ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року Справа №160/22433/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
28.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у непроведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн, з 27.01.2026 на коефіцієнт збільшення 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 27.01.2026 на коефіцієнт збільшення 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на 1,0796 (у 2024 році), з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (на 1,0796 (у 2024 році) на 1,115 (у 2025 році), із врахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не здійснив індексацію пенсії позивача належним чином: замість послідовного застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн коефіцієнтів збільшення у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121, встановлених пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 відповідно, відповідач з 01.03.2024 перерахунку пенсії не провів узагалі, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 застосував до того самого показника знижені коефіцієнти 1,0345 та 1,048, передбачені підпунктом 6 пункту 2 постанов № 209 та № 236 для пенсій, призначених у 2023 році, чим порушив право позивача на індексацію пенсії в порядку, встановленому частиною 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 28.08.2026 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, право на подання відзиву не використав.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з положеннями статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), з 06.10.2023.
Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, у розмірі 12 236,71 грн.
08.06.2026 представник позивача - адвокат Чернець А.В. звернувся до відповідача із запитом з питання здійснення індексації пенсії позивача за 2024-2026 роки.
Як вбачається з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.06.2026 № 0400-010303-8/119248, підстав проводити позивачу автоматизований перерахунок пенсії з 01.03.2024 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 із застосуванням коефіцієнтів підвищення 1,0796, 1,115 та 1,121 відповідач не встановив, пославшись на те, що розмір пенсії позивача обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), тоді як показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, збільшений на зазначені коефіцієнти, становить відповідно 7 994,47 грн, 8 913,83 грн і 9 992,40 грн.
Із зазначеної відповіді також вбачається, що з 01.03.2025 відповідач провів перерахунок (індексацію) пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, застосувавши до показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки коефіцієнт збільшення 1,0345 (унаслідок чого цей показник становив 12 658,88 грн), а з 01.03.2026 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, застосувавши коефіцієнт збільшення 1,048 (унаслідок чого цей показник становить 13 266,50 грн).
Перерахунку пенсії позивача з 01.03.2024 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796 відповідач не проводив.
Не погодившись із викладеним у листі відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац другий частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV).
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини (абзац четвертий частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV).
Відповідно до пункту 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III), у якій визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону № 2017-III).
Отже, враховуючи положення абзацу четвертого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV.
На виконання вимог статті 42 Закону № 1058-IV Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124), яким визначив механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К = ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50% / 100%) + 1, де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках); ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках). Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Згідно з абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням зазначеного показника проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (абзац другий пункту 5 Порядку № 124).
Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
При цьому частиною 2 статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить від набутого ним страхового стажу, отримуваної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, та, зокрема, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення порядку здійснення індексації пенсій та розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV. При цьому під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Разом з цим Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати базову розрахункову величину (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, який становить 3 764,40 грн), до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення, оскільки такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили, Закону № 1058-IV, абзацом першим частини 2 статті 42 якого чітко визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії.
Отже, під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV, у зв`язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення, у цьому випадку за 2020-2022 роки.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.02.2025 у справі № 280/3620/24. Постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 підстав для відступлення від наведеного висновку не встановлено.
З метою забезпечення у 2024-2026 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії:
з 01.03.2024 - у розмірі 1,0796 (пункт 1 постанови від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»);
з 01.03.2025 - у розмірі 1,115 (пункт 1 постанови від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»);
з 01.03.2026 - у розмірі 1,121 (пункт 1 постанови від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»).
Перевіряючи наявність у позивача права на такий перерахунок, суд зазначає, що звернення позивача за призначенням пенсії надійшло 06.10.2023, тобто по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводився перерахунок. Отже, умову пункту 3 Порядку № 124 дотримано, а пенсія позивача підлягала перерахунку в порядку індексації, починаючи з перерахунку, проведеного у 2024 році.
Разом з тим підпунктом 6 пункту 2 постанов № 209 та № 236 передбачено, що пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли до 31 грудня попереднього року включно, та не підвищені згідно з пунктом 1 цих постанов, перераховуються з урахуванням знижених коефіцієнтів збільшення залежно від року, показник середньої заробітної плати за який враховувався для призначення пенсії; для пенсій, призначених із застосуванням показника, що враховувався для призначення пенсії у 2023 році, такі коефіцієнти становлять 1,0345 і 1,048 відповідно.
Суд враховує, що частина 2 статті 42 Закону № 1058-IV передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій незалежно від року їх призначення та не містить положень, які б дозволяли Кабінету Міністрів України встановлювати різні (знижені) коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати залежно від дати призначення пенсії. Делеговані Кабінету Міністрів України повноваження обмежуються визначенням порядку (послідовності, способу) проведення перерахунку та розміру коефіцієнта збільшення з урахуванням мінімального розміру, встановленого законом, а не запровадженням диференційованого підходу, який звужує обсяг гарантованого законом права окремих категорій пенсіонерів.
За таких обставин положення підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 в частині встановлення знижених коефіцієнтів збільшення залежно від року, показник середньої заробітної плати за який враховувався для призначення пенсії, не узгоджуються з вимогами частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та статті 22 Конституції України, а тому відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню судом як прийняті Кабінетом Міністрів України з перевищенням делегованих законом повноважень. Аналогічний правовий підхід щодо незастосування судом нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи були вони визнані нечинними в судовому порядку, викладений Верховним Судом у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19.
З тих самих підстав не підлягають застосуванню й положення пункту 5 Порядку № 124 у частині, що визначає базову розрахункову величину показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01.10.2017.
Відповідно наведений відповідачем у листі від 23.06.2026 мотив відмови суд відхиляє. Відповідач порівнює розмір пенсії позивача з результатами обчислення, отриманими від показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки (7 994,47 грн, 8 913,83 грн та 9 992,40 грн), тобто від величини, яка для обчислення пенсії позивача не використовувалася. Норма абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV не передбачає заміни показника, який враховувався для обчислення конкретної пенсії, на іншу величину, а вимагає збільшення саме цього показника. Послідовне збільшення показника у розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнти збільшення до зменшення розміру пенсії позивача призвести не може, а тому підстав для застосування пункту 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV у відповідача не було.
Окремо суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 знижених коефіцієнтів збільшення взагалі не встановлює, а тому непроведення позивачу перерахунку пенсії з 01.03.2024 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796, встановленого пунктом 1 цієї постанови, не ґрунтується на законі.
Судом встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення пенсії позивача, становить 12 236,71 грн (за 2020-2022 роки), і саме він підлягав послідовному збільшенню на коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121 з відповідних дат.
Суд звертає увагу, що згідно з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 кожний наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, а тому коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно. Це узгоджується і з пунктом 7 Порядку № 124, згідно з яким збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій. Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 11.03.2026 у справі № 440/1969/25 і від 10.06.2026 у справі № 440/7571/25, згідно з якою механізм індексації передбачає саме послідовне (накопичувальне) застосування встановлених коефіцієнтів, оскільки кожний наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередні роки показника, а застосування лише коефіцієнта поточного року призводить до порушення передбаченого законом механізму індексації та фактичного зменшення розміру пенсійної виплати. У постанові від 10.06.2026 у справі № 440/7571/25 Верховний Суд визнав такими, що вчинені всупереч вимогам чинного законодавства, дії пенсійного органу, який у 2025 році застосував знижений коефіцієнт збільшення замість коефіцієнта, встановленого пунктом 1 постанови № 209.
За таких обставин дії відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121 є протиправними, а позовні вимоги - обґрунтованими.
Враховуючи, що позивач просить провести перерахунок і виплату пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 і 1,115 з 27.01.2026, а коефіцієнта збільшення 1,121 - з 01.03.2026, та зважаючи на приписи частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і в межах позовних вимог, порушене право позивача підлягає захисту саме в межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідач не надав суду жодного доказу правомірності відмови у проведенні індексації пенсії позивача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 064,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 27.07.2026 та 2,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 29.07.2026, долученою до матеріалів справи за клопотанням позивача від 30.07.2026, а всього - 1 066,00 грн. Позовну заяву подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», а тому відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням частини 3 статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 1 064,96 грн. Саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Зайво сплачений судовий збір у розмірі 1,04 грн може бути повернутий позивачу за його клопотанням у порядку, встановленому пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 2, 5, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 241, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у непроведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн, з 27.01.2026 на коефіцієнт збільшення 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 27.01.2026 на коефіцієнт збільшення 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на 1,0796 (у 2024 році), з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (на 1,0796 (у 2024 році) на 1,115 (у 2025 році), із врахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез