Справа № 465/2169/26
УХВАЛА
23 вересня 2026 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді: Постигач О. Б.
за участю секретаря судового засідання: Попелівської А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30.06.2026 року у справі № 465/2169/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
09.09.2026 року ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із заявою про відстрочення виконання рішення суду, в якій просила розстрочити виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30.06.2026 року у справі № 465/2169/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
В обґрунтування заяви відповідачка зазначає, що через особисті обставини (смерть матері та бабусі) не мала можливості своєчасно вжити заходів для оскарження рішення. Водночас вона добровільно погашає заборгованість, зокрема у період з 19.08.2026 року по 07.09.2026 року сплатила 25 400,00 грн, а залишок заборгованості становить 33 962,40 грн. Відповідачка не працює та перебуває на утриманні чоловіка, який надає їй фінансову допомогу для погашення боргу. У зв`язку з неможливістю одночасної сплати всієї суми вона просить надати їй 40 календарних днів для добровільного погашення залишку заборгованості без відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання. На підставі викладеного просить заяву задовольнити.
У судове засідання учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з`явились.
21.09.2026 року на адресу суду від заявника ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд заяви про відстрочення рішення за її відсутності, в якій вона підтримала подану нею заяву та просила суд його задовольнити.
Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заперечень не подав, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо заявленої заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши заяву про відстрочення виконання рішення, додані до неї документи та матеріали цивільної справи № 465/2169/26, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 30.06.2026 року Залізничним районним судом м. Львова у справі № 465/2169/26 ухвалено рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість у розмірі 56 700, 00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та 31.07.2026 року набрало законної сили, на підставі чого 04.09.2026 року Залізничним районним судом м. Львова видано відповідний виконавчий лист № 465/2169/26.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Водночас, нормою ч. 1 ст. 267 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно із ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Аналогічна правова позиція була наведена зокрема у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 року у справі № 2-54/08 (провадження № 61-15140св18).
Таким чином, відстрочення виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Перелік обставин, що утруднює виконання судового рішення, наведений у цій статті, не є вичерпним, тому суд у кожному конкретному випадку повинен визначити, чи є обставини, на які посилається боржник, такими.
В той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Як підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями, ОСОБА_5 здійснила часткове погашення заборгованості за кредитним договором. Також відповідачка посилається на складні життєві обставини, зумовлені смертю бабусі та матері, на підтвердження чого надала копії відповідних свідоцтв про смерть.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.
У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Отже, суд, який прийняв рішення, має дискреційні повноваження щодо підстав та строку для відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.
Суд також враховує те, що 24.02.2022 року згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан, який у подальшому продовжено і діє на момент постановлення даної ухвали.
Крім того, беручи до уваги обставини, що характеризують платоспроможність заявниці, а також соціально-економічні умови, зумовлені збройною агресією російської федерації проти України, які призвели до погіршення матеріального становища значної частини населення, у тому числі відповідачки, суд дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення, оскільки зазначені вище обставини свідчать, що заявниця знаходиться у скрутному матеріальному становищі, однак визнає наявність обов`язку виконання рішення у даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, має намір виконати та сплатити заборгованість перед позивачем.
Суд також враховує і право позивача на своєчасне, повне та ефективне виконання судового рішення, однак вважає, що надання відстрочення виконання рішення сприятиме добровільному виконанню відповідачкою своїх зобов`язань, що, у свою чергу, забезпечить реальне задоволення вимог позивача без необхідності застосування заходів примусового виконання та понесення додаткових витрат.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що підстави для відстрочення сплати судового збору відсутні, тоді як відстрочення виконання судового рішення в частині стягнення суми заборгованості відповідає вимогам закону.
За таких обставин суд дійшов висновку, що обраний спосіб виконання судового рішення відповідає завданню цивільного судочинства щодо забезпечення ефективного захисту порушених прав та інтересів сторін із дотриманням принципів розумності та справедливості, а тому вважає за можливе відстрочити виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30.06.2026 року у справі № 465/2169/26 строком на 40 днів, починаючи з дня постановлення даної ухвали.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 247, 259, 260, 261, 352, 353, 435 ЦПК України, суд,-
постановив:
заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30.06.2026 року у справі № 465/2169/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Відстрочити виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30.06.2026 року у справі № 465/2169/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на 40 (сорок) днів, починаючи з дня постановлення даної ухвали.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Постигач О. Б.