виданий органом 0529, 16 листопада 2031 року (а.с.14)
Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (ТОВ «УПР») вих. № 1-0804 від 18 квітня 2026 року, встановлено, що на підставі укладеного між ТОВ «УПР» та ТОВ «Споживчий Центр» договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, 04.12.2025 року о 09:40:34 год було здійснено переказ на на суму 15000,00 (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 938757167, призначення платежу: Видача за договором кредиту №04.12.2025-100000465 (а.с.22).
Відповідно до розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 04.12.2025-100000465 від 04 грудня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 23 липня 2026 року складає : 9573,00 грн основного боргу, залишок відсотків в розмірі 7650,00 грн., залишок комісій в розмірі 2250,00 грн., залишок відсотків за ст. 625 ЦК України в розмірі 97215,00 грн, що разом складає 26688,00 грн. (а.с.35-36)
Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України та нормами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію».
З огляду на положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладена між сторонами угода визнається правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Положеннями ч. ч. 2 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що двосторонні правочини є договорами, в яких погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
У постанові КЦС ВС від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 Верховний суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 зазначено: «Відповідно достатті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно частин першої та другоїстатті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Тому укладення договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
При цьому, під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що статтею 204 ЦК України регламентована презумпція правомірності правочину.
Так, відповідно до наведеної норми права правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України, обумовлено що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Приписами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 04 грудня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір № 04.12.2025-100000465, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 140 днів, до 22 квітня 2026 року, зі сплатою процентів за користування кредитом та передбаченої договором комісії відповідно до встановлених договором умов. Договором передбачено фіксовану процентну ставку у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом усього строку кредитування, комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 2 250,00 грн, при цьому проценти нараховуються щоденно, починаючи з дня надання кредиту та до дня його фактичного повернення включно.
При цьому суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 не заперечувала факту укладення 04 грудня 2025 року кредитного договору № 04.12.2025-100000465, його підписання одноразовим ідентифікатором, отримання від позивача кредитних коштів у розмірі 15000,00 грн та наявності між сторонами кредитних правовідносин. Отже, зазначені обставини сторонами фактично не оспорюються та узгоджуються з наданими суду письмовими доказами.
Також відповідач не заперечувала факту здійснення нею платежів на загальну суму 5427,00 грн, які, як зазначено самим позивачем у поданому ним розрахунку, були враховані при визначенні залишку основної суми кредитної заборгованості.
Таким чином, ОСОБА_1 взяті на себе за кредитним договором зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, що слідує із змісту наданих нею заперечень в яких зазначено про часткове погашення кредитних зобов`язань у зв`язку з чим, згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 23 липня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 26688,00 грн, яка складається з 9573,00 грн основного боргу, 7650,00 грн заборгованості за процентами, 2250,00 грн залишку комісій та 7215,00 грн процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Водночас, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов`язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.
Відтак, враховуючи, що відсотки нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 7215,00 грн. нараховані відповідачу в період дії в Україні воєнного стану, позовні вимоги позивача в цій частині є безпідставними, оскільки не відповідають приписам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягають до задоволення.
З огляду на наведене, суд вважає, що заперечення відповідача в частині нарахування позивачем 7215,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України заслуговують на увагу, оскільки такі нарахування здійснено за період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим відповідач відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу. Відтак, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодостягнення з відповідача сум комісії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).
Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.
Крім того, аналізуючи норми ст.549-552,625,1046,1048,1050 ЦК України, суд вказує на те, що наслідками укладення договору позики є: зобов`язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов`язання.
Проте, положеннями параграфа 1 «Позика» Глави 71 Розділу І Книги п`ятої ЦК України не передбаченого такого наслідку укладення договору позики як сплата комісії.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, а стаття 8 цього Закону передбачає включення до загальних витрат саме комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Отже, сама по собі назва платежу як «комісія за видачу кредиту» та визначення його розміру у відсотковому співвідношенні до суми кредиту не підтверджують надання позичальнику самостійної платної послуги та не звільняють кредитодавця від обов`язку довести правову та фактичну підставу такого платежу. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 199/441/21, а також у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 159/4809/17, згідно з якими встановлення комісії за дії кредитодавця без визначення конкретних послуг, за які така комісія справляється, не може бути підставою для покладення відповідного платежу на споживача.
З розрахунку заборгованості вбачається, що позичальнику нараховано комісію 04 грудня 2025 року комісію в розмірі 2250,00 грн.
Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для включення зазначених сум комісії до заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, а тому заперечення відповідача в цій частині заслуговують на увагу.
Так, щодо комісії за видачу кредиту суд враховує, що умовами кредитного договору її визначено у розмірі 15 відсотків від суми кредиту, однак не конкретизовано, за надання якої саме окремої послуги кредитодавця справляється така комісія, у чому полягає зміст відповідної послуги, які саме дії кредитодавця є підставою для її нарахування та в чому полягає її самостійна економічна цінність для позичальника. Саме по собі визначення у договорі назви платежу як «комісія за надання» або «комісія за видачу кредиту» та встановлення її у відсотковому співвідношенні до суми кредиту не свідчить про надання позичальнику окремої платної послуги, відмінної від безпосереднього надання кредитних коштів. Отже, включення до умов договору такого платежу за відсутності визначення конкретної послуги, за яку він справляється, є безпідставним, а нарахована за його сплату сума не підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено надання відповідачу самостійних платних послуг, за які договором передбачено комісію видачу кредиту, а тому підстави для стягнення такої комісії відсутні.
Крім того, суд звертає увагу, що 23 січня 2026 року ОСОБА_1 було здійснено платіж в розмірі 3000,00 грн, який, зокрема, за даними розрахунку позивача, спрямовано на погашення основного боргу, який було зменешено з 15000,00 грн. до 12000,00 грн., 17 лютого 2026 року було здійснено платіж в розмірі 2427,00 грн, який, зокрема, за даними розрахунку позивача, спрямовано на погашення основного боргу, який було зменешено з 12000,00 грн. до 9573,00 грн.
Відтак при визначенні дійсного розміру заборгованості суд не може залишити поза увагою фактично здійснені відповідачем платежі та їх призначення.
Суд критично оцінює наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині визначення порядку зарахування здійснених відповідачем платежів та періоду нарахування процентів за користування кредитом.
Як встановлено судом, відповідно до пункту 4.4 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються Кредитодавцем щоденно, починаючи з дня надання кредиту, включаючи день його надання, до дати його фактичного повернення. Цим же пунктом договору передбачено особливий порядок дострокової сплати чергового платежу: частина достроково сплаченого платежу, що припадає на суму кредиту, зараховується у день її фактичної сплати, тоді як достроково сплачені проценти та комісії зараховуються у дату платежу, визначену графіком, а за наявності залишку коштів такий залишок зараховується у дострокове повернення кредиту.
Згідно з пунктом 12 заявки до кредитного договору сторонами погоджено графік платежів, яким визначено строки, розмір та склад кожного чергового платежу, у тому числі частини, що припадають на проценти та погашення основної суми кредиту. При цьому строк внесення третього чергового платежу визначено 14 січня 2026 року, четвертого - 28 січня 2026 року, п`ятого - 11 лютого 2026 року.
23 січня 2026 року відповідачем внесено платіж у розмірі 3000,00 грн. Зазначений платіж здійснено після настання строку третього чергового платежу, однак до настання строку четвертого чергового платежу. Незважаючи на це, позивач у наданому розрахунку всю суму зазначеного платежу зарахував виключно в погашення основної суми кредиту, внаслідок чого визначив її залишок у розмірі 12000,00 грн. При цьому позивачем не наведено обґрунтування, яка саме частина зазначеного платежу відповідно до умов пункту 4.4 договору була віднесена до суми кредиту у складі відповідного достроково сплаченого чергового платежу, яка - до процентів, а також не наведено обґрунтування незастосування до зазначеного платежу порядку погашення простроченої заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для повного виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит така сума погашає вимоги кредитора у встановленій законом черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу - неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Водночас суд звертає увагу, що визначені позивачем порядок зарахування здійснених відповідачем платежів та період нарахування процентів за користування кредитом фактично зумовили визначення меншого розміру заборгованості, ніж той, який міг би бути нарахований за умови продовження нарахування договірних процентів на непогашений залишок кредиту після 23 січня 2026 року та іншого порядку зарахування здійснених платежів. Так, позивач зарахував здійснені відповідачем платежі у загальному розмірі 5 427,00 грн у повному обсязі в рахунок погашення основної суми кредиту, внаслідок чого визначив її залишок у розмірі 9 573,00 грн, а нарахування договірних процентів припинив 23 січня 2026 року.
Разом із тим відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Зазначене є проявом принципу диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого саме позивач визначає зміст та обсяг своїх позовних вимог, а суд не вправі самостійно змінювати їх предмет чи обсяг. Такий правовий висновок неодноразово викладено Верховним Судом, зокрема у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18. Верховний Суд наголошував, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно визначити інший предмет чи обсяг вимог.
При цьому відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, визначаючи у позовній заяві конкретний розмір заборгованості та її складові, позивач реалізував своє процесуальне право на визначення обсягу майнової вимоги до відповідача. Суд, перевіряючи обґрунтованість такої вимоги, вправі встановити відсутність правових підстав для стягнення окремих її складових, однак не вправі за відсутності відповідної заяви позивача збільшувати загальний обсяг заявленої до стягнення суми шляхом самостійного донарахування заборгованості.
Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду про те, що право особи на самостійне визначення змісту та обсягу позовних вимог кореспондує обов`язку суду розглядати спір у межах таких вимог. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду звертав увагу, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони, а формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
За таких обставин встановлення судом того, що за умовами договору позивач потенційно міг би нарахувати більшу суму процентів, ніж фактично ним заявлено до стягнення, саме по собі не створює правових підстав для збільшення судом розміру заявленої вимоги. Здійснення судом такого перерахунку призвело б до присудження позивачу суми, яка ним до стягнення не заявлялася, що суперечило б принципу диспозитивності та вимогам частини першої статті 13 ЦПК України.
Перевіривши правильність нарахування позивачем процентів за користування кредитом за період з 04 грудня 2025 року по 23 січня 2026 року включно та встановив, що визначена позивачем сума у розмірі 7650,00 грн є арифметично правильною. Так, за умовами договору процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом, а розмір наданого відповідачу кредиту становить 15000,00 грн, у зв`язку з чим сума процентів за один день користування кредитом становить 150,00 грн. За 51 день користування кредитом, а саме з 04 грудня 2025 року по 23 січня 2026 року включно, сума процентів становить 7650,00 грн (150,00 грн ? 51 день).
Відповідачем зазначений розрахунок у цій частині не спростований, зокрема не надано власного контррозрахунку, який би свідчив про іншу кількість днів користування кредитом, інший розмір процентної ставки або іншу арифметичну суму процентів за вказаний період. За таких обставин суд не має підстав для зменшення визначеної позивачем суми процентів у розмірі 7 650,00 грн, оскільки її арифметична правильність підтверджується умовами договору та наданим позивачем розрахунком і відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.
При цьому суд бере до уваги, що застосований позивачем спосіб розрахунку фактично є більш сприятливим для відповідача: позивач зарахував усі здійснені нею платежі у розмірі 5427,00 грн у рахунок основного боргу та припинив нарахування договірних процентів після 23 січня 2026 року. Тобто помилки або особливості розрахунку, допущені позивачем, у цій частині не призвели до збільшення, а навпаки до зменшення розміру заявленої до стягнення заборгованості. За відсутності заяви позивача про збільшення позовних вимог суд не вправі виправляти такий розрахунок у спосіб, який призведе до збільшення грошового зобов`язання відповідача.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Суд, зі свого боку, відповідно до статті 89 ЦПК України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Отже, саме позивач має довести заявлений ним розмір заборгованості, а суд не повинен замість нього формувати інший, більший за розміром розрахунок та покладати його в основу рішення.
Таким чином, суд оцінює правильність складових розрахунку позивача та виключає з нього ті суми, право на стягнення яких не доведено або які не підлягають стягненню відповідно до закону, однак не збільшує визначений позивачем загальний обсяг позовних вимог. Із заявленої позивачем загальної суми 26688,00 грн підлягають виключенню 2250,00 грн комісії та 7215,00 грн, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. Відтак у межах заявлених позивачем вимог та за встановлених судом обставин суд визначає суму заборгованості, яка підлягає стягненню у розмірі 17223,00 грн, що складається з 9573,00 грн основного боргу та 7650,00 грн процентів за користування кредитом.
При цьому суд не вправі збільшувати зазначену суму шляхом самостійного донарахування процентів після 23 січня 2026 року або зміни визначеного позивачем порядку зарахування платежів, оскільки такі дії призвели б до фактичного збільшення обсягу позовних вимог та погіршення становища відповідача порівняно з межами заявлених позивачем вимог.
З огляду на наведене належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором № 04.12.2025-100000465 від 04 грудня 2026 року , складає 17223,00 грн, з яких 9573,00 грн - основна сума кредиту та 7650,00 грн. - проценти за користування кредитом.
На підставі наведного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи, та враховуючи те, що умовами кредитного договору встановлено обов`язок позичальника повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, визначені договором, а також те, що позичальник не виконав повністю взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги повернення вказаної суми заборгованості.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд керується положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а також ч. 1 ст. 141 ЦПК України згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір в розмірі 1718,17 грн.,пропорційно розміру задоволених вимог.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 140 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
До позовної заяви позивачем долучено квитанцію № 2176451 від 28 липня 2026 року, про відправлення одержувачу ОСОБА_1 відправлення з описом вкладення, в якому знаходилися копія позовної заяви з додатками, загальною вартістю за відправлення 127,38 грн., які у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог підягають сятненню з відповідача на користь позивача також пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 82,20 грн.
Доказів понесення інших витрат по справі позивачем суду не надано. Проте суд враховує, що в позовнй заяві представником позивача зазначено, що докази щодо понесених судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення
Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1050, 1054, 1056, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 11, 13, 76-81, 137, 141, ч.8 ст. 178, 259, 263-265, 272, 273, 279-283, 289 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 04.12.2025-100000465 від 04.12.2025 у розмірі 17223,00 грн;
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1718,17 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 82,20 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», що знаходиться в м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а, код ЄДРПОУ 37356833,
Відповідач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 ,, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя: