Справа № 589/4441/25
Провадження № 2/589/1001/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Шостка
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Сидорчука О.М.,
з участю:
секретаря судового засідання Вовчук Л.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,
ВСТАНОВИВ:
19.09.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»» звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором № 3358292 від 03.12.2021 року, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 19276,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач уклав кредитний договір №3358292 від 03.12.2021 з ТОВ «Мілоан» та отримав кошти у розмірі 4900,00 грн. Право вимоги до позивача перейшло на підставі договору факторингу від 26.07.2024. За таких обставин первісний кредитор свої зобов`язання за договором позики виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв`язку з чим позивач який набув право вимоги, звертається до суду з цим позовом.
Відповідач скористався своїм правом та через представника подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні. Також сторона відповідача, вважала неправомірним стягнення з ОСОБА_2 нарахованих відсотків за користування кредитом, та комісії, оскільки з 2021 року він перебуває на військовій службі, а тому застосуванню підлягає норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У відповіді на відзив на позовну заяву, представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, та ним не доведено що на нього поширюються пільги передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою суду від 20.10.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Судом 26 березня 2026 року розглянуто питання про витребування доказів.
Клопотання позивача про витребування доказів було задоволенно про що постановлена ухвала суду від 09 липня 2026 року.
Про розгляд справи в режимі відеоконференції суд постановляв ухвали 07.04.2026, 07.07.2026.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та його представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились. Клопотань, заяв до суду не скеровували.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково враховуючи таке.
Судом установлено, що ОСОБА_2 03.12.2021 року через сайт: miloan.ua заповнив анкету-заяву та підписав кредитний договір №3358292. Сума кредиту 4900,00 грн, строк кредиту - на 30 днів з 03.12.2021 по 02.01.2022.
На підтвердження факту укладення договору позивач долучив копію договору про споживчий кредит № 3358292 (індивідуальна частина) який укладено Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 , який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор V41395.
Зарахування кредитних коштів у розмірі 4900,00 грн. за вказаним договором підтверджується копією квитанції №[номер приховано] від 03.12.2021, відповідно до якої на карту маска-картки № НОМЕР_1 через платіжну систему Liqpay, первісний кредитор - ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти по кредитному договору № 3358292.
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» скерувало до суду інформацію, яка підтверджує що на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № 5168757395477120 на яку 03.12.2021 було здійснено транзакцію зарахування коштів у сумі 4900,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку за вказаний період.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за укладеним договором про споживчий кредит № 3358292 від 03.12.2021 долученого позивачем до матеріалів справи судом встановлено, що загальна сума заборгованість яка нарахована за період з 03.12.2021 по 04.03.2022 складає - 19276,60 грн, з яких: 4900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14033,60 грн - заборгованість за відсотками; 343,00 грн - заборгованість за комісією.
Право вимоги за вказаним кредитним договором до позивача перейшло на підставі договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС». Інформація з реєстру боржників до договору факторингу № 26-07/2024 підтверджує перехід права вимоги до боржника ОСОБА_2 по кредитному договору № 3358292 щодо стягнення заборгованість у розмірі 19276,60 грн.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За установленими судом у цій справі обставинами договір позики №3358292 від 03.12.2021 між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, позивач наданими суду письмовими доказами підтвердив своє право вимоги за вказаним договором відповідно до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024.
Таким чином установивши, що ОСОБА_2 03.12.2021 підписавши за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором договір позики, отримав на зазначений ним картковий рахунок кредитні кошти, але своєчасно не виконав грошове зобов`язання, не сплатив заборгованість за укладеним договором ні новому, ні первісному кредитору, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у сумі 4900,00 грн. по кредитному договору №3358292 від 03.12.2021.
Щодо позовних вимог про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за відсотками та комісією по кредитному договору №3358292 від 03.12.2021 в сумі 14 376,60 грн. та заперечень відповідача з посиланням на вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).
Як встановлено з долученої до матеріалів справи довідки від 16.02.2026, відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 з 15.02.2021.
Таким чином на відповідача поширювалися пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом у зазначений період.
За наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).
Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості судом встановлено, що нараховані відсотки за користування кредитними коштами за період з 03.12.2021 по 04.03.2026 у розмірі 14033,60 грн. не підлягають до стягнення, а також 343,00 грн. нарахованої комісії.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають до задоволення частково та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 4900,00 грн., у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом та комісії потрібно відмовити.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 615,77 гривень.
Керуючись ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629,1054 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 76-81,83, 141, 223, 258, 259, 263-268, 280-283ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) заборгованість за договором про споживчий кредит №3358292 від 03.12.2021 у розмірі 4900,00 гривень
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) суму сплаченого при подачі позову судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимогу розмірі 615,77 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.М.Сидорчук