Справа № 931/656/26
Провадження № 2/931/519/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
24 вересня 2026 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,
за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
17 серпня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що 06 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Клай Інвест» було укладено договір про надання фінансового кредиту № 254966. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та комісію в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами кредитного договору, а відповідач умов кредитного договору не виконала.
Зазначає, що 23 грудня 2024 року ТОВ "Клай Інвест" та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу №23122024/1, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо боржників, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 254966 від 06 квітня 2024 року.
Покликається на те, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором у неї виникла заборгованість у розмірі 17911,6 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4940,80 грн - заборгованість за відсотками, 970,80 грн - заборгованість за комісією, 8000 грн - заборгованість за пенею. Цю заборгованість відповідач не погасила ні первісному, ні новому кредитору.
Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 254966 від 06 квітня 2024 року у розмірі 17911,60 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, витребувано докази в АТ «Універсал Банк».
Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Одночасно, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповіднодо ч.8 ст.128 ЦПК України. Про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від неї не надійшло.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 06 квітня 2024 року ТОВ «Клай інвест» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту №254966, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 4000 грн. (п. 1.1) строком на 90 днів (п. 1.2) зі сплатою процентів у розмірі 2,2% на добу (п. 1.3), а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL2206).
Відповідно до п. 1.4 договору № 254966 за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, утому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, відповідач сплачує ТОВ «Клай інвест» 25% від суми фінансового кредиту.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карки, вказаної клієнтом (№ НОМЕР_1 ) (пункти 1.5, 9).
За змістом п. 5.3 договору № 254966 у разі, якщо позивач не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 цього договору, він зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення.
06.04.2024 року відповідач підписала також графік розрахунків, який є додатком №1 до договору№ 254966, який містить інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, дати платежів, суму платежів за розрахунковий період, проценти за користування кредитом та інші послуги кредитодавця.
Згідно довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 був надісланий одноразовий ідентифікатор KL2206 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 .
Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, наданого ТОВ «ПрофітГід», 06 квітня 2024 року ТОВ «Клай інвест» перерахувало на картку № НОМЕР_1 кошти у розмірі 4000 грн. за договором № 254966 (номер транзакції 41236-58082-65784).
З відповіді АТ «Універсал Банк» від 31 серпня 2026 року № БТ/Е-37956, наданої на виконання ухвали суду, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_3 , на яку 06 квітня 2024 року здійснено зарахування коштів у розмірі 4000 грн.
Реквізити банківської карти № НОМЕР_1 у листі ТОВ «ПрофітГід» та АТ «Універсал Банк» співпадають із банківськими реквізитами карти, вказаними у п. 9 договору № 254966.
Згідно з поданим ТОВ «Клай Інвест» розрахунком станом на 16 грудня 2024 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором № 254966 в розмірі 17911,60 грн, з яких: 4000 грн - тіло кредиту, 4940,80 грн - проценти, 970,80 грн - комісія, 8000 грн - пеня.
ТОВ «Клай Інвест» має право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за цим договором третій особі, в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони кредитодавця за цим договором (п. 4.1.4 договору).
23 грудня 2024 року ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи фінанс» уклали договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест» відступає ТОВ «Діджи фінанс» за плату, а ТОВ «Діджи фінанс» приймає належні ТОВ «Клай Інвест» права грошової вимоги до боржників. Про що також був складений акт приймання-передачі реєстру прав вимог від 23 грудня 2024 року.
Відповідно до копії витягу із додатку № 1 до договору факторингу від 23 грудня 2024 року № 23122024/1 від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «Діджи фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 254966 на загальну суму 17911,60 грн.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положенням ст. 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 с. 1050 ЦК в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).
Відповідно до частин 1,2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Таким чином, судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 06 квітня 2024 року між ТОВ "Клай Інвест" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №254966, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 4000 грн, який вона зобов`язалася повернути та сплатити проценти та комісію за користування ним на визначених у кредитному договорі умовах.
Фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 грошові кошти, сума нарахованих відсотків та комісії в повному обсязі у добровільному порядку кредитору повернуті не були.
Первісний кредитор ТОВ "Клай Інвест" відступило своє право грошової вимоги до відповідача - ТОВ «Діджи Фінанс», згідно договору факторингу №23122024/1 від 23 грудня 2024 року.
А відтак, ТОВ «Діджи Фінанс» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за укладеним нею договором про надання фінансового кредиту №254966 від 06 квітня 2024 року.
Дослідженими судом доказами підтверджено, що відповідач на підставі укладеного кредитного договору отримала кредит в розмірі 4000 гривень, однак в обумовлений договором строк кредит не повернула.
Відтак, позов в частині вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту підлягає до задоволення.
Також підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії за кредитним договором в розмірі 970,80 гривень, оскільки її сплата передбачена п. 1.4 кредитного договору та положеннями Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом суд зазначає наступне.
З наданого стороною позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором №254966 від 06.04.2024 року вбачається, що відповідачу нараховані проценти за користування коштами за ставкою 2,2 % в день за період з 06.04.2024 року по 04.07.2024 року в сумі 4940,80 гривень.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів - 2,5%, 120 днів - 1,5% поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Отже, укладаючи 06 квітня 2024 року договір про споживчий кредит, позивач не мав права визначати денну проценту ставку у розмірі 2,2 % в день, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.
У зв`язку з цим суд здійснив перерахунок відсотків з врахуваням відсоткової ставки 1% в день та строком користування коштами 90 днів за період з 06.04.2024 року по 04 липня 2024 року включно (в межах строку кредитування).
В такому випадку розмір відсотків за користування кредитом становить 3600 гривень: 4000 гривень х 1% х 90 днів = 3600 гривень. Крім того, відповідачем в рахунок погашення відсотків було сплачено 470,80 грн, тому, 3600 грн - 470,80 грн =3129,20 грн.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення відсотків підлягає до задоволення частково у розмірі 3129,20 гривень.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 8000 грн заборгованості за пенею, суд виходить з наступного.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.
Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).
Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, та те, що заборгованість за пенею за договором від 06 квітня 2024 року нарахована під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
З урахуванням вище зазначеного, заборгованість за пенею нарахована позивачем у розмірі 8000 грн стягненню з відповідача не підлягає.
Відтак, загальний розмір заборгованості за вказаним договором, що підлягає до стягнення з відповідача, становить 8100 грн (тіло кредиту 4000 грн + 3129,20 грн нарахованих відсотків в межах строку кредитування + комісія 970,80 грн).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, згідно пункту 3 частини другої цієї статті у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальна ціна позову становила 17911,60 гривень. Суд задовольнив позовні вимоги на суму 8100 гривень (на 45 %).
При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, що стверджується відповідною платіжною інструкцією. Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 1198 гривень судового збору.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
Так, на підтвердження заявлених вимог на правничу допомогу представник позивача надав суду наступні докази: договір № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Б.М.; додаткову угоду № 254966 від 21 липня 2026 року до договору № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 21 липня 2026 року; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 21 липня 2026 року з деталізованим описом складу, обсягу та виду виконаних робіт на суму 6000 грн.
При цьому, суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Суд звертає увагу, що ця справа розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін, не входить до категорії складних, не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правової позиції.
З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для зменшення їх розміру до 4000 грн, та з врахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1800 грн витрат на правничу допомогу.
На підставі ст. ст. 526, 614, 626, 628, 639, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ») заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №254966 від 06 квітня 2024 року у розмірі 8100 (вісім тисяч сто) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ») судовий збір у розмірі 1198 (одна тисяча сто дев`яносто вісім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ») витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот ) гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.09.2026 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", адреса місцезнаходження: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, Київської області, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна