ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/4779/26 Справа № 932/2586/20 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.
при секретарі - Пікос А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Південно-Східної митниці на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року у справі № 932/2586/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2020 року Позивач звернувся до суду із позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 106 411,50 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що відносно позивача 07.04.2017 Дніпропетровською митницею ДФС складений протокол про порушення митних правил №0103/110000014/17 за ст.485 Митного кодексу України, а 01.06.2017 - винесено постанову у справі про порушення митних правил №0103/110000014/17, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 674 435,00 грн. В подальшому, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 визнано протиправною та скасовано постанову Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби від 01.06.2017 й постанову Державної фіскальної служби України від 29.06.2017 у справі про порушення митних правил №0103/110000014/17, за адміністративним позовом поданим 10.07.2017. З огляду на те, що довготривалий захист прав у суді (07.04.2017 день складання протоколу, 22.05.2019 дата набрання законної сили рішенням суду від 22.05.2019, термін розгляду склав 775 днів) спричинив моральну шкоду, яка виразилась у переживаннях на фоні постійного душевного хвилювання щодо усвідомлення загрози стягнення у розмірі 1 674 435,00 грн., позивач її оцінює у 106 411,50 грн., яка розрахована за механізмом, встановленим ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», за наступною формулою: 104 325грн. (25 місяців х 4 173,00 грн. (станом на день скасування постанови про накладення штрафу, мінімальна заробітна плата була встановлена ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на рівні 4 173 грн.) +2 086,50 грн. (4 173,00 грн./30 днів х 15 днів) та з метою відшкодування якої він звернувся до суду першої інстанції з даним позовом. .
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 10 000,00 гривень (десять тисяч гривень) шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку. В іншій частині позов - залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право позивача порушене державним органом, заподіяна шкода відшкодовується державою. Належним способом захисту права позивача є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
В апеляційній скарзі Південно-Східна митниця просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Фактичні обставини.
Так, судом встановлено, що відповідно до копії протоколу про порушення митних правил №0103/110000014/17 від 07.04.2017 у відношенні начальника відділу митного оформлення ТОВ «Агро-Союз-Термінал» Рассоленко С.А. складено вказаний протокол за ст.485 Митного кодексу України.
Згідно з копією постанови у справі про порушення митних правил №0103/110000014/17 від 01.06.2017, складеної в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС Сличко С.В., Рассоленка С.А. начальника відділу митного оформлення ТОВ «Агро-Союз-Термінал» визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 1 674 435,00 грн.
Відповідно до копії постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2017, скасовано постанову виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови у справі про порушення митних правил №0103/110000014/17.
Згідно з копією постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019, визнано протиправною та скасовано постанову Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби від 01.06.2017 та постанову Державної фіскальної служби України від 29.06.2017 у справі про порушення митних правил №0103/110000014/17. Відповідно до змісту вказаної постанови, передумовою для ухвалення її став висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.485 МК України.
Задовольняючи частково позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача порушене державним органом, заподіяна шкода відшкодовується державою. Належним способом захисту права позивача є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Позиція апеляційного суду.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема,у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 року по справі № 569/1799/16-ц. У цій же постанові зазначено, що закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
З огляду на наведене, доводи апелянта стосовно відсутності права на відшкодування моральної шкоди спростовуються положеннями Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», якими прямо передбачено право на відшкодування моральної шкоди у випадку закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, за умови притягнення раніше до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди є безпідставними та спростовуються наведеними вище нормами закону та фактичними обставинами справи.
Доводи апеляційної скарги про наявність рішень Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська у справах №932/3454/20, №932/3456/20, №932/3459/20, №932/3461/20, №932/3463/20, №160/3454/20, №932/3663/20, №932/3465/20, №932/3466/20, №932/3467/20 якими вже було стягнуто моральну шкоду, та посилання на те, що багаторазове відшкодування шкоди не передбачене, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки вказаними рішеннями було відшкодовано моральну шкода не у зв`язку з складанням 07 квітня 2017 року протоколу про порушення митних правил № 0103/110000014/17 та винесенням постанови від 01 червня 2017 року справі про порушення митних правил № 0103/110000014/17.
При цьому, суд з урахуванням обставин справи, вірно вважав можливим зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає компенсації ОСОБА_1 до 10 000, 00 грн., саме такий розмір моральної шкоди є обґрунтованим та не призведе до безпідставного збагачення.
Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами та ухвалив рішення, що відповідає вимогам законодавства. Тому доводи апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального права є безпідставними.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Південно-Східної митниці - залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 15 вересня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2026 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.Ю. Петешенкова
В.С. Городнича