Справа № 496/3352/26
Провадження № 2/496/3379/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Сосненко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст вимог позовної заяви.
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 21.05.2024 року у розмірі 87946,44 гривень та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.05.2024 року ОСОБА_1 отримав послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою» в АТ КБ «Приватбанк», ознайомившись із умовами кредитування підписав паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля та отримав кредит у розмірі 200000,00 гривень, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18% та підписано графік кредиту. Підпис кредитного договору здійснено власноруч відповідачем на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 року № 151 « Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». З 22.09.2025 року по теперішній з боку відповідача триває порушення зобов`язання з повернення кредиту (його частини згідно з графіком погашення), тобто більше 180-ти днів, з 21.03.2026 року у позичальника виникло зобов`язання повернути банку всю суму фактично отриманого кредиту, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами. Відповідач порушує умови зобов`язань за кредитним договором, а тому станом на 19.04.2026 року заборгованість становить 87946,44 гривень, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 74378,24 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками - 13568,20 гривень. У зв`язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.
Рух справи: вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд.
Представник позивача до судового засідання не з`явився, але в позовній заяві просив провести судове засідання за його відсутності, позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини не явки суд не повідомив, також в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідно до частин 3, 4, 11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився без поважних причин, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК України.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
На підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами в системі «Електронний суд», що 21.05.2024 року ОСОБА_1 отримав послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою» в АТ КБ «Приватбанк», ознайомившись із умовами кредитування підписав паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля та отримав кредит у розмірі 200000,00 гривень, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18% та підписано графік кредиту.
Підпис кредитного договору здійснено власноруч відповідачем на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 року № 151 « Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
Відповідно до п. 4.9. договору сторони встановили, що відкладальною обставиною за цим договором є порушення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (його частини), що триває протягом 180-ти календарних днів з дати прострочення цього зобов`язання. Наслідком настання відкладальної обставини є виникнення зобов`язання позичальника не пізніше 180-го календарного дня повернути банку всю суму фактично отриманого кредиту, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами, неустойкою та інші платежі відповідно до умов цього договору.
З 22.09.2025 року по теперішній з боку відповідача триває порушення зобов`язання з повернення кредиту (його частини згідно з графіком погашення), тобто більше 180-ти днів, з 21.03.2026 року у позичальника виникло зобов`язання повернути банку всю суму фактично отриманого кредиту, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами.
Відповідно до п.5.1 договору за несвоєчасне виконання позичальником будь-якого грошового зобов`язання за договором банк має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання.
У зв`язку з порушеннями відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 19.04.2026 року заборгованість становить 87946,44 гривень, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 74378,24 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками - 13568,20 гривень.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується відповідним розрахунком, який узгоджується з умовами кредитного договору, тому суд вважає його належним та допустимим доказом і бере за основу при ухваленні цього рішення.
При цьому, суд враховує, що відповідач обґрунтованих заперечень проти позову не подав і жодним чином позовні вимоги не спростував.
Виходячи з презумпції свободи правочину та паритету сторін у визначенні умов договору, суд вважає, що сторони, які уклали договір, прийняли на себе тягар виконання зобов`язань за ним.
Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, і у позивача виникло право вимагати її повернення.
Застосовані норми права. Мотиви прийнятого рішення
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач не надав будь - яких доказів в розумінні положень ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.
На підставі ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку та якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» .
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судові витрати
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
З урахуванням того, що на час розгляду справи судом сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 509, 625, 629, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 282-284, 354-355 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, заборгованість за кредитним договором б/н від 21.05.2024 року станом на 19.04.2026 р. у розмірі 87946,44 гривень та судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.М. Горяєв