Справа № 569/19080/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючої судді Балацької О.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,
учасники справи в судове засідання не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позовних вимог.
В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу звернулася представник ОСОБА_1 адвокат Андрієнко Ірина Вікторівна, в якій просить суд: розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 липня 2013 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 946. Від зазначеного шлюбу сторони мають двох спільних дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем тривалий час не складається через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства. Вважає, що збереження шлюбу неможливе. Позивач також підтверджує, що інших позовів до цього ж відповідача з тим самим предметом та підставами не подано. Позивач, посилаючись на норми права, які містяться в статтях 24, 104, 105, 110, 112, 114, 115 Сімейного кодексу України, просить шлюб між ними розірвати.
ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 серпня 2026 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 серпня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін . (а.с. 24)
Від представника позивача адвоката Андрієнко І.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. (а.с. 27-29)
Відповідач подав до суду заяву, у якій визнає позовні вимоги у частині розірвання шлюбу, просить розірвати шлюб між сторонами, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн. вважає необґрунтованими та недоцільними, у разі їх стягнення визнає суму 1 000 грн.
За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Суд встановив, що сторони перебувають у зареєстрованому в органі державної реєстрації актів цивільного стану шлюбі та між ними існують сімейні правовідносини. Так, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 встановлено, що 28 липня 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 946. (а.с. 10) Від зазначеного шлюбу сторони мають двох спільних дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 11-12)
Суд дійшов висновку, що спільне подружнє життя сторін не склалося. Обставин, які б свідчили про збереження сім`ї або наявність намірів сторін відновити шлюбні стосунки, судом не встановлено.
З наданих позивачем пояснень убачається, що емоційний, духовний та соціальний зв`язок між подружжям фактично втрачено, роздільне проживання та відсутність спілкування привели до повного припинення подружніх взаємин. Сторони не виявляють бажання підтримувати сімейні стосунки та не вживають заходів для їх відновлення, що свідчить про остаточний і незворотний характер розпаду сім`ї.
Оцінюючи сукупність установлених обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами фактично відсутні сімейні стосунки, подружнє життя припинене, шлюб носить формальний характер, і збереження його суперечило б інтересам сторін та не відповідало б суті сімейних правовідносин.
ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Згідно з ч.1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Положення ч. 3 ст. 56 СК України передбачає, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 «Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов?язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 112 СК України передбачає, що з метою встановлення підстав для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При вирішенні спору по суті суд враховує, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Суд встановив, що сімейне життя між позивачем та відповідачем не склалося, втрачено почуття любові. Суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, у зв`язку із чим, визнає причину розірвання шлюбу поважною і розриває шлюб між сторонами без вжиття заходів для примирення. Розірвання шлюбу не позбавляє сторін права повторно зареєструвати шлюб після усунення обставин, що були підставою для його розірвання.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 1 064 грн. 96 коп.
Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги № 37 від 14.07.2026 (а.с. 15-16), рахунок № 7 від 14.07.2026 (а.с. 17), квитанцію про оплату № 58 від 15.07.2026. (а.с. 18)
Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас саме по собі підтвердження факту понесення стороною витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для їх стягнення з іншої сторони у заявленому розмірі. При вирішенні питання про розподіл таких витрат суд має оцінити їх не лише з точки зору фактичності, а й необхідності, обґрунтованості та співмірності з урахуванням конкретних обставин справи.
У даній справі відповідачем подано заяву, в якій прямо зазначено про необґрунтованість та недоцільність стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі 15 000 грн та заявлено про готовність визнати такі витрати у розмірі 1 000 грн.
Оцінюючи співмірність заявлених до відшкодування витрат, суд враховує характер та складність спору, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, тривалість розгляду справи, поведінку сторін, спосіб розгляду справи та результат її розгляду.
Предметом розгляду у цій справі була виключно вимога про розірвання шлюбу. Спірних майнових вимог, вимог щодо поділу майна подружжя, визначення місця проживання дітей, позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів чи інших складних вимог, які потребували б значного обсягу доказування, у справі не заявлялося.
Крім того, відповідач у поданій до суду заяві позовні вимоги в частині розірвання шлюбу визнав та фактично не заперечував проти припинення шлюбних відносин. Отже, між сторонами не виникло спору щодо самого права на розірвання шлюбу, а необхідність звернення до суду була зумовлена лише процесуальним порядком припинення шлюбу.
Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання проведено без участі сторін та їх представників, оскільки від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а відповідач також подав письмову заяву, у якій визнав позов у частині розірвання шлюбу. Таким чином, адвокат не здійснював представництва позивача безпосередньо у судовому засіданні, не брав участі у допиті свідків, дослідженні значного обсягу доказів, судових дебатах чи інших процесуальних діях, які б свідчили про значну складність справи або значний обсяг фактично виконаної роботи.
З огляду на характер спірних правовідносин, фактичний обсяг наданої правничої допомоги, складність справи, спосіб її розгляду, відсутність заперечень відповідача щодо розірвання шлюбу та критерії реальності, необхідності, розумності й співмірності судових витрат, суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 1 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Суд роз`яснює сторонам, що згідно з ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
На підставі статей 24, 56, 105, 110, 112-115 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 3, 12, 13, 141, 223, 259, 263- 265, 280, 282, 354-355 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 28 липня 2013 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 946.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено та підписано 24 вересня 2026 року.
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА