Єдиний унікальний номер 341/1516/26
Номер провадження 2/341/1081/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
24 вересня 2026 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Аннишина С.І.,
за участю секретаря судового засідання: Ворох З.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з неї на користь позивача заборгованість в розмірі 59 021,60 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.02.2026 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 1661-0046, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у сумі 20900,00 грн на строк кредитування 365 днів з базовим періодом 28 днів, стандартна відсоткова ставка - 1,00% в день, комісією за видачу у розмірі 15 відсотків в день, який мав бути повернутий відповідачем.
Однак, умови кредитного договору відповідач не виконав, внаслідок чого у нього станом на 17.06.2026 виникла заборгованість на загальну суму 59 021,60 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 20 900,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 24 536,60 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК - 10450,00 гривень, заборгованість за комісією - 3135,00 гривень.
Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у судове засідання не з`явився. В позовній заяві розгляд справи просив проводити без його участі. Не заперечив щодо заочного розгляду справи. Інших заяв та клопотань не подавав.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надала. На адресу суду повернуся поштовий конверт із позначкою - «адресат відсутній за вказаною адресою». Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Відповідач також викликався в судове засідання шляхом оголошення на офіційному сайті Судова влада України.
Згідно з частиною 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, із врахуванням позиції представника позивача, який не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.
З урахуванням положень статті 280 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні фактичні обставини.
13 лютого 2026 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1661-0046 продукту «MiniKasa» (надалі по тексту - Договір), за умовами якого кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору, загальний розмір кредиту становить 20900,00 грн, датою надання якого є 13.02.2026.
За пунктом 4.10 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1.00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору. Ставка 0,74% за кожен день користування кредитом, застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору, і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).
Комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми виданого кредиту (пункт 4.11 Договору).
За пунктом 4.14 Договору строк кредитування, тобто строк на який надається кредит: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення виплати - 12.02.2027.
Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 3307,57 процентів (пункт 4.15 Договору).
За пунктом 4.16 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить 90 898,93 грн, та включає в себе суму кредиту, комісію за видачу кредиту, проценти за користування кредитом.
Відповідно до пункту 8.2. Договору, у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов?язання зі сплати процентів користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим Договором терміни, позичальник зобов?язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач підписав Договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора А4486 (розділ 13 Договору).
У паспорті споживчого кредиту викладено істотні умови договору: сума кредит - 20900,00 грн, строк кредитування 365 днів, комісія за видачу кредиту - 15 відсотків від суми кредиту, стандартна процентна ставка становить 1 відсоток в день протягом перших 180 днів з моменту видачі кредиту та 0,74 відсотки в день, починаючи з 181 дня.
Згідно з листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 18.06.2026, 13.02.2026 через платіжну систему EasyPay на карту № НОМЕР_1 здійснено платіж у сумі 20 900,00 грн. Призначення платежу: «видача кредитних коштів за договором 1661-0046, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 ».
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 1661-0046 від 13.02.2026, станом на 17.06.2026 ОСОБА_1 не здійснював повернення кредитних коштів. Непогашена сума заборгованості за договором становить 59 021,60 грн: 20 900,00 грн - тіло кредиту, 24 536,60 грн - проценти за користування кредитом, 10 450,00 грн - залишок відсотків на підставі статті 625 ЦК України, 3 135,00 - залишок за комісією.
24.06.2026 на виконання вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» позивач направив ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту на загальну суму заборгованості 59 021,60 грн, яка склалась станом на 17.06.2026.
Отже, судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли на даний час між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Так, статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень частини 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 13.02.2026 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1661-0046.
ОСОБА_1 у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позивачем та підписано одноразовим ідентифікатором «А4486» Договір про відкриття кредитної лінії № 1661-0046, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту (додаток №2 до договору), Правила відкриття кредитної лінії ТОВ «Укр Кредит Фінанс», Паспорт споживчого кредиту із аналогічними Договору положеннями (підписано одноразовим ідентифікатором «А6314»).
Підписанням Договору сторонами визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки, періоди здійснення обов`язкових платежів, а також суми платежів у них.
За вказаними договорами позичальник отримав доступ до кредитних коштів, які були перераховані 13.02.2026 на його картковий рахунок, що підтверджується листом про перерахування коштів сумі 20 900,00 від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів EasyPay.
Разом з тим, відповідачем порушено погоджені умови Договору, внаслідок чого, як вбачається із наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку за період з дати укладення договору 13.02.2026 до 17.02.2026, у останнього перед позивачем утворилась заборгованість, що в сукупному розмірі складає 59 021,60 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 20 900,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 24 536,60 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК - 10 450,00 гривень, заборгованість за комісією - 3 135,00 гривень.
Наданий розрахунок підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових зазначеної заборгованості за кредитом.
При цьому, відповідач ОСОБА_1 не надав суду контррозрахунок заборгованості чи підтверджень сплати ним утвореної заборгованості за кредитним договором. Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору та обґрунтованості позовної вимоги про стягнення заборгованості за ним на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права.
З письмових доказів, які надані позивачем в обґрунтування позовних вимог вбачається, що між сторонами виникли саме кредитні відносини, а тому до стягнення підлягає як сума отриманого кредиту так і відсотки, які підлягають сплаті за його користування. Розрахунок розміру відсотків, які підлягають до стягнення у повній мірі відповідає умовам договору кредитування що були у встановленому порядку погоджені із позичальником.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь комісії у розмірі 3135,00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Згідно з пунктом 4.11 Договору сторони погодили сплату позичальником комісії у розмірі 15 % від суми виданого кредиту, що становить 3 135,00 грн, і це не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати комісії за видачу кредиту у розмірі 3 135,00 грн.
Разом з тим суд не погоджується з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором в частині нарахованих процентів на підставі статті 625 ЦК України в сумі 10 450,00 грн.
Відповідач як боржник порушив зобов`язання за Договором. Доказів сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом не надав.
Проте, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан діяв, триває і не припиняв свою дію в період укладення Договору та нарахування позикодавцем процентів як міри відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.
Тобто, в цьому випадку відповідач як позичальник звільнена від обов`язку сплати процентів на підставі статті 625 ЦК України, оскільки такі нараховані під час дії воєнного стану.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення процентів на підставі статті 625 ЦК України у сумі 10 450,00 грн задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи викладене та враховуючи принципи змагальності і диспозитивності, та відсутність будь-яких доказів, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на загальну суму 48 571,60 грн, з них: заборгованість за кредитом - 20 900,00 грн, заборгованість за процентами - 24 536,60 грн, заборгованість за комісією - 3 135,00 грн.
Щодо судових витрат.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.
Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 9 846,00 гривень
В обґрунтування розміру понесених витрат позивач надав копії таких документів: договір про надання професійної правової допомоги від 28.07.2026, рахунок-фактуру від 03.08.2026.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, пропорційності задоволених судом позовних вимог, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 2 000,00 гривень.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2 191,01 грн з розрахунку 48 571,60 *2662,4/59 021,60
На підставі викладеного, керуючись статтями 12,13,19, 259, 272-274, 279, 280,284,354,355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1661-0046 від 13.02.2026 в загальному розмірі 48 571 (сорок вісім тисяч п`ятсот сімдесят одна) гривня 60 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2 191 (дві тисячі сто дев`яносто одна) гривня 01 копійка судового збору та 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження юридичної особи: 01133, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, м.Київ, код ЄДРПОУ 38548598.
Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Святослав АННИШИН