Постанова № 140062427 у справі № 917/821/25 від 24.09.2026

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Харків Справа № 917/821/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку спрощеного провадження у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варин» (вх. № 1231 П/1) на на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.05.2026 у справі № 917/821/25

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Польська, 2а, м. Полтава, 36008

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Варин", вул. Миру, 46, селище Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17600

про стягнення 63 215, 42 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

18.04.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Варин" про стягнення заборгованості за індивідуальним договором №5640 від 01.02.2024 про надання послуг з постачання теплової енергії у розмірі 63 215, 42 грн, з яких: 58 863,98 грн - основна заборгованість, 622,95 грн - пеня, 702,48 грн - 3% річних, 3 026,01 грн - інфляційні втрати (вх. №704/25).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.05.2026 у справі №917/821/25 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Варин" на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 58 863,98 грн основного боргу, 622,95 грн пені, 702,48 грн 3 % річних, 3 026,01 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту приєднання відповідача до Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, шляхом отримання відповідачем послуг від позивача. Так, судом першої інстанції встановлено, що будинок №120/25 по проспекту Свободи у м. Кременчуці Полтавської області, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, був підключен до системи теплопостачання у спірний період, що підтверджується актом перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023, актом №1454 підключення до системи теплопостачання від 02.11.2023, актом №1787 перевірки системи теплопостачання від 28.03.2024, актом №553 перевірки системи теплопостачання від 05.11.2024 року (а. с. 24 - 27).

З огляду на надані позивачем докази обсягів спожитих послуг та проведених нарахувань, а також враховуючи відсутність належних доказів погашення заборгованості з боку відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у розмірі 58 863,98 грн та наявність підстав для їх задоволення.

Враховуючи доведення факту порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленої теплової енергії, перевіривши наданий позивачем розрахунок, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 622,95 грн, 3% річних у розмірі 702,48 грн та інфляційних в сумі 3 026,01 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю «Варин» з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 12.05.2026 у справі № 917/821/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:

- суд першої інстанції не встановив факт постачання теплової енергії саме до приміщення відповідача. Суд дійшов висновку про отримання відповідачем послуг виключно на підставі того, що житловий будинок був підключений до системи теплопостачання та позивач здійснив відповідні нарахування. Разом з тим у матеріалах справи відсутні: -акт приймання-передачі теплової енергії; -акт обстеження приміщення відповідача; -технічна документація щодо внутрішньобудинкових мереж; -документи, які підтверджують наявність у приміщенні відповідача опалювальних приладів; -докази фактичного надходження теплоносія до приміщення відповідача. Фактично суд ототожнив факт підключення будинку із фактом постачання теплової енергії конкретному споживачу, що не є тотожними поняттями;

- суд першої інстанції не встановив межу постачання послуги та не дослідив документи про балансову належність мереж. Судом не досліджувались: -схема теплових мереж; -акт розмежування балансової належності; -акт розмежування експлуатаційної відповідальності; -документи, які визначають точку передачі теплової енергії відповідачу. Верховний Суд у справі № 910/11443/23 звертав увагу, що саме акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності визначає межу відповідальності сторін та точку передачі теплової енергії. У даній справі такі докази відсутні або судом не досліджувалися взагалі;

- позивач не довів належність йому мереж та фактичну можливість постачання теплової енергії до приміщення відповідача. Суд першої інстанції визнав доведеним факт постачання теплової енергії відповідачу, посилаючись на наявність у позивача статусу ліцензіата та виконавця послуг теплопостачання на території м. Кременчука. Однак такий висновок не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. Здійснення позивачем ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії не підтверджує факту постачання теплової енергії конкретному споживачу. За відсутності доказів належності мереж, точки поставки та технічного приєднання приміщення відповідача висновок суду про надання послуг ТОВ «Варин» є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях;

- суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним факт отримання послуг. Суд зробив висновок про акцепт публічного договору через отримання послуг. Однак факт отримання послуг є саме тією обставиною, яка підлягала доказуванню позивачем. Суд фактично побудував висновок на припущенні: послуга надана, тому договір укладений; договір укладений, тому послуга надана. Такий підхід суперечить статтям 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів;

- суд першої інстанції встановив, що будинок не обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії. Отже, визначення обсягів теплової енергії здійснювалося розрахунковим методом. Водночас позивач не надав: вихідних даних для такого розрахунку; розрахунків теплових навантажень; розрахунків теплових втрат; документів, що підтверджують загальний обсяг теплової енергії, відпущеної будинку у кожному розрахунковому періоді. Натомість суд визнав правильними внутрішні розрахунки позивача без перевірки їх обґрунтованості;

- судом першої інстанції порушено принцип повного та всебічного дослідження доказів всупереч статті 86 ГПК України суд: не встановив технічний спосіб постачання теплової енергії; не встановив точку її передачі; не встановив межі відповідальності сторін; не дослідив технічну документацію щодо підключення приміщення; не перевірив правильність вихідних даних розрахунку. У зв`язку з цим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Варин» на рішення Господарського суду полтавської області від 12.05.2026 у справі № 917/821/25; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Варин» на рішення Господарського суду полтавської області від 12.05.2026 у справі № 917/821/25 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

22.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6917), в якому заявник просить поновити строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та долучити до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу.

Відзив обґрунтовано наступними доводами:

- згідно картки руху документа програми «Електронний суд» ухвала від 04.06.2026 у справі №917/821/25 надійшла до електронного кабінету «Електронний суд» підприємства. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. З огляду на викладене, перебіг процесуального строку почався 05.05.2026, а закінчення 15-денного строку, припадає на 20.06.2026, який припадає на суботу (вихідний день). У зв`язку з незначним пропуском строку, позивач просить поновити строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу;

- на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-р у спільну власність територіальних громад Полтавської області передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки». Рішенням Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області» було прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально методичний центр з газової безпеки". Пунктом 4 цього рішення, після затвердження акту приймання-передачі, передбачено передачу на баланс, у господарське відання, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" майно, зазначене у додатку до рішення. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов`язків згідно із законодавством. Виходячи з викладеного починаючи з листопада 2022 року по березень 2025 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" постачало теплову енергію і надавало послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ;

- відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомості (номер інформаційної довідки 419779895 від 26.03.2025) вбудований магазин непродовольчих товарів загальною площею 113,5 м2 за адресою проспект Свободи, 120/25 у м. Кременчуці Полтавської області є власністю Товариство з обмеженою відповідальністю "Варин". Нежитлове приміщення - вбудований магазин непродовольчих товарів має підключення до внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку за адресою проспект Свободи, 120/25 у м. Кременчуці Полтавської області, який не оснащений вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ). Будинок №120/25 по проспекту Свободи підключений до системи теплопостачання, що підтверджується актом перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023, актом №1454 підключення до системи теплопостачання від 02.11.2023, актом №1787 перевірки системи теплопостачання від 28.03.2024, актом №553 перевірки системи теплопостачання від 05.11.2024;

- взаємовідносини між співвласниками багатоквартирного будинку №120/25 по проспекту Свободи у м. Кременчуці Полтавської області, в тому числі і з боржником ТОВ "Варин", як власником не житлового приміщення - вбудованого магазину непродовольчих товарів за зазначеною адресою, з 01.11.2022 врегульовано Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання і опублікований на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/. Отже, відповідач є суб`єктом користування послугою постачання теплової енергії (споживачем), яка надається ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго". Індивідуальному договору з відповідачем присвоєно № 5640. Відповідно до п. 2 Індивідуального договору він є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Індивідуального договору). Отже, належними обставинами на підтвердження укладення відповідного договору мають бути будь-які з перелічених дій: підписана споживачем (боржником) заява-приєднання, сплата рахунку за надані послуги чи факт отримання послуги. Господарським судом Полтавської області встановлено, що будинок №120/25 по проспекту Свободи у м. Кременчуці Полтавської області були підключені до системи теплопостачання у спірний період, що підтверджується актом перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023, актом №1454 підключення до системи теплопостачання від 02.11.2023, актом №1787 перевірки системи теплопостачання від 28.03.2024, актом №553 перевірки системи теплопостачання від 05.11.2024. Отже, факт приєднання відповідача до Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії підтверджується фактом отримання відповідачем послуг від позивача;

- оскільки житловий будинок за адресою проспект Свободи, 120/25 у м. Кременчуці не оснащений вузлом комерційного обліку теплової енергії, керуючись абз. 1 п. 1 розділу ІІ Методики № 315, загальний обсяг теплової енергії на опалення будинку визначається розрахунково. Згідно з наданих позивачем письмових пояснень щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення приміщення ТОВ "Варин" за адресою проспект Свободи, 120/25 у м. Кременчуці Полтавської області обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби становить 25% від загально спожитого обсягу і розподіляється на площу всіх приміщень в будинку. Нежитлове приміщення ТОВ "Варин" в спірний період не було оснащено індивідуальним розподільним приладом обліку теплової енергії. Обсяг теплової енергії витраченої на потреби опалення приміщення відповідача визначався відповідно до вимог та правил, викладених у Методиці № 315, порядок розрахунку та його підсумок відображений у таблиці - Інформація про розмір опалювальних площ приміщень спірного житлового будинку відображена у відповідній таблиці.

23.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 917/821/25.

13.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7672), в якій апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати наведені у відповіді заперечення, відхилити доводи відзиву ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», а апеляційну скаргу ТОВ «ВАРИН» задовольнити у повному обсязі.

Щодо поновлення строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Варин» на рішення Господарського суду полтавської області від 12.05.2026 у справі № 917/821/25. Позивачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч. 2 ст. 263 ГПК України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові.

Частиною 5 ст. 242 ГПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 надіслано до електронного кабінету позивача через підсистему «Електронний суд» 04.06.2026 о 19 годині 41 хвилині, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Отже, днем отримання ухвали від 04.06.2026 є 05.06.2026, а тому відлік процесуального п`ятнадцятиденного строку на подання відзиву на апеляційну скаргу починається з 05.06.2026 і триває до 20.06.2026 включно.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Оскільки 20.06.2026 є вихідним днем (субота), то останнім днем строку на подання відзиву на апеляційну скаргу є 22.06.2026 (понеділок). 22.06.2026 в підсистемі «Електронний суд» позивачем сформовано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варин». Зазначений відзив зареєстрован у Східному апеляційному господарському судів той же день.

Тому, саме 22.06.2026 позивач сформував і, відповідно, подав до Східного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, а тому він є таким, що поданий в межах процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.

З огляду на викладене, заявлене клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу втрачає самостійне процесуальне значення, оскільки предмет клопотання фактично відпав у зв`язку з вчасним поданням позивачем відзиву на апеляційну скаргу. У зв`язку з цим колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про поновлення пропущеного строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини справи.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомості (номер інформаційної довідки 419779895 від 26.03.2025) вбудований магазин непродовольчих товарів загальною площею 113,5 м2 за адресою проспект Свободи, 120/25 у м. Кременчуці Полтавської області є власністю Товариство з обмеженою відповідальністю "Варин" (а. с. 16 - 21).

Як вбачається з матеріалів справи вказане нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового багатоквартирного будинок.

Позивач стверджує, що спірне нежитлове приміщення - вбудований магазин непродовольчих товарів має підключення до внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку за адресою проспект Свободи, 120/25 у м. Кременчуці Полтавської області, який не оснащений вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ).

Позивач вказує, що ПОКВП ТГ "Полтаватеплоенерго" забезпечує вказаний житловий будинок послугами з постачання теплової енергії, а тому його співвласники зобов`язані сплачувати за їх обсяг.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач, виконавець) визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерел Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідальних обов`язків згідно з законодавством.

ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та є виконавцем послуги з постачання теплової енергії у м. Кременчуці.

Ліцензії позивача на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії переоформлені на безстрокові, згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.

Як вбачається з матеріалів справи будинок №120/25 по проспекту Свободи був підключений до системи теплопостачання у спірний період, що підтверджується актом перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023, актом №1454 підключення до системи теплопостачання від 02.11.2023, актом №1787 перевірки системи теплопостачання від 28.03.2024, актом №553 перевірки системи теплопостачання від 05.11.2024 (а. с. 24 - 27).

01.10.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 830, якою затверджено типовий публічний договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

На офіційному веб-сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", за посиланням: http://te.pl.ua позивач опублікував Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 та порядок його укладення.

Такий договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Станом на 01.11.2022 співвласники багатоквартирного будинку №120/25 по проспекту Свободи у м. Кременчуці Полтавської області не повідомили ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про прийняття рішення щодо вибору моделі договірних відносин і не уклали з підприємством відповідні договори на послугу з постачання теплової енергії.

Виходячи з викладеного, взаємовідносини між співвласниками багатоквартирного будинку №120/25 по проспекту Свободи у м. Кременчуці Полтавської області, в тому числі і з боржником ТОВ "Варин", як власником не житлового приміщення - вбудованого магазину непродовольчих товарів за зазначеною адресою, з 01.11.2022 врегульовано Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання і опублікований на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.

Отже, відповідач є суб`єктом користування послугою постачання теплової енергії (споживачем), яка надається ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".

Індивідуальному договору з відповідачем присвоєно № 5640.

За умовами п.1 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 Індивідуального договору він є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Індивідуального договору).

Пунктом 5 Індивідуального договору визначено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Відповідно пункту 11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (пункт 12 Індивідуального договору).

Відповідно до умов п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 Індивідуального договору).

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 Індивідуального договору).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 Індивідуального договору).

Пунктами 51, 52, 54, 55 Індивідуального договору врегульовано, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

У разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії.

Протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради:

- № 477 від 30.09.2022 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго";

- № 669 від 28.07.2023 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";

- № 687 від 26.09.2023 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";

- № 854 від 30.08.2024 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".

Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl.ua/ в розділі "ТАРИФИ", далі "Тарифи для потреб інших споживачів" (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb- nshih-spozhivachv/).

Оскільки житловий будинок за адресою проспект Свободи, 120/25 у м. Кременчуці не оснащений вузлом комерційного обліку теплової енергії, керуючись абз. 1 п. 1 розділу ІІ Методики, загальний обсяг теплової енергії на опалення будинку визначається розрахунково.

Обсяг наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії розраховано позивачем з застосуванням Методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі, комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (зі змінами в редакції наказу Міністерства розвитку громад та території України від 28.12.2021 року №358) (далі - Методика 315). На підставі вказаної Методики ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" з 01.11.2022 проводить розрахунок обсягів наданих комунальних послуг на виконання Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 №830, в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1022.

Так, загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення визначається розрахунковим методом у кожному розрахунковому періоді і розподіляється між усіма споживачами (власниками житлових, нежитлових приміщень, приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом) у відповідності до Методики.

Згідно з наданих позивачем письмових пояснень щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення приміщення ТОВ "Варин" за адресою проспект Свободи, 120/25 у м. Кременчуці Полтавської області обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби становить 25% від загально спожитого обсягу і розподіляється на площу всіх приміщень в будинку.

Нежитлове приміщення ТОВ "Варин" в спірний період не було оснащено індивідуальним розподільним приладом обліку теплової енергії. Обсяг теплової енергії витраченої на потреби опалення приміщення відповідача визначався відповідно до вимог та правил, викладених у Методиці, порядок розрахунку та його підсумок відображений позивачем у таблиці (а. с. 41).

Інформація про розмір опалювальних площ приміщень спірного житлового будинку відображена у відповідній таблиці (а. с. 42).

Також відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щомісяця проводиться нарахування плати за абонентське обслуговування за кожною комунальною послугою окремо (постачання теплової енергії та/або постачання гарячої води).

Позивач зазначає, що протягом періоду 01.02.2024 по 31.12.2024 по 31.05.2025 на адресу ТОВ "Варин" направлялися рахунки на оплату (а. с. 28-33), що підтверджується реєстрами листів відділення збуту м. Кременчук (а. с. 34 - 40).

За даними позивача, відповідач за вказані послуги не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з ТОВ "Варин" 58 863,98 грн основної заборгованості за період з 01.02.2024 по 31.12.2024, 622,95 грн пені, 702,48 грн 3% річних та 3 026,01 грн інфляційних втрат.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" задоволені в повному обсязі, що стало підставою для звернення відповідача з апеляційною скаргою.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Предметом судового розгляду даної справи є вимога ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" до ТОВ «Варин» про стягнення заборгованості. у розмірі 63 215, 42 грн, з яких: 58 863,98 грн - основна заборгованість, 622,95 грн - пеня, 702,48 грн - 3% річних, 3 026,01 грн - інфляційні втрати.

Підставою позовних вимог є порушення відповідачем зобов`язань за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії №5640 від 01.02.2024, в частині своєчасної оплати за послугу з постачання теплової енергії.

Натомість предметом апеляційного розгляду є перевірка законності й обґрунтованості рішення Господарського суду Полтавської області від 12.05.2026 у справі № 917/821/25 з урахуванням доводів апеляційної скарги відповідача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються спеціальним законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198 (далі - Правила № 1198) та іншими нормативно-правовими актами України.

Судами встановлено, що спірні правовідносини в період з лютого 2024 по грудень 2024 року, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VІІІ від 09.11.2017), який введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки,).

За наведеним у п. 2, 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VІІІ визначенням:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону №2189-VІІІ законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 14 Закону (п. 13 Правил).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним ст.6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Згідно із Законом України №2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023.

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Також п. 13 Правил №830 (в редакції від 03.09.2024 № 1039) передбачено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог ст. 10 та 11 Закону України "Про електронну комерцію" (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

Форма індивідуального договору про надання комунальної послуги, затверджена постановами Кабінету Міністрів України № 1022, 1023 від 08.09.2021.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Водночас, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в п. 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до ч. 7 ст. 14 цього Закону.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон №2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин.

Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 (в редакції від 08.09.2021 № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 (в редакції від 08.09.2021 № 1023), Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства Полтаватеплоенерго як виконавцем послуг з постачання теплової енергії, на офіційному веб-сайті ttp://te.pl.ua/spozhivacham/naselennyu/dogovr-pro-nadannya-poslug/ підприємства 01.12.2021 було проінформовано споживачів про можливість обрання моделей договірних відносин та опубліковано публічний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії та публічний договір приєднання про надання послуги з постачання гарячої води.

Відповідно до п. 2 вказаних договорів вони є публічними договорами приєднання, які набирають чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 договорів).

З огляду на зазначене, позивач мав довести, а відповідач спростувати факт отримання послуги з постачання теплової енергії.

Як зазначає позивач, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актом перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023, актом №1454 підключення до системи теплопостачання від 02.11.2023, актом №1787 перевірки системи теплопостачання від 28.03.2024, актом №553 перевірки системи теплопостачання від 05.11.2024 (а. с. 24 - 27).

Разом з тим, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив факт постачання теплової енергії саме до приміщення відповідача та помилково дійшов висновку про отримання відповідачем послуг виключно на підставі того, що житловий будинок був підключений до системи теплопостачання та позивач здійснив відповідні нарахування. Разом з тим у матеріалах справи відсутні: -акт приймання-передачі теплової енергії; -акт обстеження приміщення відповідача; -технічна документація щодо внутрішньобудинкових мереж; -документи, які підтверджують наявність у приміщенні відповідача опалювальних приладів; -докази фактичного надходження теплоносія до приміщення відповідача. Фактично суд ототожнив факт підключення будинку із фактом постачання теплової енергії конкретному споживачу, що не є тотожними поняттями. Через це суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним факт отримання послуг і зробив висновок про акцепт публічного договору через отримання послуг. Однак факт отримання послуг є саме тією обставиною, яка підлягала доказуванню позивачем. Суд фактично побудував висновок на припущенні: послуга надана, тому договір укладений; договір укладений, тому послуга надана. Такий підхід суперечить статтям 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів;

З приводу цього колегія суддів зазначає про таке.

Відсутність кожного із зазначених апелянтом документів сама по собі не свідчить про відсутність факту постачання теплової енергії, якщо такий факт підтверджується іншими належними доказами.

В акті перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023 зазначено, що комісія у складі ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» начальника теплової інспекції ОСОБА_1 , інженера теплової інспекції Жабровець IО.Ю. в присутності представника(iв) обслуговуючої організації: технічного директора ТОВ «Житлорембудсервiс» Мартиненка В.М. провели перевірку систем опалення житлових будинків, які отримують послугу з постачання теплової енергії від ПОКВПТГ«Полтаватеплоенерго». Перевірко встановлено, що 31.03.2023 у зв`язку із закінченням опалювального періоду 2022/202З рр. припинено подачу теплоносія з ЦПТ - 66 розташованого за адресою: пр-т Свободи, 102 на системи опалення житлових будинків наведених нижче, а також припинено надання послуги з гарячого водопостачання: 19. ПРОСП. СВОБОДИ 120/25.

Акт підписано представниками комісії та скріплено печатками ТОВ «Житлорембудсервiс» та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

В акті підключення до системи теплопостачання №1454 від 02.11.2023 зазначено, що комісія в складі представників ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» начальника теплової інспекції Одношевний. В. М., інженера теплової інспекції Жабровець IО.Ю. в присутності представника(iв) обслуговуючої організації: директора технічного ТОВ «Житлорембудсервiс» Піскуна П. Б. провели перевірку систем опалення житлових будинків, які отримують послугу з постачання теплової енергії від ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Перевіркою встановлено, що 02.11.2023 у зв`язку з початком опалювального періоду 2023/2024 рр. подано теплоносій з ЦТП - 66 розташованого за адресою: пр-т Свободи, 102 на системи опалення житлових будинків наведених нижче: 9. ПРОСП. СВОБОДИ 120/25.

Акт №1454 від 02.11.2023 підписано представниками комісії та скріплено печатками ТОВ «Житлорембудсервiс» та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

В акті перевірки системи теплопостачання №1787 від 28.03.2024 зазначено, що комісія в складі представників ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» начальника теплової інспекції Жабровець IО.Ю. в присутності представника(iв) обслуговуючої організації: директора технічного ТОВ «Житлорембудсервiс» Піскуна П. Б. провели перевірку систем опалення житлових будинків, які отримують послугу з постачання теплової енергії від ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Перевірко встановлено, що 28.03.2024 у зв`язку із закінченням опалювального перiоду 2023/2024 рр. припинено подачу теплоносiя з ЦПТ - 66 розташованого за адресою: пр-т Свободи, 102 на системи опалення житлових будинків наведених нижче, а також припинено надання послуги з гарячого водопостачання: 19. ПРОСП. СВОБОДИ 120/25.

Акт №1787 від 28.03.2024 підписано представниками комісії та скріплено печатками ТОВ «Житлорембудсервiс» та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

В акті перевірки системи теплопостачання №553 від 05.11.2024 зазначено, що комісія в складі представників ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» начальника теплової інспекції Жабровець IО.Ю., інженера теплової інспекції Харчукова С. О. в присутності представника(iв) обслуговуючої організації: директора технічного ТОВ «Житлорембудсервiс» Піскуна П. Б. провели перевірку систем опалення житлових будинків, які отримують послугу з постачання теплової енергії від ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Перевіркою встановлено, що 05.11.2024 у зв`язку з початком опалювального періоду 2024/2025 рр. подано теплоносій з ЦТП - 66 розташованого за адресою: пр-т Свободи, 102 на системи опалення житлових будинків наведених нижче: 19. ПРОСП. СВОБОДИ 120/25.

Акт №553 від 05.11.2024 підписано представниками комісії та скріплено печатками ТОВ «Житлорембудсервiс» та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

Апеляційний суд зазначає, що акт підключення та акти перевірки системи теплопостачання підтверджують підключення усього будинку за адресою м. Кременчук, пр-т Свободи, 102/25 і не можуть бути доказом постачання теплової енергії конкретно в приміщення відповідача. Проте, інші докази, наявні в матеріалах справи, дають підстави зробити висновок про те, що приміщення відповідача, яке знаходиться в будинку за адресою пр-т Свободи, 102/25, забезпечувалось тепловою енергією разом з усім будинком.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна (Щодо багатоквартирного будинку) розташованого за адресою Полтавська обл., м. Кременчук, проспект Свободи, будинок 120/25 вбачається, що ТОВ «Варин» є власником вбудованого магазину непродовольчих товарів загальною площею 113.5 м2 (а.с. 16 на звороті).

З інформації про розмір опалювальних площ приміщень житлового будинку за адресою: проспект Свободи буд. 120/25 станом на 12/2024 вбачається, що нежитлове приміщення ТОВ «Варин» площею 113,50 м2 належить до приміщень з централізованою системою опалення. В таблиці наведені розміри площі кожної квартири та кожного нежитлового приміщення, та вказано до якої категорії приміщень вони відносяться. Також в зазначеній таблиці вказана загальна площа приміщень з централізованою системою опалення 1711,73 м2 та загальна площа приміщень з автономною системою опалення 239,63 м2. Площа всіх приміщень разом складає 1951,36 м2 (а. с. 42). Вказана інформація про розмір опалювальних площ приміщень підписана начальником відділення збуту м. Кременчук Юлією Поляковою та Начальником ВРТЕ Наталією Росинською.

