ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/3660/26 Справа № 932/5349/22 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С. С. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Пищиди М.М., Городничої В.С.
при секретарі - Пікос А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс-Фарм» на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 15 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс-Фарм», третя особа- ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс-Фарм», третя особа- ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Позов мотивовано тим, що 21 липня 2020 року між позивачкою та ТОВ «Салюс-Фарм» укладено Договір № 21/07-20 про надання поворотної фінансової допомоги. За умовами Договору поворотна фінансова допомога надається в національної валюті України в межах суми в розмірі 1740000 грн, що в еквіваленті за узгодженням сторони курсом складає 65 000 доларів США. Позивач надала відповідачу грошові кошти в розмірі 1794000 грн(еквівалент 65000 доларів США), також, 21 липня 2020 року на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру № 1. Позивач зазначає, що за домовленістю сторін сума договору збільшена на еквівалент 100000 доларів США, що склало на дату передачі грошей 2 755 000 грн, що підтверджується квитанцією від 12 серпня 2020 року. Загальна сума коштів, яку отримало ТОВ «Салюс-Фарм» за Договором № 21/07-20, складає 165000 доларів США, яку позивач просить стягнути в еквіваленті до гривні, виходячи з курсу національної валюти на дату звернення до суду з позовом, що складає 6032400 грн.
Строк повернення визначено до 31 грудня 2021 року.
Так, Позивач вказує, що сторони Договору домовились про сплату процентів за користування коштами у розмірі 1% від еквіваленту суми залучених коштів долару США за календарний місяць використання коштів. Розмір відсотків за розрахунком позивача складає 28050 доларів США(1025508 грн). Також позивач просить стягнути пеню у розмірі 1976214, 24 грн через порушення строків повернення грошових коштів.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра від 15 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс-Фарм» на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором від 21 липня 2020 року про надання поворотної фінансової допомоги № 21/07-20 у розмірі 165000 (сто шістдесят п`ять тисяч) доларів США, відсотки у розмірі 28 050 (двадцять вісім тисяч п`ятдесят) доларів США, пені в розмірі 423474 (чотириста двадцять три тисячі чотириста сімдесят чотири) грн 48 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Салюс-Фарм», просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Фактичні обставини справи.
Так, судом встановлено, що між ОСОБА_1 (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Салюсфарм» (Позичальник) 21 липня 2020 року укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 21/07-20 (далі-Договір № 21/07-20 (т.3 а.с.7).
Відповідно до п.1.1 Договору № 21/07-20 Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах наступної суми у розмірі 1740000 грн, що в еквіваленті за узгодженим сторонами курсом складає 65000 доларів США (п.2.1 Договору № 21/07-20).
Поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем частинами та/або повністю. Термін надання не повинен перевищувати одного робочого дня з дати надання Позичальником Позикодавцю усної або письмової (на розсуд Позичальника) заявки на одержання чергового траншу. Перерахування грошових коштів здійснюється на поточний рахунок Позичальника (п.2.3 Договору № 21/07-20).
Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31 грудня 2021 року (п. 3.1 Договору № 21/07-20). Строк зазначений у п. 3.1 цього Договору, може бути продовжений за згодою Сторін шляхом підписання відповідної Додаткової угоди (п.3.3 Договору № 21/07-20).
У п. 4.4 Договору № 21/07-20 сторону несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором відповідно до чинного законодавства України.
У випадку прострочення повернення фінансової допомоги, Позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неповернутої суми за кожен день прострочення повернення (п. 4.2 Договору № 21/07-20).
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за даним Договором. Договір може бути розірвано за домовленістю Сторін (п. 8.1 Договору № 21/07-20).
27 липня 2020 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Салюсфарм» (Позичальник) укладена Додаткова угода № 1 до Договору № 21/07-20 (т.3 а.с. 9).
За умовами Додаткової угоди № 1 до Договору № 21/07-20 Сторони дійшли згоди доповнити частину 7 Договору наступним пунктом:
«п. 7.2 Позичальник зобов`язується 25 числа кожного місяці користування грошовими коштами Позикодавця, відшкодувати Позикодавцю втрачену вигоду із розрахунку 1% (один відсоток) від еквіваленту суми залучених коштів доларів США за календарний місяць використання коштів Позичальником».
Відповідно до квитанції ТОВ «Салюсфарм» до прибуткового касового ордеру від 21.07.2020 № 1 прийнято від ОСОБА_1 на підставі Договору від 21/07-20 від 21.07.2020 отримання поворотної фінансової допомоги згд. Протоколу 21/07-20 від 21.07.2020 (еквівалентно 65000 доларів США) один мільйон сімсот дев`яносто чотири тисячі гривень (т.1 а.с.8, т.3 а.с 8). Квитанція підписана ОСОБА_2 -директором ТОВ «Салюсфарм».
Відповідно до квитанції ТОВ «Салюсфарм» до прибуткового касового ордеру від 12.08.2020 № 3 прийнято від ОСОБА_1 на підставі Договору від 21/07-20 від 21.07.2020 отримання поворотної фінансової допомоги згд. Протоколу (еквівалентно 100000 доларів США) два мільйона сімсот п`ятдесят п`ять тисяч гривень (т.3 а.с 8). Квитанція підписана Соколянським А.В.-директором ТОВ «Салюсфарм».
10.08.2022 Позивач на адресу відповідача направила вимогу про повернення грошових коштів (т.1 а.с.10-11).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведеним факт виконання позивачкою умов Договору № 21/07-20 щодо надання грошових коштів у розмірі 165000 доларів США, що є еквівалентом 4549000 грн на дату передання грошових коштів. Також суд першої інстанції вважав, що стягнення з відповідача пені після початку дії правового режиму воєнного стану, суперечитиме п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, тому в цій частині у задоволені позовних вимог було відмовлено.
Позиція апеляційного суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються статтями 1046 -1053 ЦК України.
Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога -це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 357/1771/21, відповідно до яких договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 206/6401/18 (провадження № 61-9197св21) зазначено, що: «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18)».
Згідно зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктами 10-12 пункту 3 розділу Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 № 148, визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату готівки, розрахункові документи, електронні розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку; касові операції - операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.
У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі N 169/506/17 (провадження N 61-37213св18), від 24 червня 2021 року у справі N 686/19271/19 (провадження N 61-9459св20) зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.
Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.
У частині третій статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Також згідно з частиною третьою статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі N 902/672/16, відповідно до яких допустимими доказами, що підтверджують вчинення господарської операції, передусім є первинний документ, який складений та оформлений належно і відповідно до вимог закону. Відсутність первинного документа спростовує існування господарської операції та факт виникнення у сторін прав та обов`язків за цією господарською операцією (сплатити кошти тощо). Недотримання вимоги закону про відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку (частина третя статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"), не має наслідком спростування відповідної господарської операції та не впливає на права та обов`язки сторін, що виникають в результаті здійснення цієї господарської операції, оскільки у цьому випадку наслідки полягають у настанні відповідальності за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та за недостовірність.
Відповідно до п. 23, 25, 26 розділу ІІІ Постанови Правління НБУ України від 29.12.2017 № 148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних інструментів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.
Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.
Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.
Доводи апеляційної скарги про те, що згоди з усіх істотних умов договору з ОСОБА_1 не досягнуто як і не було змін або доповнень до Договору №21/07-20 від 21.07.2020, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи містять Договір №21/07-20 від 21 липня 2020 року про надання поворотної фінансової допомоги та додаткову угоду 3 1 до Договору №21/07-20 від 21.07.2020 від 27 липня 2020 року де наявний підпис директора ТОВ "САЛЮСФАРМ" Соколянського А.В. (а.с.7,9) також в матеріалах справи наявні квитанції № 1 та № 3 до прибуткових касових ордерів (а.с.8), які в свою чергу відповідають формі, яка встановлена Положенню про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Згідно вищезазначеного договору про надання поворотної фінансової допомоги, а саме п.3.1. поворотна фінансова допомога підлягала поверненню до 31 грудня 2021 року.
10 серпня 2022 року позивачка направила відповідачу вимогу про повернення коштів на суму 165 000 долларів США та сплати неустойки у розмірі 1 857141,00 грн, отже доводи апелянта про те, що відсутність претензій позивачки ОСОБА_1 протягом тривалого часу є наочним підтвердженням відсутності домовленостей та обоюдних дій сторін, колегія суддів вважає безпідставними.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно стягнення суми заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги..
Інші приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс-Фарм» - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 15 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошено 15 вересня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2026 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.М. Пищида
В.С. Городнича