Справа № 752/5561/26
Провадження № 2/752/8540/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 вересня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації ) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів солідарно 165 684, 81 грн заборгованості, з яких:
1) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 3 200, 00 грн, 598, 40 грн інфляційної складової та 184, 11 грн річних;
2) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 31 278, 86 грн, 5 849, 15 грн інфляційної складової та 1799, 61 грн річних;
3) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 15 757, 08 грн, 2 144, 74 грн інфляційної складової, 684, 46 грн річних та 832, 76 грн пені;
4) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 82 581, 90 грн, 10 009, 11 грн інфляційної складової, 3 190, 75 грн річних та 3 882, 08 грн пені;
5) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 724, 23 грн;
6) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 1 837, 86 грн.
7) заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 100, 87 грн;
8) заборгованість за бслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води в розмірі 28, 84 грн.
Посилається в позові на те, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/оприлюднено:
1. Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085);
2. Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року у разі, якщо співвласники будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання.
На виконання вимог закону на офіційному веб-сайті підприємства були оприлюднені індивідуальні типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло-та водопостачання, як і квартира АДРЕСА_1 , а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.
Відповідачі від зазначених послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключався).
В порушення вимог закону відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, внаслідок чого виникла заборгованість.
Крім того, відповідно до вимог Закону України « Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Закону України» Про комерійний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.
Ці послуги відповідачі також не сплачували, що також привело до заборгованості.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Позов був зареєстрований судом 05 березня 2026 року та відповідно до статті 33 ЦПК України був визначений склад суду.
Ухвалою суду від 06 березня 2026 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками.
Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для подання відзиву.
25 травня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив, у якому зазначив, що понад 20 років не проживає в квартирі.
Квартира перебуває у власності 4-х осіб, однак позов пред`явлено до 2-х з них.
Вважає, що відповідальність за виниклу заборгованість мають нести всі співвласники квартири.
01 червня 2026 року відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності за сумою боргу, яка виходить за межі 3-х річного строку.
Направлені судом документи на адресу відповідача ОСОБА_1 були повернуті до суду в зв`яку з відсутністю адресата за зазначеною адресою.
Відповідно до статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з частиною 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 зазначила, зокрема, що необхідність застосування інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права).
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.
За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норми статей 128 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Виходячи з цього, суд вважає відповідача ОСОБА_1 обізнаною про наявність спору в провадженні суду та його предмет.
Відповідач своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.
З урахуванням цього суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.
Ухвалою суду від 18 вересня 2026 року справа віднесена до категорії малозначних.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Встановлено, що відповідачі зареєстровані квартирі АДРЕСА_1 .
Вказана обставина підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади м.Києва, сформованим станом на 18 грудня 2025 року.
( а.с. 5 )
З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
За змістом частини 1 статті 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.
Таким чином, відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.
Крім того, відповідно частин 1 та 2 статті 12 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За змістом частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У тих випадках, коли закон не встановлює обов`язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.
За змістом частини 1 статті 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.
Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору частини 4 статті 263 ЦПК України, має враховуватися судом.
В порушення вимог закону відповідачі плату за надані послуги тривалий час не вносять, що привело до виникнення заборгованості.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову.
При зверненні до суду позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 3 200, 00 грн, а також 598, 40 грн інфляційної складової боргу та 184, 11 грн річних у зв`язку з їх несплатою у встановлений законом строк.
В той же час, з розрахунку заборгованості вбачається, що він складений з травня 2018 року.
Дану суму боргу позивач підтверджує витягом з Переліку споживачів, право вимоги до яких було відступлено позивачу на підставі укладеного 11 жовтня 2018 року Договору про відступлення права вимоги з ПАТ «Київенерго».
В той же час, з даного витягу вбачається, що сума боргу є заборгованістю за послугу ЦО, в т.ч. частина заборгованості, яка є предметом судового розгляду або підтверджена як така, що підлягає стягненню на підставі судового рішення.
