1 Справа № 334/3021/26 2/335/3407/2026
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
24 вересня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі головуючого судді Соболєвої І. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу цивільну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
08.06.2026 за підсудністю, визначеною ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 02.04.2026, до суду надійшла позовна заява фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 29 558,40 грн, витрат за комунальні послуги в розмірі 4 416,17 грн, та штрафу в розмірі 2 364, 67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 41548540) та Фізичною особою ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 (далі за текстом - відповідач) було укладено договір № 21/08-2023 маяк-7 суборенди нежитлового приміщення (далі Договір).
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2. та 1.7 Договору, Орендар зобов`язався передати Суборендарю (відповідачу) в тимчасове платне користування (Суборенду) частину нежитлового приміщення літ Л1-11, а саме кімнату на шостому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 17,3 кв м для організації господарської діяльності Суборендаря. (надалі - Приміщення).
Згідно з п. 2.1. Договору приміщення передається Орендарю на підставі акту приймання - передачі, у якому вказується опис його технічного стану. Акт приймання передачі може мати додаток у вигляді фото - таблиці.
Станом на день підписання Акту приймання - передачі Приміщення від Орендаря до Суборендаря стан приміщення зафіксовано.
21.08.2023, відповідно до умов Договору та згідно акту приймання - передачі нежитлового приміщення Орендар передав, а відповідач прийняв частину нежитлового приміщення, зазначеного в договорі. Орендар свій обов`язок по передачі нежитлового приміщення виконав в повному обсязі.
Відповідно до пункту 11.1 даний договір набуває чинності, починаючи з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 20.08.2024 але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.
За пунктом 2.2 Договору, по закінченні дії строку суборенди або припиненні договору з інших підстав суборендар зобов`язаний повернути приміщення орендарю протягом 1 (одного) робочого дня з дати закінчення строку суборенди або розірвання договору оренди з ініціативи орендаря у придатному стані з урахуванням нормального зносу. Повернення приміщення суборендарем орендарю здійснюється на підставі акту приймання - передачі, що підписується сторонами. Орендна плата нараховується до моменту узгодження (підписання) акту приймання - передачі сторонами договору (орендарем та суборендарем). У випадку вчинення будь-яких дій Суборендарем щодо залишення приміщення, що є предметом оренди без підписання акту приймання - передачі до суборендаря застосовуються додаткові штрафні санкції передбачені розділом 8 договору (пункт 2.3 договору).
За пунктом 2.4 Договору після закінчення строку суборенди або у випадку розірвання або припинення договору до закінчення дії строку суборенди, у випадку нанесення діями суборендаря шкоди приміщенню, або відмови однієї із сторін підписувати акт приймання передачі приміщення, сторони складають Акт обстеження приміщення.
Згідно з пунктом 4.1 Договору, вартість суборенди приміщення за перші шість місяців складає 4 000,00 грн, з 21.02.2024 складає 4 500,00 грн. яка сплачується щомісячно до 10-го числа поточного місяця за який проводиться розрахунок.
Строк дії договору суборенди припинився 20.08.2024 у зв`язку з закінченням строк дії договору суборенди (абзац 4 пункту 11.2 Договору).
За пунктом 4.4 Договору сторонами погоджено, що незважаючи на те, що для зручності суборендаря орендар може до 10-го числа кожного відповідного місяця виставляти суборендарю рахунок, суборендар зобов`язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеному в даному договорі незалежно від факту одержання суборендарем таких рахунків.
Сторони погодили, що суборендар зобов`язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеного в договорі незалежно від факту одержання суборендарем таких рахунків. відсутність підписаних актів надання послуг не є підставою для звільнення суборендаря від зобов`язань із сплати орендної плати та компенсації витрат за комунальні послуги, витрат з утримання будинку та прибудинкової території. (пункти 4.4, 4.8 Договору).
Якщо буде потреба визначення розміру орендної плати за певну частину місяця або за певну кількість днів, для цього розмір орендної плати за один місяць може бути розділений на кількість календарних днів у відповідному місяці і помножений на кількість днів фактично використаних суборендарем для оренди (пункт 4.5 Договору).
За пунктом 4.6 Договору, в орендну плату не входять витрати за комунальні послуги (вода, електроенергія, опалення, послуги утримання будинку і прибудинкової території, сигналізація, вивіз сміття, ліфту, охорони, тощо). Оплата зазначених рахунків відшкодовується Орендарю суборендарем на підставі виставлених рахунків, що підлягають безумовній оплаті.
Пунктом 5.4 Суборендар (відповідач) взяв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, забезпечувальний платіж, інші платежі, 3 передбачені даним договором у відповідності до його умов; при припиненні договору повернути орендарю приміщення у відповідності з умовами договору.
В ході виконання договірних зобов`язань між сторонами позивачем надано послуг на загальну суму 61 040,90 грн (з орендної плати, надання комунальних послуг), відповідачем частково сплачено за отримані послуги (орендна плата та комунальні послуги) на загальну суму 27 066,33 грн.
Правовідносини між сторонами засвідчено рахунками фактурами, які виставлялись Орендарем та платіжними дорученнями, які оплачувались відповідачем.
Розмір заборгованості зафіксовано актом звіряння взаємних розрахунків по договору (період липень 2023-серпень 2024).
Після закінчення строку дії договору Суборендар приміщення з суборенди не повернув, оплату суборенди у період з лютого 2024 по 20.08.2024 та комунальних послуг не здійснював, чим порушив умови укладеного договору, накопичив заборгованість з орендної плати та комунальних послуг на загальну суму 33 974,57 грн.
12.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір уступки права вимоги, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» передало, а ФОП ОСОБА_1 (надалі - позивач) прийняв право вимоги за зобов`язаннями фізичної особи ОСОБА_4 , які виникли за договором.
Відповідно до умов укладеного договору, всі дії, пов`язані із примусовим стягненням заборгованості, яка виникла унаслідок невиконання боржником (відповідачем) умов договору здійснюються Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що предметом даного позову є вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати та експлуатаційних (комунальних) послуг, пов`язаних із використанням приміщення у період з лютого 2024 по 20.08.2024.
Розрахунок заборгованості з орендної плати та комунальних послуг є наступним: з 01.02.2024 по 20.02.2024 - 2 758,62 грн (орендна плата) з 21.02.2024 по 29.02.2024 - 1 396,55 грн орендна плата, + 605,50 грн. (витрати на комунальні послуги); з 01.03.2024 по 31.03.2024 - 4 500,00 грн (орендна плата) + 605,50 грн (витрати на комунальні послуги); з 01.04.2024 по 30.04.2024 - 4 500,00 грн (орендна плата) + 605,50 грн (витрати на комунальні послуги); з 01.05.2024 по 31.05.2024 - 4 500,00 грн (орендна плата) + 605,50 грн (витрати на комунальні послуги); з 01.06.2024 по 30.06.2024 - 4 500,00 грн (орендна плата) + 605,50 грн (витрати на комунальні послуги); з 01.07.2024 по 31.07.2024 - 4 500,00 грн (орендна плата) + 605,50 грн (витрати на комунальні послуги); з 01.08.2024 по 20.08.2024- 2 903,23 грн (орендна плата) + 390,65 грн (витрати на комунальні послуги). Залишок неоплачених отриманих відповідачем комунальних послуг за грудень 2023 становить 1 916,67 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача по сплаті орендної плати і витрат на комунальні послуги за період з лютого 2024 по 20.08.2024 складає 33 974,57 грн.
Крім того, відповідно до п. 8.3 Договору, якщо період прострочення орендної плати перевищує 30 календарних днів, то Субрендар зобов`язаний сплатити Орендарю штраф у розмірі 8 % від простроченої суми грошового зобов`язання.
Відповідач при виконанні договору допустив прострочення в оплаті оренди більше 30 календарних днів, порушивши умови пункту 4.1 договору в частині оплати орендної плати щомісячно до 10-го числа поточного місяця за який проводиться розрахунок, а саме: за лютий 2024 року мав оплатити не пізніше 10.02.2024 (не сплачено станом на дату подання позову 4 155,17 грн); за березень 2024 року мав оплатити не пізніше 10.03.2024 (не сплачено станом на дату подання позову 4 500,00 грн); за квітень 2024 року мав оплатити не пізніше 10.04.2024 (не сплачено станом на дату подання позову 4 500,00 грн); за травень 2024 року мав оплатити не пізніше 10.05.2024 року (не сплачено станом на дату подання позову 4 500,00 грн); за червень 2024 року мав оплатити не пізніше 10.06.2024 року (не сплачено станом на дату подання позову 4 500,00 грн); за липень 2024 року мав оплатити не пізніше 10.07.2024 року (не сплачено станом на дату подання позову 4 500,00 грн); за серпень 2024 року мав оплатити не пізніше 10.08.2025 року (не сплачено станом на дату подання позову 2 903,23 грн). Таким чином, відповідачем допущено загальний строк прострочення з орендної плати в період з 01.02.2024 по 20.08.2024, що перевищує 30 (тридцять календарних днів) на загальну суму 29 558,40 грн, що тягне за собою покладення додаткового обов`язку на відповідача по сплаті штрафної санкції у розмірі 8% від суми прострочення. Тому вважає, що за прострочення оплати орендної плати, що перевищує 30 календарних днів, відповідач зобов`язаний додатково сплатити позивачу штраф у розмірі 8% від простроченої суми грошового зобов`язання, що складає - 2 364,67 грн.
Посилаючись на викладене, просить стягнути з відповідача, як фізичної особи підприємця на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в розмірі - 29 558,40 грн, витрати за комунальні послуги в розмірі 4 416,17 грн, та штраф в розмірі - 2 364,67 грн, що у загальному розмірі становить 36 339,24 грн (а.с. 1 - 5).
Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.
Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи (а.с. 31).
22.06.2026 від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачка заперечує проти позову, вважаючи його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, мотивуючи тим, що 21.08.2023 з Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» код ЄДРПОУ № 4158540 в особі директора Маловічко Григорія Анатолійович, який діяв на підставі Статуту, з однією сторони та Фізичною особою ОСОБА_2 , з іншою сторони укладено ДОГОВІР № 21/08-2023 МАЯК-7.
12.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , укладено договір уступки права вимоги, за яким Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» код ЄДРПОУ № 4158540 передало ОСОБА_1 право на вимоги за зобов`язання фізичної особи ОСОБА_2 які виникли за договором. Виходячи з вищевикладених обставин, вважає, що ОСОБА_1 , як директор ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ», передав собі як фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 , права на вимоги до відповідача, маючи в повному обсязі інформацію за обставинами конкретного Договору, маніпулюючи обставинами та підмінюючи поняття вигадав штучну заборгованість та неіснуючий борг. При цьому Договором передбачалось його розірвання та припинення, та дії котрі повинні передувати. В зв`язку зі зміною життєвих обставин, відповідачка була вимушена змінити місце постійного мешкання в місто Запоріжжя, та виїхати до іншого міста, а саме в місто Дніпро, як Внутрішнього переміщена особа, так як повинна була піклуватись за своїм малолітнім сином, котрий мешкав з 2022 року до грудня 2023 року в Республіці Польща. В місті Дніпро відповідачка мешкає до теперішнього часу у зв`язку з чим вона втратила з грудня 2023 року можливість займати орендоване приміщення, та користуватись ним.
Наголошує, що умови договору нею були дотримані. Так, виконуючи умови договору, згідно п.11.2, 11.7, 11.9 Договору, вона попередньо на адресу комунікаційних контактів позивача надіслала письмові заяви. 28.11.2023 нею було подано письмову заяву про дострокове розірвання договору суборенди нежитлового приміщення з 29.12.2023 у зв`язку з форс-мажорними обставинами та на підставі умов договору. Вже з листопада 2023 було припинено користування приміщенням, та в приміщення вона не знаходилась, будь якими комунальними послугами та самим приміщенням не користувалась. При цьому за грудень 2023 року, було внесено плату за оренду ТОВ Бізнес центр Маяковський» згідно Договору в сумі 4080 гривень.
Вказує, що після направлення заяви про розірвання договору та припинення користування приміщенням позивач фактично прийняв приміщення у своє володіння, змінивши замки та позбавивши відповідачку доступу до нього. Після цього, вона не мала можливості користуватися приміщенням, здійснювати у ньому діяльність або отримувати будь-яку вигоду від його використання, і навіть забрати власне майно, котре знаходиться (знаходилось) в приміщення.
Вважає, що відсутність акту приймання-передачі приміщення не може свідчити про продовження користування ним відповідачкою, оскільки саме позивач своїми діями унеможливив доступ до приміщення та його передачу у формальному порядку. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що після 29.12.2023 року відповідачка фактично користувалась приміщенням або була зобов`язана сплачувати орендну плату, фактично маючи інформацію, що відповідачка не відвідує вказане приміщення, та і не має можливості це зробити, так як доступ до приміщення було здійснити неможливо, діями позивача (відсутність ключів, до приміщення, та пропуску в будівлю). Володіючи інформацією про припинення договору, знаючи що відповідачка, не користується приміщенням, маючи заяви відповідачки, позивачем заявлені штучні, неіснуючі та вигадані суми оренди та вигадану ним суми боргу. Позивач маючи всі можливості користуватись вказаним приміщенням, виписував сам собі квитанції на оплату оренди приміщення знаючи, що позивач не користується вказаним приміщенням. Крім того, вважає, що позивачем не доведено належними доказами розмір заявленої заборгованості, підстави нарахування комунальних платежів та штрафних санкцій; до позовної заяви не додано належних доказів фактичного споживання комунальних послуг, актів, рахунків або інших документів, які б підтверджували заявлені до стягнення суми. Враховуючи викладене просила суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
26.06.2026 від позивача надійшли заперечення на відзив.
29.09.2026 від відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Інших заяв по суті справи від сторін також не надходило.
08.09.2026 суд завершив розгляд справи та перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для складання повного тексту до 24.09.2026.
Дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Як встановлено судом 21.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» код ЄДРПОУ № 4158540 в особі директора Маловічко Григорія Анатолійович, який діяв на підставі Статуту, з однією сторони та Фізичною особою ОСОБА_2 , з іншою сторони укладено Договір № 21/08-2023 МАЯК-7 (а.с. 7 - 10).
В подальшому, 12.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» код ЄДРПОУ № 4158540 передало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 право вимоги за зобов`язання фізичної особи ОСОБА_2 які виникли за договором № 21/08-2023 МАЯК-7 (а.с. 21). З викладеного слідує, що ОСОБА_1 , як директор ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ», передав собі як фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 , права на вимоги до відповідачки ОСОБА_2 .
Згідно п. п. 1.1, 1.2., 1.5 та 1.7 Договору № 21/08-2023 МАЯК-7, сторони домовились, що Орендар зобов`язується передати Суборендарю (відповідачу) в тимчасове платне користування (Суборенду) частину нежитлового приміщення літ Л1-11, за адресою АДРЕСА_1 , а саме кімната на шостому поверсі, надалі іменується «Приміщення». Цільове призначення Приміщення - організація господарської діяльності Суборенди. Орендар підтверджує, що об`єкт оренди знаходиться у нього в користуванні на підставі Договору оренди № 01/06 від 01.06.2023 Загальна площа переданого Суборендарю Приміщення становить 17,3 кв.м.
На підставі укладеного договору № 21/08-2023 МАЯК-7 у сторін відповідно до ст. 11 ЦК України виникли взаємні права та обов`язки з суборенди нерухомого майна.
Зважаючи на те, що договір суборенди нежитлового приміщення був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , та вказаний договір відступлений за договором факторингу фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 , до спірних правовідносин, окрім норм цивільного законодавства, підлягають застосуванню також і норми господарського законодавства.
За приписами ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Ст. 764 ЦК України визначено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Отже, зі змісту ст.ст. 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Разом з цим згідно з пунктом 2.2 Договору, по закінченні дії строку суборенди або припиненні договору з інших підстав суборендар зобов`язаний повернути приміщення орендарю протягом 1 (одного) робочого дня з дати закінчення строку суборенди або розірвання договору оренди з ініціативи орендаря у придатному стані з урахуванням нормального зносу. Повернення приміщення суборендарем орендарю здійснюється на підставі акту приймання - передачі, що підписується сторонами. Орендна плата нараховується до моменту узгодження (підписання) акту приймання - передачі сторонами договору (орендарем та суборендарем). У випадку вчинення будь-яких дій Суборендарем щодо залишення приміщення, що є предметом оренди без підписання акту приймання - передачі до суборендаря застосовуються додаткові штрафні санкції передбачені розділом 8 договору (пункт 2.3 договору).
За пунктом 2.4 Договору після закінчення строку суборенди або у випадку розірвання або припинення договору до закінчення дії строку суборенди, у випадку нанесення діями суборендаря шкоди приміщенню, або відмови однієї із сторін підписувати акт приймання передачі приміщення, сторони складають Акт обстеження приміщення.
Згідно пункту 4.4 Договору сторонами погоджено, що незважаючи на те, що для зручності суборендаря орендар може до 10-го числа кожного відповідного місяця виставляти суборендарю рахунок, суборендар зобов`язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеному в даному договорі незалежно від факту одержання суборендарем таких рахунків.
Сторони погодили, що суборендар зобов`язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеного в договорі незалежно від факту одержання суборендарем таких рахунків. відсутність підписаних актів надання послуг не є підставою для звільнення суборендаря від зобов`язань із сплати орендної плати та компенсації витрат за комунальні послуги, витрат з утримання будинку та прибудинкової території. (пункти 4.4, 4.8 Договору).
Якщо буде потреба визначення розміру орендної плати за певну частину місяця або за певну кількість днів, для цього розмір орендної плати за один місяць може бути розділений на кількість календарних днів у відповідному місяці і помножений на кількість днів фактично використаних суборендарем для оренди (пункт 4.5 Договору).
За пунктом 4.6 Договору, в орендну плату не входять витрати за комунальні послуги (вода, електроенергія, опалення, послуги утримання будинку і прибудинкової території, сигналізація, вивіз сміття, ліфту, охорони, тощо). Оплата зазначених рахунків відшкодовується Орендарю суборендарем на підставі виставлених рахунків, що підлягають безумовній оплаті.
Пунктом 5.4 Суборендар (відповідач) взяв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, забезпечувальний платіж, інші платежі, 3 передбачені даним договором у відповідності до його умов; при припиненні договору повернути орендарю приміщення у відповідності з умовами договору.
Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу(зокрема, у пунктах 5, 10, 14 цієї статті).
Тому, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, яка передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (далі -ГК України) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За частиною першою статті 173ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.
Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).
Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.
Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 202 - 208 ГК України, частини дев`ятої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Саме такий правовий висновок щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору зроблений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження№ 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19), що мають застосовуватися до даного спору відповідно до ч. 4 ст. 264 ЦПК України.
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Отже позивач, звертаючись до цивільного суду, помилково визначив належність спору до цивільної юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача навіть із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 205/3802/18; провадження № 61-21262св19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи те, що у справі, яка розглядається, спір виник при виконанні договору суборенди нежитлового приміщення, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ЦЕНТР «МАЯКОВСЬКИЙ» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , та вказаний договір відступлений за договором факторингу фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 , відтак суд дійшов до висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, відносяться до господарської юрисдикції, справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, вирішення вищевказаного спору належить до юрисдикції господарського суду, тобто до юрисдикції Господарського суду Запорізької області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд вважає, що дана заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, в зв`язку із чим закриває провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у цивільній справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості закрити з підстав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися з відповідним позовом до суду господарської юрисдикції.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя І. П. Соболєва