Справа № 159/5817/25
Провадження № 2/159/186/26
КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
з участю:
секретаря судового засідання Гусар Т.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
третьої особи ОСОБА_3 ,
представника третьої особи Самулевич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Ковельської міської ради Волинської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_4 .
За життя ОСОБА_4 проживала разом з вітчимом позивача - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
На час смерті ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_2 перебувала у спільній власності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та позивача - ОСОБА_1 .
Зважаючи на те, що позивач не була зареєстрована за місцем проживання разом з ОСОБА_4 , після її смерті у 2022 році позивач звернулась до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, однак остання повідомила, що, станом на час звернення, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, продовжений шестимісячний строк для прийняття спадщини.
За вказаних підстав, позивач не поспішала оформляти свої спадкові права, зважаючи на те, що дія воєнного стану в Україні щоразу продовжувалась.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер вітчим позивача - ОСОБА_5 .
Як згодом стало відомо позивачу, ще 21.10.2013 року ОСОБА_5 склав заповіт, згідно з яким, на випадок своєї смерті, належну йому на праві власності частку квартири АДРЕСА_2 заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» було внесено зміни до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», згідно з якими було установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.
Натомість, на час смерті вітчима ОСОБА_5 , позивачу не було відомо, що цей пункт було виключено Постановою КМУ від 09.05.2023 року № 469.
За умов, що склалися, позивач звернулась до нотаріуса з метою з`ясувати питання спадкування лише у серпні 2025 року.
Листом від 21.08.2025 року №122/01-16 приватний нотаріус Заліська Наталія Миколаївна повідомила позивачу, що факт спільного проживання позивача та спадкодавця ОСОБА_5 на час його смерті документально не підтверджується, заяву про прийняття спадщини в строк, передбачений ЦК України, до органу нотаріату позивач не подавала, а тому для вирішення питання про надання додаткового строку для прийняття спадщини позивачу необхідно звернутися з відповідним позовом до суду.
Позивач має намір успадкувати майно спадкодавця, оскільки вважає, що строк для прийняття спадщини пропустила з поважних причин.
Враховуючи викладене, позивач просила суд визнати причини пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини поважними та визначити їй додатковий строк в два місяці для подання нею заяви про прийняття спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_5 .
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.09.2025 року до участі в даній справі залучено ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Відповідних клопотань від позивача про залучення його в якості відповідача не надходило.
Представник третьої особи - Самулевич О.П. подала до суду письмові пояснення з приводу позову, відповідно до яких ОСОБА_3 вважає, що позивач пропустила строк на прийняття спадщини за заповітом та втратила право спадкування майна спадкодавця за заповітом. Вказує, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Крім цього, вказує, що юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а тому правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. В зв`язку з наведеним, просила відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю. Будучи допитаною в якості свідка, суду пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мама, яка проживала в шлюбі з ОСОБА_5 . Вона була зареєстрована за іншою адресою, хоча мала частку в квартирі, в якій проживала мама та ОСОБА_5 . Влітку 2022 року вона звернулась до нотаріуса з приводу оформлення спадщини після смерті матері. Нотаріус повідомила, що через військовий стан термін на прийняття спадщини продовжено. В зв`язку з цим, вона не поспішала з оформленням спадщини після смерті матері. ОСОБА_5 залишився сам, вона допомагала йому та доглядала за ним. Через деякий час останній захворів на тяжку хворобу. Вона продовжувала здійснювати догляд за ним, а в подальшому забрала його до себе. Його син - ОСОБА_3 знав про цю ситуацію, але не навідувався до нього. Коли ОСОБА_5 дещо одужав, повернувся на свою квартиру. Згодом, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Всі клопоти щодо поховання вона взяла на себе, а його син лише допоміг із священником. В січні 2025 року вона з чоловіком прибирала в квартирі ОСОБА_5 , де, з поміж іншого, вони виявили заповіт останнього на її ім`я. Тоді ж вона звернулась до приватного нотаріуса, яка повідомила про те, що строк звернення із заявою про прийняття спадщини пропущено, оскільки відбулись зміни в законодавстві. Вона звернулась до адвоката, яка склала відповідні документи та звернулась до суду з позовом про продовження строку на подання заяви про прийняття спадщини. ОСОБА_3 заявив свої вимоги щодо частки в квартирі, а тому вона відкликала вказану позовну заяву. В серпні 2025 року вона звернулась до адвоката Півня Г.В. з приводу продовження строку на прийняття спадщини, однак про наявність сина померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_3 не повідомляла та не думала, що останній також подасть аналогічний позов до неї. Вважає, що шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 вона пропустила з поважних причин. Такими причинами вважає введення воєнного стану та її необізнаність про існування заповіту. Просила позов задовольнити.
Представник позивача - адвокат Півень Г.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Просив задовольнити позов.
Представник відповідача - Ковельської міської ради Волинської області в судове засідання не з`явився, однак попередньо подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами справи. Заперечення проти позовних вимог відсутні. Судові витрати просив залишити за позивачем.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 та його представник - адвокат Самулевич О.М. в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову, оскільки вважають наведені позивачем обставини неповажними для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Суд, заслухавши учасників судового засідання, в тому числі показання допитаних в якості свідків позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 , з`ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступних висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 14.05.2024 року Ковельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на майно, що належало спадкодавцеві на день смерті.
Згідно заповіту, посвідченого 21.10.2013 року приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Лехкобит Л.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1465, ОСОБА_5 , на випадок своєї смерті, належну йому на праві власності частку квартири АДРЕСА_2 , заповів ОСОБА_1 .
З довідки Ремонтного житлово-комунального підприємства № 1 встановлено, що ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 09.06.2006 року по 10.05.2024 року і був виписаний у зв`язку зі смертю. Крім ОСОБА_5 за вищевказаною адресою на день смерті останнього ніхто не був зареєстрований.
Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Заліської Н.М. від 21.08.2025 року № 122/01-16, ОСОБА_1 відмовлено в оформленні спадкових прав в порядку спадкування за заповітом на майно ОСОБА_5 з тих підстав, що позивач не проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не подала заяви до нотаріальної контори у шестимісячний строк для прийняття спадщини, а тому вважається такою, що пропустила строк для прийняття спадщини.
На підтвердження поважності пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини позивач стверджує, що вона не знала про внесені зміни в законодавство щодо строку та порядку прийняття спадщини, не знала по наявність заповіту, а тому вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу у шестимісячний строк з часу її відкриття заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно вимог ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Позивач у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звернулась.
Посилання позивача та її представника на зміни, прийняті у зв`язку із запровадженням воєнного стану, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Дійсно, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в редакції Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого була в подальшому продовжена відповідними Указами Президента України та Законами України, і який триває також на час розгляду справи судом.
Так, з 29.06.2022 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» мало місце зупинення шестимісячного строку для прийняття спадщини. Згідно п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Таким чином, до загального 6-місячного строку від дня смерті спадкодавця на прийняття спадщини додається ще 4 (чотири) місяці, і загалом буде 10 місяців. Зміни до постанови № 164, якими перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці, набрали чинності 29.06.2022 року - тобто до смерті спадкодавця 10.05.2024 року.
Звернення позивача в нотаріальні органи з метою оформлення спадкових прав мало місце лише в серпні 2025 року.
За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
З урахуванням викладеного вище, суд не вбачає підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки під час розгляду справи позивачем не було надано суду доказів, що причини пропуску шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини є поважними, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами.
Безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивач суду не надала. Фактична причина пропуску такого строку, про яку заявляє позивач - необізнаність із положеннями закону, яким встановлено строки звернення із заявою про видачу свідоцтва про спадщину, не може вважатись поважною та об`єктивною.
Суду не були надані будь-які інші дані про те, що позивач протягом шестимісячного строку після смерті спадкодавця, або з врахуванням змін щодо зупинення такого строку, але не більш ніж на 4 місяці, була позбавлена можливості звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд також бере до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24), в якій зроблено висновок, що принцип пропорційності тісно пов`язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.
У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
Коли ж особа усвідомлює, чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.
В даному випадку судом встановлено, що позивачу було відомо про смерть вітчима ОСОБА_5 , оскільки саме вона здійснювала його поховання, а також про те, що по його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.
Крім цього, позивач, будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка, підтвердила, що вітчим за життя вказував на те, що спірна частка в квартирі залишиться їй.
За таких обставин, позивач мала всі підстави та можливості звернутись до нотаріальних органів для встановлення наявності заповіту, або ж вчинити будь-які інші дії, пов`язані з прийняттям спадщини після смерті останнього.
Однак, вона не звернулась у передбачений законом строк за оформленням своїх прав на спадкове майно з тих причин, що не знала визначеного порядку для такого оформлення.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду, позивачем не надано.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності із нормами закону, що їх регулює, суд прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, які об`єктивно та непереборно перешкодили їй у поданні такої заяви упродовж часу, з якого їй стало відомо про наявність права на спадщину за заповітом і до моменту звернення до суду.
Таким чином, у задоволенні даного позову суд вважає за необхідне відмовити.
Відмовляючи в задоволені, позову, в силу вимог ст. 141 ЦПК України, суд покладає на позивача всі понесені нею судові витрати.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ч. 3 ст. 1272 ЦК України, суд -
У Х В А Л И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 24 вересня 2026 року.
Головуючий: П. Ю. БОЙЧУК