ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9158/26 Справа № 932/6990/26 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.
при секретарі - Пікос А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05 червня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
У заяві зазначає про існування між нею та ОСОБА_1 спору про розірвання шлюбу та спору про визначення місця проживання спільної дитини.
Зазначає, що стосунки між сторонами напружені, ОСОБА_1 вчиняє щодо неї систематичне психологічне насильство, а саме маніпулює спільної дитиною, без її згоди вивозить сина за кордон, погрожує не повернутися, його комунікація виходить за межі загальноприйнятих етичних норм та містить ознаки навмисної дискредитації її особистості, містить нецензурні висловлювання.
Окрім цього заявник вказує про привласнення ОСОБА_1 вмісту її приватних чатів, зокрема конфіденційного листування з адвокатом, погрози задіяти інформацію проти неї.
Також заявниця покликається на факти примушування ОСОБА_1 її до укладення шлюбу, а тепер до його продовження, з метою ухилення від військової служби.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05 червня 2026 року заяву задоволено частково та ухвалено обмежити ОСОБА_1 у листуванні та телефонних переговорах з ОСОБА_2 , а саме заборонити йому здійснювати відповідні листування та телефонні переговори, окрім питань, зумовлених утриманням та виховання дитини ОСОБА_3 . В задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що суд першої інстанції вважав необхідним обмежити листування та телефонні переговори ОСОБА_1 з ОСОБА_2 питаннями утримання та виховання спільної дитини. В свою чергу не встановлено, щоб ОСОБА_1 проявляв агресивну поведінку щодо ОСОБА_2 при безпосередніх зустрічах, переслідував її, відвідував її місце проживання (за винятків, пов`язаних із виконанням батьківських прав) чи місце роботи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у видачі обмежувального припису.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Викладене підтверджується свідоцтвом про народження.
04.04.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Із долучених роздруківок та відео переписки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що останні спілкуються як щодо спільної дитини так і на інші теми. У переписці ОСОБА_1 не рідно використовує нецензурні слова, звинувачує ОСОБА_2 у позашлюбних відносинах з чоловіками, погрожує їй розкриттям її «секретів», вимагає вчинення від неї певних дій.
При цьому, така переписка велася з 07.04.2026 та до кінця травня 2026 року.
Заінтересованою особою долучено позитивні характеристики своєї особи від ПЗ «Дніпровський ліцей «Стежина мудрості», пояснення сусідки, пояснення сімейного лікаря дитини та гімназії (вказано, що дитиною займався батько), відповіді з поліції про відсутність негативної поведінки, довідку про не перебування на обліку КНТ «ДБКЛПД» ДОР, довідку про відсутність судимостей.
Також встановлено, що ОСОБА_1 звертався про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, за результатами розгляду 25.05.2026 справу було закрито суддею у зв`язку зі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції вважав необхідним обмежити листування та телефонні переговори ОСОБА_1 з ОСОБА_2 питаннями утримання та виховання спільної дитини. В свою чергу не встановлено, щоб ОСОБА_1 проявляв агресивну поведінку щодо ОСОБА_2 при безпосередніх зустрічах, переслідував її, відвідував її місце проживання (за винятків, пов`язаних із виконанням батьківських прав) чи місце роботи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо обмеження листування та телефонних переговорів ОСОБА_1 з ОСОБА_2 питаннями утримання та виховання спільної дитини, та з відмовою у забороні наближення, з огляду на наступне.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
гідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 21.11.2018 по справі №756/2072/18, у постанові від 04.12.2019 по справі №607/10122/19.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що надана переписка між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 містить нецензурні та образливі висловлювання останнього, його звинувачення ОСОБА_2 у неналежній поведінці, погрози розповісти про таку поведінку третім особам та наслідками такого розголосу. Такі висловлювання виходять за межі нормального спілкування, містять словесні образи, погрози, приниження, залякування та підпадають під ознаки психологічного насильства. Така поведінка є триваючою та відсутні підстави вважати, що вона припиниться за добровільною волею ОСОБА_1 .
В свою чергу не встановлено, щоб ОСОБА_1 проявляв агресивну поведінку щодо ОСОБА_2 при безпосередніх зустрічах, переслідував її, відвідував її місце проживання (за винятків, пов`язаних із виконанням батьківських прав) чи місце роботи.
При цьому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно обмежувального припису без визначення строку його дії.
Згідно ч.2 ст. 350-6 ЦПК України, у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.
У постанові Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 зазначено, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити, вказавши 2 абзац резолютивної частини в наступній редакції: "Обмежити ОСОБА_1 у листуванні та телефонних переговорах з ОСОБА_2 , а саме заборонити йому здійснювати відповідні листування та телефонні переговори, окрім питань, зумовлених утриманням та виховання дитини ОСОБА_3 строком на 6 місяців."
В іншій частині оскаржуване судове рішення законне та обґрунтоване, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05 червня 2026 року - змінити, виклавши 2 абзац резолютивної частини в новій редакції: "Обмежити ОСОБА_1 у листуванні та телефонних переговорах з ОСОБА_2 , а саме заборонити йому здійснювати відповідні листування та телефонні переговори, окрім питань, зумовлених утриманням та виховання дитини ОСОБА_3 строком на 6 місяців."
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 15 вересня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2026 року
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.Ю. Петешенкова
В.С. Городнича