Про що свідчить дана примітка в витягу позивачем при зверненні до суду у позові пояснень не надано і будь-яка інформація з цього приводу в позові не приведена взагалі.
На думку суду, вказана сума ( за змістом повністю чи частково ) на момент укладення Договору про відступлення права вимоги уже була предметом спору в суді.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З урахуванням цього, відсутності доказів наявності заборгованості до 01 травня 2018 року, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.
З Витягу з Реєстру територіальної громади вбачається, що в квартирі, окрім відповідачів, зареєстровані ще 5 осіб, з яких 1 неповнолітня та 1 малолітня особа.
З вимогами про стягнення заборгованості позивач звернувся лише до відповідачів.
Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
З точки зору закону квартира як окремий об`єкт нерухомості, є неподільним предметом зобов`язання.
Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.
Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Отже, з огляду на солідарний обов`язок власників та зареєстрованих осіб у вказаній квартирі як споживачів житлово-комунальних послуг, позивач, як кредитор, має право вибору звернутися з вимогою про стягнення заборгованості як до усіх боржників, так і до будь-кого з них окремо.
За змістом частини 4 статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Таким чином, після сплати заборгованості відповідачі мають право пред`явити позов до вказаних осіб, як споживачів послуг позивача.
Щодо строків позовної давності, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України.
В подальшому строк дії карантину неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.
Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, доповненого згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року ( в редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 року ), у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупинявся на строк дії такого стану.
04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX.
Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Тобто, у щомісячних зобов`язаннях споживача зі сплати житлово-комунальних послуг перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідачів виникла з листопада 2018 року.
До суду позивач звернувся в березні 2026 року.
Тобто, з моменту виникнення заборгованості в період строку позовної давності з березня 2020 року до вересня 2025 року строки позовної давності продовжувалися на строк дії карантину, а з лютого 2022 року зупинялися на час дії воєнного стану.
Таким чином, звернення позивача до суду мало місце в межах строку позовної давності.
Що стосується стягенння інфляційних втрат, річних та пені суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобо`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В свою чергу, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Тобто, обов`язок надати суду розрахунок сум до стягнення покладається саме на позивача.
Звертаючись до суду, позивачем надано розрахунок заборгованості, починаючи з листопада 2018 року.
В розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені зазначено, що він здійснений з 1 січня 2024 року, однак на зазначену в позові загальну суму заборгованості з моменту її утворення, а також за період, коли такі нарахування були заборонені законом.
Суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» ( із зімнами, внесеними згідно постанови КМУ №390 від 21 квітня 2023 року) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан, який триває до цього часу.
Дані обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.
Постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року в первинні редакції діяла до 29 грудня 2023 року.
Суд враховує, що довести суму до стягнення, в тому числі в частині стягнення інфляційних втрат, річних та пені законом покладено на позивача.
Виходячи з цього, визначеного законом принципу нарахування таких виплат, суд позбавлений можливості перевірити правильність їх нарахувань, такий обов`язок законом на суд не покладається, а тому не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.
Суд при цьому також враховує, що позивач у подальшому не позбавлений можливості пред`явити новий позов про стягнення цих нарахувань з урахуванням приведених у рішенні обставин.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, часткового задоволення позову, з відповідачів на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір при зверненні до суду в розмірі 2 677, 70 грн.
Керуючись статтями 15, 16, 205, 509, 525, 633, 639 ЦК України, Законом України « Про житлово-комунальні послуги», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
1) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 31 278, 86 грн;
2) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 15 757, 08 грн;
3) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 82 581, 90 грн;
4) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 724, 23 грн;
5) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 1 837, 86 грн.
6)заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 100, 87 грн;
7) заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води в розмірі 28, 84 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 2 677, 70 грн судового збору.
Позивач: Комунальне підприємство Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) »Київтеплоенерго», адреса: 01001, м.Київ, площа І.Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421.
Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Машкевич