Справа № 641/7529/26
Провадження № 2/641/4572/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі;
головуючого судді - Кожихової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Собченко В.С.,
розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позицій позивача
28.07.2026 представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» - директор Ґедзь О.В. в особі Ткаченко Ю.О., через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 45894229 від 24.01.2026 у розмірі 15 399,80 грн., з них; заборгованість за тілом кредиту - 5 000,00 грн., заборгованість за процентами - 74,80 грн., заборгованість за комісією - 325,00 грн., заборгованість за пенею/неустойкою - 10 000,00 грн. та суми сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн., витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.01.2026 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 45894229, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 5 000,00 грн., строком на 8 день (з 24.01.2026 по 31.01.2026), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,187% які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 6,5% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 325,00 грн.). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 30877, що було надіслано на електрону адресу вказану позичальником). Окрім цього представник позивача вказує, що позивачем було ідентифікованого відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від «privatbank» за згодою ОСОБА_1 персональні данні останнього. Представник позивача посилається на те, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, проходження ідентифікації за посередництвом системи BankID НБУ, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і паролю, без надання відповідачем особистої інформації, та без попереднього погодження оферти договору кредиту та правил надання грошових коштів у кредит - укладання договору кредиту технічно неможливе. У зв`язку з чим, на думку позивача, відповідач підписав кредитний договір, прийняв умови надання кредиту, а також засвідчив що він повідомлений у передбачений чинним законодавством спосіб про всі умови, які відповідно до чинного законодавства є необхідним під час укладення кредитного договору. На виконання умови кредитного договору № 45894229 від 24.01.2026, кредитодавець передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн., шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом АТ «Таскомбанк». Представник позивача зазначає, що перерахунок коштів з банківського рахунку кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливо. На підтвердження вказаних обставин, представником позивача надано копію платіжної інструкції № 1CF046AB-5973-4FA4-A707-7BE06A6A27F5 від 24.01.2026. Відповідач отримані від позикодавця кошти не повернув. Так представником позивача надано розрахунок заборгованості відповідача. Відповідно до розрахунку, заборгованість відповідача за договором кредиту № 45894229 від 24.01.2026 складає 15 399,80 грн., з яких: 5 000,00 грн. - тіло кредиту, 74 80 грн. - сума заборгованості за процентами, 325,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 10 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою. В подальшому, між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», укладено договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту № 45894229 від 24.01.2026.
Виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 04.08.2026 вказана позовна заява залишена без руху та надано час для усунення недоліків.
10.08.2026 представник позивача «Фінпром Маркет» - Ґедзь О.В., через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, надала заяву з доказами відправки позовної заяви стороні, а саме відповідачу ОСОБА_1 ..
Ухвалою суду від 13.08.2026 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, постановлено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме витребувано від АТ КБ «Приват Банк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна), письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 , виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 24.01.2026 до 27.01.2026.
14.09.2026 засобами поштового зв`язку на адресу Слобідського районного суду міста Харкова, на виконання ухвали суд від 13.08.2026, АТ КБ «ПриватБанк» було надіслано витребувані відомості.
Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника, вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судової повістки на адресу його реєстрації. Поштове повідомлення повернулось з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою», що згідно зі ст. 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.
Суд ухвалою від 23.09.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача згідно з положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом
24.01.2026 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 45894229.
Згідно із п. 2.1 Договору за цим Договором позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк кредиту») шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми Позики та Комісію за надання позики.
Відповідно до розділу 2 Договору сума кредиту 5000,00 грн., строк кредитування/строк договору 8 днів, процентна ставка/день становить 0,187% (фіксована), комісія за надання кредиту 6,50% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 325,00 грн.), проценти за понадстрокове користування кредитом 4% в день.
Згідно з п. 2.3. розрахунок денної процентної ставки, з урахуванням показників, визначених умовами Договору, здійснюється за наступною методикою: (загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії Договору: 399,80 грн.) / (Загальний розмір споживчого кредиту (Сума Кредиту): 5000,00 грн.) / (строк дії договору: 8 днів) х 100% = 0.999 % відсотків в день. Ставки, визначені цим пунктом є незмінними протягом всього Строку кредиту та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між Позикодавцем та Позичальником додаткової угоди до Договору.
Відповідно до п. 5.3. позичальник до моменту укладання/підписання Договору, надається можливість вивчити умови Договору, включаючи усі його суттеві умови (у тому числі ті, які встановлюють детальний розпис загальної вартості Кредиту) шляхом ознайомлення з умовами оферти, паспортом споживчого кредиту, інформацією на сайті тощо. П. 5.4 для прийняття рішення щодо укладання Договору, позичальник має право звернутися до кредитодавця за роз`ясненням інформації, викладеної у вищезазначених документах та задля забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано Договір до його потреб та фінансового стану.
Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
До позову ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» долучило довідку ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 45894229, ідентифікований. Відповідно до вказаної довідки, ОСОБА_1 використовував одноразовий ідентифікатор, що є аналогом електронного підпису, при укладенні договору № 45894229. У вказаній довідці, в графі «одноразовий ідентифікатор» зазначено - 30877, час відправки ідентифікатора позичальнику 24.01.2026 23:05:01, електронна пошта на яку було відправлено ідентифікатор - [пошта прихована].
На підтвердження факту виконання кредитного договору № 45894229 від 24.01.2026, позивачем надано копію платіжної інструкції № 1CF046AB-5973-4FA4-A707-7BE06A6A27F5 від 24.01.2026 про переказ коштів в розмірі 5 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Також факт зарахування суми 5 000,00 грн., підтверджується відомостями наданими АТ КБ «ПриватБанк».
Представником позивача надано розрахунок заборгованості відповідача. Відповідно до розрахунку, заборгованість відповідача за договором кредиту № 45894229 від 24.01.2026 складає 15 399,80 грн., з яких: 5 000,00 грн. - тіло кредиту, 74 80 грн. - сума заборгованості за процентами, 325,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 10 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
25.02.2026 між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було укладено договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026. Відповідно до умов договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, клієнт зобов`язується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.
Відповідно до Реєстру прав вимог № 6 від 20.05.2026 кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 в тому числі до Відповідача в сумі 15 399,80 грн., з яких: 5 000,00 грн. - тіло кредиту, 74 80 грн. - сума заборгованості за процентами, 325,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 10 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
На підтвердження переходу права вимоги, позивачем надано копію платіжних інструкції № 850021652.1 від 26.05.2026, призначення платежу - часткова оплата за договором факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 згідно з реєстру № 6 від 20.05.2026 без ПДВ.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексуУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)(ч. 1 статті 530 ЦК України).
Відповідно до статті 525, частини 1 статті 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина 1 статті 1048 ЦК України)
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 ЦК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Можливість заміни кредитора в зобов`язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.
З огляду на матеріали справи, позивач набув права вимоги за вказаним кредитним договором, що підтверджується копіями договору факторингу, витягом з реєстру боржників, платіжними дорученями про сплату ТОВ «Фінпром маркет» коштів на користь ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання договору факторингу.
Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення договору про надання коштів у кредит між первісним кредитором та відповідачем у електронній формі. Сторони обумовили істотні умови договору: розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, розмір комісії, строк дії договору тощо.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 успішно ідентифікований за посередництвом системи BankID НБУ, за згодою ОСОБА_1 персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановлено, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис - «30877».
Відтак, суд дійшов висновку, що вказаний кредитний договір укладений між сторонами. Доказів на спростування наведеного до суду не надано.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав кредит в сумі 5 000,00 грн., які зобов`язаний був повернути до 31.01.2026. Також відповідач був зобов`язаний сплатити позивачу комісію за надання кредиту в розмірі 325,00 грн., яка нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п. 2.2.4 Договору).
Проте вказаних зобов`язань відповідач не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість по сплаті 5 000,00 грн. боргу з повернення кредиту та 325,00 грн. боргу по сплаті комісії за надання кредиту.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі Закон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту.
Умови договору щодо розміру комісії та порядку її сплати були доведені до відома відповідача належним чином. З такими умовами відповідач погодився, а тому взяв на себе зобов`язання їх виконувати.
Враховуючи розмір кредиту 5 000,00 грн., умови про сплату одноразової комісії в сумі 325,00 грн. не є такими, що не відповідають принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо вимог позову про стягнення процентів. суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачають, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Відповідно до надано позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 45894229 від 24.01.2026 заборгованість ОСОБА_1 складає основний борг 5000,00 грн., проценти 74,80 грн., а всього 5 074,80 грн..
З укладеного договору вбачається, що між сторонами було погоджено проценту ставку у розмірі 0,187% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.
Суд погоджується з наданим розрахунків відсотків у розмірі 74,80 грн., оскільки він виконаний відповідно до умов договору, за відсотковою ставкою, погодженою між сторонами договору та у межах строку дії договору.
Щодо вимоги про стягнення неустойки, суд зазначає таке.
Суд встановив, що позивач заявив до стягнення з відповідача, крім тіла кредиту, процентів та комісій, також неустойку у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі № 477/874/19 (пункт 69).
Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд враховує, що положеннями цивільного законодавства (ЦК України основний акт цивільного законодавства) передбачено звільнення боржника від сплати неустойки, а у разі її нарахування підлягає списанню. Указана норма є імперативною і підлягає безпосередньому застосуванню.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває по теперішній час.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 зробив висновок, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, оскільки неустойка за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь позивача і суд вважає за можливе безпосередньо застосувати пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки саме вказаним положенням урегульовані спірні правовідносини.
Положення Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункту 6 розділу ІV Закону № 1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання щодо звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану, а норми ЦК України застосовуються безпосередньо до спірних правовідносин.
Отже, суд відхиляє посилання позивача на правомірність нарахування та заявлення до стягнення неустойки, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 10000 грн. не підлягають задоволенню.
Висновки суду.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 74,80 грн. заборгованості по сплаті процентів, 325,00 грн. боргу по сплаті комісії, а всього 5 399,80 грн., у задоволенні решти позовних вимог в частині неустойки суд відмовляє.
Судові витрати
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 850023473.1 від 24.07.2026.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 933,54 грн. (5399,80/15399,80*2 662,40).
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026; витяг з акту № 1-ФП від 05.06.2026 приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026; платіжна інструкція № 850022335.1 від 12.06.2026, копія ордеру серії АХ № 1363629 від 11.05.2026 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністью серії ПТ № 2099 від 03.04.2018.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 6 500,00 грн. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.
Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, з огляду на часткове задоволення вимог позову, суд дійшов висновку про наявність підстав про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених у цій справі у сумі 2000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором№ 45894229 від 24.01.2026 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (адреса: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346, р/р НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму заборгованості за кредитним договором № 45894229 від 24.01.2026в розмірі 5 399 (п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (адреса: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346, р/р НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) витрати зі сплати судового збору в розмірі 933 (дев`ятсот тридцять три) гривень 54 (п`ятдесят чотири) копійки та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі ) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Копію заочного рішення надіслати сторонам протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено та підписано 23.09.2026.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (адреса: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346, р/р НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», код банку - 334851)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації; АДРЕСА_1 )
Суддя Г.В.Кожихова