Справа №: 398/6199/25
провадження №: 2/398/657/26
РІШЕННЯ
Іменем України
"22" вересня 2026 р. м. Олександрії
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Стручкової Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №4416585 від 21.08.2021 та №100554322 від 04.09.2021 року на загальну суму 65426,20 грн та понесених судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «МІЛОАН» і відповідачем укладено договір про споживчий кредит №4416585 від 21.08.2021 року, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 5 000,00 грн, строком на 30 днів, тобто до 20.09.2021 року, (з можливістю пролонгації), зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,88% в день протягом пільгового період та в розмірі 5,00% в день протягом поточного періоду та комісії в розмірі 7% від суми кредиту. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 27 476,20 грн, з яких: 4 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22 626,20 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 350,00 грн - заборгованість за комісією.
Крім того, між ТОВ «МІЛОАН» і відповідачем укладено договір про споживчий кредит №100554322 від 04.09.2021 року, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 5 000,00 грн, строком на 30 днів, тобто до 04.10.2021 року, (з можливістю пролонгації), зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5% в день протягом пільгового період та в розмірі 5,00% в день протягом поточного періоду та комісії в розмірі 19% від суми кредиту. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 37 950,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 32 950,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до умов якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за договорами про споживчий кредит №4416585 від 21.08.2021 року та №100554322 від 04.09.2021 року. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до відповідача за договорами про споживчий кредит №4416585 від 21.08.2021 року та №100554322 від 04.09.2021 року.
28.11.2025 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
10.12.2025 року відповідачем ОСОБА_1 до суду подано відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог з підстав того, що належними доказами наявності заборгованості є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Жоден з документів, які надані позивачем на підтвердження перерахування суми кредиту відповідачу, та того що саме відповідач укладала ці договори, в договорах не міститься повного номеру банківської картки, на яку були здійснені перекази. Ба більше, в матеріалах справи відсутні документи із зазначенням повного номеру банківської картки відповідача. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, що сума кредиту була перерахована на банківський рахунок (банківську картку) саме відповідача. Також, проценти нараховувались після закінчення строку кредитування. Позивачем не надано належного та зрозумілого розрахунку заборгованості, а також не доведено законність нарахованих процентів, а також не надано доказів що комісія є платою за окремі та фактично надані позичальнику послуги, а не прихованою формою збільшення відсоткової ставки. Зазначила, що витрати на послуги адвоката за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт, тому за вказані послуги співмірною може бути 1000 грн. Просить відмовити в задоволені позову з підстав викладених у відзиві.
22.12.2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що договори ОСОБА_1 підписано одноразовими ідентифікаторами. Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладення договорів позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти. Будь-яких доказів того, що персональні дані відповідача були використані для укладення договорів від її імені третіми особами внаслідок вчинення шахрайських дій, відповідачкою не надано. Враховуючи, що ТОВ «Мілоан» не є банком, відповідні операції були здійснені оператором платіжних послуг на підставі укладеного між сторонами договору. Доказами в підтвердження перерахунку коштів за кредитними договорами є надання банком інформації про перерахунок сум на картковий рахунок відповідача. Сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. Отже, сума заборгованості за відсотками, узгоджується із умовами договорів про споживчий кредит, нормами чинного законодавства та відповідачкою не спростована. Спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача (як небанківської фінансової установи) як включати до тексту кредитних договорів із споживачами (яким є і Відповідач) умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від Відповідача. Між позивачем та адвокатом погоджено умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються жодними доказами та є лише особистою думкою Відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.
Представник позивача подав заяву, в якій просив позовні вимоги задовольнити та розглядати справу у його відсутність.
Відповідач в своєму запереченні на позов просила розгляд справи проводити у її відсутність.
Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема : електронного підпису відповідно до вимог законів України«Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Судом встановлено, що 21.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №4416585, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 5 000,00 грн., строком на 30 днів, тобто з 21.08.2021 року до 20.09.2021 року, з можливістю пролонгації до 60 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,88% в день протягом пільгового період та в розмірі 5% в день протягом поточного періоду, а також комісії за надання кредиту в розмірі 350,00 грн., яка вираховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Вказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало повністю та надало їй кредит в сумі 5 000,00 грн шляхом перерахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 *23.
Крім того, 04.09.2021 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Мілоан» з анкетою-заявою на кредит № 100554322. 04.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100554322, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 5 000,00 грн, на строк 30 днів, тобто з 04.09.2021 року до 04.10.2021 року з можливістю пролонгації до 60 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,50% в день протягом пільгового період та в розмірі 5% в день протягом поточного періоду, а також комісії за надання кредиту в розмірі 950,00 грн, яка вираховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Договір містить додаток №1 «Графік платежів» та додаток №2 «Паспорт споживчого кредиту». Кредитний договір та додатки до нього відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Мілоан» надав кредит відповідачу шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією від 04.09.2021 року.
15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту №4416585 від 21.08.2021 року та договором про надання споживчого кредиту № 100554322 від 04.09.2021 року.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, згідно з яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило шляхом продажу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення прав вимог від 10.01.2023 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідача за кредитними договорами, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4416585 від 21.08.2021 року та договором про надання споживчого кредиту № 100554322 від 04.09.2021 року.
Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту №4416585 від 21.08.2021 року та договором про надання споживчого кредиту № 100554322 від 04.09.2021 року.
Щодо посилання відповідача про не надання позивачем доказів на підтвердження факту отримання відповідачем суми кредиту суд зазначає таке.
Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору Кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №671/1832/20, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
За приписами ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Кредитний договір в електронному вигляді з накладення електронного підпису, в силу вищезазначених норм чинного законодавства України вважається оригіналом електронного документа, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків, визначених ч. 5 ст. 100 ЦПК України.
Отже, кредитні договори за формою, змістом та способом укладення відповідають вищезазначеним вимогам чинного законодавства України, а відтак є укладеними та обов`язковими до виконання сторонами.
За клопотанням представника позивача судом ухвалою від 28.11.2025 року витребувано у АТ КБ «Приват Банк» інформацію про наявність у відповідача карткового рахунку (картки банку) відкритому у банку, належності відповідачу карткового рахунку (картки банку) № 414943*23, надходження на картковий рахунок (картку банку) № НОМЕР_1 *23, грошових коштів та виписки по картці банку (картковому рахунку) № НОМЕР_2 за певні періоди.
З інформації, наданої АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що банківська картка № НОМЕР_3 емітована та видана на ім`я відповідача, 21.08.2021 року на зазначену картку зараховано кошти в сумі 5 000,00 грн та 04.09.2021 року на зазначену картку зараховано кошти в сумі 5 000,00 грн.
Зазначене свідчить про отримання відповідачем кредитів в розмірі 5 000,00 грн та 5 000,00 грн.
Жодних доказів на спростування отримання грошових коштів в сумі 5 000,00 грн (21.08.2021 року) та 5 000,00 грн (04.09.2021 року) від позивача відповідачем не надано.
При цьому, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Така правова позиції викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 298/825/15, від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 02 жовтня 2024 року у справі № 761/24252/14-ц, від 04.12.2024 у справі № 755/4205/14.
За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.
Згідно з розрахунками, наданими позивачем, взяті на себе зобов`язання за договорами позики відповідач не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість:
- за договором про споживчий кредит №4416585 від 21.08.2021 року в розмірі 27 476,20 грн, з яких: 4 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22 626,20 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 350,00 грн - заборгованість за комісією;
- за договором про споживчий кредит №100554322 від 04.09.2021 року в розмірі 37 950,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 32 950,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Щодо заборгованості за договором про споживчий кредит №4416585 від 21.08.2021 року суд зазначає наступне.
Відповідно до умов договору про споживчий кредит №4416585 від 21.08.2021 року відповідач отримала кредит в розмірі 5 000,00 грн, на строк 30 днів, тобто з тобто з 21.08.2021 року до 20.09.2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,88% в день протягом пільгового період та в розмірі 5% в день - протягом поточного періоду, а також комісії за надання кредиту в розмірі 7% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, що складає 350,00 грн.
Згідно з п. 2.3.1 договору, продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах. За змістом пунктів 2.3.1.2. та 2.3.2 договору та розділу 6 Правил, позичальник може збільшити строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування та загалом не може перевищувати 60 днів. У такому випадку умови кредитного договору, зокрема строк кредитування згідно з п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати), визначений п. 1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Зміни умов договору разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору та оновленим графіком платежів, застосовуються умови, визначені графіком (п. 2.3.2 договору).
З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що 21.08.2021 року відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн та нарахована комісія за оформлення кредиту в розмірі 350,00 грн. За період з 21.08.2021 року до 20.09.2021 року включно нараховані відсотки за користування кредитом за пільговою ставкою в розмірі 0,88% в день.
Оскільки відповідач продовжив користуватися кредитом після 20.09.2021 року, то в силу пунктів 2.3.1.2. та 2.3.2 кредитного договору відбулася щоденна пролонгація строку кредитування, але не більше ніж 60 днів.
Тобто нарахування відсотків за користування кредитом за період з 21.08.2021 року до 20.11.2021 року здійснено відповідно до умов та в межах строку кредитування, встановленого кредитним договором.
Однак, позивачем не надано доказів, що відбулася пролонгація договору після 20.11.2021 року, а тому суд приходить до висновку, що кінцевим терміном повернення позики є 20.11.2021 року.
В той же час, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком в частині нарахування відсотків за користування кредитом, оскільки за період з 21.08.2021 року до 20.09.2021 року включно (30 днів) нарахування відсотків за користування кредитом повинно здійснюватися з розрахунку 0,88% в день, тобто 44,00 грн на день (5 000,00 грн х 0,88% : 100%), а тому сума відсотків за цей період становитиме 1 320,00 грн (44,0 грн х 30 днів);
В зв`язку з частковою сплатою тіла кредиту, нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось з розрахунку 0,88% в день, тобто 39,60 грн на день (4 500,00 грн х 0,88% : 100%).
Однак, в звязку з ненаданням доказів пролонгації договору після 20.11.2021 року, сума відсотків за період з 21.09.2021 року до 20.11.2021 року включно (60 днів) становитиме 2 376,00 грн (39,60 грн х 60 днів);
Суд також враховує, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості було частково сплачено тіло кредиту в розмірі 500,00 грн та відсотки в розмірі 474,00 грн.
За таких обставин, заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит №4416585 від 21.08.2021 року слід обраховувати наступним чином:
- 4 500,00 грн (5 000,00 грн - 500 грн (сплачено 18.09.2021 року)) - заборгованість за тілом кредиту;
- 3 222,00 грн (1320,00грн (відсотки за період з 21.08.2021 року до 20.09.2021 року включно) + 2 376,00грн (відсотки за період з 21.09.2021 року до 20.11.2021 року включно) - 474,00 грн (сплачені 18.09.2021 року)) - заборгованість за відсотками за користування кредитом;
- 350,00 грн - заборгованість за комісією.
Щодо заборгованості за договором про споживчий кредит №100554322 від 04.09.2021 року суд зазначає наступне.
Відповідно до умов договору про споживчий кредит №100554322 від 04.09.2021 року відповідач отримала кредит в розмірі 5 000,00 грн, на строк 30 днів, тобто з 04.09.2021 року до 04.10.2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,50% в день протягом пільгового період та в розмірі 5% в день - протягом поточного періоду, а також комісії за надання кредиту в розмірі 19% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, що складає 950,00 грн.
Згідно з п. 2.3.1 договору, продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах. За змістом пунктів 2.3.1.2. та 2.3.2 договору та розділу 6 Правил, позичальник може збільшити строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування та загалом не може перевищувати 60 днів. У такому випадку умови кредитного договору, зокрема строк кредитування згідно з п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати), визначений п. 1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Зміни умов договору разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору та оновленим графіком платежів, застосовуються умови, визначені графіком (п. 2.3.2 договору).
З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що 04.09.2021 року відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн та нарахована комісія за оформлення кредиту в розмірі 950,00 грн. За період з 04.09.2021 року до 04.10.2021 року включно нараховані відсотки за користування кредитом за пільговою ставкою в розмірі 2,50% в день.
Оскільки відповідач продовжив користуватися кредитом після 04.10.2021 року, то в силу пунктів 2.3.1.2. та 2.3.2 кредитного договору відбулася щоденна пролонгація строку кредитування, але не більше ніж 60 днів. Відтак, за період з 05.10.2021 року до 03.12.2021 року включно нараховані відсотки за користування кредитом за стандартною ставкою в розмірі 5% в день.
Тобто нарахування відсотків за користування кредитом за період з 04.09.2021 року до 03.12.2021 року здійснено відповідно до умов та в межах строку кредитування, встановленого кредитним договором, а самі розрахунки є математично правильними.
За змістом ст.1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.
В постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст.1048ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст.625ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Отже, нарахування відсотків за користування позикою поза межами строку її надання, тобто після 20.11.2021 року за договором про споживчий кредит №4416585 від 21.08.2021 року та після 04.12.2021 року за договором про споживчий кредит №100554322 від 04.09.2021 року, є неправомірним.
Враховуючи те, що відповідач не виконала передбачені кредитними договорами і законом зобов`язання ні перед первісними кредиторами, ні перед новим кредитором -позивачем, внаслідок чого утворилася заборгованість, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача:
- за договором про споживчий кредит №4416585 від 21.08.2021 року в розмірі 8 072,00 грн, з яких: 4 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 222,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 350,00 грн - заборгованість за комісією;
- за договором про споживчий кредит №100554322 від 04.09.2021 року в розмірі 23 700,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 700,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом,
а всього 31 772,00 грн.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з вищезазначених підстав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених вимог (48,56%), в розмірі 1 176,32 грн та 7 769,60 грн відповідно.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 31 772 (тридцять одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн 00 коп, яка складається з:
- заборгованості за договором про споживчий кредит №4416585 від 21.08.2021 року в розмірі 8 072,00 грн, з яких: 4 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 222,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 350,00 грн - заборгованість за комісією;
- заборгованості за договором про споживчий кредит №100554322 від 04.09.2021 року в розмірі 23 700,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 700,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в розмірі 1 176 (одна тисяча сто сімдесят шість) грн 32 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 769 (сім тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22 вересня 2026 року.
Суддя Л.І.Стручкова