ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
23 вересня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 736/856/26
Головуючий у першій інстанції - Кутовий Ю. С.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1781/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
із секретарем - Зіньковець О. О.
учасники справи:
боржник ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович,
стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на протиправні дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича,
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в якій просила:
- визнати дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. з приводу винесення постанови про звернення стягнення на майно боржника від 06.04.2026 у ВП № 80683294, про стягнення з ОСОБА_1 5500,00 грн витрат на правову допомогу на користь стягувача - ТОВ «Дніпрофінансгруп», протиправними;
- скасувати постанову про звернення стягнення на майно боржника від 06.04.2026 у ВП № 80683294, про стягнення з ОСОБА_1 5500,00 грн витрат на правову допомогу;
- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.
В обґрунтування доводів скарги посилалась на те, що наказом Міністерства розвитку громад на території України № 376 від 28.02.2025 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, який є чинним з 20.03.2025, а відповідно до Закону України № 3048-ІХ, набрав чинності 06.05.2023, заборонено в період дії воєнного стану в Україні відкриття виконавчих проваджень на території Корюківської міської територіальної громади, яка входить до вказаного переліку.
Вказувала, що приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, де вона є боржником та зазначено адресу примусового виконання: АДРЕСА_1 , тому вважає, що приватний виконавець всупереч забороні, визначених Законом України № 3048-ІХ, що набрав чинності 06.05.2023, та наказом № 376 від 28.02.2025 про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, який чинний з 20.03.2025, протиправно стягнув з неї 5500,00грн витрат на правову допомогу на території зони активних бойових дій.
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 16.06.2026 в задоволенні скарги ОСОБА_1 на протиправні дії/бездіяльність органу примусового виконання відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. 4 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Ухвала суду обґрунтована тим, що у приватного виконавця була відсутня заборона на відкриття виконавчого провадження та вчинення інших передбачених законодавством дій в рамках цього виконавчого провадження, а тому скарга не підлягає задоволенню.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила:
- визнати протиправною та нечинною ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 16.06.2026 у справі № 736/856/26 (номер провадження 4-с/736/9/26) повністю, оскільки скарга від 16.04.2026 на протиправні дії та протиправну бездіяльність приватного виконавця Приходька Ю. М. повинна була розглядатись в межах відкритої цивільної судової справи № 736/1003/24;
- скасувати ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 16.06.2026 у справі № 736/856/26 (номер провадження 4-с/736/9/26) повністю;
- ухвалити нове рішення в справі, яким визнати дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. з приводу винесення ним постанови від 06.04.2026 у ВП № 80683294 про звернення стягнення на майно боржника з виконання виконавчого листа № 734/1003/24, виданого 16.03.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області про стягнення з неї 5 500,00 грн витрат на правову допомогу на користь стягувача - ТОВ «Дніпрофінансгруп», протиправними;
- скасувати постанову про звернення стягнення на майно боржника з виконання виконавчого листа № 736/1003/24, виданого 16.03.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області про стягнення з неї 5500,00 грн витрат на правову допомогу на користь стягувача - ТОВ «Дніпрофінансгруп»;
- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівськоії області Приходька Ю. М. витрати на правову допомогу при поданні апеляційної скарги на ухвалу Корюківського районного суду до Чернігівського апеляційного суду у розмірі 5 000,00 грн;
- постановити окрему ухвалу щодо незаконного звернення приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. до Корюківського районного суду Чернігівської області із клопотанням від 13.06.2026 про стягнення понесених ним вигаданих судових витрат, а саме правничої допомоги в розмірі 4 000,00 грн, як ним безвідповідально заявлено;
- постановити окрему ухвалу щодо допущення суддею Корюківського районного суду Чернігівської області Кутовим Ю. С. багаточисленних грубих зумисних порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні ним ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 16.06.2026 в справі № 736/856/26 (номер провадження 4-с/736/9/26) під час розгляду моєї скарги Корюківським районним судом на протиправні дії та протиправну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М.
Посилається на те, що ухвала суд першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суддя Корюківського районного суду Кутовий Ю. С., зазначаючи у вступній частині оскаржуваної ухвали Корюківського районного суду від 16.06.2026 про розгляд Корюківським районним судом Чернігівської області у складі: головуючого судді - Кутового Ю. С., за участі секретаря - Батюк Я. С. її скарги у судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду на дії/бездіяльність органу примусового виконання вигадав та вказав про те, що ця скарга розглядається ніби в якійсь новій справі № 736/856/26 (номер провадження 4-с/736/9/26). Іншої інформації про склад учасників судового процесу, згідно ст. 260 ЦПК України, оскаржувана ухвала не містить.
Вказувала, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», стягувач у справі № 736/1003/24, з 27.12.2025 припинило своє існування. Перетворене з нього ТОВ «Дніпрофінансгруп» ніколи в справі № 736/1003/24, а тим більше, в сфабрикованій Корюківським районним судом справі № 736/856/26 стягувачем не виступало, будь-яких законних рішень суду на його користь не ухвалювалось, окрім вигаданих та сфабрикованих, як і переходу прав стягувача від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ТОВ «Дніпрофінансгруп» судом не приймалось.
Також заявниця вважає необґрунтованим висновок суду про стягнення з неї на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. витрат на правову допомогу, який незаконно відкрив виконавче провадження про стягнення з неї на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» витрат на правову допомогу у розмірі 5 500,00 грн.
Зауважує, що представник приватного виконавця Прокоф`єв Б. І., зазначаючи про те, що проведення виконавчих дій на території активних бойових дій здійснюється органом державної виконавчої служби, не вказав, чому та на яких підставах на території Корюківської міської територіальної громади, на якій заявниця не лише зареєстрована, але й проживає, виконавчі дії незаконно проводить саме приватний виконавець Приходько Ю. М.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.
У поданому відзиві представник приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. - адвокат Прокоф`єв Б. І. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Корюківського районного суду від 16.06.2026 - без змін та стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та такою, що відповідає фактичним обставинам справи, постановлена у відповідності до норм процесуального права.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу полягають в тому, що 06.04.2026 від стягувача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (далі за текстом - стягувач), разом з виконавчим документом надійшла письмова заява № 0401/2/Б від 01.04.2026 про примусове виконання рішення суду, тому 06.04.2026 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80683294, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Також 06.04.2026 виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 550,00 грн на користь приватного виконавця. 06.04.2026 Виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження згідно якої визначено для боржника - ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, загальна сума яких склала 468,80 грн. 06.04.2026 виконавцем винесено загальну постанову без затвердження про звернення стягнення на майно боржника ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана постанова є загальною, фактично процедурним рішенням виконавця, після прийняття якої, останньому дозволяється вживати примусових заходів щодо виконання рішення суду із застосуванням тих механізмів, які передбачені Законом, а саме: звернення стягнення на майно шляхом його арешту, вилучення (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
06.04.2026 виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження згідно якої виконавче провадження № 80683294 приєднано до зведеного виконавчого провадження №77187522 Приватний виконавець Приходько Ю. М.
Наголошує, що системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що заборона, передбачена абзацом п`ятнадцятим пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», пов`язується саме з територією відкриття виконавчого провадження та територією вчинення заходів примусового виконання рішення, а не з місцем реєстрації, проживання чи місцезнаходження боржника. Сам собою факт реєстрації чи місцезнаходження боржника на території територіальної громади, включеної до відповідного Переліку, за відсутності здійснення виконавчих дій на такій території не свідчить про поширення встановленої законом заборони на відповідні виконавчі правовідносини. Відповідна заборона стосується виключно відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на територіях, визначених законом.
Звертає увагу суду на те, що Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, який набрав чинності 20.03.2025, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф». Одночасно зазначеним наказом затверджено новий Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які є тимчасово окупованими рф, яким також визначено класифікацію таких територій. Відповідно до цього Переліку Корюківську міську територіальну громаду Корюківського району Чернігівської області віднесено до територій можливих бойових дій у періоди з 29.06.2022 до 22.09.2022, а також з 17.11.2023 до 30.11.2024. Водночас у підпункті 3.7 розділу ІІІ Переліку передбачено, що з 01.12.2024 Корюківська міська територіальна громада Корюківського району Чернігівської області віднесена до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, без визначення дати завершення бойових дій.
Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю. М. наголошує суду на тому, що відкриття виконавчого провадження № 80683294 та винесення всіх інших постанов в межах вказаного виконавчого провадження, в тому числі оскаржувана постанова про звернення стягнення на майно боржника здійснені із використанням АСВП за місцезнаходженням приватного виконавця (проспект Перемоги, 139, офіс 420, місто Чернігів), територія якого не віднесена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф. Отже, вказана постанова є загальною, фактично процедурним рішенням виконавця, після прийняття якої, останньому дозволяється вживати примусових заходів щодо виконання рішення суду із застосуванням тих механізмів, які передбачені Законом, а саме: звернення стягнення на майно.
Вважає безпідставним посилання скаржника за положення п. 10 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону, в частині припинення звернення стягнення на пенсію та стипендію, оскільки винесення оскаржуваної постанови, жодним чином не вплинуло на права стягувача щодо отримання нею відповідної пенсії. Відповідні кошти можуть бути стягнуті за рахунок доходів або майна боржника, на які чинним законодавством не заборонено звернення стягнення. Щодо стягувача ТОВ «Дніпрофінансгруп», то вказане Товариство лише змінило найменування, що підтверджується доданими документами тоді як код ЄДРПОУ залишився без змін. Як наслідок, жодних додаткових рішень суду про заміну стягувача не потребується, оскільки стягувач не змінився.
Щодо посилання апелянта на неправильне формування нової справи № 736/957/26 зазначає, що згідно з чинною Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, будь-які самостійні процесуальні звернення на стадії виконання судового рішення (скарги на дії виконавця, заяви про заміну сторони, заяви про розстрочку тощо) реєструються в АСДС як окремі процесуальні матеріали, а відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду (АСДС), кожній судовій справі (включаючи заяви та скарги, що потребують ухвалення окремого судового рішення) присвоюється єдиний унікальний номер, який формується системою автоматично під час первинної реєстрації. Тому вважає, що єдиний унікальний номер справи за скаргою сторони виконавчого провадження, не може бути ідентичним тому номеру справи, в якому брала участь вказана особа, оскільки інші учасники виконавчого провадження, які залучаються до розгляду скарги, є сторонами абсолютно інших можливих судових справ, тому правильним є присвоєння нового єдиного унікального номеру справи відкритої за поданою скаргою Боржника у виконавчому провадженні, при цьому формується номер провадження з індексом «4-с» (судовий контроль), технічний порядок присвоєння номерів, індексів та реєстрації матеріалів є внутрішнім організаційним процесом судочинства. Він не зачіпає матеріальних чи процесуальних прав сторін і не може бути самостійною підставою для скасування законного рішення суду першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання 23.09.2026 не з`явились, проте були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету (а.с. 70-73).
Учасники справи про причину неявки в судове засідання апеляційний суд не повідомили, заяв і клопотань подано не було.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що за матеріалами виконавчого провадження до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. 06.04.2026 від ТОВ «Дніпрофінансгруп», разом з виконавчим документом, надійшла письмова заява від 01.04.2026 про примусове виконання рішення, а саме: виконавчий лист № 736/1003/24, виданий 16.03.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області (дата набрання рішенням чинності 18.02.2026) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 5 500,00 грн витрат на правову допомогу (а.с. 25-26, 26 зворот - 27).
Приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2026 № 80683294 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 5 500,00 грн витрат на правову допомогу (а.с. 29).
Постановою приватного виконавця від 06.04.2026 виконавче провадження № 80683294 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 77187522 (а.с. 34 зворот - 35).
Судом також встановлено, що органом, який здійснює примусове виконання рішення суду у справі №736/1003/24 є приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю. М. з місцем розташування офісу в м. Чернігів.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що наказом Міністерства розвитку громад на території України № 376 від 28.02.2025 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, який є чинним з 20.03.2025, а відповідно до Закону України № 3048-ІХ, набрав чинності 06.05.2023, заборонено в період дії воєнного стану в Україні відкриття виконавчих проваджень на території Корюківської міської територіальної громади, яка входить до вказаного переліку.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим обставинам справи, враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.
У частині першій статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 цього Закону).
У ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.
Верховна Рада України прийняла Закон України від 28 липня 2022 року № 2468-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» (набрав чинності 19 серпня 2022 року), яким абзац п`ятнадцятий пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено у редакції, відповідно до якої забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого уповноваженим центральним органом виконавчої влади.
Водночас абзацом дванадцятим пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачено окремі випадки зупинення вчинення виконавчих дій, зокрема у виконавчих провадженнях, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, військові формування та інші визначені законом суб`єкти, а також у справах про стягнення з фізичних осіб заборгованості за житлово-комунальні послуги на територіях, віднесених до територій проведення воєнних (бойових) дій або тимчасової окупації.
На відміну від абзацу дванадцятого пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», яким законодавець прямо визначив коло суб`єктів, щодо яких застосовується зупинення виконавчих дій, абзац п`ятнадцятий цього пункту не містить визначення окремих категорій боржників, стосовно яких поширюється встановлена заборона.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що заборона, передбачена абзацом п`ятнадцятим пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», пов`язується саме з територією відкриття виконавчого провадження та територією вчинення заходів примусового виконання рішення, а не з місцем реєстрації, проживання чи місцезнаходження боржника.
Сам собою факт реєстрації чи місцезнаходження боржника на території територіальної громади, включеної до відповідного Переліку, за відсутності здійснення виконавчих дій на такій території не свідчить про поширення встановленої законом заборони на відповідні виконавчі правовідносини.
Відповідна заборона стосується виключно відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на територіях, визначених законом.
Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 905/2368/15, від 24 квітня 2023 року у справі № 910/5953/17, від 10 травня 2023 року у справі № 904/1708/22 та від 27 лютого 2025 року у справі № 904/3743/22.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф» розмежовано території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема на території можливих бойових дій та території активних бойових дій.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року № 45 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364», яка набрала чинності 21 січня 2023 року, внесено зміни до зазначеної постанови, якими абзац тринадцятий пункту 1 викладено в новій редакції, відповідно до якої території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації російською федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії або які є тимчасово окупованими російською федерацією. Прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій, на яких ведуться бойові дії, не застосовується до питань зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, передбачених пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, який набрав чинності 27 грудня 2022 року, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які є тимчасово окупованими російською федерацією.
Відповідно до розділу І зазначеного Переліку (у редакції, чинній станом на 29 листопада 2024 року) Корюківську міську територіальну громаду Корюківського району Чернігівської області віднесено до території можливих бойових дій у періоди з 29 червня 2022 року до 22 вересня 2022 року, а також з 17 листопада 2023 року без визначення дати припинення можливості бойових дій (підпункт 1.10 Переліку).
Водночас згідно з розділом ІІ Переліку територія Корюківського району Чернігівської області у період з 24.02.2022 до 03.04.2022 перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, який набрав чинності 20.03.2025, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».
Одночасно зазначеним наказом затверджено новий Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які є тимчасово окупованими російською федерацією, яким також визначено класифікацію таких територій. Зокрема, території поділяються на: I) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, що, у свою чергу, включають території можливих бойових дій, території активних бойових дій та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; II) тимчасово окуповані російською федерацією території України.
Відповідно до цього Переліку Корюківську міську територіальну громаду Корюківського району Чернігівської області віднесено до територій можливих бойових дій у періоди з 29.06.2022 до 22.09.2022, а також з 17.11.2023 до 30.11.2024.
Водночас у підпункті 3.7 розділу ІІІ Переліку передбачено, що з 01 грудня 2024 року Корюківська міська територіальна громада Корюківського району Чернігівської області віднесена до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, без визначення дати завершення бойових дій.
За матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження, 01.04.2026 ТОВ «Дніпрофінансгруп» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. із заявою про примусове виконання рішення суду, зокрема просили відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 736/1003/24, виданого 16.03.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» 5 500,00грн (а.с. 25-26).
06.04.026 приватним виконавцем Приходьком Ю. М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа у справі № 736/1003/24, виданого 16.04.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» 5 500,00 грн витрат на правову допомогу (а.с. 29).
Згідно даних з Автоматизованої системи виконавчих проваджень зазначене виконавче провадження станом на 01.07.2026 закінчено у зв`язку з повним виконанням рішення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, приватним виконавцем Приходьком Ю. М. були здійснені всі необхідні дії на підставі поданої ТОВ «Дніпрофінансгруп» заяви у межах виконавчого провадження.
Апеляційний суд враховує, що оскаржувані ОСОБА_1 виконавчі дії вчинені приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю. М. у межах виконавчого провадження № 80683294 із використанням Автоматизованої системи виконавчого провадження за місцезнаходженням приватного виконавця (проспект Перемоги, 139, офіс 420, місто Чернігів), територія якого не віднесена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.
Заходи примусового виконання рішення не здійснювалися на території територіальних громад, щодо яких законом встановлено відповідні обмеження, оскільки місцем відкриття виконавчого провадження є м. Чернігів, на територію якого заборона, передбачена пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не поширюється.
Крім того, станом на момент відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження № 80683294 (06.01.2026) територія, на якій зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , не була віднесена до територій проведення воєнних (бойових) дій або територій, що перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, Корюківську міську територіальну громаду віднесено до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Відповідно до даних наданих Державною прикордонною службою України щодо перетину боржником державного кордону № 332896450 від 28.04.2026 ОСОБА_1 перетнула державний кордон на виїзд 21.12.2025 (а.с. 35 зворот), тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції посилання в апеляційній інстанції, які суд першої інстанції залишив поза увагою, що боржник зареєстрована, проживає, працювала та отримувала грошові кошти у банку чи у банкоматі на території Корюківського району.
Отже, є необґрунтованими доводи скарги щодо наявності заборони у приватного виконавця на проведення виконавчих дій у зв`язку з перебуванням боржника на території зони активних бойових дій, які ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, які регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав щодо існування у приватного виконавця заборони на відкриття виконавчого провадження та вчинення заходів примусового виконання рішення лише з підстави реєстрації та проживання боржника на території, яка згодом була віднесена до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 07 травня 2026 року у справі № 736/1003/24 (провадження № 61-5261ск26).
Апеляційний суд також враховує, що посилання на факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , її місця роботи і отримання заробітної плати в м. Корюківка як на підставу заборони вчинення заходів примусового виконання рішення суду не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність заборони на відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій у встановленому законом порядку, враховуючи, що місцем відкриття виконавчого провадження є м. Чернігів.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.02.2025 у справі №904/3743/22, відповідно до якого законодавча заборона, передбачена абзацом 15 пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, а не місця реєстрації (розташування) боржника.
Не спростовують правильних висновків суду і доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції посилався в оскаржуваній ухвалі на постанову Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 904/3743/22, на яку також посилався представник приватного виконавця - адвокат Прокоф`єв Б. І., оскільки згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України під час вибору й застосування норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене та виходячи з заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 скарги на протиправні дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М.
Не є обґрунтованими і доводи скарги щодо неправомірної зміни стягувача, оскільки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» змінило лише своє найменування на ТОВ «Дніпрофінансгруп», яке як юридична особа не припинялося в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, а лише змінило своє найменування та вид економічної діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 27 зворот - 28).
Враховуючи положення ч. 1, 3 ст. 90 ЦК України та абз. 2 ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про відповідну зміну сторони виконавчого провадження у разі фактичної зміни найменування, не звертаючись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
З врахуванням викладеного, подана до Чернігівського апеляційного суду 16.09.2026 заява ОСОБА_1 , в якій вона просила зупинити провадження у справі № 736/856/26 до закінчення розгляду справ № 736/1098/26, № 736/1099/26, № 736/1630/26 у Корюківському районному суді та набрання законної сили судовими рішеннями в цих справах є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, не свідчать про наявність передбачених законом підстав для зупинення провадження у цій справі.
Щодо посилання ОСОБА_1 на неправильне формування нової справи під номером № 736/856/26, апеляційний суд враховує наступне.
Згідно з Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою Наказом ДСАУ № 814, будь-які самостійні процесуальні звернення на стадії виконання судового рішення (скарги на дії виконавця, заяви про заміну сторони, заяви про розстрочку тощо) реєструються в АСДС як окремі процесуальні матеріали.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду (АСДС), кожній судовій справі (включаючи заяви та скарги, що потребують ухвалення окремого судового рішення) присвоюється єдиний унікальний номер, який формується системою автоматично під час первинної реєстрації.
Згідно ст. 450 ЦПК України скарга на дії виконавця розглядається у судовому засіданні з обов`язковим повідомленням стягувача, боржника та самого виконавця.
У разі наявності зведеного виконавчого провадження, відповідна скарга розглядається за участі абсолютно усіх сторін, в тому числі усіх стягувачів, якими можуть бути абсолютно різні як фізичні так і юридичні особи.
Отже, є слушними доводи відзиву представника приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області - адвоката Прокоф`єва Б. І. про те, що єдиний унікальний номер справи за скаргою сторони виконавчого провадження, не може бути ідентичним тому номеру справи, в якому брала участь вказана особа, оскільки інші учасники виконавчого провадження, які залучаються до розгляду скарги, є сторонами інших можливих судових справ.
Також апеляційний суд враховує, що за поданою скаргою боржника у виконавчому провадженні формується номер провадження з індексом «4-с» (судовий контроль). Технічний порядок присвоєння номерів, індексів та реєстрації матеріалів є внутрішнім організаційним процесом судочинства, який не впливає на процесуальні права сторін і не впливає на законність визначення складу суду за умови дотримання автоматизованої процедури розподілу. При цьому заявник не надала жодних належних і допустимих доказів втручання в автоматизований розподіл справи або його здійснення з відхиленням від установлених правил.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 у тому числі просить стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. 5 000,00 грн витрат на правову допомогу при поданні апеляційної скарги на ухвалу Корюківського районного суду від 13.06.2026 до Чернігівського апеляційного суду, а також постановити окремі ухвали щодо незаконного звернення приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. до Корюківського районного суду Чернігівської області із клопотанням від 13.06.2026 про стягнення понесених ним вигаданих судових витрат, а саме правничої допомоги в розмірі 4 000,00 грн, під час розгляду моєї скарги Корюківським районним судом на протиправні дії та протиправну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М.; щодо допущення суддею Корюківського районного суду Чернігівської області Кутовим Ю. С. багаточисельних грубих зумисних порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні ним ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року в справі № 736/856/26 (номер провадження 4-с/736/9/26) під час розгляду її скарги Корюківським районним судом на протиправні дії та протиправну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для задоволення вказаних клопотань, оскільки апеляційним судом не встановлено порушень норм чинного законодавства при зверненні учасників справи до суду за вирішенням питання щодо розподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України та враховуючи те, що ОСОБА_1 клопотання про зменшення розміру судових витрат або заперечення щодо розміру витрат не подавалось, а також порушень норм матеріального та процесуального права суддею суду першої інстанції, які б могли бути підставою для винесення окремої ухвали не встановлено. Крім того, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі судового рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог скарги та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. - адвокат Прокоф`єв Б. І. просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені ним судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи викладене, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливо виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідною роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №757/36628/16-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 268).
Як зазначалось вище, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №727/463/19, від 20.09.2023 у справі №753/7936/22, від 31.10.2024 у справі №242/3831/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 02.06.2022 у справі №15/8/203/20.
Частиною 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Верховний Суд у постанові від 20.01.2025 у справі №761/5870/24 виснував, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.
Відсутність у ч. 4 ст. 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з ч. 1 і змістом ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у системному зв`язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.
Представництво інтересів приватного виконавця Приходька Ю. М. у Чернігівському апеляційному суді здійснював адвокат Прокоф`єв Б. І., на підставі договору про надання правничої допомоги №01/09/22 від 01.09.2022 (а.с. 86), предмет якого складають цивільно-правові відносини в сфері надання правової допомоги адвокатом клієнту. Клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов`язання надати клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язався сплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги.
До правових послуг, що надаються адвокатом клієнту по даному договору, в тому числі, є підготовка позовів, апеляційних, касаційних скарг, адвокатських запитів, письмових пояснень, заяв, скарг, заперечень, клопотань, інших процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів клієнта (п. 1.1, 1.2, 1.3 договору).
Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору клієнт проводить оплату адвокату за надані ним послуги, виходячи з тарифу 1000,00 грн за одну годину часу, витраченого на виконання адвокатом роботи на користь клієнта. Клієнт проводить оплату на підставі акту виконаних робіт, який підписується обома сторонами договору.
У встановлені процесуальним законодавством строки адвокатом Прокоф`євим Б. І. підготовлено, підписано та подано до апеляційного суду через систему «Електронний суд» відзиви на апеляційну скаргу з відповідними додатками.
Разом з відзивом на апеляційну скаргу адвокатом Прокоф`євим Б. І. подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду в Чернігівському апеляційному суді справи №736/856/26 (апеляційне провадження № 22-ц/4823/1781/26) від 21.07.2026 (а.с. 87), відповідно до якого адвокат у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги №01/09/22 від 01.09.2022 були надані наступні юридичні послуги у Чернігівському апеляційному суді у справі №736/856/26:
- аналіз апеляційної скарги з додатками, узгодження правової позиції з клієнтом в обсязі 1 год; підготовка та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, а такж організація надіслання його сторонам у справі та подання до суду в обсязі 4 год 30 хв; підготовка та участь в судових засіданнях Чернігівського апеляційного суду в обсязі не більше 1 год 30 хв.
Загальна вартість наданих послуг згідно з п. 3.1 договору становить 7 000,00 грн.
Опис підписано адвокатом Прокоф`євим Б. І. та приватним виконавцем Приходьком Ю. М.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 21.07.026 приватний виконавець Приходько Ю. М. за правничу допомогу у справі №22-ц/4823/1788/26 в Чернігівському апеляційному суді за договором №01/09/22 від 01.09.2022 сплатив адвокату Прокоф`єву Б. І. 7 000,00 грн (а.с. 87 зворот).
Вказані документи на підтвердження надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції надані до відзиву, який сформований в системі «Електронний суд» 21.07.2026.
Проте будь-яких обґрунтованих заперечень чи заяв, клопотань про зменшення суми заявлених судових витрат від Іваненко В. Г., яка є учасником числених справ, а саме понад 30 проваджень за нетривалий період, у суді апеляційної інстанції, до суду апеляційної інстанції, не подала.
За матеріалами справи, 16.09.2026 Іваненко В. Г. звернулась до суду з заявою сформованою в системі «Електронний суд», в якій просила зупинити провадження у справі, інших клопотань вказана заява не містить.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, Іваненко В. Г., як особа, яка активно звертається до суду з різними заявами та клопотаннями, виступає в ролі учасника судового процесу і реалізуєте свої процесуальні права особисто, без участі адвоката, не скористалась процесуальною можливістю подати заперечення проти заявлених витрат у суді апеляційної інстанції.
Приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю. М. у передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
Ураховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, що регулюють питання сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також відсутність заперечень заявниці проти заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, враховуючи обізнаність, колегія суддів доходить висновку, що з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Приходька Ю. М. підлягає стягненню 7000,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича 7 000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.09.2026.
Головуючий Судді