ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 362/4647/26
Провадження № 2/362/5078/26
У Х В А Л А
24.09.2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
в с т а н о в и в:
Представник ОСОБА_1 - адвокат Ніколаєва Г.Г. звернулася до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу в якому просить шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Виконавчим комітетом Клавдієво - Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, актовий запис №13, розірвати.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.07.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків (а.с. 24-25).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (а.с.41).
17.06.2026 року та 19.06.2026 року до суду від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона просить надати строк на примирення тривалістю шість місяців.
Вказуючи у заяві на те, що вона, заперечує проти розірвання шлюбу на даному етапі. Вважає, що позовна заява була подана Позивачем передчасно, на емоціях та під впливом тимчасових життєвих обставин. Вони перебувають у шлюбі з 22 вересня 2017 року, виховують двох спільних неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та доньку ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Їх окреме проживання протягом останнього часу було вимушеним кроком задля безпеки та спокою дітей через тимчасову кризу в поведінці Позивача, яка наразі минула. Твердження Позивача про те, що подальше спільне життя є неможливим, не відповідає дійсності. Вона поважаю свого чоловіка як батька їх дітей та прагне зберегти повну родину. Наразі між ними існують невирішені майнові питання та спори, які Позивач намагається врегулювати шляхом психологічного та економічного тиску, що суперечить найкращим інтересам наших неповнолітніх дітей. Раптове розлучення завдасть глибокої психологічної травми дітям. Вважаю, що причини непорозумінь між нами можуть бути усунені, а шлюбний союз - збережений (а.с.15-16, 19-20).
01.09.2026 року через систему «Електронний суд» до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Ніколаєвої Г.Г. надійшла заява про заперечення щодо надання строку на примирення, вказуючи на те, що з моменту подання відповідачем заяви про примирення пройшло вже орієнтовно три місяці. За цей час жодних дій з боку відповідача для примирення сторін не здійснювалося, сторони не примирилися. На даний час сторони спілкуються виключно щодо питань, пов?язаних з інтересами їхніх спільних дітей. При цьому відповідач раніше звернулася до суду з вимогою про стягнення з позивача аліментів на утримання дітей. Позивач регулярно сплачує аліменти, у тому числі шляхом відрахування коштів із заробітної плати та пенсії. Зазначене свідчить про те, що відповідач не має наміру відновлювати спільне сімейне життя, а її заява про примирення фактично лише затягує розгляд справи. Водночас відповідач здійснює маніпуляції щодо спільного сумісного майна. Зокрема, відповідач шантажує позивача та зазначає, що якщо він передасть їй у власність автомобіль, вона одразу надасть згоду на розірвання шлюбу. Однак питання поділу спільного сумісного майна не є предметом розгляду даної справи та буде вирішуватися сторонами окремо шляхом подання відповідних заяв до суду. Враховуючи і без того тривалий розгляд справи, відсутність примирення між сторонами та небажання позивача продовжувати шлюбні відносини, позивач заперечує проти надання строку для примирення та просить суд шлюб між сторонами розірвати.
07.09.2026 року через систему «Електронний суд» до суду від ОСОБА_2 надійшли пояснення щодо заяви позивача про заперечення проти надання строку на примирення подружжя, в яких зазначає, що вона на даний час не заперечує проти розірвання шлюбу та не має наміру продовжувати шлюбні відносини. Однак не погоджується з твердженнями представника позивача про те, що вона нібито «шантажує» позивача питанням автомобіля. Нею пропонувалось добровільно врегулювати питання автомобіля та інші майнові питання без судового спору. При цьому вона пропонувала позивачу також запропонувати інший варіант вирішення цього питання. Захначені пропозиції були спрямовані на мирне врегулювання майнового питання та не містили погроз чи вимог під загрозою вчинення будь-яких неправомірних дій.
Інших клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши вимоги позову, заяву, заперечення на заяву, дійшов до наступних висновків.
Під час розгляду справи суд сприяє примиренню сторін (частина сьома статті 211 ЦПК України).
Системний аналіз статті 51 Конституції України, статей 111, 112 Сімейного кодексу України (далі - СК України), статей 2, 240, пункту 4 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.
Закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.
Тлумачення статті 111 СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Суд звертає увагу, що суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, за наявності між сторонами невирішених спорів щодо поділу майна, наданням строку для примирення, що не відповідає меті цього інституту - сприяння примиренню подружжя, оскільки надає одній зі сторін можливості зловживати процесуальними правами.
Таким чином, зупинення судом провадження у справі з метою надання сторонам строку на примирення належно не обґрунтовано, не наведено оцінки співмірності та дієвості застосованого судом заходу для примирення подружжя з урахуванням обставин цієї справи у співвідношенні з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справ і з врахуванням наявності заперечення позивача на надання строку на примирення.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для надання сторонам строку на примирення, а тому у поданій заяві про надання строку для примирення слід відмовити.
Керуючись статтями 24, 55-56, 111 СК України, статтями 260-261, 353 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення провадження для надання строку на примирення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Текст ухвали складено 21.09.2026 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко