Справа № 638/20899/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
23 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тимчій Анна Михайлівна, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2026 року, ухвалене суддею Сідей Я.Я., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
У жовтні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 23.02.2022 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 450717-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» 23.02.2022 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 450717-КС-001 про надання кредиту. 23.02.2022 року ОСОБА_2 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 450714-КС-001про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-0470, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 23.02.2022 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 450717-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується довідкою про видачу коштів.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 09.10.2025 утворилась заборгованість за договором № 450717-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 65 284,42 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 25 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 36 534,42 грн.; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3 750,00 грн.
У зв`язку з наведеним просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором в розмірі 65 284,42 гривень та судові витрати в розмірі судового збору 2 422,40 грн.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 45017-КС-001 про надання кредиту від 23.02.2022, у розмірі 65 284,42 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тимчій А.М., подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Сторона відповідача вважає рішення незаконним та таким, що підлягає
скасуванню, з огляду на істотні порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та однобічну оцінку доказів.
Суд першої інстанції фактично розглянув справу за відсутності відповідача, який не подав відзив та не брав участі у судовому засіданні, однак не з`ясував причин такої відсутності, не перевірив обставини, які об`єктивно унеможливлювали участь відповідача у справі, та не забезпечив реалізацію ним
права на захист. При цьому відповідач ОСОБА_1 на момент розгляду справи проходив службу у складі підрозділів Національної поліції України та перебував у відрядженні в районі проведення активних бойових дій, що підтверджується відповідною довідкою. Вказані обставини об`єктивно унеможливлювали його участь у судових засіданнях, своєчасне отримання судової кореспонденції та подання процесуальних документів, що прямо впливає на можливість реалізації ним права на захист.
Вважає, що суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини укладення кредитного договору, зокрема не встановив, чи укладався він безпосередньо відповідачем, чи було здійснено належну ідентифікацію особи
позичальника, чи належить використаний одноразовий ідентифікатор саме відповідачу, а також чи дійсно відповідач отримував грошові кошти. Сам по собі факт використання одноразового ідентифікатора не може вважатися беззаперечним доказом укладення договору конкретною особою без належного підтвердження його волевиявлення.
Судом також не надано належної оцінки співмірності заявлених до стягнення сум. Зокрема, сума процентів за користування кредитом фактично перевищує суму основного боргу, що свідчить про очевидний дисбаланс прав та обов`язків сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні такої, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що відповідач погоджується із фактом укладання ним кредитного договору та отримання кредитних коштів на свій рахунок, а також визнає наявність власного боргу перед ТОВ «Бізпозика» за кредитним договором, який він готовий нібито погасити, але в якомусь справедливому та
обґрунтованому розмірі, хоча так і не вказує такий розмір.
Відповідач не обґрунтовує в чому полягає несправедливість та неправильність наданого позивачем розрахунку. ОСОБА_3 не надав власного контр розрахунку на спростування наданого розрахунку позивачем.
Вказує, що відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання та не здійснив платежі на погашення боргу, а тому такий пропорційно збільшувався. Відповідач зобов`язаний виконувати взяті на себе за кредитним договором зобов`язання та повернути не лише тіло кредиту, а й сплатити проценти за ним та комісію.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 заповнив анкету клієнта ТОВ «Бізнес позика», у якій вказав свої персональні дані, дані документів, що посвідчують особу, суму бажаного кредиту у розмірі 25 000,00 грн., дату отримання кредиту - 23.02.2022, номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_2 .
23.02.2022 року між позивачем та відповідачем укладено договір №450717-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), з пропозицією укласти договір (офертою) та прийняттям (акцептою) пропозиції (оферти) щодо укладення договору шляхом обміну електронним повідомленням, через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця. Вищезазначений договір № 450717-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 23.02.2022 укладений у електронній формі та підписаний відповідачем аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п. 1 договору кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 25 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Строк, на який надано кредит 24 тижні. Процентна ставка: фіксована. Комісія за надання кредиту становить 3750,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 25 000,00 грн. Термін дії договору: до 10.08.2022. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 54960,00 грн. Орієнтована реальна річна процентна ставка 3584,96 процентів.
Сторони в п. 3 договору кредиту погодили «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів.
У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати коштів в обумовлений договором строк у рахунок погашення боргу за кредитним договором та сплати інших платежів, станом на на 09.10.2025 року утворилась заборгованість за договором № 450717-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 65 284,42 грн., що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25 000,00 грн.; - суми прострочених платежів по процентах - 36 534,42 грн.;
- суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; - суми прострочених платежів за комісією - 3 750,00 грн.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини укладення кредитного договору, зокрема не встановив, чи укладався він безпосередньо відповідачем, чи було здійснено належну ідентифікацію особи позичальника, чи належить використаний одноразовий ідентифікатор саме відповідачу, а також чи дійсно відповідач отримував грошові кошти. Сам по собі факт використання одноразового ідентифікатора не може вважатися беззаперечним доказом укладення договору конкретною особою без належного підтвердження його волевиявлення.
З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір №450717-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), з пропозицією укласти договір (офертою) та прийняттям (акцептою) пропозиції (оферти) щодо укладення договору шляхом обміну електронним повідомленням, через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця. Вищезазначений договір № 450717-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 23.02.2022.
Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 одноразовим цифровим ідентифікатором G-3369.
Договір №450714-КС-001 про надання кредиту підписано відповідачем одноразовим цифровим ідентифікатором G-0470.
Одноразові ідентифікатори надіслано 23.02.202 відповідачу на вказаний ним номер телефону НОМЕР_1 .
Кредитний договір укладено між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 шляхом акцептування споживачем розміщеної на веб-сайті товариства відкритої оферти.
Перед ініціюванням процедури оформлення кредиту відповідач заповнив Анкету клієнта у якій вказав особисті дані (ПІБ, адресу реєстрації та адресу проживання, РНОКПП, дату народження, та документ, що посвідчує особу) після чого обирає бажану суму кредиту та здійснює підписання кредитного договору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08.04.2026 у справі №705/1938/25 виснував, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Тобто, спеціальна процедура укладення електронного кредитного договору полягає в тому, що відповідач здійснює вхід на сайт товариства, отримує смс-повідомлення на вказаний номер телефону та підписує таким ідентифікатором кредитний договір та додатки до нього, чим підтверджує своє волевиявлення на укладення договору та отримання кредитних коштів від товариства.
Факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 25 000,00 гривень підтверджується квитанцією «TRO PAY» згідно якої перерахування кредитних коштів здійснювалось на номер картки № НОМЕР_2 та в описі операції зазначено: «Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. дог. №450717-КС-001 від 23.02.2022. Без ПДВ».
З вищенаведеного вбачається, що товариством доведено належними та допустимими доказами як факт укладення кредитного договору між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , так і факт отримання останнім кредитних коштів у сумі 25 000,00 гривень, оскільки всі контактні дані зазначені у договорі та у квитанції збігаються з тимим, які зазначені у процесуальних документах, які відповідач подає в суді апеляційної інстанції.
Крім цього, факт надання позивач копії паспорта та РНОКПП відповідача вказує на те, що такі документи були надані відповідачем під час оформлення кредитних правовідносин з позивачем, що спростовує доводи ОСОБА_1 у цій частині.
Відповідачем не надано суду доказів з яких можна встановити неукладеність та/або недійсність договору №450717-КС-001 про надання кредиту від 23.02.2022, оскільки діє презумпція правомірності правочину, яка закріплена у ст. 204 ЦК України.
Відповідач ставить під сумнів факт підписання ним кредитного договору, однак ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді відповідачем не заявлено клопотання про з метою дійсного з`ясування обставин підписання відповідачем кредитного договору та додатків до нього.
Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.
Для здійснення відповідного огляду інформаційно-комунікаційної системи з метою ознайомлення з оригіналом електронного документа, у залежності від доказування і з урахуванням конкретних обставин справи, суд може залучити спеціаліста або призначити відповідну судову експертизу (статті 74, 103 ЦПК України).
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.02.2026 у справі №758/14925/23.
Таким чином, факт підписання відповідачем кредитного договору та додатків не спростовано. Такий тягар доказування покладено саме на відповідача. З наданих позивачем доказів не вбачається зворотного.
Серед інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом не досліджено належним чином наданий розрахунок заборгованості та порядок нарахування такої, не досліджено правомірність нарахування заборгованості та не звернуто увагу на те, що відсотки нараховані товариством значно перевищують суму наданого кредиту.
Такі доводи апеляційної скарги не знаходять своє обґрунтоване підтвердження та спростовуються умовами укладеного між сторонами кредитного договору та наданим розрахунком заборгованості.
З умов укладеного між сторонами Договору №450714-КС-001 про надання кредиту (далі, - Договір), вбачається, що сума 25 000,00 гривень надана відповідачу на споживчі цілі строком на 24 тижні з терміном дії Договору до 10.08.2022.
Процентна ставка за кредитом: в день 0,8647%, фіксована (п. 2.4. Договору).
Згідно п. 3.2. Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою вказаною у п. 2.4. Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та повернення кредиту згідно графіку платежів.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом у гривні вбачається, що ТОВ «Бізнес Позика» нараховувало заборгованість з 23.02.2022 по 10.08.2022 (169 календарних днів), тобто в межах погодженого між сторонами строку кредитування.
За 169 календарних днів товариством нараховано заборгованість в розмірі 36 534,42 гривні, з розрахунку 25 000 х 0,8647% = 216,18 х 169.
Тобто, разом з тілом кредиту 25 000,00 гривень та комісією за надання кредиту 3 750 гривень загальна сума заборгованості становить 65 284,42 гривень (36 534,42 + 25 000 + 3 750).
Таким чином, нарахування здійснювалось за погодженою між сторонами денною кредитною ставкою, в межах погодженого строку кредитування та згідно вимог чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не доводять незаконності оскаржуваного судового рішення. Суд першої інстанції правильно визначився з сумою боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо процесуальних порушень.
Адвокат Тимчій А.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 вказує, що суд фактично розглянув справу за відсутності відповідача, який не подав відзив та не брав участі у судовому засіданні, однак не з`ясував причин такої відсутності, не перевірив обставини, які об`єктивно унеможливлювали участь відповідача у справі, та не забезпечив реалізацію ним права на захист. При цьому відповідач ОСОБА_1 на момент розгляду справи проходив службу у складі підрозділів Національної поліції України та перебував у відрядженні в районі проведення активних бойових дій, що підтверджується відповідною довідкою. Вказані обставини об`єктивно унеможливлювали його участь у судових засіданнях, своєчасне отримання судової кореспонденції та подання процесуальних документів, що прямо впливає на можливість реалізації ним права на захист.
З такими доводами апеляційної скарги не можна погодитись з огляду на таке.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2025 року цивільну справу прийнято до провадження судді Сідей Я.Я. та встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали суду першої інстанції направлялась відповідачу поштовими засобами зв`язку, однак така повернулась 17.12.2025 з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Суд першої інстанції надсилав судову повістку про виклик відповідача до суду, однак така повернулася 03.02.2026 з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Довідкою секретарем судового засідання підтверджено факт відкладення розгляду справи на 24.03.2026 о 14 год 00 хв. (а.с.83).
Судова повістка про виклик ОСОБА_1 отримана відповідачем 04.03.2026, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення (а.с.84).
З моменту отримання судової повістки до моменту ухвалення судового рішення, тобто з 04.03.2026 по 24.03.2026 (20 днів) відповідач не вчиняв активних дій задля з`ясування стану розгляду справи, отримання копії ухвали про відкриття провадження чи копії позовної заяви або подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи та не подав відзив на позовну заяву.
З вищенаведеного не вбачається, що суд першої інстанції допустив порушення процесуальних норм, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання та саме через пасивну поведінку відповідача справу було розглянуто без його участі та без подання ним відзиву на позовну заяву чи інших пояснень по справі.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, ухвалене за повного з`ясування всіх істотних обставин справи.
Отже, апеляційний суд керуючись положенням ст. 375 ЦПК України, залишає подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2026 року - без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тимчій Анна Михайлівна, залишити без задоволення.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2026 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач:
Судді: