Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5215/26
Провадження № 2/711/3029/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді: Скляренко В.М.
при секретарі Півень С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Глембоцької Катерини Олександрівни, яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СА №1096711 від 21.05.2026р., звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить:
- розірвати шлюб укладений між нею та ОСОБА_2 , що зареєстрований 07 листопада 2023 року Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №2336;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову вказує, що між нею (позивачкою) та відповідачем ОСОБА_2 07.11.2023 року був укладений шлюб, який зареєстрований Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №2336.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повною випискою зі свідоцтва про народження НОМЕР_1 , складеного Управлінням громадянського стану ст. м. Варшави, номер акту 1465011/00/AU/2024/618455 від 09.09.2024р.
Також позивачка зазначає, що підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у них з відповідачем відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, а також вони втратили почуття любові і поваги один до одного. На даний час сторони проживають окремо, шлюбних стосунків не підтримують та спільного господарства не ведуть. Примирення та збереження їх сім`ї неможливе.
Позивачка вказує, що дитина проживає разом із нею за межами країни, та перебуває на її матеріальному утриманні. Вказує, що відповідач є здоровою та працездатною людиною, не має на утриманні інших осіб, отримує дохід, а тому зможе сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів заробітку, у зв`язку із чим вона і звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2026 року відкрито провадження по справі і визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Глембоцька К.О. не з`явились, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку. При цьому, суд враховує, що 24.07.2026р. представником позивача - адвокатом Глембоцькою К.О. до суду подано заяву, в якій остання просила провести розгляд справи без її участі та участі позивачки. Також представником позивачки заявлено клопотання про відшкодування позивачці за рахунок відповідача понесених нею витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., на підтвердження чого надано копію договору про надання правничої допомоги від 15.05.2026р. та копію додаткової угоди до нього від 15.05.2026р.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку - шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ). Судова повістка отримана за довіреністю 23.08.2026р., підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом направлення судової повістки SMS-повідомленням на контактний номер телефону (документ доставлений 24.07.2026р). та шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.
Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову. Статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За приписами ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно зі статтею 110 СК України, один з подружжя має право пред`явити до суду позов про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
В судовому засіданні встановлено, що 07.11.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та складений актовий запис №2336, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 , повторно виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України /а.с. 5/.
Сторони є батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією повної виписки зі свідоцтва про народження НОМЕР_1 , складеного Управлінням громадянського стану ст. м. Варшави, номер акту 1465011/00/AU/2024/618455 від 09.09.2024р. /а.с. 12-13, 14-15/.
Неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір`ю - позивачкою по справі та перебуває на її утриманні /а.с. 16, 17/.
На теперішній час подружні відносини між сторонами не підтримуються, шлюб носить формальний характер. Спільне господарство не ведеться.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, оскільки її перебування у шлюбі з відповідачем не ґрунтується на принципі вільного волевиявлення, а за таких обставин дана позовна вимога підлягає до задоволення.
При цьому, варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачкою вимог та встановлені судом обставини спірних правовідносин.
Щодо позовної вимоги позивачки про стягнення аліментів утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , то суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом зі своєю матір`ю - позивачкою ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні, про що остання вказує в своїй позовній заяві. Відповідач зазначені доводи не спростував.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Аліменти - це обов`язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім`ї інших, які потребують цього.
За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За приписами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначаються судом.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що батько неповнолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 має можливість та зобов`язаний утримувати свою малолітню доньку до досягнення нею повноліття, а також, беручи до уваги, що, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачкою вимог та встановлених судом обставин спірних правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.05.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні до суду з позовною вимогою про розірвання шлюбу в сумі 1 331,20 грн. /а.с. 1/ та витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. /а.с. 18,19, 44-45, 44 зв.б./.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України позивачці за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати, пов`язані з оплатою судового збору в повному обсязі, та стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір в розмірі 1 331 грн. 20 коп.
Крім того, слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за позовною вимогою про стягнення аліментів в розмірі 1 331 грн. 20 коп., оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за даною позовною вимогою.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, то з матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивачки на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги від 15.05.2026р. та додаткову угоду до нього від 15.05.2026р.
Позивачкою заявлено вимогу про компенсацію їй за рахунок відповідача витрат з оплати правової (правничої) допомоги адвоката в сумі 10 000 грн.
Надаючи оцінку вимогам позивачки про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій: консультація; збір документів; підготовка позову; подача позову; участь в судових засіданнях (п. 1 Додаткової угоди від 15.05.2026р.).
Також п. 3 Додаткової угоди сторони визначили, що оплата наданих послуг з правової допомоги в розмірі не менше 70 відсотків від суми гонорару має бути сплачена протягом 10 робочих днів після підписання договору, а решта сплачується протягом трьох календарних днів після винесення рішення судом першої інстанції по справі.
Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги стосуються сімейних правовідносин та за своєю сутністю не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Разом з тим, слід зазначити, що згідно додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 15.05.2026р. до витрат на правничу допомогу входить участь адвоката в судових засіданнях, однак розгляд справи відбувався у відсутність представника позивачки, в зв`язку з поданням останньою заяви від 24.07.2026р. про розгляд справи без її участі та участі позивачки.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачкою сума в розмірі 10 000 грн. є необґрунтованою та не співмірною з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультацією та складанням процесуальних документів).
За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 6 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, час, витрачений на надання таких послуг, а також відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді).
Керуючись ст. ст. 24, 46, 105, 112 СК України, ст. ст. 4, 10, 11-13, 76-81, 89, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрований 07.11.2023 року Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №2336 - р о з і р в а т и.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.05.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 1 331 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 21.09.2026 року.
Головуючий: В.М. Скляренко