Отже, зазначені документи підтверджують факт подачі теплової енергії до будинку за адресою м. Кременчук, проспект Свободи, буд. 120/25 протягом опалювальних сезонів 2023/2024, 2024/2024 років, та, відповідно, факт постачання теплової енергії безпосередньо до приміщення відповідача, адже вказане приміщення площею 113,50 м2 знаходиться в цьому будинку і належить до приміщень з централізованою системою опалення.

При цьому апелянтом не надано належних та допустимих доказів того, що його приміщення технічно відокремлене від внутрішньобудинкової системи теплопостачання будинку 120/25 по проспекту Свободи або від`єднано від неї у певному опалювальному періоді. Так само, відповідачем не надано доказів, які підтверджують наявність у приміщенні апелянта автономного опалення.

Тому, відсутність актів приймання-передачі теплової енергії саме до приміщення відповідача не свідчить про відсутність факту її постачання. Чинне законодавство не ставить виникнення обов`язку споживача оплатити фактично отриману теплову енергію виключно в залежність від оформлення окремого акта приймання-передачі теплової енергії щодо кожного приміщення.

Посилання апелянта на відсутність акта обстеження саме приміщення відповідача, технічної документації щодо внутрішньобудинкових мереж, документів про наявність опалювальних приладів та окремих доказів фактичного надходження теплової енергії безпосередньо до приміщення відповідача також не спростовують висновків суду першої інстанції щодо доведеності факту постачання теплової енергії до будинку по проспекту Свободи 120/25 на початку та наприкінці 2024 року, і, відповідно, факту постачання теплової енергії безпосередньо до приміщення відповідача.

Отже, доводи апелянта фактично зводяться до вимоги надати перевагу відсутності окремих документів над наявними у справі доказами подачі теплової енергії до будинку, в якому розташоване приміщення відповідача. Проте така позиція не спростовує встановлених судом обставин та не свідчить про неправильність оцінки доказів.

За таких обставин, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції ототожнив лише факт підключення будинку із фактом постачання теплової енергії конкретному споживачу, є необґрунтованим, оскільки висновок суду ґрунтується на оцінці доказів у їх сукупності, зокрема на актах перевірок системи теплопостачання, якими зафіксовано підключення / відключення опалення до відповідного будинку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач отримував послугу з постачання теплової енергії на потреби опалення, яка надається ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Відтак, між сторонами дійсно був укладений Індивідуальний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії № 5640 від 01.02.2024.

Відповідно до пункту 30 індивідуального договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно з п. 32 індивідуального договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п. 33 індивідуального договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Згідно з п. 34 індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Пунктом 36 Правил користування тепловою енергією №1198 (були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

За приписами п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Пунктом 31 індивідуального договору сторони погодили, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi-dlya-potreb-inshih-spozhivachv/.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

За приписами ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.

Підпунктом 9 п. 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 (зі змінами), передбачено, що при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися такої організаційної вимоги, як здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень. Таким уповноваженим органом, що для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" встановлює тарифи на постачання теплової енергії є Полтавська обласна рада.

Як було зазначено вище, у спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради, а саме:

- № 477 від 30.09.2022 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго";

- № 669 від 28.07.2023 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";

- № 687 від 26.09.2023 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";

- № 854 від 30.08.2024 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".

Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl.ua/ в розділі "ТАРИФИ", далі "Тарифи для потреб інших споживачів" (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb- nshih-spozhivachv/).

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі вищевказаного договору ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснювало постачання теплової енергії у нежитлове приміщення споживача, розташоване у житловому будинку в м. Кременчук, прроспект Свободи, буд. 120/25.

Оскільки житловий будинок за адресою проспект Свободи, 120/25 у м. Кременчуці не оснащений вузлом комерційного обліку теплової енергії, позивачем було здійснено розрахунок загального обсягу теплової енергії на опалення будинку відповідно до абз. 1 п. 1 розділу ІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг № 315 розрахунковим методом.

Позивачем надано пояснення щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення приміщення ТОВ «Варин» за адресою проспект Свободи буд. 120/25 (а.с. 10 -11), Розрахунок заборгованості за послугу з постачання теплової енергії ТОВ «Варин» по договору №5640 від 01.02.2024 за період 01.02.2024 по 31.12.2024 (а.с. 12), Інформацію щодо обсягів теплової енергії, відпущеної на потреби опалення приміщення ТОВ «Варин» за адресою проспект Свободи буд. 120/25 за період 02/2024 по 12/2024 (а.с. 41), Інформацію про розмір опалювальних площ приміщень житлового будинку за адресою: проспект Свободи буд. 120/25 станом на 12/2024 (а.с. 42)

Перевіривши розрахунок заборгованості та зіставивши наявні в матеріалах справи вихідні дані для проведення розрахунку щодо обсягів теплової енергії, спожитої відповідачем, апеляційний суд дійшов висновку про те, що розрахунок заборгованості є арифметично правильним і таким, що відповідає матеріалам справи і положенням чинного законодавства. Тому, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 58 863,98 грн заборгованості.

Позивачем також нараховано 622,95 грн пені, 702,48 грн 3% річних та 3 026,01 грн інфляційних втрат, оскільки відповідачем не було здійснено своєчасної оплати наданих послуг за Індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії №5640 від 01.02.2024 за період з лютий по грудень 2024 року.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

У п. 45 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

При цьому, суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15).

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суди дійшли висновку про те, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і обґрунтованими. Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно задоволення позовних вимог в цій частині.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не встановив межу постачання послуги та не дослідив документи про балансову належність мереж. Судом не досліджувались: -схема теплових мереж; -акт розмежування балансової належності; -акт розмежування експлуатаційної відповідальності; -документи, які визначають точку передачі теплової енергії відповідачу. Верховний Суд у справі № 910/11443/23 звертав увагу, що саме акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності визначає межу відповідальності сторін та точку передачі теплової енергії. У даній справі такі докази відсутні або судом не досліджувалися взагалі Тому суд не встановив:-де саме проходить межа відповідальності сторін;-чи перебувають мережі, через які нібито здійснювалось постачання, у сфері відповідальності позивача;-чи було приміщення відповідача фактично приєднане до системи централізованого теплопостачання.

Апеляційний суд вважає зазначені доводи апеляційної скарги безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені апелянтом документи до суду першої інстанції сторонами не подавалися і у матеріалах справи відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість позовних вимог на підставі інших доказів, наданих позивачем.

Слід зауважити, що апелянт у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття спрощеного позовного провадження у даній справі не подав до суду першої інстанції відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом. Жодних інших заяв і письмових пояснень, в яких апелянт порушував питання щодо наявності у позивача схеми теплових мереж, акту розмежування балансової належності та інших документів, які визначають точку передачі теплової енергії відповідачу, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції розглянув справу № 917/821/25.за наявними у ній документами з урахуванням приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

При цьому апелянт, посилаючись на недослідження вищевказаних документів, не зазначає, яким саме чином їх відсутність у матеріалах справи свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення спору, та які саме встановлені судом обставини вони могли б спростувати. Саме лише посилання на необхідність дослідження певних документів, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та відсутні в матеріалах справи, не є достатньою підставою для висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.12.2024 у справі № 910/11443/23, також не спростовує правильності висновків суду першої інстанції. У зазначеній справі Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що відповідний акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності був складовою договірних відносин сторін та фактично містився серед матеріалів справи.

Так, у справі № 910/11443/23 Схема балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є невід`ємними частинами укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.06.2018 №520306. Тому вказані акти досліджувалися місцевим та апеляційним судами, як невід`ємна частина договору.

Натомість у справі, що переглядається, апелянт посилається на документи, які не були надані суду першої інстанції та відсутні у матеріалах справи. Отже, обставини, встановлені Верховним Судом у справі № 910/11443/23, не є тотожними фактичним обставинам цієї справи.

Крім того, доводи апелянта фактично зводяться до посилання на необхідність дослідження доказів, які не були предметом розгляду суду першої інстанції. Водночас апеляційний перегляд здійснюється щодо законності та обґрунтованості рішення, ухваленого судом першої інстанції на підставі наявних у справі доказів, а не щодо обставин, які могли б бути встановлені на підставі документів, що до суду першої інстанції не подавалися.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи зазначених апелянтом документів не може свідчити про порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неповне з`ясування обставин справи, оскільки суд не може надати оцінку доказам, які не були йому подані.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин щодо доведеності факту надання послуги з теплопостачання відповідачу.

Апелянт стверджує, що позивач не довів належність йому мереж та фактичну можливість постачання теплової енергії до приміщення відповідача Суд першої інстанції визнав доведеним факт постачання теплової енергії відповідачу, посилаючись на наявність у позивача статусу ліцензіата та виконавця послуг теплопостачання на території м. Кременчука. Однак такий висновок не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. Здійснення позивачем ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії не підтверджує факту постачання теплової енергії конкретному споживачу. За відсутності доказів належності мереж, точки поставки та технічного приєднання приміщення відповідача висновок суду про надання послуг ТОВ «Варин» є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Апеляційний суд відхиляє вказані доводи апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції зроблено висновок про доведеність і обґрунтованість позовних вимог не лише на підставі наявного у позивача статусу ліцензіата та виконавця послуг теплопостачання на території м. Кременчука.

Місцевим господарським судом повно і всебічно досліджено наявні в матеріалах справи докази і встановлено факт підключення приміщення відповідача до центральної системи опалення будинку 120/25 по проспекту Свободи, м. Кременчук; факт підключення / відключення опалення у житловому будинку 120/25 по проспекту Свободи, м. Кременчук протягом опалювальних сезонів 2023/2024, 2024/2024 років; факт укладення між сторонами Індивідуального договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії № 5640; факт наявності заборгованості у відповідача за вказаним договором за несвоєчасну оплату наданої послуги; факт відсутності доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем.

Незважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів належності мереж, точки поставки та технічного приєднання приміщення відповідача до внутрішньобудинкових систем опалення будинку по проспекту Свободи 120/25 місцевий господарський суд встановив факт надходження теплової енергії на потреби опалення до приміщення відповідача на підставі інформації про розмір опалювальних площ приміщень житлового будинку за адресою: проспект Свободи буд. 120/25 станом на 12/2024, акту перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023, акту №1454 підключення до системи теплопостачання від 02.11.2023, акту №1787 перевірки системи теплопостачання від 28.03.2024, акту №553 перевірки системи теплопостачання від 05.11.2024.

