23.09.2026 Справа № 756/5777/26
Номер справи 756/5777/26
Номер провадження 2-з/756/134/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Белоконної І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Погорелової В.П.
розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ярош Олена Миколаївна, про визнання договору позики та іпотеки неукладеними, виключення записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Проценко М.М. звернувся до суду зі заявою про зустрічне забезпечення позову, в якій просить застосувати зустрічне забезпечення шляхом внесення позивачем ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 9 546 493,85 грн.
Заява обґрунтована тим, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02.04.2026 у справі № 756/5250/26 задоволено частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви: накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36502945, загальна площа 165,90 кв. м), що належить на праві власності ОСОБА_2 та заборонено державним реєстраторам і нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цієї квартири. При цьому питання зустрічного забезпечення вирішене не було, а заява про забезпечення позову не містила пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, як того вимагає п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України.
Заявник зазначає, що квартира є предметом іпотеки за договором іпотеки від 28.04.2012, права іпотекодержателя за яким перейшли до нього; вжиті заходи унеможливлюють звернення стягнення на предмет іпотеки. Іншого майна, достатнього для відшкодування збитків, яких відповідач може зазнати внаслідок забезпечення позову у разі відмови в позові, позивач не має, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.08.2026 та результатами перевірки наявності транспортних засобів. Крім того, заявник посилається на те, що правовідносини з приводу того самого договору іпотеки вже були предметом судового розгляду у справах № 756/3115/21 та № 756/8049/23, у яких позивачу відмовлено в задоволенні позовів. Розмір зустрічного забезпечення заявник визначає як оціночну вартість квартири згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 25.08.2026.
Представник позивача - адвокат Іваницька О.В. подала заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні заяви. Посилається на те, що підстави, передбачені п. 1 ч. 3 ст. 154 ЦПК України, мають існувати в сукупності, тоді як позивач має зареєстроване місце проживання в місті Києві; надані відомості про нерухоме майно та транспортні засоби не дозволяють повною мірою встановити її майновий стан; заявник не довів реальної ймовірності виникнення збитків, їх розміру та причинного зв`язку із заходами забезпечення позову; неодноразове звернення позивачки до суду не є зловживанням процесуальними правами, що, на думку представника, підтверджено постановою Київського апеляційного суду від 09.07.2026 у справі № 756/5250/26; висновок експерта № 6129/25-32 від 18.12.2025 не має преюдиційного значення для цієї справи; спірна квартира є єдиним житлом позивачки.
Суд, дослідивши матеріали справи в обсязі, необхідному для вирішення заяв застосування зустрічного забезпечення, дійшов наступного.
Предметом спору в цивільній справі № 756/5777/26 є вимоги ОСОБА_2 про визнання неукладеними договору позики від 31.08.2009, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. за реєстровим № 797, та договору іпотеки від 28.04.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас О.В. за реєстровим № 519, а також про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку № 34647727 та про обтяження № 34647883, обтяжувачем за якими є ОСОБА_1 .
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 491350682 від 25.08.2026 квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та перебуває в іпотеці. Іпотекодержателем є ОСОБА_1 (на підставі договору про відступлення права вимоги від 12.12.2019 № 1814), боржником - ОСОБА_4 , іпотекодавцем - ОСОБА_2 . Розмір основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, становить 41 852 349,00 грн, строк його виконання - 30.04.2022.
02.04.2026 на підставі ухвали суду від 02.04.2026 у справі № 756/5250/26 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження № 64161290 - арешт нерухомого майна та заборону вчинення реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 .
Крім квартири АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 зареєстроване право власності лише на гараж (машиномісце) № НОМЕР_1 у напівпідземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 21,50 кв. м, вартість якого за даними реєстру становить 65546,00 грн.
У Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо позивача відсутні. За результатами перевірки через сервіс МВС «Кабінет водія» транспортних засобів, зареєстрованих за позивачем, не виявлено.
Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 25.08.2026 № 201-20260825-[телефон приховано], сформованою в єдиній базі даних звітів про оцінку, оціночна вартість квартири АДРЕСА_2 становить 9 546 493,85 грн. Позивач цю вартість не спростувала та іншої оцінки не надала.
Також з наданих заявником судових рішень убачається, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01.11.2024 у справі № 756/3115/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25.03.2026, ОСОБА_2 відмовлено в позові до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договору іпотеки від 28.04.2012 та договорів відступлення права вимоги; заходи забезпечення позову, вжиті у тій справі ухвалою від 04.03.2021, скасовано. Постановою Київського апеляційного суду від 22.10.2024 у справі № 756/8049/23 ОСОБА_2 відмовлено в позові про визнання іпотеки за тим самим договором припиненою.
Відповідно до ч. 1,5 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.
Зазначені норми ЦПК України узгоджуються зі змістом Принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році: суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.
Отже, зустрічне забезпечення це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Цей інститут має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.
Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення спрямоване насамперед на захист інтересів відповідача. Фактично це є збереженням status-quo між сторонами до ухвалення остаточного рішення суду.
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, в якій у пункті другому зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Діючим ЦПК України передбачено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із цим.
Оцінка співмірності здійснюється, крім іншого, з урахуванням співвідношення права та інтересу, які просить захистити заявник, вартості майна, на яке накладається арешт, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. При цьому в ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення вказується розмір останнього або інші дії, які повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення, а також строк його надання, котрий не може перевищувати 10-ти днів з дня постановлення ухвали.
Вид зустрічного забезпечення зазначається заявником. Проте суд може визнати зустрічне забезпечення неналежним як за формою так і за сумою, зокрема через його неспівмірний характер, якщо воно не є достатньою гарантією відшкодування ймовірних збитків, або його неможливо швидко реалізувати, або є сумніви в добросовісності гаранта тощо. При цьому під час оцінки збитків суд має виходити зі своїх дискреційних прав та оціночних суджень і визначати розмір можливих збитків відповідача, завданих забезпеченням позову. Очевидно, що ймовірні збитки можуть включати в себе як збитки в їх класичному розумінні, так і негативні наслідки, пов`язані з діловою репутацією, гідністю та честю.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі № 22-з/824/784/2021.
Оскільки вжиття заходів зустрічного забезпечення за загальним правилом має диспозитивний характер, то при вирішенні питання про їх застосування суд повинен оцінити необхідність зустрічного забезпечення та з`ясувати спроможність позивача компенсувати відповідачу у майбутньому можливі збитки, пов`язані із забезпеченням позову.
Заходи забезпечення позову вжито ухвалою від 02.04.2026 у справі № 756/5250/26 до подання позовної заяви. Після відкриття провадження у цій справі вони забезпечують саме цей позов. Питання зустрічного забезпечення в ухвалі від 02.04.2026 не вирішувалося, а заява про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення не містила. Тому це питання підлягає вирішенню судом, у провадженні якого перебуває справа, в ухвалі про зустрічне забезпечення позову (ч. 5 ст. 154 ЦПК України).
Помилкове зазначення в тексті заяви по батькові позивача (« ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_7 ») є опискою. Особу позивача з достатньою певністю встановлено за іншими даними, зокрема за номером справи, реєстраційним номером облікової картки платника податків та адресою.
Суд наголошує, що, вирішуючи питання зустрічного забезпечення, він не оцінює обґрунтованість позовних вимог і не перевіряє законність ухвали від 02.04.2026. Зустрічне забезпечення не є санкцією за процесуальну поведінку сторони, а слугує лише гарантією можливого відшкодування збитків відповідача. Тому доводи сторін про наявність або відсутність зловживання процесуальними правами, а також висновки Київського апеляційного суду в постанові від 09.07.2026 у справі № 756/5250/26 щодо обґрунтованості вжитих заходів не мають вирішального значення для вирішення цієї заяви. Застосування зустрічного забезпечення не ставить під сумнів законність вжитих заходів забезпечення позову.
Суд погоджується з доводами представника позивача, що передбачені п. 1 ч. 3 ст. 154 ЦПК України умови мають існувати в сукупності. Оскільки позивач має зареєстроване місце проживання в місті Києві, ця підстава для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення відсутня.
Водночас п. 1 і 2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України поєднані сполучником «або» і є самостійними, альтернативними підставами. Відсутність підстави, передбаченої пунктом 1, не виключає обов`язку суду застосувати зустрічне забезпечення за наявності підстави, передбаченої пунктом 2. Так само вона не виключає можливості застосувати зустрічне забезпечення з власної ініціативи суду відповідно до частини першої цієї статті.
Заявник надав суду докази майнового стану позивача, а саме відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомості щодо транспортних засобів. З них убачається таке. По-перше, єдиним об`єктом житлової нерухомості позивача є квартира АДРЕСА_2 , яка сама є об`єктом заходів забезпечення позову та перебуває в іпотеці саме в заявника. Іпотекою забезпечено зобов`язання на суму 41 852 349,00 грн, що більш ніж у чотири рази перевищує оціночну вартість квартири. Отже, вартість квартири в повному обсязі охоплюється вимогою іпотекодержателя, яка має пріоритет щодо цього майна. Тому квартира не може бути додатковим, незалежним від іпотеки джерелом відшкодування збитків, завданих відповідачу забезпеченням позову. Крім того, представник позивача сама наголошує, що ця квартира є єдиним житлом позивачки. По-друге, інше зареєстроване за позивачем нерухоме майно - машиномісце № НОМЕР_1 площею 21,50 кв. м, вартість якого за даними реєстру становить 65546,00 грн. Навіть з урахуванням можливої різниці між цією вартістю та ринковою вартістю, це майно явно не співмірне з вартістю майна, щодо якого вжито заходи забезпечення позову, та з розміром можливих збитків відповідача. По-третє, транспортних засобів, зареєстрованих за позивачем, не виявлено.
Представник позивача, заперечуючи проти заяви, обмежилася твердженням, що наведені відомості «не дозволяють повною мірою встановити майновий стан» позивачки. Проте жодних доказів наявності в неї іншого майна, грошових коштів чи доходів, достатніх для відшкодування можливих збитків відповідача, не надала.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Заявник подав докази, доступні йому з офіційних державних реєстрів. Тому саме позивач, заперечуючи висновок, який з них випливає, мала надати докази наявності іншого майна. Вона цього не зробила.
Отже, суду надано докази того, що майновий стан позивача може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у разі відмови в позові. Це відповідно до пункту 2 частини третьої статті 154 ЦПК України зобов`язує суд застосувати зустрічне забезпечення.
Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що заявник мав довести розмір фактично понесених збитків і причинний зв`язок між ними та заходами забезпечення позову.
Стаття 154 ЦПК України пов`язує зустрічне забезпечення зі збитками, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Тобто на цій стадії суд оцінює ймовірність їх виникнення, а не встановлює їх фактичний розмір. Факт завдання збитків, їх розмір і причинний зв`язок підлягають доведенню у разі звернення відповідача з вимогою про їх відшкодування відповідно до статті 159 ЦПК України. Із цих самих підстав суд не оцінює як доведені збитки твердження заявника про те, що збитки у сумі 9 546 493,85 грн уже понесені.
Реальність ризику збитків для відповідача підтверджується такими обставинами: строк виконання основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, сплив 30.04.2022, тобто право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки виникло до вжиття заходів забезпечення позову; вжиті заходи мають максимальний обсяг: вони охоплюють весь об`єкт нерухомості, забороняють будь-які реєстраційні дії щодо нього, діятимуть до остаточного вирішення спору і унеможливлюють як позасудове, так і примусове звернення стягнення на предмет іпотеки; обмеження прав іпотекодержателя щодо того самого майна фактично діяли й раніше: з березня 2021 року до скасування заходів забезпечення рішенням у справі № 756/3115/21, яке набрало законної сили 25.03.2026. Уже через тиждень, 02.04.2026, вжито нові заходи забезпечення позову щодо того самого майна. Тривалість обмежень підвищує ризик знецінення грошової вимоги та інших майнових втрат відповідача.
Вказані обставини суд враховує не як оцінку обґрунтованості позову, а виключно для визначення ступеня ризику майнових втрат відповідача та дотримання балансу інтересів сторін.
Визначаючи розмір зустрічного забезпечення, суд виходить з вимоги частини четвертої статті 154 ЦПК України про його співмірність із заходами забезпечення позову та з розміром можливих збитків відповідача.
Вжиті заходи забезпечення позову поширюються на весь об`єкт - квартиру АДРЕСА_2 і повністю виключають можливість задоволення вимоги іпотекодержателя за рахунок цього майна. Отже, обсяг обмеження майнових інтересів відповідача дорівнює вартості заблокованого майна. Саме в межах цієї вартості відповідач міг би отримати задоволення своєї вимоги, якби заходи забезпечення позову не були вжиті. Тому вартість майна, щодо якого вжито заходи забезпечення, є об`єктивним і перевірюваним критерієм співмірності зустрічного забезпечення.
Оціночна вартість квартири, визначена довідкою від 25.08.2026, становить 9 546 493,85 грн. Позивач цю вартість не спростувала. Розмір зустрічного забезпечення не перевищує вартості майна, щодо якого вжито заходи забезпечення позову, і майже в чотири з половиною рази менший за розмір забезпеченого іпотекою зобов`язання. За таких обставин суд вважає, що зазначений розмір співмірний із вжитими заходами забезпечення позову та можливими збитками відповідача і не є надмірним.
Суд також враховує, що кошти, внесені на депозитний рахунок суду як зустрічне забезпечення, не переходять у власність відповідача. Вони є лише гарантією і можуть бути використані для відшкодування збитків тільки за наявності підстав, встановлених законом. В іншому разі кошти підлягають поверненню позивачу.
Застосування зустрічного забезпечення не перешкоджає розгляду позову по суті та не позбавляє позивача права на судовий захист чи права на житло. Відповідно до статті 154 ЦПК України ненадання зустрічного забезпечення у встановлений строк має наслідком лише скасування заходів забезпечення позову. На розгляд позовних вимог і на право власності позивача на квартиру це не впливає. Отже, право позивача на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не обмежується. Вирішується лише питання про те, на чий ризик покладаються майнові наслідки обмеження прав відповідача на час розгляду справи. Позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову, не запропонувала зустрічного забезпечення, хоча закон вимагав це зробити. Тому вона не може посилатися на це як на обставину, що звільняє її від обов`язку надати таке забезпечення.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заява відповідача про зустрічне забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд роз`яснює, що особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення. (ч. 9-10 ст. 154 ЦПК України).
Керуючись статтями 12, 81, 149, 151, 153, 154, 159, 258-261, 353 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову - задовольнити.
Застосувати зустрічне забезпечення позову у цивільній справі № 756/5777/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ярош Олена Миколаївна, про визнання договору позики та іпотеки неукладеними, виключення записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом зобов`язання позивача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) внести на депозитний рахунок Оболонського районного суду міста Києва (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача в форматі IBAN - [рахунок приховано]) грошові кошти у розмірі 9 546 493,85 грн (дев`ять мільйонів п`ятсот сорок шість тисяч чотириста дев`яносто три гривні 85 копійок).
Встановити ОСОБА_2 строк для внесення коштів та надання суду документа, що підтверджує внесення зустрічного забезпечення - десять днів з дня постановлення цієї ухвали.
Роз`яснити ОСОБА_2 , що в разі ненадання зустрічного забезпечення у встановлений судом строк суд скасовує заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02.04.2026.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.В. Белоконна