Справа № 305/169/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
24 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Ємчук В.Е., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
У січні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 06.07.2025 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «БІЗПОЗИКА» Договір про надання кредиту №546074-КС-001. Договір укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами, через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного договору про надання кредиту №546074-КС-001 від 06.07.2025.
Відповідно до 2 розділу Договору, Кредитодавець надає Позичальникові кредит у розмірі 17 000,00 грн., строком на 24 тижні - до 21.12.2025, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1% в день (стандартна процентна ставка). Комісія за видачу кредиту - 3 400,00 грн.
06.07.2025 на виконання умов укладеного Договору ТОВ «БІЗПОЗИКА» через партнера ТОВ «ПрофітГід» з яким укладено договір №ПГ-5 від 04.11.2020 та який має ліцензію НБУ на переказ коштів без відкриття рахунків від 15.01.2019, видав позичальнику кредит в розмірі - 17 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 вказаний позичальником в реквізитах кредитного договору та своєму особистому кабінеті на сайті Кредитодавця, що підтверджується витягом з анкети клієнта та підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів від ТОВ «ПрофітГід», чим виконав свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі.
До теперішнього часу позичальником лише частково сплачено ТОВ «БІЗПОЗИКА» заборгованість за Договором, розрахунок та розмір якої зазначені у розрахунку заборгованості по Договору №546074-КС-001, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Позичальник в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором здійснив часткову оплату на загальну суму - 9 830,00 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, позичальник вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог ТОВ «БІЗПОЗИКА» за договором про надання кредиту.
30.12.2025 ТОВ «БІЗПОЗИКА» було прийнято рішення про списання відсотків нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, що знайшло своє відображення в розрахунку заборгованості за договором № 546074-КС-001.
Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання кредиту №546074-КС-001 складає - 37 811,26 грн., а саме: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 14 898,20 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 20 453,06 грн.; заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією за видачу кредиту 2 460,00 грн. Дану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь разом з сплаченим судовим збором у розмірі 2 662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 гривень.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №546074-КС-001 від 06.07.2025 в розмірі - 37 811,26 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судові витрати понесені на оплату судового збору в сумі 2 662,40 гривень, а також на оплату правничої допомоги в сумі 5 000,00 гривень.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
На переконання відповідачки, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням законодавства, за формального підходу до вирішення справи та без належного дослідження всіх істотних обставин спору.
Суд першої інстанції не розмежував проценти за користування кредитом згідно ст. 1048 ЦК України та відповідальність за прострочення згідно ст. 625 ЦК України. Також, судом не застосовано ст. 551 ЦК України в частині зменшення неустойки, хоча сума такої є явно неспівмірною.
Вважає, що денна процентна ставка 1% від суми боргу є несправедливою та економічно необґрунтованою, а також порушує принципи розумності та справедливості. Її права як споживачки було порушено.
Крім цього, судом не враховано недобросовісної поведінки позивача, оскільки вона зверталась із заявами щодо врегулювання спору, однак такі виявились без результативними та проігноровані позивачем.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить детального, поденного нарахування процентів, а тому суд безпідставно прийняв даний розрахунок до уваги.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні такої, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що відповідачка не наводить норми права чи практику Верховного Суду на підставі якої суд має право зменшити проценти нараховані за користування кредитними коштами.
Включення до тексту Кредитного договору умов про сплату Позичальником процентів за користування кредитом, а рівно й подальше нарахування Кредитодавцем зазначених процентів є законним та обґрунтованим - оскільки вони базуються на чинних нормах спеціального законодавства України, які регламентують питання щодо саме надання кредитів.
Згідно зі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідачка плутає правові поняття процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, оскільки такі поняття є різними за своєю правовою суттю.
Відсотки по укладеному між сторонами кредитному договору нараховано кредитором протягом погодженого між сторонами строку кредитування та згідно погоджених відсотків.
Відповідачка не скористалась своїм законним правом відмовитись протягом перших 14 днів від кредиту та продовжила користуватись кредитними коштами, що свідчить про конклюдентні дії споживачки щодо визнання боргу.
Просить стягнути з відповідачки на свою користь 5 000,00 гривень витрат на правову допомогу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подала заперечення на відзив, в яких не погоджується з доводами відзиву та вважає їх такими, що не спростовують доводів апеляційної скарги.
Вказує, що не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а також не ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань.
Просить звернути увагу, що предметом апеляційного розгляду є саме правильність нарахування кредитної заборгованості та співмірність нарахованих процентів.
На переконання відповідачки, позивачем не надано належного та детального розрахунку заборгованості з якого можна встановити щоденне нарахування заборгованості.
Не погоджується із заявленою сумою на підготовку відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 5 000,00 гривень та вважає таку явно завищеною та неспівмірною.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Апеляційним судом встановлено, що 06.07.2025 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «БІЗПОЗИКА» Договір про надання кредиту №546074-КС-001.
Договір укладений в електронній формі через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://tpozyka.com/.
Відповідно до умов Договору, Кредитодавець надає Позичальникові кредит у розмірі 17 000,00 грн., строком на 24 тижні - до 21.12.2025 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1% в день (стандартна процентна ставка).
Пунктом 2.5. договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 3 400,00 грн. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору.
Пунктом 2.7. договору передбачено, що загальний розмір наданого Кредиту: 17 000,00 грн.
Згідно пункту 2.8. строк дії договору: до 21.12.2025 року.
Згідно пункту 2.9. орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 41 981,03 грн.
Згідно пункту 2.10. загальні витрати за кредитом: 24 981,03 грн.
Пунктами 2.13. та 2.14. договору передбачено дату видачі Кредиту - 06.07.2025 та дату повернення кредиту 21.12.2025.
Згідно до п.4.2 Договору, позичальнику здійснюється нарахування Процентів за Зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. Договору, починаючи з першого для користування Кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати Процентів за Зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії Договору за умови сплати Позичальником своєчасно і у повному обсязі Процентів, Комісії та частини суми наданого Кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку №1 до Договору. У разі несплати Позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування Процентів здійснюється за Стандартною процентною ставкою до закінчення Строку кредитування за цим Договором.
Відповідно до п.4.2.1 Договору, у разі, якщо погашення Кредиту здійснюється відповідно до погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 4.2.2. та Додатку № 1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 10.2. Договору.
Згідно п.4.2.2 Договору, сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка.
Кредитний договір, а також всі додатки до нього підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-0408, який було надіслано їй на вказаний номер телефону НОМЕР_2 .
На підтвердження здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» надано довідку з якої вбачається, що ТОВ «Бізнес Позика» надіслало на картковий рахунок № НОМЕР_3 (емітент платіжної картки отримувача - АТ «Отп-Банк») грошові кошти в сумі 17 000,00 гривень. Призначення переказу: «Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. №546074-КС-001 від 06.07.2025 Без ПДВ».
Згідно наказу №2209 КЛС від 30.12.2025 відповідно про програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Бізпозика» ОСОБА_1 прощено суму боргу у вигляді нарахованих, але не сплачених відсотків за ст. 625 ЦК України в розмірі 8 160 гривень.
Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 27.01.2026 витребувано від АТ «ОТП Банк» документи з інформацією про: - підтвердження чи спростування, що держателем карти № НОМЕР_1 , виданої АТ «ОТП Банк» є ОСОБА_1 ; - прізвище, ім`я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № НОМЕР_1 , видану АТ «ОТП БАНК», на яку 06.07.2025 ТОВ «Бізпозика» перераховані грошові кошти в сумі 17 000,00 грн.; виписку про рух коштів по карті № НОМЕР_1 , виданої АТ «ОТП БАНК», за період з 06.07.2025 по 16.07.2025.
З наданого АТ «ОТП БАНК» листа від 20.02.2026 вбачається, що 06.07.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 було зарахування переказ у сумі 17 000 гривень.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак оспорює нарахування кредитної заборгованості, оскільки на переконання відповідачки таке суперечить вимогам законодавства та укладеному договору, порушує її права споживачки кредитних відносин.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд не переглядає судове рішення в частині обставин, які не оспорюються відповідачкою та перевіряє рішення суду в частині нарахування заборгованості за кредитним договором.
Апеляційний суд аналізуючи надані позивачем у суді першої інстанції доводи та встановлені судом першої інстанції обставини констатує наступне.
З наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку заборгованості за кредитом у гривні вбачається, що нарахування здійснювалось за період з 06.07.2025 по 21.12.2025 та становила 45 971,26 гривень, з яких: 14 898,20 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 20 453,06 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 2 460 гривень - комісія за надання кредиту та 8 160 гривень нарахованих, але не сплачених відсотків за ст. 625 ЦК України.
Згідно наказу №2209 КЛС від 30.12.2025 відповідно про програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Бізпозика» ОСОБА_1 прощено суму боргу у вигляді нарахованих, але не сплачених відсотків за ст. 625 ЦК України в розмірі 8 160 гривень.
Тому, з 30.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Бізнес Позика» становила 37 811,26 гривень, з яких: 14 898,20 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 20 453,06 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 2 460 гривень - комісія за надання кредиту.
Також, з наданого позивачем розрахунку встановлено, що ОСОБА_1 здійснила наступні погашення кредитної заборгованості: 21.07.2025 у сумі 3 830 гривень; 27.08.2025 у сумі 500 гривень; 25.09.2025 у розмірі 5 500 гривень. Разом на суму 9 830 гривень.
Вищезазначені погашення також відображено у окремих інформаційних довідках виданих ТОВ «Платежі онлайн» (а.с.45-46).
Часткове погашення кредитної заборгованості чітко відображено у наданому позивачем розрахунку заборгованості, про що також свідчить зменшення відсотків за користування кредитними коштами та тіла кредиту. Тіло кредиту, внаслідок даних оплат, зменшилось з суми 17 000,00 гривень на суму 14 898,20 гривень (зменшення становить 2 101,80 гривень).
Як слідує з наданого позивачем розрахунку такий чітко відображає всі нарахування кредитної заборгованості щоденно. Нарахування здійснювалось згідно п. 2.4. Договору за стандартною процентною ставкою 1% від суми наданого кредиту (17 000 х 1% = 170 гривень/день).
Крім цього, відповідачкою також частково погашено комісію за надання кредиту, яка на день оформлення кредитних правовідносин становила 3 400 гривень та на день звернення позивача із позовом до суду становить суму 2 460 гривень (940 гривень віднесено на сплату комісії).
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності детальних розрахунків в матеріалах справи не знайшли своє підтвердження, оскільки з наданого позивачем розрахунку чітко вбачаються всі нарахування проведені відповідачем та зарахування й часткове списання кредитної заборгованості кредитором внаслідок часткового погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 .
Щодо правомірності таких нарахувань та відповідність таких вимогам законодавства, порушення прав відповідачки як споживача кредитних послуг, то апеляційний суд не знаходить підтвердження даних доводів в матеріалах справи.
Слід погодитись з позицією сторони позивача викладеної у відзиві на апеляційну скаргу, що нарахування кредитної заборгованості здійснювалось в межах строку кредитування, тобто протягом 24 тижнів, а саме з 06.07.2025 по 21.12.2025 (що становить рівно 24 тижні або 168 днів) та згідно п. 2.4. Договору за стандартною процентною ставкою 1% від суми наданого кредиту.
Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимальної денної процентної ставки.
Так, пунктом 5 розділу I Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX внесено зміни до Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою, за правилами якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %; Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %».
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
У період з 24.12.2023 по 22.04.2024 максимальна денна процентна ставка становить 2,5% в день.
У період з 23.04.2024 по 21.08.2024 максимальна денна процентна ставка становить 1,5%.
Тобто, з 22.08.2024 по день звернення до суду з позовом максимальна денна процентна ставка відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» становить 1%.
З вищенаведеного вбачається, що денна процентна ставка 1% від суми наданого кредиту встановлено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Така денна ставка є законодавчо встановленою та не порушує права ОСОБА_1 як споживача кредитних послуг, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного у суду у Постанові від 22.04.2024 у справі №559/1622/19 виснував, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Суд першої інстанції правильно встановив всі вищезазначені обставини та стягнув кредитну заборгованість, а також проценти нараховані згідно ст. 1048 ЦК України.
Щодо відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України, то позивач не просив стягнути такі та суд не стягував дану суму.
Водночас, відповідачка посилаючись на неправильність наданих позивачем розрахунків не надала контррозрахунку на спростування наявних у матеріалах справи розрахунків. ОСОБА_1 не надала доказів погашення нею кредитної заборгованості та відсутності зобов`язання щодо повернення такої.
Посилання відповідачки не недобросовісну поведінку ТОВ «Бізнес Позика» в процесі досудового врегулювання кредитної заборгованості не заслуговує на увагу, оскільки з наданих у суді першої інстанції копій електронних листів вбачається, що товариство пропонувало ОСОБА_1 врегулювання даної ситуації, зокрема шляхом закриття всієї суми з розбиттям такої на 4 місяці, однак позивачка відмовилась від наданої їй можливості. Дані дії позивача не свідчать про небажання товариства врегулювати спір та з таких не вбачається порушення прав ОСОБА_1 згідно Закону України «Про захист прав споживачів». Ознаки недобросовісної поведінки з таких листів не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, оскільки таке судове рішення відповідає нормам матеріального права та ухвалене з дотриманням норм процесуального права, з належним дослідженням та встановленням всіх істотних обставин справи.
У зв`язку з чим, апеляційний суд керуючись ст. 375 ЦПК України, залишає подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2026 року - без змін.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Бізнес Позика» заявив про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з написання відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 5 000,00 гривень.
У запереченнях на відзив ОСОБА_1 зазначила, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеною та неспівмірною.
У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідач має право на відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи в апеляційному суді.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» долучено: договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024 укладений між ТОВ «Бізнес Позика» та АО «Правовий Баланс»; Акт №Р-[телефон приховано]-05/26 здачі-прийняття робіт від 26.05.2026; платіжна інструкція №6949 від 27.05.2026 про перерахування 5 000,00 гривень оплати за надання правової допомоги; рахунок-фактура №Р-00000320 від 26.05.2026.
Адвокат Шкромида Ю.В. оцінив надані ТОВ «Бізнес Позика» послуги з написання відзиву на апеляційну скаргу в 5 000,00 гривень, однак не надав детального роз`яснення чому саме адвокатом було оцінено написання відзиву в таку суму.
Слід частково погодитись, з доводами ОСОБА_1 щодо не співмірності заявлених представником позивача витрат на професійну правову допомогу та порушення принципів реальності наданих послуг із заявленою до стягнення сумою. Відзив на апеляційну скаргу не містить нових та ключових для вирішення справи позицій Верховного Суду та не потребує значного часу для його підготовки та написання, оскільки дана категорія справ є типовою та малозначною.
Таким чином, апеляційний суд проаналізувавши надані представником позивача документи на оцінивши їх в своїй сукупності та порівнявши такі з фактично наданими адвокатом послугами в суді апеляційної інстанції, вважає, що заявлене адвокатом Шкромидою Ю.В. клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в межах суми 3 500,00 гривень.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 18, 141, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2026 року, залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239 витрати на професійну правничу допомогу понесені товариством у суді апеляційної інстанції в розмірі 3 500,00 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач:
Судді: