ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
22 вересня 2026 року м. Львів Справа № 926/3747/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Степанюк Н.Л.
суддів Міліціанова Р.В.
Ржепецького В.О.,
секретар судового засідання: Бабій М.Т.,
прокурор: Слиш Г.С.
від позивача: не з`явився
від відповідача: Савка О.Т.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» б/н від 11.08.2026 (вх. № 01-05/2658/26 від 10.08.2026)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026 (суддя Ніколаєв М.І., повний текст рішення складено 24.07.2026)
у справі № 926/3747/23
за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Головного управління статистики у Чернівецькій області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»
про визнання недійсним додаткових угод та стягнення коштів до бюджету
ВСТАНОВИВ:
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.07.2026, розгляд апеляційної скарги призначено на 22.09.2026 об 10 год 00 хв.
01.09.2026 через підсистему «Електронний суд» (документ сформовано 01.09.2026) від представника скаржника надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 926/3747/23 (вх.№ 01-05/2897/26).
15.09.2026 через підсистему «Електронний суд» (документ сформовано 14.09.2026) від представника прокуратури надійшло заперечення проти заяви апелянта (вх.№ 01-04/7762/26).
22.09.26 через підсистему «Електронний суд» (документ сформовано 21.09.2026) від представника скаржника надійшли додаткові пояснення (вх.№ 01-04/7988/26).
В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що Другий сенат Конституційного Суду України відкрив та розглядає об`єднане конституційне провадження у справі № 3-78/2026 (178/26) щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який передбачає можливість збільшення ціни за одиницю товару до десяти відсотків.
На думку апелянта, зазначена норма становить матеріально-правову основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції та визначає правову оцінку спірних правовідносин, а тому рішення Конституційного Суду України щодо її конституційності матиме істотне значення для правильного вирішення цієї справи, зокрема щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару, відтак апелянт вважає, що існує об`єктивна неможливість розгляду справи № 926/3747/23 до вирішення справи Конституційним Судом України.
Розглянувши доводи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про зупинення апеляційного провадження у справі № 926/3747/23 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) і заслухавши заперечення прокуратури з приводу вказаного клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом пункту 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунуті.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.
Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має права самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин (пункт 8.56.2 постанови Верховного Суду від 28.04.2026 у справі №910/8362/24).
У заявленому клопотанні апелянта не йдеться про необхідність додаткового збирання доказів і про неможливість встановити фактичні обставини справи, а зазначається про наявність невирішеного питання конституційності норми права, яка підлягає застосуванню судом при вирішенні спору по суті.
Колегія суддів також зазначає, що положення пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є ідентичними положенням п.3 ч.1 стаття 236 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 6 частини 1 статті 251 Цивільного процесуального кодексу України.
Підхід Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі №800/235/17 та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.12.2019 у справі №826/25204/15 з огляду на тотожність норм процесуального права є релевантним для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України незалежно від того, що його сформульовано в іншій юрисдикції. За цим підходом практика Верховного Суду є усталеною: закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 №8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Водночас зупинення провадження до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, може бути виправданим у випадках, коли рішення Конституційного Суду України здатне вплинути на вирішення спору. Насамперед це справи, у яких предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми, якими врегульовано питання юридичної відповідальності фізичної особи, оскільки саме у разі пом`якшення або скасування такої відповідальності закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі. Вплив рішення Конституційного Суду України на вирішення спору не виключається також тоді, коли спірні правовідносини тривають і правове регулювання прав та обов`язків їх учасників на майбутнє безпосередньо залежить від чинності норми, конституційність якої перевіряється. Проте і в цих випадках суд повинен обґрунтувати зупинення провадження за наведеними вище критеріями.
Так, відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 дійшов висновку, що положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
У справі № 926/3747/23 відповідачем є юридична особа, а не фізична особа. Окрім цього предметом спору є визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно одержаних коштів, що не є заходом відповідальності за порушення законодавства, а є наслідком недійсності правочину та безпідставного набуття майна.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2026 у справі №910/11553/25.
Відтак, судова колегія дійшла висновку про відсутність передбачених пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України підстав для зупинення провадження у справі № 926/3747/23 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Керуючись ст.ст. 227, 234, 235, 273 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про зупинення провадження у справі № 926/3747/23 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗРЕСУРС» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду у строки та порядку визначеному статтями 286-291 ГПК України.
Повна ухвала складена 24.09.2026.
Головуючий суддя Степанюк Н.Л.
Суддя Міліціанов Р.В.
Суддя Ржепецький В.О.