Дата документу 16.09.2026 Справа № 336/920/26
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 336/920/26 Головуючий у 1-й інстанції: Петренко Л.В.
Провадження № 22-ц/807/1776/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Гончар М.С.,
Онищенка Е.А.
при секретарі: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2026 року представника АТ «ТАСКОМБАНК» Косатий Д.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху. Надано позивачу строк п`ять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині. Роз`яснено позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде йому повернута.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором визнано неподаною та повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справи № 336/920/26 (провадження 2/336/2681/26) за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Визнано явку сторони позивача - Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» під час судового розгляду цивільної справи обов`язковою, разом зі всіма оригіналами документів, які були долучені до позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» Косатий Д.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зобов`язати суд першої інстанції вирішити питання щодо судових витрат заявника на апеляційне оскарження ухвал від 18.06.2026 р. та 10.02.2026 р. при ухваленні рішення у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Вважає, що правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Звертає увагу, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Вказує, що правові підстави для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України були відсутні. Представник позивача АТ «ТАСКОМБАНК» Косатий Д.А. протягом усього часу розгляду справи у судові засідання не з`являвся, на всі судові засідання представник банку завчасно подавав до суду заяви про розгляд справи без участі представника та підтримання позовних вимог. Це також підтверджується самою оскаржуваною ухвалою.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції не взяв до уваги наявність в матеріалах справи заяв представника позивача про розгляд справи без його участі. Крім того, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції вказав на те, що явка позивача у судове засідання була визнана обов`язковою. Поряд із цим, ухвала суду першої інстанції не містить мотивування підстав неможливості розгляду справи без участі представника позивача. Таким чином, твердження суду першої інстанції про те, що позивач в судове засідання повторно не з`явився без поважних причин є помилковим та не відповідає дійсності.
Учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Учасники справи, будучи належним чином відповідно до вимог процесуального законодавства повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подали.
Частиною першою статті 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Окрім того, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина перша статті 372 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року по справі № 361/8331/18 зазначено, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд виходить з того, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, скаржник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивач повторно не з`явився до суду, чим зловживає процесуальними правами та затягує розгляд справи, а тому суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого позивача, явка якого судом була визнана обов`язковою .
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2026 року представник АТ «ТАСКОМБАНК» Косатий Д.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справи № 336/920/26 (провадження 2/336/2681/26) за позовом АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено судове засідання з повідомленням сторін провести 22 квітня 2026 року о 09-30 годині, в приміщенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 117А). Визнано явку сторони позивача - АТ «ТАСКОМБАНК» під час судового розгляду цивільної справи обов`язковою, разом зі всіма оригіналами документів, які були долучені до позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором.
13.04.2026 року представник АТ «ТАСКОМБАНК» Косатий А.А. сформував в системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі позивача, просив суд провести судове засідання, призначене на 22.04.2026 року о 09:30 год. без участі представника позивача, посилаючись на наявність обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. Вказав, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (а.с. 71, 72).
22.05.2026 року представник АТ «ТАСКОМБАНК» Косатий А.А. сформував в системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі позивача, просив суд провести судове засідання, призначене на 18.06.2026 року о 12:30 год. без участі представника позивача, посилаючись на наявність обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. Зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (а.с. 75, 76).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
За частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, за змістом частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Правове значення в такому разі має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанови Верховного Суду від 13 січня 2026 року у справі № 755/18208/19, від 24 лютого 2026 року у справі № 754/6043/22, від 03 березня 2026 року у справі № 758/13899/19, від 25 травня 2026 року у справі № 519/340/25).
Положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (постанова Верховного Суду від 07 липня 2023 року в справі № 522/2301/19).
Представник позивача в судові засідання, які призначені на 22.04.2026 року о 09:30 годині та 18.06.2026 року о 12:30 годин, двічі поспіль не з`явився, проте, до суду надійшли його заяви про розгляд справи без його участі.
Подання зазначених заяв свідчить про чітке та однозначне волевиявлення представника позивача щодо можливості розгляду справи без його участі. Позивач заздалегідь повідомляв районний суд про те, що не наполягає на своїй присутності в судовому засіданні. За таких обставин суд помилково ототожнив фактичну відсутність представника позивача у судових засіданнях з його неявкою, яка має процесуальне значення для застосування наслідків повторної неявки.
Більш того, наявність не однієї, а двох заяв про розгляд справи без участі представника позивача підтверджує послідовність його процесуальної позиції та його готовність до розгляду справи без особистої присутності. Таким чином, представник позивача не залишав суд першої інстанції без повідомлення про свою позицію, а навпаки належним чином повідомив його про можливість розгляду справи за його відсутності.
Суд першої інстанції не навів переконливих мотивів, з яких би вбачалося, що не заважаючи на подані заяви, особиста участь представника позивача була необхідною для розгляду справи, не зазначив яке саме процесуальне питання не можливо було вирішити без його участі або які обставини неможливо було встановити на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Якщо за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов би висновку про їх недоведеність для підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, це могло бути підставою для відмови у задоволенні позову, а не безумовною підставою для визнання неявки позивача перешкодою для розгляду справи.
Фактично суд пов`язав можливість розгляду справи з особистою явкою позивача, однак не обґрунтував, у чому саме полягала процесуальна необхідність такої явки. При цьому, якщо у суду виникло питання оцінки доказової бази та обґрунтованості позовних вимог, яка повинна вирішуватися судом за результатами розгляду справи, якщо суд вважав наявні докази недостатніми для задоволення позовних вимог, він мав надати їм належну оцінку за результатами розгляду справи, ухвалити відповідне рішення, зокрема про відмову в задоволенні позову, якщо позивач не довів обставини на які посилається.
З урахуванням вищенаведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.
Щодо прохання скаржника зобов`язати суд першої інстанції вирішити питання щодо судових витрат заявника на апеляційне оскарження ухвал від 18.06.2026 р. та 10.02.2026 р. при ухваленні рішення у справі, колегія суддів зазначає, що положеннями статті 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Разом із тим, оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України. В той же час, згідно положень ст. 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У резолютивній частині рішення зазначається, зокрема розподіл судових витрат. Отже, вказане питання повинно бути вирішено судом першої інстанції при ухваленні рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року у цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: М.С. Гончар
Е.А. Онищенко