Справа № 752/8388/25
Провадження № 2/752/2934/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11 червня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Нікітенко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Експорт» Агафонової Юлії Володимирівни та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання трудового договору,-
в с т а н о в и в:
до суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 , посилаючись на те, що між нею та відповідачем було укладено трудовий договір, згідно з яким її прийнято на посаду головного бухгалтера ТОВ «Селена Експорт» та видано трудову книжку. На займаній посаді вона працювала з 1 липня 2020 року по даний час. В період з 24.02.2022 по теперішній час роботодавець фактично припинив свою діяльність. Місце перебування відповідача їй не відоме. Крім того, у період з 01.03.2020 по даний час вона працювала бухгалтером у ФОП ОСОБА_2 , з 01.07.2020 була переведена на 0,5 ставки. ФОП ОСОБА_2 також фактично припинила свою діяльність. Нею до ТОВ «Селена Експорт» та ФОП ОСОБА_2 були надіслані заяви про звільнення її за домовленістю сторін, проте, її не звільнено по даний час. Свої обов`язки вона (позивач) виконувала до 24.02.2022 і отримувала заробітну плату. Через відсутність відповідача вона не може звільнитися у встановленому законодавством порядку. Тому для захисту свого порушеного права вимушена звертатися до суду.
Позивач просить суд припинити (розірвати) безстроковий трудовий договір, укладений 01.03.2020 між нею та ФОП ОСОБА_2 внаслідок звільнення її за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, з 07.02.2025; припинити (розірвати) безстроковий трудовий договір, укладений 01.07.2020 між нею та ФОП ОСОБА_2 внаслідок звільнення її за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, з 07.02.2025.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 21.07.2025 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 25). Відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.09.2025, закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 36-37).
В судове засідання позивач не прибула, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просить справу розглядати без її участі.
В судове засідання відповідач не прибула, про час і місце розгляду справи була повідомлена, про причини неявки суд не повідомила. не прибув, відповідач ТОВ «Аверс ЛТД» про час і місце розгляду справи повідомлене належним чином (а.с. 207), про причини неявки представника суд не повідомили. Відповідач подала до суду заяву, в якій просить провадження у справі в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_2 закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки трудові відносини між позивачем та ФОП ОСОБА_2 були припинені ще 19.05.2020, задовго до подання позову до суду. В задоволенні позовних вимог до неї як до директора ТОВ «Селена Експорт» відмовити, оскільки вона не є належним відповідачем , так як не є керівником ТОВ «Селена Експерт», не входить до складу його органів управління та не наділена повноваженнями діяти від імені товариства, у тому числі щодо прийняття рішень з кадрових питань або оформлення припинення трудових відносин із працівниками., тобто на неї не можуть бути покладені обов`язки щодо виконання можливого рішення суду у даній справі.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідач ОСОБА_2 з 04.11.2003 зареєстрована фізичною особою-підприємцем (а.с. 10, 11).
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником та керівником ТОВ «Селена Експорт» є Бердімбетов Єрбол.
Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-7) (а.с. 8-9), ОСОБА_1 з березня 2020 року перебувала в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 та з липня 2020 року - з ТОВ «Селена Експорт».
Згідно з інформацією, зазначеною в звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, а саме в таблиці 5 «Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби», яку надала суду відповідач, ОСОБА_1 працювала в ФОП ОСОБА_2 на посаді бухгалтера на підставі наказу № 2 від 01.03.2020.
07.02.2025 позивач звернулася до ФОП ОСОБА_2 із заявою про звільнення її з посади головного бухгалтера 0,5 ставки та виплати всіх сум, які належать їй при звільненні.
Статтею 55 Конституції України гарантований захист судом прав і свобод людини і громадянина.
У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).
Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Отже, трудовий договір - це юридично оформлені відносини між працівником і роботодавцем. Змістом трудових відносин є взаємні права та обов`язки сторін, а предметом таких відносин є робота, яку працівник зобов`язується виконувати за плату. При цьому, невиконання протягом тривалого часу працівником з тих або інших причин своїх трудових обов`язків свідчить про відсутність реальних трудових відносин між роботодавцем та працівником. Належні трудові відносини існують одразу у двох площинах - фактичній та юридичній. Відсутність роботи, яка фактично виконується працівником на умовах, передбачених трудовим договором, при юридично оформлених трудових відносинах, не відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для розірвання трудового договору на вимогу працівника.
У законодавстві про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення, чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 545/2544/13 (провадження № 61-678св17), від 04 травня 2022 року у справі № 761/16900/21 (провадження № 61-12562св21).
Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Як свідчать матеріали справи ФОП ОСОБА_2 не було вжито жодних дій для виконання обов`язку з видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 за її заявою про звільнення з займаної посади ні за згодою сторін, ні за власним бажанням.
Суд критично оцінює пояснення відповідача ФОП ОСОБА_2 щодо того, що трудові відносини між позивачем та ФОП ОСОБА_2 були припинені ще 19.05.2020, а тому відсутній предмет спору, оскільки вказане спростовується інформацією зазначеною в таблиці 5 «Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби», яку надала суду відповідач, де станом на 19.05.2020 в графі 17 «підстава для припинення трудових або цивільно-правових відносин» записи відсутні. Крім того, відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-7) (а.с. 8-9), ОСОБА_1 з березня 2020 року і після 19.05.2020, зокрема, і протягом 2021 року перебувала в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 ..
Разом з тим, позивач просить суд припинити (розірвати) трудовий договір укладений 01.03.2020 з ФОМ ОСОБА_2 з 07.02.2025, проте, ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона перебувала з ФОП ОСОБА_2 в трудових відносинах з 01.01.2022 по 07.02.2025.
Таким чином, суд приходить до висновку, що трудові відносини між ФОП ОСОБА_2 та позивачем слід визнати припиненими на підставі ст. 38 КЗпП України, з 31.12.2021.
Щодо позовних вимог до директора ТОВ «Селена Експорт» ОСОБА_2 про припинення безстрокового трудового договору, укладеного 01.07.2020, внаслідок звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, з 07.02.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-7) (а.с. 8-9), ОСОБА_1 дійсно з липня 2020 року перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Селена Експорт».
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником та керівником ТОВ «Селена Експорт» є Бердімбетов Єрбол.
Позивачем не надано суду доказів того що ОСОБА_2 є директором ТОВ «Селена Експорт», або особою, яка входить до складу його органів управління та наділена повноваженнями діяти від імені товариства, у тому числі щодо прийняття рішень з кадрових питань або оформлення припинення трудових відносин із працівниками.
За таких обставин ОСОБА_2 не є належним відповідачем у даній справі щодо позовних вимог про припинення трудового договору укладеного з ТОВ «Селена Експорт».
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Оскільки позивач не звернулася до суду з клопотанням про залучення належного відповідача у даній справі, тому в задоволенні вимог про припинення трудового договору укладеного з ТОВ «Селена Експорт», слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись, 5, 12, 76-78, 81 141, 259, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
позовні вимоги ОСОБА_1 до Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Експорт» Агафонової Юлії Володимирівни та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання трудового договору, задовольнити частково.
Припинити (розірвати) безстроковий трудовий договір, укладений 01.03.2020 між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі ст. 38 КЗпП України, внаслідок звільнення її за власним бажанням з 31 грудня 2021року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя К.Г. Плахотнюк