ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/3816/26 Справа № 179/1801/25 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №179/1801/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав, визнання дій протиправними, видалення персональних даних та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Потапова Костянтина Олександровича на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Ковальчук Т.А., -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав, визнання дій протиправними, видалення персональних даних та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 30 червня 2025 року ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі №179/952/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Перещепинської міської ради Федоришиної О.В. про скасування рішення державного реєстратора, скасування реєстрації у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.
У зв`язку із цим, ОСОБА_2 систематично поширює у соцмедійному застосунку Тік Ток інформацію про судовий процес, який триває, створюючи відеофайли для широкого кола користувачів застосунку під псевдонімом облікового запису (нікнейм) - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ), при цьому, дійсні факти та обставини подаються у маніпулятивній формі, тобто розкривається один аспект і замовчується інший, щось виривається з контексту, вигідні факти озвучуються, невигідні замовчуються тощо.
Позивач вказує, що відповідач, таким чином, завдає шкоди його приватному життю (у контексті прав людини - усі аспекти життя та ідентичності людини як соціальні, так і фізичні), зокрема, його стосункам з дружиною, родичами, друзями та більш широким зовнішнім колом людей; суспільну шкоду, оскільки у соцмедійному застосунку Тік Ток про судовий процес по справі №179/952/25 її інтеракція -"приймати на себе роль іншої - "борчині" за справедливість", фактично підриває призначення суду як - особливого соціального інституту, щодо захисту прав та інтересів осіб, а також правовому регулюванні суспільних відносин через неухильне дотримання законності.
З огляду на викладене, вважає, що поширення відповідачем соцмедійному застосунку Тік Ток інформації про судовий процес, який триває, шляхом створення відеофайлів, з одного боку, не є результатом критичної оцінки певних фактів, які підтверджуються доказами чи оціночними судженнями, а така інформація висловлена у формі фактичних тверджень та за своїй змістом спрямована на те, щоб створити у сторонньої особи (широкого загалу користувачів Тік Ток) негативне уявлення про позивача, з іншого - "віртуальна аргументація" відповідача (коли йдеться не про обговорення вже вирішеної цивільної справи, а саме про справу, яка знаходяться на розгляді у суді) має намір вплинути на суддю та його помічників, які готують по справі проекти судових рішень, і, водночас, не відповідає процесуальному закону, його приписам, зокрема, щодо змагальності сторін.
У вересні 2025 року відповідач у соцмедійному застосунку Тік Ток (китайський соцмедійний застосунок для створення та поширення коротких відео), розповсюдивши копію клопотання позивача до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області про розгляд справи (цивільна справа поширила серед широкого загалу користувачів Тік Ток персональні дані позивача, а саме: прізвище, ім`я та по батькові; оприлюднила адресу місця проживання, номер мобільного телефону, реєстраційний номер облікової картки платника податків, внаслідок чого до персональних даних позивача відбувся доступ невизначеного кола осіб, і в результаті чого було порушено його право на персональний захист від незаконної обробки.
Позивач зазначає, що з метою захисту свого права на приватне життя він звернувся до відповідача з вимогою видалити із соцмедійного застосунка Тік Ток відеофайлів під псевдонімом облікового запису (нікнейм) - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про судовий процес (по справі №179/952/25) до набрання рішення суду по справі №179/952/25 законної сили та видалити відеофайл, в якому мітиться копія клопотання позивача до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області про розгляд справи цивільна справа № 179/952/25 без участі сторони від 15 вересня 2025 року з персональними даними, однак відповідь на зазначену вимогу не отримав.
У результаті протиправних дій відповідача, йому завдано моральну шкоду, яка полягає у спричиненні душевних страждань. Окрім цього, оприлюднення в соцмедійному застосунку Тік Ток відеофайлів під псевдонімом облікового запису (нікнейм) - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про судовий процес (по справі № 179/952/25) завдає шкоди його сімейному життю: негативна атмосфера та емоційний стрес через психологічний аб`юз з боку відповідача порушили сімейний затишок; в сімейних взаєминах почали виникати різноманітні непорозуміння та проблеми. Через поширення відповідачем відеофайлів в соцмедійному застосунку Тік Ток про судовий процес (по справі № 179/952/25) він зазнав репутаційних втрат: виникли труднощі щодо встановлення та розвиток стосунків з іншими людьми; деякі сусіди перестали вітатись з позивачем.
У зв`язку із цим просив суд визнати протиправними дії ОСОБА_2 , які полягають у поширенні в соцмедійному застосунку Тік Ток відеофайла про судовий процес (по справі №179/952/25), що триває, та оприлюднення в соцмедійному застосунку Тік Ток персональних даних ОСОБА_1 , де вказано повністю його прізвище, ім`я та по батькові; адресу його місця проживання; номер мобільного телефону; реєстраційний номер облікової картки платника податків; зобов`язати ОСОБА_2 видалити із соцмедійного застосунка Тік Ток відеофайл під псевдонімом облікового запису (нікнейм) - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про судовий процес (по справі №179/952/25), в якому мітиться копія клопотання до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області про розгляд справи (цивільна справа №179/952/25) без участі сторони від 15 вересня 2025 року з персональними даними ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження його персональних даних в розмірі 50000 грн.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав, визнання дій протиправними, видалення персональних даних та стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Визнано протиправними дії ОСОБА_2 , які полягають у поширенні в соцмедійному застосунку Тік Ток відеофайла про судовий процес (по справі №179/952/25), що триває, та оприлюднення в соцмедійному застосунку Тік Ток персональних даних ОСОБА_1 , де вказано повністю його прізвище, ім`я та по батькові; адресу його місця проживання; номер мобільного телефону; реєстраційний номер облікової картки платника податків. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження його персональних даних в розмірі 10000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі - 3028,20 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Закрито провадження у справі щодо позовної вимоги - зобов`язати ОСОБА_2 видалити із соцмедійного застосунка Тік Ток відеофайл під псевдонімом облікового запису (нікнейм) - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про судовий процес (по справі № 179/952/25), в якому мітиться копія клопотання ОСОБА_1 до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області про розгляд справи (цивільна справа №179/952/25) без участі сторони від 15 вересня 2025 року з персональними даними ОСОБА_1 .
Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року виправлено описку у резолютивній частині рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року по справі №179/1801/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав, визнання дій протиправними, видалення персональних даних та стягнення моральної шкоди.
Третій абзац резолютивної частини рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року, викладено наступним чином:
«Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження його персональних даних в розмірі 5000 грн.».
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Потапов К.О. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, рішення в частині задоволення позовних вимог є незаконним, судом неповно і неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, не враховано релевантні правовідносинам висновки Верховного Суду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано в спірних правовідносинах, що визнання дій фізичної особи протиправними є неналежним способом захисту у цивільних правовідносинах в справі про поширення інформації, оскільки такий спосіб захисту цивільним законодавством не передбачений і не призводить до ефекту відновлення права позивача, яке на його думку є порушеним.
Такого способу захисту особистого немайнового права, як визнання протиправними дій відповідача, який є приватною фізичною особою, згідно частин 1, 2 статті 16, 275, 277, 278 ЦК України, цивільним законодавством України взагалі не передбачено.
Судом першої інстанції не враховано відсутності предмету спору у даній справі на момент подання позову, оскільки оскаржуваним судовим рішенням встановлено, що з пояснень відповідачки наданих в судовому засіданні вбачається, що відеофайл під псевдонімом облікового запису (нікнейм) - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про судовий процес (по справі №179/952/25), в якому мітиться копія клопотання до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області про розгляд справи (цивільна справа №179/952/25) без участі сторони від 15 вересня 2025 року з персональними даними ОСОБА_1 , видалений 17 жовтня 2025 року. Вказані обставини також не заперечуються позивачем у його запереченні від 12 грудня 2025 року.
Вважає, що предмет спору був врегульований ще до подання позивачем позовної заяви. При цьому, спірний контент відповідач видалив з публічного простору майже відразу після публікації, добровільно та за власною ініціативою. На час відкриття провадження у справі згадуваних у позові відеофайлів не існувало. Обставини, які б підтверджували наявність порушення права позивача на момент звернення із позовом, відсутні. Жодних доказів, які б свідчили про завдання шкоди правам та інтересам внаслідок короткочасної публікації спірного контенту позивачем не надано і до справи не долучено.
Судом першої інстанції в частині задоволення вимоги про визнання протиправними дії ОСОБА_2 , які полягають у поширенні в соцмедійному застосунку Tik Tok відеофайла про судовий процес (по справі №179/952/25), що триває, не враховано, що законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
Висловлювання особою власних поглядів, критичних висловлювань, зауважень, припущень, не може призводити до визнання таких дій протиправними, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції.
З огляду на відкритість судового процесу по справі №179/952/25 та контекст спірного контенту, вимоги необґрунтованим є також і задоволення щодо оприлюднення в соцмедійному застосунку Тік Ток персональних даних ОСОБА_1 , де вказано повністю його прізвище, ім`я та по батькові; адресу його місця проживання; номер мобільного телефону; реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Інформація з відеофайлів, на які посилається позивач, хоч і зачепили почуття позивача, як фізичної особи, однак висловлені в пристойній формі та у виразах, прийнятих у спілкуванні людей, є оціночними судженнями про певні події, право на які гарантоване законом.
Звертає увагу, що всі наведені персональні дані позивача були оприлюднені судом у відкритому судовому процесі в цивільній справі №179/952/25, при встановленні вищенаведених персональних даних учасників справи. При цьому згідно законодавства, будь яка людина, яка не є учасником справи, має можливість бути присутньою у відкритому судовому засіданні у справі №179/952/25, в тому числі при встановленні судом персональних даних позивача, отримавши таким чином інформацію про його прізвище, ім`я та по батькові; адресу його місця проживання; номер мобільного телефону; реєстраційний номер облікової картки платника податків.
У спірному відеофайлі лише констатовано ті дані, які за законом підлягають оприлюдненню в судовому процесі і були раніше оприлюднені в судових засіданнях у справі№179/952/25. До того ж, судом не взято до уваги контекст спірного контенту, змістовна суть якого не має на меті оприлюднення персональних даних, а зводиться, виключно, до оціночних суджень стосовно процесуальної поведінки сторін справи.
Судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення за відсутності доказів на підтвердження обставини існування моральної шкоди та встановленого розміру даної шкоди.
Судом не викладено конкретних критеріїв, із яких він виходив, стягуючи моральну шкоду у відповідному розмірі, як і самим позивачем не наведено належного обґрунтування в цій частині. В оскаржуваному рішенні зазначено з цього приводу лише одне речення: виходячи з обставин справи, а саме встановлення судом протиправності дій відповідачки, суд вважає, що сума у розмірі 5 000 грн. є достатньою сатисфакцією моральної шкоди, спричиненої позивачеві поширенням відповідачкою його персональних даних, що очевидно не є належним обґрунтуванням зазначеної суми. Крім того, резолютивна частина оскаржуваного рішення, якою суд вирішив до стягнення в розмірі 10000 грн. моральної шкоди, суперечить мотивувальній частині, якою суд встановив до відшкодування моральної шкоди 5000 грн., що додатково вказує на необґрунтованість судового рішення щодо стягнутої з відповідача суми 10000 грн.
У зв`язку з чим просив рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 рокускасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав, визнання дій протиправними, видалення персональних даних та стягнення моральної шкоди, відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в цілому відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що 30 червня 2025 року суддею Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області постановлено ухвалу про прийняття до розгляду та відкриття провадження в порядку загального позовного провадження у справі №179/952/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Перещепинської міської ради Федоришиної О.В. про скасування рішення державного реєстратора, скасування реєстрації у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.
У вересні 2025 року ОСОБА_2 у соцмедійному застосунку Тік Ток розповсюдила копію клопотання ОСОБА_1 до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області про розгляд справи (цивільна справа №179/952/25) без участі сторони від 15 вересня 2025 року, без згоди позивача поширила серед широкого загалу користувачів Тік Ток персональні дані позивача, а саме: прізвище, ім`я та по батькові; оприлюднила адресу місця проживання, номер мобільного телефону, реєстраційний номер облікової картки платника податків.
30 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 зі листом, в якому повідомив що її дії щодо поширення його персональних даних є протиправними, у зв`язку з чим просив видалити у соцмедійному застосунку Тік Ток інформацію про судовий процес по справі №179/952/25.
У судовому засіданні у суді першої інстанції відповідач пояснила, що відеофайл під псевдонімом облікового запису (нікнейм) - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про судовий процес (по справі № 179/952/25), в якому мітиться копія клопотання до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області про розгляд справи (цивільна справа №179/952/25) без участі сторони від 15 вересня 2025 року з персональними даними ОСОБА_1 , видалений 17 жовтня 2025 року. Вказані обставини також не заперечуються позивачем у його запереченні від 12 грудня 2025.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було поширено конфіденційну інформацію про позивача, права на поширення цієї інформації відповідач не мала, оскільки позивач не надавав згоди на розкриття його персональних даних, тому такі дії є протиправними та призвели до порушення права на таємницю та недоторканість приватного життя позивача, чим спричинили позивачеві також моральну шкоду в розмірі 10000 грн. В частині вимог про зобов`язання ОСОБА_2 видалити із соцмедійного застосунка Тік Ток відеофайл під псевдонімом облікового запису (нікнейм) - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про судовий процес провадження закрив, за відсутності предмета спору.
Колегія суддів в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції в частині вирішення заявлених позовних вимог по суті.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Персональні дані особи завжди були, є і будуть ключовим об`єктом особистих немайнових прав фізичної особи, а тому належне правове регулювання правовідносин щодо їх збереження, використання та розповсюдження має вирішальне значення для їх належного правового захисту. Однак не менш важливим є формування відповідної судової практики у питаннях захисту персональних даних та відшкодування шкоди внаслідок їх порушення.
Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Положення цієї статті роз`яснено в рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України.
Конституційний Суд України, розтлумачивши положення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважав, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом.
На виконання положення статті 32 Конституції України, а також з метою імплементації Конвенції Ради Європи №108 Верховна Рада України схвалила Закон України "Про захист персональних даних", в статті 1 якого закріплено, що цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про захист персональних даних», згода суб`єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.
Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
Згідно з частиною другою статті 21 Закону України "Про інформацію" конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 270 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав та зазначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Відповідно до ст.301 ЦК України, фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «S. та Марпер проти сполученого королівства» заява №30562/04 та №30566/04 суд сформував таку правову позицію: «Суд нагадує, що «приватне життя» - широке поняття, якому неможливо дати вичерпне визначення. Воно включає фізичну та психологічну недоторканність особи, тому може охоплювати різні аспекти фізичної та соціальної самоідентифікації особи. Наприклад, такі елементи як прираховування себе до певної статі, ім`я, а також сексуальна орієнтація і статеве життя потрапляють у приватну сферу, яка охороняється ст. 8 Конвенції. Крім імені людини, її приватне та сімейне життя може включати й інші засоби самоідентифікації особистості та підтримки зв`язків із сім`єю. Важливим елементом приватного життя може бути інформація про стан здоров`я людини. Крім того, Суд вважає, що національна приналежність людини також повинна вважатися частиною її приватного життя. Крім того, ст. 8 Конвенції захищає право людини на особистісний розвиток, а також її право налагоджувати й розвивати стосунки з іншими людьми та зовнішнім світом. До того ж поняття приватного життя охоплює елементи, які стосуються права людини на своє зображення».
В цьому випадку Європейський суд з прав людини підкреслює, що приватне життя - це широке поняття, яке не підлягає вичерпному визначенню. Ст.8 не обмежується захистом лише «внутрішнього кола», в якому особа може жити своїм приватним життям на власний розсуд, повністю виключаючи зовнішній світ, що не входить в це коло. Вона також захищає право налагоджувати й розвивати стосунки з іншими людьми та зовнішнім світом. Приватне життя може навіть включати діяльність професійного і комерційного характеру. Відповідно, існує сфера взаємодії людини з іншими людьми (навіть у публічному контексті), яка може підпадати під поняття «приватного життя».
Виходячи з достатньо широкого розуміння поняття «персональних даних», варто відзначити, що порушення у цій сфері можуть бути достатньо різноманітними, а тому ступінь відповідальності встановлюється не лише цивільним законодавством, але й адміністративним та кримінальним.
Встановлено, у вересні 2025 року ОСОБА_2 у соцмедійному застосунку Тік Ток розповсюдила копію клопотання ОСОБА_1 до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області про розгляд справи (цивільна справа №179/952/25) без участі сторони від 15 вересня 2025 року, без згоди позивача, поширила серед широкого загалу користувачів Тік Ток персональні дані позивача, а саме: прізвище, ім`я та по батькові; оприлюднила адресу місця проживання, номер мобільного телефону, реєстраційний номер облікової картки платника податків.
30 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 зі листом, в якому повідомив що її дії щодо поширення його персональних даних є протиправними, у зв`язку з чим просив видалити у соцмедійному за стосунку Тік Ток інформацію про судовий процес по справі №179/952/25.
17 жовтня 2025 року відповідач видалила відеофайл під псевдонімом облікового запису (нікнейм) - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про судовий процес (по справі № 179/952/25), в якому мітиться копія клопотання до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області про розгляд справи (цивільна справа №179/952/25) без участі сторони від 15 вересня 2025 року з персональними даними ОСОБА_1 .
Вказані обставини також не заперечуються позивачем.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що дії відповідача щодо поширення конфіденційної інформації про ОСОБА_1 є протиправними, оскільки позивач не надавав згоди на розкриття його персональних даних, та такі дії призвели до порушення права на таємницю та недоторканість приватного життя позивача.
Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Враховуючи, що персональні дані позивача були протиправно поширені відповідачем серед невизначеного кола осіб, оскільки вони були розміщені у соцмедійному за стосунку Тік Ток, то позивачеві спричиненні душевні страждання, а саме: оприлюднення в соцмедійному застосунку Тік Ток відеофайлів під псевдонімом облікового запису (нікнейм) - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про судовий процес (по справі № 179/952/25) завдає шкоди його сімейному життю: негативна атмосфера та емоційний стрес через психологічний аб`юз з боку відповідача порушили сімейний затишок; в сімейних взаєминах почали виникати різноманітні непорозуміння та проблеми. Через поширення відповідачем відеофайлів в соцмедійному застосунку Тік Ток про судовий процес (по справі № 179/952/25) він зазнав репутаційних втрат: виникли труднощі щодо встановлення та розвиток стосунків з іншими людьми; деякі сусіди перестали вітатись з позивачем.
За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У зв`язку з викладеним, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що у результаті протиправних дій відповідача було завдано моральну шкоду, яка полягає у спричиненні душевних страждань та стягну з відповідача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., що є достатньою сатисфакцією моральної шкоди, спричиненої позивачеві поширенням відповідачкою його персональних даних.з чим також погоджується колегія суддів.
Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 видалити із соцмедійного застосунка Тік Ток відеофайл про судовий процес (по справі № 179/952/25), в якому мітиться копія клопотання до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області про розгляд справи (цивільна справа № 179/952/25) без участі сторони від 15 вересня 2025 року з персональними даними ОСОБА_1 , суд правильно закрив провадження у справі, на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, за відсутністю предмета спору, оскільки судом встановлено та сторонами підтверджено, що вказаний файл видалений відповідачем.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав, визнання дій протиправними, та стягнення моральної шкоди, закривши провадження в частині вимог про зобов`язання видалення персональних даних, за відсутністю предмета спору.
Доводи апеляційної скарги про відсутність предмета спору є безпідставними з огляду на наступне.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного,
а не формального значення.
Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Таким чином, закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.
Враховуючи викладене, відсутні правові підстави вважати, що предмет спору у цій справі був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Водночас, вирішуючи питання в частині розподілу судових витрат, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про їх стягнення у розмірі 3028,20 грн.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звернувшись з позовом до суду, ОСОБА_1 заявив три вимоги: дві вимоги немайнового характеру (ставка судового збору на час подання позовної заяви 1211,20 грн.) та одну вимогу майнового характеру (ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 3028 грн).
Тобто при заявленому розмірі моральної шкоди у цій справі - 50000 грн., судовий збір становить 3028 грн.
Оскаржуваним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав, визнання дій протиправними, видалення персональних даних та стягнення моральної шкоди - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ОСОБА_2 , які полягають у поширенні в соцмедійному застосунку Тік Ток відеофайла про судовий процес (по справі №179/952/25), що триває, та оприлюднення в соцмедійному застосунку Тік Ток персональних даних ОСОБА_1 , де вказано повністю його прізвище, ім`я та по батькові; адресу його місця проживання; номер мобільного телефону; реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження його персональних даних в розмірі 5000 грн.
Закрито провадження у справі щодо позовної вимоги - зобов`язати ОСОБА_2 видалити із соцмедійного застосунка Тік Ток відеофайл під псевдонімом облікового запису (нікнейм) - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про судовий процес (по справі № 179/952/25), в якому мітиться копія клопотання ОСОБА_1 до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області про розгляд справи (цивільна справа №179/952/25) без участі сторони від 15 вересня 2025 року з персональними даними ОСОБА_1 .
Таким чином, судом задоволено повністю одну позовну вимогу немайнового характеру (судовий збір 1211,20 грн.) та частково задоволено майнову вимогу, стягнувши з відповідача на користь позивача 5000 грн. моральної шкоди (10% від заявленого розміру моральної шкоди, судовий збір пропорційно заявленим вимогам 302,80 грн.).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду в частині розподілу судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 1514 грн.
В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року у справі №179/1801/25 - змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини рішення суду у наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1514 грн. »
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2026 року.
Судді: