Постанова № 140062407 у справі № 924/684/25 від 23.09.2026

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Справа № 924/684/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Кулай О.М.

за участю представників сторін:

позивач 1: Голубицький Сергій Германович

позивач 2: Шило Павло Миколайович

позивач 3: не з`явився

представник від позивачів: Дудяк Ростислав Анатолійович

від відповідача: Соколовська В.О.

від апелянта - не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича, поданих його представниками - адвокатами Євдокимовим Дмитром Андрійовичем та Бєлкіним Леонідом Михайловичем, на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25 (повний текст складено 10 серпня 2026 року, суддя Грамчук І.В.)

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

про стягнення заборгованості

за заявою Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2026 року до Господарського суду Хмельницької області від представника Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" Соколовської В.О. надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (вх. №05-08/2164/26 від 19 червня 2026 року), у якій заявник, посилаючись на положення статей 2, 8 Конституції України та статей 2, 42, 119, 339-341 ГПК України, просив:

поновити строк на оскарження дій та рішень приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича щодо примусового виконання рішення суду у справі №924/684/25 та прийняти скаргу до розгляду;

визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича щодо примусового виконання рішення суду у справі №924/684/25, а саме щодо винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень №80830635 від 22 квітня 2026 року та №80829842 від 22 квітня 2026 року, об`єднаних у зведене виконавче провадження №80831030, а також постанови про арешт коштів боржника від 22 квітня 2026 року;

скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень №80830635 від 22 квітня 2026 року та №80829842 від 22 квітня 2026 року, об`єднаних у зведене виконавче провадження №80831030, винесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Чертоком Олександром Федоровичем на підставі наказів Господарського суду Хмельницької області від 20 квітня 2026 року про примусове виконання постанови та рішення у справі №924/684/25;

скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22 квітня 2026 року у виконавчому провадженні №80829842, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Чертоком Олександром Федоровичем на підставі наказів Господарського суду Хмельницької області від 20 квітня 2026 року про примусове виконання постанови та рішення у справі №924/684/25;

зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича усунути порушення прав АТ "Хмельницькобленерго" шляхом повернення грошових коштів у розмірі 30 083 409,72 грн, списаних з рахунків товариства.

08 липня 2026 року до Господарського суду Хмельницької області через підсистему "Електронний суд" від АТ "Хмельницькобленерго" надійшла заява (вх. №05-22/5683/26 від 08 липня 2026 року), у якій представник товариства, з метою належного та ефективного захисту його прав, а також з урахуванням частини доводів представника приватного виконавця, просила вважати уточненою вимогу, викладену у пункті 5 прохальної частини заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №924/684/25.

З урахуванням поданого уточнення заявник просив зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича усунути порушення прав АТ "Хмельницькобленерго" шляхом повернення списаних з рахунків товариства грошових коштів, а саме: основної винагороди у сумі 1 692 709,32 грн та загальної суми мінімальних витрат у розмірі 369,00 грн у виконавчому провадженні №80829842, а також основної винагороди у сумі 1 042 079,01 грн та загальної суми мінімальних витрат у розмірі 369,00 грн у виконавчому провадженні №80830635.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25 заяву Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено частково.

Визнано незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича щодо примусового виконання рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/684/25, а саме щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження №80830635 від 22 квітня 2026 року та №80829842 від 22 квітня 2026 року (зведене виконавче провадження №80831030), а також постанови про арешт коштів боржника від 22 квітня 2026 року.

Скасовано постанови про відкриття виконавчого провадження №80830635 від 22 квітня 2026 року та №80829842 від 22 квітня 2026 року (зведене виконавче провадження №80831030), видані приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Чертоком Олександром Федоровичем на підставі наказів Господарського суду Хмельницької області про примусове виконання постанови та рішення у справі №924/684/25.

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича усунути порушення прав Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" шляхом повернення грошових коштів, а саме основної винагороди у сумі 1 692 709,32 грн та загальної суми мінімальних витрат у розмірі 369,00 грн за виконавчим провадженням №80829842, а також основної винагороди у сумі 1 042 079,01 грн та загальної суми мінімальних витрат у розмірі 369,00 грн за виконавчим провадженням №80830635, списаних з рахунків Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго".

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича повідомити Господарський суд Хмельницької області та Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що приватним виконавцем під час відкриття та здійснення виконавчих проваджень №80830635 та №80829842 допущено порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Зокрема, суд виходив із того, що приватний виконавець не мав правових підстав для примусового виконання рішень щодо АТ "Хмельницькобленерго" з огляду на положення пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", а також відкрив виконавчі провадження за відсутності належних доказів знаходження майна боржника у межах його виконавчого округу. Крім того, суд врахував, що до відкриття виконавчих проваджень товариством було добровільно сплачено суми основного боргу, однак приватний виконавець відкрив провадження щодо усіх сум, визначених судовим рішенням, та наклав арешт на кошти боржника.

Також місцевий господарський суд зазначив, що при визначенні основної винагороди приватного виконавця безпідставно враховано суми основної заборгованості, добровільно сплачені боржником до відкриття виконавчих проваджень, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для визнання відповідних дій приватного виконавця незаконними, скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень та зобов`язання повернути АТ "Хмельницькобленерго" стягнуті суми основної винагороди і мінімальних витрат виконавчого провадження. Водночас у задоволенні вимоги про скасування постанови про арешт коштів боржника суд відмовив, оскільки 24 квітня 2026 року приватний виконавець самостійно зняв відповідні арешти.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Черток Олександр Федорович через свого представника - Євдокимова Дмитра Андрійовича звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№3948/26 від 19 серпня 2026 року), в якій просить ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25 скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, вийшов за межі правової природи та призначення інституту судового контролю за виконанням судових рішень. На переконання апелянта, суд фактично втрутився у вже завершене виконавче провадження, визнав незаконними та скасував виконавчі дії після фактичного виконання судового рішення і закінчення виконавчих проваджень, що, на його думку, не відповідає меті судового контролю та порушує принцип правової визначеності.

Також апелянт вказує на безпідставне поновлення АТ "Хмельницькобленерго" строку на оскарження дій та рішень приватного виконавця. Зазначає, що про відповідні постанови та дії приватного виконавця товариству було відомо ще 22 квітня 2026 року, а найпізніше - 30 квітня 2026 року, коли виконавчі провадження були закінчені. Відтак, на думку скаржника, встановлений статтею 341 ГПК України десятиденний строк на звернення зі скаргою сплив задовго до подання заяви 19 червня 2026 року, при цьому належних поважних причин його пропуску заявником наведено не було.

Крім того, приватний виконавець стверджує, що на момент звернення до суду 19 червня 2026 року АТ "Хмельницькобленерго" не було належним суб`єктом подання відповідної скарги, оскільки виконавчі провадження були закінчені 30 квітня 2026 року. На переконання апелянта, після їх закінчення товариство вже не мало статусу сторони виконавчого провадження, з яким процесуальний закон пов`язує право на звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця.

Окремо скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності встановленого пунктом 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" обмеження на здійснення приватним виконавцем примусового виконання рішення стосовно АТ "Хмельницькобленерго". За твердженням апелянта, частка держави безпосередньо у статутному капіталі АТ "Хмельницькобленерго" становить 0%, тоді як належність корпоративних прав товариства іншій юридичній особі, корпоративні права якої належать державі, не є тотожною безпосередній участі держави у статутному капіталі боржника. Вважає, що відповідне законодавче обмеження не підлягає розширювальному тлумаченню, а тому приватний виконавець мав повноваження здійснювати примусове виконання рішення щодо цього боржника.

Заперечує апелянт також висновки місцевого суду щодо порушення ним правил територіальної компетенції. Посилаючись на частину 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", скаржник зазначає, що виконавчий документ може бути прийнятий приватним виконавцем до виконання не лише за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, але й за місцезнаходженням його майна. При цьому, як стверджує апелянт, на момент відкриття виконавчих проваджень у нього були відомості про наявність у боржника майна - акцій, які обліковувалися на рахунку в цінних паперах у ПАТ "Національний депозитарій України" у місті Києві, тобто в межах його виконавчого округу. З огляду на це скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність у нього територіальної компетенції для відкриття відповідних виконавчих проваджень.

Таким чином, апелянт вважає, що оскаржувана ухвала постановлена за заявою, поданою з пропуском процесуального строку та неналежним суб`єктом, після закінчення виконавчих проваджень, а висновки місцевого господарського суду щодо відсутності у приватного виконавця повноважень на примусове виконання рішення та порушення ним правил територіальної компетенції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 серпня 2026 року у справі №924/684/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "23" вересня 2026 р. об 10:20 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Черток Олександр Федорович також через свого представника - адвоката Бєлкіна Леоніда Михайловича звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№3956/26 від 19 серпня 2026 року), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25 в частині задоволення заяви Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні вказаної заяви відмовити у повному обсязі. Крім того, в апеляційній скарзі приватний виконавець просив зупинити дію оскаржуваної ухвали до закінчення апеляційного перегляду справи.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, приватний виконавець зазначає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали належним чином не дослідив та не оцінив доводи і докази, надані приватним виконавцем, фактично відтворивши аргументацію АТ "Хмельницькобленерго". На думку апелянта, суд, навівши у мотивувальній частині заперечення представника приватного виконавця, не надав їм правової оцінки та не навів мотивів їх відхилення.

Зокрема, скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності у приватного виконавця територіальної компетенції для відкриття виконавчих проваджень у місті Києві. Зазначає, що на момент їх відкриття у приватного виконавця були наявні копія листа АТ "Хмельницькобленерго", адресованого Господарському суду Хмельницької області, а також виписки про операції з цінними паперами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з яких убачалося зарахування викуплених акцій на рахунок у цінних паперах АТ "Хмельницькобленерго", відкритий у ПАТ "Національний депозитарій України", що знаходиться у місті Києві. Посилаючись на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 травня 2021 року у справі №905/64/15, апелянт вважає, що таких документів було достатньо для підтвердження наявності майна боржника у межах виконавчого округу та прийняття виконавчих документів до виконання.

При цьому апелянт наголошує, що акції є майном, а з наданих виписок убачається їх переведення на рахунок самого АТ "Хмельницькобленерго" в Національному депозитарії України. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно поставив під сумнів належність копії листа АТ "Хмельницькобленерго" від 31 липня 2025 року та не врахував, що навіть незалежно від цього листа відомості, які містилися у виписках про операції з цінними паперами, самі по собі підтверджували наявність у боржника майна у місті Києві.

Також скаржник заперечує висновок місцевого господарського суду про поширення на АТ "Хмельницькобленерго" обмеження, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження". Зазначає, що 70,0089 % акцій товариства належать АТ "Українські розподільні мережі", а не безпосередньо державі, у зв`язку з чим опосередкована участь держави через іншу юридичну особу не може ототожнюватися з безпосередньою часткою держави у статутному капіталі боржника. На підтвердження цього апелянт посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду від 27 серпня 2025 року у справі №904/2043/24, а також на протокол загальних зборів АТ "Хмельницькобленерго" та лист НКЦПФР, у яких зазначено про відсутність прямої частки держави у статутному капіталі товариства.

Окремо приватний виконавець не погоджується з висновками місцевого суду щодо розміру сум, які підлягали примусовому стягненню, та нарахування основної винагороди. За твердженням апелянта, сплата АТ "Хмельницькобленерго" до відкриття виконавчих проваджень сум основного боргу була врахована стягувачами та приватним виконавцем, тоді як примусовому стягненню підлягали інші присуджені судом, але несплачені суми. З урахуванням залишку заборгованості, основної винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат загальна сума за двома виконавчими провадженнями становила саме 30 083 409,72 грн, у межах якої й було накладено арешт на кошти боржника. Апелянт наголошує, що основна винагорода була розрахована у розмірі 10% від фактично несплачених на момент відкриття виконавчих проваджень сум, а не від уже добровільно сплаченого основного боргу.

Щодо направлення двох платіжних інструкцій апелянт зазначає, що чинне законодавство не забороняє виконавцю направляти платіжні інструкції до декількох банківських установ у межах однієї суми стягнення. Крім того, такі платіжні інструкції були сформовані вже після відкриття виконавчих проваджень, а тому сам факт їх направлення, на переконання скаржника, не може впливати на оцінку правомірності постанов про відкриття відповідних виконавчих проваджень.

Апелянт також вважає помилковим покладення судом першої інстанції в основу своїх висновків листа Міністерства юстиції України щодо результатів перевірки діяльності приватного виконавця, оскільки такий лист не має преюдиціального значення для суду. Наголошує, що суд повинен самостійно перевірити законність дій приватного виконавця та надати оцінку всім доказам у справі з урахуванням правових висновків Верховного Суду, а не виходити з оцінки, наданої органом виконавчої влади.

Крім того, скаржник зазначає, що вимога про повернення стягнутих з АТ "Хмельницькобленерго" сум основної винагороди та витрат має самостійний матеріально-правовий характер і, на його думку, не може бути вирішена в порядку судового контролю за виконанням судового рішення. З огляду на сукупність наведених доводів приватний виконавець вважає, що місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала в частині задоволення заяви АТ "Хмельницькобленерго" підлягає скасуванню.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 серпня 2026 року у справі №924/684/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича, поданою його представником - адвокатом Бєлкіним Леонідом Михайловичем (вх.№3956/26 від 19 серпня 2026 року), на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25. Об`єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича, подану його представником - адвокатом Євдокимовим Дмитром Андрійовичем, та апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича, подану його представником - адвокатом Бєлкіним Леонідом Михайловичем, на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25. У задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича про зупинення дії ухвали Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25 до закінчення її апеляційного перегляду відмовлено.

11 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Дудяка Ростислава Анатолійовича надійшла заяви про участь у судовому засіданні у справі №924/684/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 вересня 2026 року у справі №924/684/25 вказану заяву задоволено.

14 вересня 2026 року від представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича - адвоката Бєлкіна Леоніда Михайловича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 23 вересня 2026 року о 10:20 год. В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначив, що 23 вересня 2026 року адвокат Бєлкін Л.М. має брати участь у розгляді кримінальних справ Голосіївським районним судом міста Києва, судові засідання у яких призначені на 10:00 год. та 12:00 год. На підтвердження наведених обставин до клопотання долучено відповідні судові повістки, у зв`язку з чим представник приватного виконавця просив відкласти розгляд справи №924/684/25 на іншу дату.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови його належного повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За змістом частини 11 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки учасника справи, стосовно якого відсутні відомості щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, якщо повідомлені ним причини неявки суд визнає поважними. Отже, сама по собі неявка учасника справи чи його представника не зумовлює безумовного обов`язку суду відкласти розгляд справи.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а визначальною передумовою для такого відкладення є не факт відсутності представника учасника справи у судовому засіданні, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні. Такий висновок, зокрема, викладений в ухвалі Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі №918/1223/21 та постанові Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі №921/542/20. При цьому Верховний Суд окремо враховував ту обставину, що явка представників сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Аналогічний підхід застосовано Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2023 року у справі №910/5172/19, в якій наголошено, що питання про відкладення розгляду справи вирішується судом з урахуванням того, чи перешкоджає відсутність відповідного представника розгляду справи та вирішенню процесуальних питань у призначеному судовому засіданні.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 липня 2026 року у справі №757/52615/21-ц звернула увагу на те, що при вирішенні питання щодо наслідків відмови у відкладенні судового розгляду визначальним є те, чи була сторона внаслідок цього позбавлена розумної можливості ефективно представляти свою позицію у справі та чи була вона поставлена у суттєво невигідне становище порівняно з іншою стороною. Вказаний підхід є релевантним і для господарського судочинства, оскільки Велика Палата прямо співвіднесла відповідні процесуальні гарантії, у тому числі з положеннями пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України.

У даному випадку колегія суддів враховує, що явка приватного виконавця Чертока О.Ф. чи його представників у судове засідання 23 вересня 2026 року обов`язковою не визнавалася. В апеляційній скарзі адвоката Бєлкіна Л.М. детально викладені доводи приватного виконавця щодо незаконності оскаржуваної ухвали, наведено заперечення стосовно висновків місцевого господарського суду та відповідне правове обґрунтування, а тому відсутність цього представника у судовому засіданні не позбавляє апелянта можливості довести до суду свою правову позицію.

При цьому колегія суддів також бере до уваги, що інтереси приватного виконавця Чертока О.Ф. у межах цієї ж справи представляє не лише адвокат Бєлкін Л.М., але й адвокат Євдокимов Дмитро Андрійович, який від імені приватного виконавця подав окрему апеляційну скаргу на ту ж ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року. Отже, наведені у клопотанні обставини стосуються виключно зайнятості одного з представників приватного виконавця та не свідчать про об`єктивну неможливість забезпечити представництво інтересів апелянта у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів зауважує, що право учасника справи на професійну правничу допомогу не означає безумовного обов`язку суду відкладати розгляд справи у кожному випадку неможливості участі у судовому засіданні конкретно обраного ним представника, якщо участь такого представника не визнавалася обов`язковою, позиція учасника викладена у поданих ним процесуальних документах, а матеріали справи є достатніми для її розгляду. Сам факт участі адвоката Бєлкіна Л.М. в інших судових засіданнях 23 вересня 2026 року, хоча і підтверджує неможливість його особистої присутності у призначений час, не свідчить про неможливість апеляційного розгляду справи №924/684/25.

Водночас Верховний Суд наголошує на обов`язку національних судів організовувати судове провадження таким чином, щоб воно здійснювалося ефективно та без невиправданих затримок, а на заінтересовану сторону покладається обов`язок проявляти належну процесуальну активність і старанність при захисті власних інтересів. Такий підхід викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі №921/542/20.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, відсутність рішення суду про обов`язковість явки приватного виконавця або його представника, наявність у матеріалах справи розгорнутої письмової позиції апелянта, представництво його інтересів також іншим адвокатом, а також необхідність забезпечення своєчасного та ефективного апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє у задоволенні клопотання представника приватного виконавця Чертока О.Ф. - адвоката Бєлкіна Л.М. про відкладення розгляду справи.

18 вересня 2026 року сформований в системі "Електронний суд" та 21 вересня 2026 року зареєстрований відзив Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича, подані його представниками адвокатами Бєлкіним Л.М. та Євдокимовим Д.А., на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25. У відзиві Товариство просить залишити апеляційні скарги без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

АТ "Хмельницькобленерго" зазначає, що станом на 22 квітня 2026 року приватний виконавець не мав належного документального підтвердження знаходження майна боржника у межах виконавчого округу міста Києва, а тому не мав територіальної компетенції для відкриття виконавчих проваджень №80829842 та №80830635. На думку Товариства, лист від 31 липня 2025 року та виписки щодо операцій із цінними паперами не підтверджували знаходження майна боржника у місті Києві саме на момент відкриття виконавчих проваджень.

Також у відзиві наголошено, що відповідь ПАТ "Національний депозитарій України" була отримана вже після відкриття виконавчих проваджень та вчинення основних виконавчих дій, у тому числі накладення арешту на кошти і направлення платіжних інструкцій. У зв`язку з цим Товариство вважає, що отримані у подальшому документи не могли ретроспективно підтвердити наявність у приватного виконавця територіальної компетенції на момент відкриття виконавчих проваджень.

Окремо АТ "Хмельницькобленерго" заперечує доводи апелянта щодо неналежного врахування судом висновків Міністерства юстиції України, повернення основної винагороди приватного виконавця, поновлення строку на звернення зі скаргою та неможливості здійснення судового контролю після закінчення виконавчих проваджень. Товариство зазначає, що суд першої інстанції самостійно дослідив наявні докази, а повернення основної винагороди та витрат розглядає як спосіб усунення майнових наслідків неправомірних виконавчих дій.

Крім того, Товариство звертає увагу, що 22 квітня 2026 року приватним виконавцем були направлені до двох різних банківських установ дві платіжні інструкції, кожна з яких передбачала списання повної суми 30 083 409,72 грн. При цьому, не стверджуючи про фактичне подвійне списання коштів, АТ "Хмельницькобленерго" зазначає, що такі дії створювали ризик стягнення коштів понад фактичний обсяг вимог та підлягають оцінці з огляду на засаду співмірності заходів примусового виконання.

23 вересня 2026 року від ОСОБА_1 надійшов письмовий виступ у судових дебатах.

Безпосередньо в судовому засіданні позивач 1, позивач 2, представник позивачів та представник відповідача повністю підтримали вимоги і доводи викладені у письмових поясненнях та відзиві на апеляційні скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення проти них, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та надану їм юридичну оцінку, а також правильність застосування норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг, зміни мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, а також її часткового скасування.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03 грудня 2025 року у справі №924/684/25, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 березня 2026 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про стягнення заборгованості задоволено.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь ОСОБА_1 26 775 857,25 грн основного боргу, 1 285 385,46 грн 3 % річних, 4 891 989,48 грн інфляційних втрат, 6 095 222,55 грн пені, 4 016 378,59 грн штрафу та 638 117,21 грн витрат зі сплати судового збору.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь ОСОБА_2 16 483 963,50 грн основного боргу, 791 319,09 грн 3 % річних, 3 011 644,98 грн інфляційних втрат, 3 752 388,77 грн пені, 2 472 594,53 грн штрафу та 392 842,73 грн витрат зі сплати судового збору.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь ОСОБА_3 474 361,65 грн основного боргу, 22 616,39 грн 3 % річних, 86 666,59 грн інфляційних втрат, 107 205,45 грн пені, 71 154,25 грн штрафу та 11 284,37 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 03 грудня 2025 року у справі №924/684/25 набрало законної сили 26 березня 2026 року.

16 квітня 2026 року АТ "Хмельницькобленерго" перерахувало на користь позивачів суми основного боргу, а саме: ОСОБА_1 - 26 775 857,25 грн, ОСОБА_2 - 16 483 963,50 грн, ОСОБА_3 - 474 361,65 грн. У призначенні відповідних платежів зазначено про сплату основного боргу на виконання рішення суду у справі №924/684/25.

20 квітня 2026 року Господарським судом Хмельницької області видано накази про примусове виконання постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у справі №924/684/25.

22 квітня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока О.Ф. із заявами про примусове виконання відповідних наказів. У заяві ОСОБА_1 зазначено, що сума, яка підлягає стягненню, становить 16 927 093,29 грн, а також повідомлено про наявність у АТ "Хмельницькобленерго" майна у місті Києві - 904 614 простих іменних акцій, які обліковуються на рахунку в цінних паперах № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ "Національний депозитарій України". У переліку додатків до заяви зазначено оригінал виконавчого документа та копію листа АТ "Хмельницькобленерго" від 31 липня 2025 року щодо наявності майна у місті Києві.

Аналогічні відомості щодо наявності у боржника майна у місті Києві були наведені й у заяві ОСОБА_2 про примусове виконання рішення. При цьому у переліку додатків до заяви ОСОБА_2 також зазначено оригінал виконавчого документа та копію листа АТ "Хмельницькобленерго" від 31 липня 2025 року щодо наявності майна у місті Києві.

Постановами приватного виконавця Чертока О.Ф. від 22 квітня 2026 року відкрито виконавче провадження №80829842 з примусового виконання наказу на користь ОСОБА_1 та виконавче провадження №80830635 з примусового виконання наказу на користь ОСОБА_2 . У постанові про відкриття виконавчого провадження №80829842 визначено основну винагороду приватного виконавця у сумі 1 692 709,32 грн, а у постанові про відкриття виконавчого провадження №80830635 - у сумі 1 042 079,01 грн.

Того ж дня приватним виконавцем винесено окремі постанови про стягнення з АТ "Хмельницькобленерго" основної винагороди у зазначених сумах, а також постанови про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 369,00 грн у кожному з виконавчих проваджень.

Постановою від 22 квітня 2026 року виконавчі провадження №80829842 та №80830635 об`єднано у зведене виконавче провадження №80831030. Постановою про арешт коштів боржника від 22 квітня 2026 року у виконавчому провадженні №80829842 накладено арешт на кошти АТ "Хмельницькобленерго" в межах суми 30 083 409,72 грн.

22 квітня 2026 року приватним виконавцем також сформовано платіжні інструкції №15371 та №15372 на суму 30 083 409,72 грн кожна, адресовані відповідно АБ "Укргазбанк" та АТ "Державний ощадний банк України".

Цього ж дня приватний виконавець направив ПАТ "Національний депозитарій України" запит щодо надання інформації про кількість акцій АТ "Хмельницькобленерго", які обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 .

У відповіді НДУ, датованій 24 квітня 2026 року, зазначено, що станом на 23 квітня 2026 року на рахунку у цінних паперах емітента АТ "Хмельницькобленерго" №1000240[телефон приховано] обліковувалися викуплені товариством акції у кількості 2 273 446 штук, а на виконання постанови про арешт майна боржника було здійснено операцію з їх блокування.

24 квітня 2026 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти у загальній сумі 30 083 409,72 грн. Із зазначеної суми у виконавчому провадженні №80829842 16 927 093,29 грн перераховано ОСОБА_1 , 1 692 709,32 грн становила основна винагорода приватного виконавця; у виконавчому провадженні №80830635 10 420 790,10 грн перераховано Шилу П.М., 1 042 079,01 грн становила основна винагорода приватного виконавця.

24 квітня 2026 року приватним виконавцем також винесено постанови про зняття арешту з коштів та майна АТ "Хмельницькобленерго".

30 квітня 2026 року виконавчі провадження №80829842 та №80830635 закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

24 квітня 2026 року АТ "Хмельницькобленерго" звернулося до Господарського суду Хмельницької області із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - скаргою на рішення та дії приватного виконавця, в якій просило визнати незаконними дії щодо відкриття виконавчих проваджень та накладення арешту на кошти, скасувати відповідні постанови та зобов`язати приватного виконавця повернути 30 083 409,72 грн, списаних з рахунків товариства.

27 квітня 2026 року АТ "Хмельницькобленерго" звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні №80831030, а також подало доповнення до неї.

28 квітня 2026 року товариство звернулося до Господарського суду Хмельницької області з клопотанням про залишення поданої 24 квітня 2026 року скарги без розгляду у зв`язку з використанням адміністративного порядку оскарження.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року у справі №924/684/25 скаргу АТ "Хмельницькобленерго" від 24 квітня 2026 року повернуто без розгляду. У мотивувальній частині цієї ухвали суд зазначив про відсутність у матеріалах скарги відомостей щодо наявності або відсутності електронних кабінетів учасників справи та про зазначення ОСОБА_3 як боржника.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29 квітня 2026 року у справі №924/684/25 у задоволенні клопотання про залишення скарги без розгляду відмовлено з огляду на те, що скарга вже була повернута ухвалою від 28 квітня 2026 року.

11 червня 2026 року АТ "Хмельницькобленерго" отримало лист Міністерства юстиції України про результати розгляду його скарги, в якому Міністерство повідомило про встановлені за результатами розгляду порушення вимог законодавства у сфері примусового виконання судових рішень.

19 червня 2026 року товариство отримало від Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії подання від 22 травня 2026 року №74574/20.4.1/33-26 та наказу Міністерства юстиції України від 09 червня 2026 року №1272/7 "Про зупинення діяльності приватного виконавця Чертока О.Ф.".

19 червня 2026 року представник АТ "Хмельницькобленерго" повторно звернувся до Господарського суду Хмельницької області із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (вх. №05-08/2164/26), одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на оскарження рішень та дій приватного виконавця.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, товариство посилалося на те, що після первинного звернення до суду скористалося передбаченою законодавством адміністративною процедурою оскарження дій приватного виконавця до Міністерства юстиції України, у зв`язку з чим просило врахувати послідовне використання ним способів захисту та поновити строк на звернення зі скаргою.

В обґрунтування скарги АТ "Хмельницькобленерго" посилалося, зокрема, на відсутність у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва територіальних підстав для прийняття виконавчих документів до виконання, оскільки місцезнаходженням товариства є місто Хмельницький, а наявність рахунку у цінних паперах, відкритого в ПАТ "Національний депозитарій України", на думку заявника, не підтверджувала місцезнаходження майна боржника у місті Києві.

Також товариство посилалося на положення пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", зазначаючи, що 70,0089 % акцій АТ "Хмельницькобленерго" належать АТ "Українські розподільні мережі", 100 % акцій якого належить державі, у зв`язку з чим заявник вважав, що приватний виконавець не мав права здійснювати примусове виконання рішення щодо АТ "Хмельницькобленерго".

Крім того, заявник посилався на те, що до відкриття виконавчих проваджень ним добровільно сплачено суми основного боргу Голубицькому С.Г. та ОСОБА_2 , тоді як у постановах про відкриття виконавчих проваджень було відтворено всі суми, визначені рішенням суду. Окремо АТ "Хмельницькобленерго" зазначало про направлення приватним виконавцем двох платіжних інструкцій №15371 та №15372, кожна на суму 30 083 409,72 грн, а також заперечувало правильність стягнення основної винагороди приватного виконавця.

У прохальній частині заяви від 19 червня 2026 року АТ "Хмельницькобленерго" просило поновити строк на оскарження дій та рішень приватного виконавця; визнати незаконними дії щодо винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень №80830635 та №80829842 і постанови про арешт коштів боржника; скасувати постанови про відкриття зазначених виконавчих проваджень та постанову про арешт коштів; зобов`язати приватного виконавця повернути 30 083 409,72 грн, списаних з рахунків товариства.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року у справі №924/684/25 поновлено АТ "Хмельницькобленерго" строк на оскарження рішень та дій приватного виконавця та призначено заяву до розгляду.

08 липня 2026 року АТ "Хмельницькобленерго" подало через підсистему "Електронний суд" заяву (вх. №05-22/5683/26), якою уточнило пункт 5 прохальної частини заяви та просило зобов`язати приватного виконавця повернути основну винагороду у сумі 1 692 709,32 грн і мінімальні витрати у розмірі 369,00 грн у виконавчому провадженні №80829842, а також основну винагороду у сумі 1 042 079,01 грн і мінімальні витрати у розмірі 369,00 грн у виконавчому провадженні №80830635.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25 заяву АТ "Хмельницькобленерго" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено частково.

Визнано незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича щодо примусового виконання рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/684/25, а саме щодо винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень №80830635 від 22 квітня 2026 року та №80829842 від 22 квітня 2026 року, об`єднаних у зведене виконавче провадження №80831030, а також постанови про арешт коштів боржника від 22 квітня 2026 року. Скасовано постанови про відкриття виконавчих проваджень №80830635 та №80829842 від 22 квітня 2026 року.

Зобов`язано приватного виконавця усунути порушення прав АТ "Хмельницькобленерго" шляхом повернення основної винагороди у сумі 1 692 709,32 грн та мінімальних витрат у розмірі 369,00 грн за виконавчим провадженням №80829842, а також основної винагороди у сумі 1 042 079,01 грн та мінімальних витрат у розмірі 369,00 грн за виконавчим провадженням №80830635. Крім того, приватного виконавця зобов`язано повідомити Господарський суд Хмельницької області та АТ "Хмельницькобленерго" про виконання ухвали.

У задоволенні вимоги про скасування постанови про арешт коштів боржника від 22 квітня 2026 року суд відмовив, врахувавши, що 24 квітня 2026 року приватним виконавцем самостійно винесено постанови про зняття відповідних арештів.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що приватним виконавцем під час відкриття та здійснення виконавчих проваджень №80830635 та №80829842 допущено порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Зокрема, суд першої інстанції виходив із того, що приватний виконавець не мав правових підстав для примусового виконання рішення щодо АТ "Хмельницькобленерго" з огляду на положення пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", а також відкрив виконавчі провадження за відсутності належних доказів знаходження майна боржника у межах його виконавчого округу.

Крім того, місцевий господарський суд врахував, що до відкриття виконавчих проваджень АТ "Хмельницькобленерго" добровільно сплатило суми основного боргу, однак приватним виконавцем у постановах про відкриття виконавчих проваджень зазначено всі суми, визначені судовим рішенням, та накладено арешт на кошти боржника. Суд також дійшов висновку, що при визначенні основної винагороди приватного виконавця безпідставно враховано суми основної заборгованості, добровільно сплачені боржником до відкриття виконавчих проваджень.

Колегія суддів частково не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки окремі встановлені місцевим господарським судом обставини та надана їм правова оцінка не відповідають матеріалам справи та правильному застосуванню норм матеріального права. Водночас колегія суддів погоджується з висновком про наявність порушень при прийнятті приватним виконавцем виконавчих документів до виконання, однак з інших правових мотивів.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за його виконанням здійснює суд.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та являє собою сукупність дій визначених законом органів і осіб, спрямованих на примусове виконання рішень, які здійснюються на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими законами та відповідними рішеннями.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" до засад виконавчого провадження віднесено, зокрема, верховенство права, обов`язковість виконання рішень, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, а також забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних і приватних виконавців.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та здійснювати заходи примусового виконання у спосіб і в порядку, встановлених виконавчим документом і законом. Аналогічний підхід щодо обов`язку виконавця діяти виключно у межах наданих йому законом повноважень послідовно застосовується Верховним Судом.

Частиною 1 статті 339 ГПК України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За змістом частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення, у тому числі постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення, визнає дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує державного виконавця, іншу посадову особу органу державної виконавчої служби або приватного виконавця усунути порушення, тобто поновити порушене право заявника.

Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2023 року у справі №910/21981/16 зазначив, що виконання судових рішень є завершальним етапом процедури захисту суб`єктивних прав та законних інтересів, а сутність судового контролю за виконанням судових рішень полягає у розгляді та вирішенні судом скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного або приватного виконавця.

Таким чином, під час розгляду скарги в порядку судового контролю суд має перевірити, чи були оскаржувані рішення та дії приватного виконавця вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених законом, а також чи призвели вони до порушення прав сторони виконавчого провадження.

Щодо доводів апеляційних скарг про те, що після закінчення виконавчих проваджень суд першої інстанції був позбавлений можливості здійснювати судовий контроль за рішеннями та діями приватного виконавця, колегія суддів зазначає наступне.

Закінчення виконавчого провадження саме по собі не припиняє повноважень суду щодо здійснення судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю виконавця, вчиненими під час примусового виконання судового рішення. Положення ГПК України, які регулюють судовий контроль за виконанням судових рішень, не пов`язують можливість оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця з обов`язковою умовою перебування виконавчого провадження у незакінченому стані на момент розгляду відповідної скарги судом.

Такий висновок узгоджується і з положеннями статті 41 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця. Саме існування передбаченого законом механізму відновлення закінченого виконавчого провадження свідчить про можливість судової перевірки рішень та дій виконавця і після формального закінчення такого провадження.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/3411/14 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи, зокрема у зв`язку із судовим контролем за виконанням судового рішення. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що закінчення виконавчого провадження, у тому числі у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи.

Колегія суддів враховує, що наведений висновок Великої Палати Верховного Суду сформульований у справі, в якій безпосередньо вирішувалося питання процесуального правонаступництва після закінчення виконавчого провадження. Водночас сформульований у цій постанові загальний правовий підхід щодо збереження процесуальних правомочностей учасників справи та можливості здійснення судового контролю після закінчення виконавчого провадження є застосовним і до спірних правовідносин.

У даній справі постанови про відкриття виконавчих проваджень №80829842 та №80830635, а також постанова про арешт коштів боржника винесені приватним виконавцем 22 квітня 2026 року. Уже 24 квітня 2026 року, тобто під час існування відповідних виконавчих проваджень, АТ "Хмельницькобленерго" вперше звернулося до Господарського суду Хмельницької області зі скаргою на рішення та дії приватного виконавця. Натомість постанови про закінчення виконавчих проваджень №80829842 та №80830635 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" винесені лише 30 квітня 2026 року.

Отже, предметом судового контролю у цій справі є рішення та дії приватного виконавця, вчинені ним під час здійснення виконавчих проваджень, а подальше закінчення цих проваджень не усуває можливості перевірки судом їх правомірності та не позбавляє боржника права на судовий захист.

Сам по собі факт фактичного виконання судового рішення та винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень не може свідчити про їх безумовну правомірність та виключати можливість їх подальшого судового контролю.

За таких обставин доводи апелянтів про те, що місцевий господарський суд, розглянувши скаргу після закінчення виконавчих проваджень, вийшов за межі правової природи інституту судового контролю за виконанням судових рішень, колегія суддів відхиляє.

Щодо доводів апеляційних скарг про пропуск АТ "Хмельницькобленерго" строку на звернення зі скаргою на рішення та дії приватного виконавця та безпідставність його поновлення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Частиною 2 статті 341 ГПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

За змістом частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2022 року у справі №925/308/13-г зазначила, що під час визначення початку перебігу строку на звернення зі скаргою необхідно враховувати поведінку скаржника, зокрема те, чи мав він реальну можливість дізнатися про порушення свого права та які дії вчиняв для з`ясування стану виконавчого провадження. У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що пропущений строк може бути поновлено лише за відповідним клопотанням скаржника та за наявності поважних причин його пропуску.

Верховний Суд також виходить із того, що стаття 119 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку, а тому у кожному конкретному випадку суд повинен оцінити наведені заявником обставини, тривалість пропуску, поведінку особи, а також дотримання балансу між правом на доступ до суду та принципом юридичної визначеності. Такий підхід викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі №915/1097/20.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ "Хмельницькобленерго" дізналося про оскаржувані постанови приватного виконавця не пізніше 24 квітня 2026 року та саме цього дня вперше звернулося до Господарського суду Хмельницької області зі скаргою на рішення та дії приватного виконавця. Отже, первинне звернення до суду було здійснено в межах десятиденного строку, встановленого статтею 341 ГПК України.

27 квітня 2026 року АТ "Хмельницькобленерго" звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні №80831030 та подало доповнення до неї.

При цьому колегія суддів враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавством був передбачений спеціальний адміністративний порядок оскарження процесуальних рішень приватного виконавця.

Так, відповідно до абзацу 7 підпункту 5 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" у період дії воєнного стану в Україні постанова або інший процесуальний документ, винесені у виконавчому провадженні приватним виконавцем, якщо вони суперечать вимогам законодавства щодо примусового виконання рішень, можуть бути скасовані за зверненням сторони виконавчого провадження або особи, права якої порушені, постановою керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, або особи, яка виконує його обов`язки, крім випадків, якщо наявна інформація про судове провадження, ініційоване особою, яка подала звернення, у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з того самого предмета і з тієї самої підстави.

Отже, поряд із судовим порядком оскарження рішень та дій приватного виконавця законодавцем на період дії воєнного стану було передбачено спеціальний адміністративний механізм їх перегляду Міністерством юстиції України. При цьому наведена норма прямо обмежувала можливість застосування такого механізму у разі наявності судового провадження між тими самими сторонами, з того самого предмета і з тієї самої підстави.

Саме з огляду на наведене 28 квітня 2026 року АТ "Хмельницькобленерго" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з клопотанням про залишення поданої 24 квітня 2026 року скарги без розгляду, посилаючись на використання передбаченого законом адміністративного порядку оскарження та необхідність уникнення одночасного розгляду тотожних вимог у судовому та адміністративному порядку.

Того ж дня ухвалою Господарського суду Хмельницької області первинну скаргу повернуто без розгляду з підстав, пов`язаних із її процесуальним оформленням, а не у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду чи необґрунтованістю заявлених вимог.

11 червня 2026 року АТ "Хмельницькобленерго" отримало лист Міністерства юстиції України про результати розгляду його скарги, а 19 червня 2026 року - належним чином засвідчені копії подання від 22 травня 2026 року №74574/20.4.1/33-26 та наказу Міністерства юстиції України від 09 червня 2026 року №1272/7 "Про зупинення діяльності приватного виконавця Чертока О.Ф.".

19 червня 2026 року товариство повторно звернулося до Господарського суду Хмельницької області зі скаргою та заявило клопотання про поновлення строку.

Колегія суддів звертає увагу, що саме по собі звернення особи до Міністерства юстиції України у порядку абзацу 7 підпункту 5 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" не зупиняє та не перериває перебіг процесуального строку, встановленого статтею 341 ГПК України.

Водночас у даному випадку оцінці підлягає не сам факт адміністративного оскарження як такий, а вся послідовність поведінки заявника після того, як він дізнався про оскаржувані рішення та дії приватного виконавця, а також те, що товариство скористалося прямо передбаченим законом спеціальним способом захисту, який за своїм нормативним змістом не передбачав одночасного розгляду тотожного спору в адміністративному та судовому порядку.

Матеріали справи свідчать, що АТ "Хмельницькобленерго" вживало належні заходи для захисту своїх прав після виникнення спірних правовідносин: первинна скарга до суду була подана 24 квітня 2026 року у межах установленого законом строку; 27 квітня 2026 року товариство скористалося передбаченим законодавством адміністративним порядком оскарження; після отримання результатів відповідного розгляду та документів Міністерства юстиції України 19 червня 2026 року у той же день повторно звернулося до господарського суду.

При цьому первинну скаргу від 24 квітня 2026 року судом не було розглянуто по суті. Вона була повернута без розгляду з підстав, пов`язаних із процесуальним оформленням скарги, а не у зв`язку з пропуском строку на її подання чи необґрунтованістю заявлених вимог.

За таких обставин проміжок часу між поверненням первинної скарги та повторним зверненням до суду не може оцінюватися відокремлено від усієї процесуальної поведінки АТ "Хмельницькобленерго". Наведена послідовність дій свідчить про вжиття товариством передбачених законом заходів для захисту своїх прав та не свідчить про тривалу бездіяльність чи недобросовісне зволікання зі зверненням до суду.

З огляду на своєчасність первинного звернення до суду, подальше використання передбаченого законом спеціального адміністративного механізму оскарження, характер нормативного регулювання такого механізму, а також повторне звернення до суду у день отримання відповідних документів Міністерства юстиції України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для поновлення АТ "Хмельницькобленерго" строку на подання скарги на рішення та дії приватного виконавця.

Відтак доводи апелянтів про те, що сам по собі факт спливу десятиденного строку унеможливлював розгляд повторної скарги від 19 червня 2026 року, а наведені заявником причини не могли бути визнані поважними, колегія суддів відхиляє.

Щодо доводів апеляційних скарг про відсутність у АТ "Хмельницькобленерго" права на звернення зі скаргою після закінчення виконавчих проваджень колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Частиною 2 цієї статті визначено, що боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За змістом частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У даному випадку АТ "Хмельницькобленерго" було боржником у виконавчих провадженнях №80829842 та №80830635, а оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень та постанова про арешт коштів боржника були винесені саме щодо товариства 22 квітня 2026 року.

Крім того, як встановлено вище, вперше АТ "Хмельницькобленерго" звернулося до суду зі скаргою на рішення та дії приватного виконавця 24 квітня 2026 року, тобто у період, коли відповідні виконавчі провадження ще тривали. Постанови про їх закінчення були винесені лише 30 квітня 2026 року.

Отже, на момент вчинення оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваних постанов АТ "Хмельницькобленерго" мало статус боржника та сторони виконавчого провадження.

Подальше закінчення виконавчих проваджень не змінює правового статусу товариства на момент вчинення оскаржуваних дій та не позбавляє його права вимагати перевірки їх законності у порядку судового контролю.

Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/3411/14, де зазначено, що закінчення виконавчого провадження, у тому числі у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення у повному обсязі, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи та можливості вирішення процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судового рішення і судовим контролем за його виконанням.

Аналогічний підхід щодо можливості судового контролю після закінчення виконавчого провадження та необхідності забезпечення ефективного поновлення порушених прав викладений Великою Палатою Верховного Суду при застосуванні статті 41 Закону України "Про виконавче провадження". Верховний Суд виходить із того, що закінчення виконавчого провадження саме по собі не перешкоджає судовій перевірці законності рішень виконавця, якщо такі рішення вплинули на права сторони виконавчого провадження.

За таких обставин доводи апелянтів про те, що після закінчення виконавчих проваджень АТ "Хмельницькобленерго" втратило статус особи, яка має право на звернення зі скаргою на рішення та дії приватного виконавця, колегія суддів відхиляє.

Щодо висновку місцевого господарського суду про наявність встановленої пунктом 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" заборони на здійснення приватним виконавцем примусового виконання рішення щодо АТ "Хмельницькобленерго" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що встановлене нею обмеження пов`язується саме з наявністю частки держави у статутному капіталі юридичної особи, яка є боржником.

Як вбачається з матеріалів справи, 70,0089 % акцій АТ "Хмельницькобленерго" належать АТ "Українські розподільні мережі". Згідно з випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 20 квітня 2026 року АТ "Українські розподільні мережі" належать 94 197 953 акції АТ "Хмельницькобленерго", що становить 70,0089 % його статутного капіталу.

Водночас 100 % акцій АТ "Українські розподільні мережі" належать державі. Отже, у спірних правовідносинах держава бере участь у корпоративній структурі АТ "Хмельницькобленерго" не безпосередньо, а через іншу юридичну особу - АТ "Українські розподільні мережі". Саме на таку опосередковану участь держави посилалося АТ "Хмельницькобленерго", обґрунтовуючи застосування пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому наведена норма не містить вказівки на врахування опосередкованої частки держави у статутному капіталі боржника.

Колегія суддів також враховує, що в інших положеннях Закону України "Про виконавче провадження" законодавець прямо використовує поняття прямого та опосередкованого володіння державою корпоративними правами. Так, у пункті 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону законодавець окремо зазначає про господарські товариства, у статутному капіталі яких державі "прямо або опосередковано" належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

Отже, у випадках, коли законодавець має намір поширити відповідне правове регулювання також на опосередковану участь держави, він прямо про це зазначає. Натомість пункт 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" такого застереження не містить.

Відповідно, належність державі 100 % акцій юридичної особи, яка у свою чергу є власником 70,0089 % акцій АТ "Хмельницькобленерго", не є тотожною належності державі частки безпосередньо у статутному капіталі АТ "Хмельницькобленерго".

Крім того, матеріали справи містять відомості про те, що пряма частка держави у статутному капіталі АТ "Хмельницькобленерго" відсутня. Зокрема, у протоколі №40 дистанційних річних загальних зборів акціонерів АТ "Хмельницькобленерго" зазначено про необхідність виключення з Єдиного державного реєстру відомостей про Міністерство енергетики України у зв`язку з тим, що держава не володіє акціями товариства. На відсутність прямої частки держави у статутному капіталі товариства також вказувала Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 серпня 2025 року у справі №904/2043/24. У цій справі Верховний Суд погодився з висновком про те, що юридична особа не є підприємством, у якому держава безпосередньо володіє часткою понад 25 %, якщо відповідна частка належить іншій самостійній юридичній особі, корпоративні права якої належать державі.

Аналогічний підхід щодо необхідності виходити саме з юридичного титулу на корпоративні права, а не з факту управління чи іншої опосередкованої участі держави, викладений Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 травня 2025 року у справі №903/421/24. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що саме по собі управління активом без зміни титулу власності не перетворює відповідний актив на державну власність та не створює передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" заборони для приватного виконавця.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на АТ "Хмельницькобленерго" поширюється встановлена пунктом 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" заборона щодо здійснення примусового виконання рішення приватним виконавцем.

Сам по собі факт належності 70,0089 % акцій АТ "Хмельницькобленерго" АТ "Українські розподільні мережі", 100 % акцій якого належать державі, свідчить про опосередковану участь держави у корпоративній структурі боржника, однак не підтверджує наявності у держави частки безпосередньо у статутному капіталі АТ "Хмельницькобленерго".

Відтак доводи апеляційних скарг у цій частині є обґрунтованими, а відповідні мотиви оскаржуваної ухвали підлягають зміні.

Щодо доводів апеляційних скарг про наявність у приватного виконавця територіальної компетенції для прийняття виконавчих документів до виконання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на момент відкриття виконавчих проваджень, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Частиною 2 статті 25 цього Закону передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює діяльність.

Отже, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва мав право прийняти виконавчі документи щодо АТ "Хмельницькобленерго" до виконання за місцезнаходженням майна боржника лише за умови наявності належних відомостей, які підтверджували знаходження такого майна саме у місті Києві.

Як встановлено судом, місцезнаходженням АТ "Хмельницькобленерго" є місто Хмельницький.

У заявах про примусове виконання рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили про наявність у АТ "Хмельницькобленерго" майна у місті Києві, а саме простих іменних акцій, які обліковуються на рахунку в цінних паперах № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ "Національний депозитарій України".

Разом з тим з матеріалів виконавчих проваджень вбачається, що у переліках додатків до заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначено лише оригінал виконавчого документа та копію листа АТ "Хмельницькобленерго" від 31 липня 2025 року щодо наявності майна у місті Києві.

Виписки про операції з цінними паперами від 17 квітня 2026 року, на які посилається приватний виконавець в обґрунтування наявності у нього територіальної компетенції, серед додатків до заяв про примусове виконання рішення не зазначені. Зокрема, у матеріалах перевірки Міністерства юстиції України також зафіксовано, що відповідна виписка серед додатків до заяви ОСОБА_1 не вказана.

Матеріали виконавчих проваджень не містять доказів того, що зазначені виписки були подані стягувачами приватному виконавцю окремо або в інший спосіб надійшли до нього до винесення 22 квітня 2026 року постанов про відкриття виконавчих проваджень.

За таких обставин посилання апелянтів на виписки про операції з цінними паперами від 17 квітня 2026 року як на документи, якими приватний виконавець керувався при вирішенні питання про відкриття виконавчих проваджень, не підтверджується матеріалами відповідних виконавчих проваджень.

Щодо листа АТ "Хмельницькобленерго" від 31 липня 2025 року колегія суддів зазначає, що зі змісту цього листа вбачається зарахування викуплених товариством акцій на рахунок емітента, відкритий у ПАТ "Національний депозитарій України".

Водночас відповідно до Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарна діяльність полягає, зокрема, у зберіганні та обліку цінних паперів, а система депозитарного обліку становить сукупність інформації та записів про цінні папери і права на них на відповідних рахунках.

Таким чином, сам по собі факт обліку акцій на рахунку, відкритому у Центральному депозитарії, місцезнаходженням якого є місто Київ, не є достатньою підставою для висновку про знаходження самих акцій як майна боржника у місті Києві у розумінні частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, відповідь ПАТ "Національний депозитарій України", якою підтверджено облік на рахунку емітента акцій АТ "Хмельницькобленерго", датована 24 квітня 2026 року та містить відомості станом на 23 квітня 2026 року, тобто була отримана вже після винесення 22 квітня 2026 року постанов про відкриття виконавчих проваджень. Відтак така інформація не могла бути підставою для прийняття виконавчих документів до виконання 22 квітня 2026 року.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 травня 2021 року у справі №905/64/15 зазначила, що при відкритті виконавчого провадження за критерієм місцезнаходження майна боржника стягувач має надати докази місцезнаходження такого майна у межах виконавчого округу приватного виконавця. При цьому сама лише вказівка стягувача у заяві на наявність майна у відповідному виконавчому окрузі без належного документального підтвердження не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження.

У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що суд при розгляді скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження з підстав порушення територіальної компетенції повинен встановити, які саме докази місцезнаходження майна були додані стягувачем до заяви про примусове виконання рішення та чи підтверджували вони знаходження майна у межах виконавчого округу приватного виконавця.

Аналогічна правова позиція щодо необхідності документального підтвердження місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу приватного виконавця викладена Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №911/949/20, з урахуванням уточнень, наведених Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 21 травня 2021 року у справі №905/64/15.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у приватного виконавця Чертока О.Ф. належно підтверджених підстав для прийняття 22 квітня 2026 року виконавчих документів до виконання за критерієм місцезнаходження майна боржника у межах міста Києва.

Відтак доводи апеляційних скарг у цій частині колегія суддів відхиляє.

Колегія суддів відхиляє наведені у судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 щодо підтвердження місцезнаходження майна АТ "Хмельницькобленерго" у місті Києві. Сам по собі депозитарний облік цінних паперів відповідно до Положення, затвердженого рішенням НКЦПФР №735 від 23 квітня 2013 року, не свідчить про те, що місцезнаходженням відповідних акцій для цілей визначення територіальної компетенції приватного виконавця є місцезнаходження Центрального депозитарію.

При цьому наявні у стягувача виписки про операції з цінними паперами підтверджували вчинення у минулому операцій із зарахування акцій на відповідний рахунок, однак самі по собі не підтверджували їх наявності на цьому рахунку саме станом на 22 квітня 2026 року. Достовірні відомості про кількість акцій, що обліковувалися за АТ "Хмельницькобленерго", приватний виконавець отримав від Національного депозитарію України лише після відкриття виконавчих проваджень.

Посилання ОСОБА_1 на те, що товариство не могло відчужити такі акції без відповідного рішення загальних зборів, ґрунтується на припущенні, оскільки доказів відсутності такого рішення або інших обставин, які б виключали зміну кількості акцій на відповідному рахунку до 22 квітня 2026 року, матеріали справи не містили. Відтак такими міркуваннями не може бути замінено обов`язок стягувача надати разом із заявою про примусове виконання належні докази місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу приватного виконавця.

Щодо висновків місцевого господарського суду про неврахування приватним виконавцем добровільної сплати АТ "Хмельницькобленерго" сум основного боргу та неправильне визначення розміру основної винагороди колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється, зокрема, у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Згідно з частинами 4, 5 статті 31 цього Закону основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Якщо цю суму стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Відповідно до пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Пунктом 3 частини 1 статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми.

Як встановлено судом, 16 квітня 2026 року, тобто до відкриття виконавчих проваджень, АТ "Хмельницькобленерго" сплатило Голубицькому С.Г. 26 775 857,25 грн основного боргу та Шилу П.М. 16 483 963,50 грн основного боргу.

Водночас зазначені суми приватним виконавцем повторно не стягувалися.

Так, звертаючись 22 квітня 2026 року із заявою про примусове виконання рішення, ОСОБА_1 зазначив, що після сплати основного боргу стягненню підлягає 16 927 093,29 грн.

Вказана сума складається з 1 285 385,46 грн 3 % річних, 4 891 989,48 грн інфляційних втрат, 6 095 222,55 грн пені, 4 016 378,59 грн штрафу та 638 117,21 грн витрат зі сплати судового збору.

Сума, що залишилася несплаченою на користь ОСОБА_2 , становила 10 420 790,10 грн та складалася з 791 319,09 грн 3 % річних, 3 011 644,98 грн інфляційних втрат, 3 752 388,77 грн пені, 2 472 594,53 грн штрафу та 392 842,73 грн витрат зі сплати судового збору.

Відповідно основна винагорода приватного виконавця у виконавчому провадженні №80829842 була визначена у сумі 1 692 709,32 грн, що становить 10 % від 16 927 093,29 грн, а у виконавчому провадженні №80830635 - у сумі 1 042 079,01 грн, що становить 10 % від 10 420 790,10 грн.

24 квітня 2026 року на депозитний рахунок приватного виконавця фактично надійшло 30 083 409,72 грн, з яких 16 927 093,29 грн перераховано ОСОБА_1 , 10 420 790,10 грн - Шилу П.М., а основна винагорода приватного виконавця становила відповідно 1 692 709,32 грн та 1 042 079,01 грн.

Отже, матеріалами справи не підтверджується висновок місцевого господарського суду про те, що при визначенні основної винагороди приватний виконавець врахував суми основного боргу, які АТ "Хмельницькобленерго" сплатило до відкриття виконавчих проваджень.

Навпаки, основна винагорода була визначена у розмірі 10 % саме від сум, які залишалися несплаченими на момент звернення стягувачів до приватного виконавця та які в подальшому фактично були стягнуті з боржника.

При цьому саме по собі зазначення у постановах про відкриття виконавчих проваджень усіх сум, наведених у виконавчих документах, не свідчить про їх повторне примусове стягнення. При вирішенні цього питання визначальними є суми, фактично заявлені стягувачами до примусового виконання, розмір застосованих заходів примусового виконання та суми, фактично стягнуті з боржника.

Верховний Суд у постанові від 07 липня 2022 року у справі №916/1456/21 зазначив, що основна винагорода приватного виконавця є винагородою за вчинення заходів примусового виконання за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення, а її розмір визначається пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми. Верховний Суд також наголосив, що саме фактичне стягнення коштів є визначальним для встановлення розміру основної винагороди приватного виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02 червня 2021 року у справі №910/11384/20, на яку Верховний Суд послався та яку підтримав у постанові від 07 липня 2022 року у справі №916/1456/21.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставне включення до розрахунку основної винагороди сум основного боргу, добровільно сплачених АТ "Хмельницькобленерго" до відкриття виконавчих проваджень.

Відтак доводи апеляційних скарг у цій частині є обґрунтованими, а відповідні висновки оскаржуваної ухвали підлягають зміні.

Щодо висновку місцевого господарського суду про те, що приватний виконавець відкрив виконавчі провадження на всі суми, визначені рішенням суду, не врахувавши часткове добровільне виконання рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Отже, при пред`явленні виконавчого документа до виконання стягувач зобов`язаний повідомити виконавця про часткове виконання рішення, а виконавець при подальшому вчиненні виконавчих дій повинен враховувати фактично несплачений залишок заборгованості. Водночас відтворення у постанові про відкриття виконавчого провадження змісту резолютивної частини виконавчого документа саме по собі не означає, що примусовому стягненню підлягає вся зазначена у виконавчому документі сума незалежно від її часткового виконання.

Як встановлено судом, 16 квітня 2026 року АТ "Хмельницькобленерго" добровільно сплатило ОСОБА_1 26 775 857,25 грн основного боргу, а ОСОБА_2 - 16 483 963,50 грн основного боргу.

Звертаючись 22 квітня 2026 року до приватного виконавця, ОСОБА_1 зазначив, що залишок суми, яка підлягає стягненню, становить 16 927 093,29 грн. ОСОБА_2 у своїй заяві зазначив про стягнення залишку заборгованості у сумі 10 420 790,10 грн.

Саме зазначені суми були враховані приватним виконавцем при визначенні розміру основної винагороди та при застосуванні заходів примусового виконання.

Так, після об`єднання виконавчих проваджень №80829842 та №80830635 у зведене виконавче провадження №80831030 арешт на кошти АТ "Хмельницькобленерго" було накладено у межах 30 083 409,72 грн. 24 квітня 2026 року на депозитний рахунок приватного виконавця фактично надійшла саме сума 30 083 409,72 грн, з якої 16 927 093,29 грн перераховано ОСОБА_1 , 10 420 790,10 грн - ОСОБА_2 , а решта становила основну винагороду приватного виконавця та витрати виконавчих проваджень.

Таким чином, матеріали справи не підтверджують фактичного повторного стягнення з АТ "Хмельницькобленерго" сум основного боргу, сплачених 16 квітня 2026 року.

Саме по собі зазначення у постановах про відкриття виконавчих проваджень повного змісту виконавчих документів не свідчить про те, що приватний виконавець мав намір повторно стягнути вже сплачені боржником кошти, оскільки фактичні виконавчі дії здійснювалися виходячи із залишку заборгованості, зазначеного стягувачами.

Подібна правова позиція щодо застосування частини 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" викладена у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №921/387/18. Верховний Суд зазначив, що закон покладає на стягувача обов`язок повідомити виконавця про частково сплачені суми, оскільки від фактичного розміру невиконаного зобов`язання залежать подальші виконавчі дії, зокрема накладення арешту та визначення суми виконавчого збору.

Також у постанові Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі №522/18839/13-ц зазначено, що за відсутності підстав для повернення виконавчого документа відкриття виконавчого провадження є наслідком його пред`явлення до виконання, а законом не передбачено обов`язку виконавця на стадії відкриття виконавчого провадження здійснювати окрему перевірку відомостей щодо залишку боргу, зазначеного стягувачем у заяві про примусове виконання рішення.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зазначення у постановах про відкриття виконавчих проваджень усіх сум, визначених виконавчими документами, свідчить про неврахування приватним виконавцем добровільної сплати основного боргу та про намір його повторного стягнення.

Відтак доводи апеляційних скарг у цій частині є обґрунтованими.

Щодо доводів АТ "Хмельницькобленерго" про неправомірність формування приватним виконавцем двох платіжних інструкцій на однакову суму колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах.

Згідно з частиною 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" платіжні інструкції на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках боржника.

Частиною 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, закон не обмежує виконавця одним банківським рахунком боржника чи однією банківською установою. Визначальним є те, щоб фактичне примусове стягнення не перевищувало загальної суми, яка підлягає стягненню у виконавчому провадженні.

Як встановлено судом, 22 квітня 2026 року приватним виконавцем сформовано платіжну інструкцію №15371 на суму 30 083 409,72 грн, адресовану АБ "Укргазбанк", та платіжну інструкцію №15372 на таку ж суму, адресовану АТ "Державний ощадний банк України".

Водночас матеріалами справи підтверджено, що 24 квітня 2026 року на депозитний рахунок приватного виконавця фактично надійшли кошти у загальній сумі 30 083 409,72 грн, а не подвійна сума.

Як зазначено вище, сума 30 083 409,72 грн відповідала загальному розміру коштів, які підлягали стягненню у зведеному виконавчому провадженні №80831030 з урахуванням залишку заборгованості перед ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , основної винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчих проваджень.

Доказів того, що внаслідок направлення платіжних інструкцій №15371 та №15372 з рахунків АТ "Хмельницькобленерго" було фактично списано кошти понад суму 30 083 409,72 грн, матеріали справи не містять.

За таких обставин сам по собі факт направлення платіжних інструкцій на однакову суму до двох різних банків не свідчить про подвійне стягнення коштів з боржника та не підтверджує неправомірності дій приватного виконавця.

Крім того, зазначені платіжні інструкції були сформовані вже після відкриття виконавчих проваджень. Тому їх формування саме по собі не може бути обставиною, яка свідчить про незаконність постанов про відкриття виконавчих проваджень від 22 квітня 2026 року.

Подібна правова позиція щодо можливості накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться на різних рахунках у банківських установах, за умови дотримання загальної суми стягнення викладена Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №686/8534/17. Верховний Суд зазначив, що виконавець може накладати арешт на кошти на рахунках боржника у банківських установах, а визначальним є дотримання меж суми, яка підлягає стягненню.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №761/17009/23, у якій зазначено, що для забезпечення визначеної суми арешт може бути накладений на кошти, що обліковуються на всіх рахунках платника, або на кошти на одному чи кількох його рахунках.

Відтак висновки місцевого господарського суду про те, що саме формування приватним виконавцем двох платіжних інструкцій №15371 та №15372 на суму 30 083 409,72 грн кожна свідчить про неправомірність його дій, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

У цій частині доводи апеляційних скарг є обґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилкове врахування судом першої інстанції висновків Міністерства юстиції України колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, за умов, визначених цією нормою.

При цьому відповідно до частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Отже, преюдиціальне значення закон пов`язує саме з обставинами, встановленими судовим рішенням, що набрало законної сили. Висновки органу державної влади, у тому числі Міністерства юстиції України, такого значення для господарського суду не мають.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду звернення АТ "Хмельницькобленерго" Міністерство юстиції України дійшло висновку про порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо місця виконання рішення та інших вимог законодавства про примусове виконання рішень.

Такі документи можуть бути враховані судом як письмові докази у сукупності з іншими доказами у справі, однак викладена в них правова оцінка дій приватного виконавця не є обов`язковою для суду.

Тому законність постанов про відкриття виконавчих проваджень №80829842 та №80830635 і дій приватного виконавця повинна встановлюватися судом самостійно на підставі матеріалів виконавчих проваджень та відповідних норм законодавства.

Висновок колегії суддів про неправомірність прийняття виконавчих документів до виконання не ґрунтується виключно на висновках Міністерства юстиції України, а є результатом самостійної оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.

При цьому колегія суддів не надає оцінки законності наказу Міністерства юстиції України від 09 червня 2026 року №1272/7 "Про зупинення діяльності приватного виконавця Чертока О.Ф.", оскільки правомірність цього наказу не є предметом розгляду у даній справі.

Подібна правова позиція щодо застосування статті 75 ГПК України викладена Верховним Судом у постанові від 08 липня 2019 року у справі №908/156/18, де зазначено, що преюдиціальне значення мають саме факти, встановлені судовим рішенням, а не правова оцінка відповідних обставин.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2025 року у справі №904/88/25, відповідно до якої обставини справи та правова оцінка є різними категоріями, а висновок про правомірність чи неправомірність певної поведінки є саме правовою оцінкою і не має преюдиціального характеру. Такий підхід також підтриманий Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2026 року у справі №910/15948/24.

Отже, доводи апелянта про відсутність у висновків Міністерства юстиції України преюдиціального значення є обґрунтованими.

Щодо зобов`язання приватного виконавця повернути АТ "Хмельницькобленерго" суми основної винагороди та мінімальних витрат виконавчого провадження колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на час звернення АТ "Хмельницькобленерго" до суду 19 червня 2026 року, рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення, у тому числі постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення, визнає дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує приватного виконавця усунути порушення, тобто поновити порушене право заявника.

Отже, довід апелянта про те, що питання основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження взагалі не може бути предметом судового контролю господарського суду, є безпідставним.

Водночас суд при розгляді скарги діє в межах заявлених вимог.

Як вбачається зі змісту заяви АТ "Хмельницькобленерго" від 19 червня 2026 року, товариство просило скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень №80830635 та №80829842, а також постанову про арешт коштів боржника. Вимог про скасування постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди та постанов про визначення чи стягнення витрат виконавчого провадження заявлено не було.

08 липня 2026 року АТ "Хмельницькобленерго" уточнило лише вимогу щодо способу поновлення свого права та просило зобов`язати приватного виконавця повернути основну винагороду у сумі 1 692 709,32 грн і мінімальні витрати у розмірі 369,00 грн у виконавчому провадженні №80829842, а також основну винагороду у сумі 1 042 079,01 грн і мінімальні витрати у розмірі 369,00 грн у виконавчому провадженні №80830635. Вимоги про скасування відповідних постанов приватного виконавця товариство і після такого уточнення не заявило.

Таким чином, постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчих проваджень не були предметом заявлених вимог про скасування та судом першої інстанції не скасовані.

При цьому, як встановлено колегією суддів вище, основна винагорода приватного виконавця у сумі 1 692 709,32 грн у виконавчому провадженні №80829842 та у сумі 1 042 079,01 грн у виконавчому провадженні №80830635 становила 10 % саме від фактично стягнутих на користь Голубицького С.Г. та Шила П.М. сум. Тобто підстав вважати зазначені суми основної винагороди такими, що були неправильно розраховані або стягнуті із сум боргу, сплачених товариством до відкриття виконавчих проваджень, немає.

Верховний Суд у постанові від 07 липня 2022 року у справі №916/1456/21 зазначив, що право приватного виконавця на отримання основної винагороди пов`язується із вчиненням заходів примусового виконання та фактичним виконанням судового рішення, а розмір такої винагороди залежить від фактично стягнутої суми.

Крім того, у постанові від 10 лютого 2026 року у справі №916/4106/14 Верховний Суд наголосив, що суд розглядає скаргу на рішення та дії приватного виконавця у межах визначених скаржником вимог і підстав. Суд не може виходити за межі заявлених вимог та самостійно змінювати предмет оскарження. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі №602/1455/20, від 07 жовтня 2025 року у справі №924/219/25 та від 02 лютого 2026 року у справі №921/47/25.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд безпідставно зобов`язав приватного виконавця повернути АТ "Хмельницькобленерго" основну винагороду та мінімальні витрати виконавчих проваджень, оскільки постанови, на підставі яких відповідні суми були стягнуті, товариством не оскаржувалися та судом не скасовувалися, а розмір основної винагороди відповідав сумам, фактично стягнутим приватним виконавцем.

Відтак оскаржувана ухвала в частині зобов`язання приватного виконавця повернути АТ "Хмельницькобленерго" 1 692 709,32 грн основної винагороди та 369,00 грн мінімальних витрат у виконавчому провадженні №80829842, а також 1 042 079,01 грн основної винагороди та 369,00 грн мінімальних витрат у виконавчому провадженні №80830635 підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні відповідної вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 статті 277 ГПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та/або резолютивної частини.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд правильно поновив АТ "Хмельницькобленерго" строк на звернення зі скаргою та обґрунтовано відхилив доводи щодо неможливості здійснення судового контролю після закінчення виконавчих проваджень.

Також правильним по суті є висновок місцевого господарського суду про відсутність у приватного виконавця належних підстав для прийняття 22 квітня 2026 року виконавчих документів до виконання у межах виконавчого округу міста Києва. Як встановлено апеляційним судом, матеріали виконавчих проваджень не підтверджують наявності на момент їх відкриття належних документів, які б засвідчували місцезнаходження майна АТ "Хмельницькобленерго" саме у місті Києві.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про поширення на АТ "Хмельницькобленерго" обмеження, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження". Належність 70,0089 % акцій АТ "Хмельницькобленерго" АТ "Українські розподільні мережі", 100 % акцій якого належать державі, свідчить про опосередковану участь держави у корпоративній структурі боржника, однак не підтверджує наявності частки держави безпосередньо у статутному капіталі АТ "Хмельницькобленерго".

Так само не відповідають встановленим обставинам справи висновки місцевого господарського суду про неврахування приватним виконавцем сум основного боргу, добровільно сплачених боржником до відкриття виконавчих проваджень, та про неправильне визначення основної винагороди приватного виконавця. Матеріалами справи підтверджено, що примусовому стягненню підлягав саме несплачений залишок заборгованості, а основна винагорода приватного виконавця була визначена у розмірі 10 % від сум, фактично стягнутих на користь стягувачів.

Не свідчить про неправомірність дій приватного виконавця і сам по собі факт направлення платіжних інструкцій №15371 та №15372 до різних банківських установ на однакову суму 30 083 409,72 грн, оскільки фактично з боржника стягнуто загалом 30 083 409,72 грн, тобто в межах суми, визначеної у зведеному виконавчому провадженні.

Колегія суддів також враховує, що висновки Міністерства юстиції України щодо дій приватного виконавця не мають для господарського суду преюдиціального значення. Висновок про порушення приватним виконавцем правил щодо місця виконання рішення зроблено апеляційним судом самостійно за результатами оцінки матеріалів виконавчих проваджень та інших доказів у справі.

Таким чином, допущені порушення місцевого господарського суду в частині застосування пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", визначення сум, що підлягали примусовому стягненню, розміру основної винагороди приватного виконавця та оцінки платіжних інструкцій не спростовують правильного по суті висновку про незаконність відкриття виконавчих проваджень №80829842 та №80830635 у зв`язку з відсутністю належно підтверджених територіальних підстав для прийняття виконавчих документів до виконання приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва.

Тому оскаржувана ухвала в цій частині підлягає зміні шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Разом з тим, як встановлено вище, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди та мінімальних витрат виконавчих проваджень АТ "Хмельницькобленерго" не оскаржувало, судом вони не скасовані, а розмір основної винагороди відповідав сумам, фактично стягнутим приватним виконавцем.

За таких обставин відсутні правові підстави для зобов`язання приватного виконавця повернути АТ "Хмельницькобленерго" 1 692 709,32 грн основної винагороди та 369,00 грн мінімальних витрат у виконавчому провадженні №80829842, а також 1 042 079,01 грн основної винагороди та 369,00 грн мінімальних витрат у виконавчому провадженні №80830635.

У зв`язку з цим ухвала Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25 у зазначеній частині, а також у частині зобов`язання приватного виконавця повідомити Господарський суд Хмельницької області та АТ "Хмельницькобленерго" про виконання ухвали, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні відповідної вимоги.

Отже, апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока О.Ф. підлягають частковому задоволенню, ухвала Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25 - частковому скасуванню та зміні з наведених у цій постанові мотивів, а в іншій оскарженій частині - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича, подану представником - адвокатом Євдокимовим Дмитром Андрійовичем, на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича, подану представником - адвокатом Бєлкіним Леонідом Михайловичем, на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25 в частині зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича усунути порушення прав АТ "Хмельницькобленерго" шляхом повернення основної винагороди у сумі 1 692 709,32 грн і мінімальних витрат у розмірі 369,00 грн у виконавчому провадженні №80829842 та основної винагороди у сумі 1 042 079,01 грн і мінімальних витрат у розмірі 369,00 грн у виконавчому провадженні №80830635 скасувати.

У цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вимоги АТ "Хмельницькобленерго" про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича усунути порушення прав товариства шляхом повернення основної винагороди у сумі 1 692 709,32 грн і мінімальних витрат у розмірі 369,00 грн у виконавчому провадженні №80829842 та основної винагороди у сумі 1 042 079,01 грн і мінімальних витрат у розмірі 369,00 грн у виконавчому провадженні №80830635 відмовити.

Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25 в частині зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чертока Олександра Федоровича повідомити Господарський суд Хмельницької області та АТ "Хмельницькобленерго" про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, скасувати.

В іншій оскарженій частині ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Резолютивну частину ухвали Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2026 року у справі №924/684/25 в іншій оскарженій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/684/25 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "24" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.