Справа № 297/1849/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
16 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,
за участі секретаря - Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кондратенко Денис Володимирович, на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2026 року (суддя Ільтьо І.І.) у справі № 297/1849/26 за поданням головного державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 ,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст подання
23.06.2026 до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшло подання головного державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Турані Аліни (далі: Берегівського відділу ДВС) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 .
Подання мотивоване тим, що на виконанні у Берегівському відділі ДВС перебуває виконавче провадження № 80647441, відкрите на підставі постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.11.2025 у справі № 308/6262/25, якою з ОСОБА_2 стягнуто штраф у розмірі 50 відсотків вартості безпосереднього предмета порушення митних правил у сумі 17 950 107,32 грн з конфіскацією на користь держави безпосереднього предмета порушення митних правил.
Зазначав, що 01.04.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено боржнику, якого також було зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Проте станом на день звернення до суду боржником декларацію не подано, вимоги виконавчого документа не виконано, заборгованість не погашено.
Вказував, що з метою виконання рішення державним виконавцем вчинено комплекс заходів примусового виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зокрема винесено постанови про арешт коштів та майна боржника, здійснено перевірку його майнового стану, направлено відповідні запити до державних органів та реєстрів, винесено постанову про розшук майна боржника, здійснено вихід за місцем проживання останнього, а також неодноразово викликано боржника до органу державної виконавчої служби.
Однак боржник на виклики державного виконавця не з`являвся, причин неявки не повідомляв, декларацію про доходи та майно не подав, жодних відомостей щодо наявного майна, доходів чи можливості добровільного виконання рішення не надав, у зв`язку з чим ухиляється від виконання обов`язків покладених на нього судовим рішенням.
Крім того, в ході виконавчого провадження з рахунків боржника було примусово списано лише 2 629,76 грн, що є незначною частиною від загальної суми заборгованості. Рішення суду тривалий час залишається невиконаним, а вжиті виконавцем заходи примусового виконання не забезпечили його фактичного виконання.
Посилаючись на дані обставини, а також на положення пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та ст. 441 ЦПК України, державний виконавець просив тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на неї постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.11.2025 у справі № 308/6262/25.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 24.06.2026 подання державного виконавця - задоволено.
Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України фізичну особу - боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 ) до виконання зобов`язань, покладених на неї постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.11.2025 у справі № 308/6262/25.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
На цю ухвалу подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кондратенко Д.В.
Посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить вказану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні подання державного виконавця відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано наступними доводами:
в оскаржуваній ухвалі та в матеріалах виконавчого провадження помилково зазначено прізвище боржниці « ОСОБА_3 », оскільки чинним дійсним її прізвищем є ОСОБА_4 ;
постійним зареєстрованим місцем проживання боржниці, починаючи із 24.06.2005 року є: АДРЕСА_2 , що стверджується витягом з реєстру територіальної громади від 13.08.2024 № 2024/009683193, тому направлення державним виконавцем кореспонденції (постанов, повідомлень про виклики) боржнику за адресою АДРЕСА_1 , за якою боржниця не зареєстрована і не проживає - є необґрунтованим;
документи виконавчого провадження направлялися виконавцем не за місцем реєстрації та проживання боржниці, тому вона не була обізнана про виконавче провадження і не отримувала постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2026 та виклики від 01.04.2026 і 05.05.2026; у справі відсутні докази вручення таких документів;
за відсутності належних доказів надсилання та отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження чи повідомлення про виклик, факт ухилення від виконання рішення є недоведеним;
матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про наявність у боржниці майна чи коштів, за рахунок яких рішення могло б бути виконане, що свідчить про об`єктивну неможливість виконання, а не про свідоме ухилення боржниці від його виконання;
суд помилково оцінив обставину відсутності майна та незначний розмір примусово стягнутої суми як доказ ухилення боржниці, вважає, що ці обставини спростовують наявність у боржниці реальної можливості виконати зобов`язання;
суд помилково зазначив у мотивувальній частині висновок про задоволення подання державного виконавця про оголошення в розшук боржника, оскільки предметом подання є тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України;
посилається на те, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження свободи пересування, гарантованої статтею 33 Конституції України, тому застосування такого заходу вимагає встановлення не лише факту невиконання, а й свідомого ухилення боржника та має відповідати критерію пропорційності.
Позиція інших учасників
У відзиві на апеляційну скаргу Берегівський відділ ДВС просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Зокрема вказує, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2026 було направлено виконавцем сторонам виконавчого провадження.
Також виконавцем 01.04.2026 та 05.05.2026 на адресу боржника надсилались виклики рекомендованим листом щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_2 на виклики не з`явилася, про причини неявки не повідомила виконавця.
01.04.2026 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, та у ході примусового виконання рішення державним виконавцем з рахунків боржника примусово списано грошові кошти у розмірі 2 629,76 грн.
Виконавець вважає, що факт арешту рахунків та примусового списання коштів у сумі 2629,76 грн свідчить про те, що боржнику було достеменно відомо про наявність виконавчого провадження.
27.05.2026 згідно акту державного виконавця, було здійснено виїзд за фактичною адресою боржника у АДРЕСА_1 , у ході дій встановлено, що на території домоволодіння перебуває транспортний засіб, який офіційно зареєстрований за боржницею ОСОБА_2 та оголошений у розшук постановою державного виконавця.
За період з 01.04.2026 по 15.07.2026 боржником не було вжито жодних заходів спрямованих на погашення боргу, до центру зайнятості у пошуках роботи боржниця не зверталася, на виклики державного виконавця не з`явилася, про причини неявки не повідомила.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції та явка учасників справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
ОСОБА_5 та державний виконавець Берегівського відділу ДВС не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Зокрема, судова повістка до відділу ДВС була доставлена до електронного кабінету (а.с.106). Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності ОСОБА_5 та державного виконавця, за участі представника ОСОБА_1 - адвоката Кондратенко Д.В.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновків, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Застосовані норми права
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також, статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Пунктом 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
З наведених статей вбачається, що обмеження свободи пересування має бути пропорційним, тобто державний виконавець має довести суду, що за існуючих у нього повноважень неможливо забезпечити реальне виконання рішення суду за рахунок менш обтяжливого зобов`язання, без обмеження основоположного та конституційного права боржника на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.
Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.
Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Аналізуючи вищевикладене у сукупності, зважаючи на підстави звернення до суду із даним подання суд доходить до висновку, що головним державним виконавцем не надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу та її наміру ухилятися від виконання покладених на неї зобов`язань, а сама по собі наявність невиконаного судового рішення не може бути підставою для обмеження свободи її пересування як боржника у виконавчому провадження. При цьому, саме державний виконавець зобов`язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Фактичні обставини та мотиви апеляційного суду
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Берегівському відділі ДВС перебуває виконавче провадження № 80647441 з примусового виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.11.2025 у справі № 308/6262/25, якою з боржника ОСОБА_2 стягнуто штраф у розмірі 50 відсотків вартості безпосереднього предмета порушення митних правил у сумі 17 950 107,32 грн з конфіскацією на користь держави безпосереднього предмета порушення митних правил, стягувач Закарпатська митниця Держмитслужби.
Обґрунтовуючи подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, приватний виконавець посилався на ухилення ОСОБА_2 як боржниці за виконавчими провадженнями від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, вказуючи що таке ухилення мало місце у період із 01.04.2026 (моменту відкриття виконавчого провадження) по 22.06.2026 (момент звернення із поданням). У поданні головний державний виконавець посилався на те, що незважаючи на вимогу державного виконавця, викладену в постанові про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2026, боржником не подано декларацію про доходи і майно, а також боржник не з`явився на виклики виконавця, які йому надіслані 01.04.2026 та 05.05.2026.
З матеріалів справи та з матеріалів Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що 01.04.2026 головним державним виконавцем Берегівського відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80647441.
У переліку документів виконавчого провадження у Автоматизованій системі виконавчих проваджень (а.с.109-110) міститься супровідний лист про відкриття виконавчого провадження.
За приписами статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано рекомендованим поштовим відправленням постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Вбачається, що у всіх супровідних документах, адресованих боржнику (зокрема, Про відкриття виконавчого провадження), її адреса зазначалась АДРЕСА_1 (а.с.111). Така адреса зазначена як фактичне місце проживання ОСОБА_1 у постанові Ужгородського міськрайонного суду від 10.11.2025. Місце реєстрації ОСОБА_1 у цій постанові вказано АДРЕСА_2 .
Проте, постійним зареєстрованим місцем проживання боржниці, починаючи із 24.06.2005, є: АДРЕСА_2 , що стверджується витягом з реєстру територіальної громади від 13.08.2024 № 2024/009683193 (а.с.62).
Надані державним виконавцем до суду матеріали не містять доказів отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Також до справи не надано доказів здійснення державним виконавцем виклику боржника від 01.04.2026, а також направлення та вручення такого виклику боржнику. Не міститься такого виклику і у переліку документів у Автоматизованій системі виконавчих проваджень,
У матеріалах справи та у Автоматизованій системи виконавчих проваджень міститься виключно виклик державного виконавця від 05.05.2026, а до матеріалів додано також відомості АТ «Укрпошта» про його направлення боржнику 05.05.2026 рекомендованим поштовим відправленням № 902[телефон приховано] (а.с. 25-26).
Однак, за інформацією, отриманою з сайту АТ «Укрпошта» про стан пересилання такого поштового відправлення № 902[телефон приховано], вказане відправлення прийняте 05.05.2026, надалі 13.05.2026 не вручене під час доставки (інші причини) та 22.05.2026 повернуто відправнику без вручення адресату з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.114).
Повернення кореспонденції з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування особи, не свідчить про обізнаність боржника про виклик державного виконавця від 05.05.2026. та не свідчить про її відмову від одержання такого поштового відправлення.
В силу положень частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Надані до суду матеріали не містять доказів отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, відтак суд позбавлений можливості достеменно переконатися у тому, що ОСОБА_1 була достеменно обізнана про відкриття виконавчого провадження, і при цьому ухилилася від покладених на неї обов`язків у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження. Ба більше, матеріали виконавчого провадження не містять підтвердження вчинення дій головним державним виконавцем, щоб у сукупності свідчило про вжиття усіх можливих заходів для виконання рішення суду та повідомлення боржниці про вчинення виконавчих дій та відповідно, свідчило про ухилення боржницею від виконання зобов`язань.
Надані виконавцем копії матеріалів виконавчого провадження не свідчать про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні в розумінні ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Надані копії документів виконавчого провадження та дані Автоматизованої системи виконавчих проваджень не містять належних доказів, що боржник ухиляється від явки до державного виконавця на його вимоги; не надає пояснень за фактами невиконання рішення або законних вимог виконавця чи в інший спосіб порушує вимоги законодавства про виконавче провадження. відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту умисного ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на нього рішенням суду.
Також виконавцем не надано доказів, які б давали підстави вважати, що боржник має намір ухилитися від виконання судового рішення шляхом залишення території України, а також доказів того, що вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на погашення боржником суми боргу, а тому висновок про умисні дії боржника щодо уникнення виконання судового рішення є передчасним та неспівмірним з огляду на надані суду письмові докази.
Аналізуючи вищевикладені обставини, судова колегія дійшла висновку подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження боржниці ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України є передчасним, а отже необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції належним чином не перевірив наявність підстав для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, неповно з?ясував обставини щодо обізнаності боржника про наявність виконавчого провадження, висновки суду не відповідають цим обставинам, а оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Висновки апеляційного суду
Зважаючи на викладене, колегія суддів виснувала, що ухвалу місцевого суду слід скасувати з підстав, передбачених п.п. 1, 3, 4 ст 376 ЦПК України, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.1, 3, 4 ст. 376, ст.ст.381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кондратенко Денис Володимирович - задовольнити.
Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні подання головного державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.
Головуюча
Судді