Таким чином, колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції щодо надання позивачем відповідачу послуги з теплопостачання є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції встановив, що будинок не обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії. Отже, визначення обсягів теплової енергії здійснювалося розрахунковим методом. Водночас позивач не надав: вихідних даних для такого розрахунку; розрахунків теплових навантажень; розрахунків теплових втрат; документів, що підтверджують загальний обсяг теплової енергії, відпущеної будинку у кожному розрахунковому періоді. Натомість суд визнав правильними внутрішні розрахунки позивача без перевірки їх обґрунтованості.

З приводу цього апеляційний суд зазначає наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, будинок за адресою проспект Свободи, 120/25 у м. Кременчуці, у якому знаходиться приміщення відповідача, не обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії, у зв`язку з чим визначення обсягу спожитої теплової енергії здійснюється розрахунковим способом. Сам по собі факт відсутності вузла комерційного обліку не свідчить про неможливість визначення обсягу фактично поставленої теплової енергії у нежитлове приміщення апелянта.

Відповідно пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (пункт 12 Договору).

Обсяг наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії розраховано позивачем з застосуванням Методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі, комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (зі змінами в редакції наказу Міністерства розвитку громад та території України від 28.12.2021 №358). На підставі вказаної Методики ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" з 01.11.2022 проводить розрахунок обсягів наданих комунальних послуг на виконання Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 №830, в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1022.

Так, загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення визначається розрахунковим методом у кожному розрахунковому періоді і розподіляється між усіма споживачами (власниками житлових, нежитлових приміщень, приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом) у відповідності до Методики №315.

Згідно з наданих позивачем письмових пояснень щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення приміщення ТОВ «Варин» за адресою проспект Свободи, 120/25 у м. Кременчуці Полтавської області обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби становить 25% від загально спожитого обсягу і розподіляється на площу всіх приміщень в будинку. Обсяг теплової енергії витраченої на потреби опалення приміщення відповідача визначався відповідно до вимог та правил, викладених у Методиці № 315.

Позивачем надано пояснення щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення приміщення ТОВ «Варин» за адресою проспект Свободи буд. 120/25 (а.с. 10 -11), Розрахунок заборгованості за послугу з постачання теплової енергії ТОВ «Варин» по договору №5640 від 01.02.2024 за період 01.02.2024 по 31.12.2024 (а.с. 12), Інформацію щодо обсягів теплової енергії, відпущеної на потреби опалення приміщення ТОВ «Варин» за адресою проспект Свободи буд. 120/25 за період 02/2024 по 12/2024 (а.с. 41), Інформацію про розмір опалювальних площ приміщень житлового будинку за адресою: проспект Свободи буд. 120/25 станом на 12/2024 (а.с. 42).

Також, в матеріалах справи наявні рішення Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго"; № 669 від 28.07.2023 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго"; № 687 від 26.09.2023 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго"; № 854 від 30.08.2024 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго"

Відтак, доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи вихідних даних для проведення розрахунку не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, матеріали справи містять необхідні для визначення обсягу поставленої теплової енергії відомості, на підставі яких позивачем здійснено відповідні нарахування, зокрема дані щодо опалюваної площі приміщення відповідача, загальної площі опалювальних приміщень і приміщень з автономним опаленням у будинку, відомості щодо площі усього будинку 120/25 по проспекту Свободи, періодів постачання теплової енергії, тривалості опалювального періоду, параметрів, які враховуються при визначенні обсягу споживання, а також застосованого тарифу. Наведені дані дають можливість перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку та встановити порядок формування заявленої до стягнення суми заборгованості.

Зазначене спростовує твердження апелянта про те, що суд першої інстанції фактично прийняв до уваги виключно внутрішні розрахунки позивача. Суд першої інстанції надав оцінку наданим позивачем розрахункам у сукупності з іншими доказами, що містяться у матеріалах справи, та перевірив їх відповідність встановленим обставинам щодо періоду постачання, площі приміщення та вартості послуги.

Разом з тим, апелянтом не спростовано правильність нарахувань обсягу спожитої теплової енергії здійсненого позивачем. Апелянт не зазначає, які саме конкретні показники, використані позивачем при здійсненні розрахунку, є неправильними, не наводить власного контррозрахунку та не доводить, що застосований позивачем спосіб визначення обсягу теплової енергії суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували правильність вихідних даних, використаних позивачем, або підтверджували інший обсяг фактично поставленої теплової енергії.

Перевіривши розрахунок заборгованості та зіставивши наявні в матеріалах справи вихідні дані для проведення розрахунку щодо обсягів теплової енергії, спожитої відповідачем, апеляційний суд дійшов висновку про те, що розрахунок заборгованості є арифметично вірним і таким, що відповідає матеріалам справи і положенням чинного законодавства.

Таким чином, доводи апелянта про недоведеність обсягу поставленої теплової енергії та необґрунтованість розрахунків позивача є безпідставними та необґрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами справи.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції порушено принцип повного та всебічного дослідження доказів всупереч ст. 86 ГПК України суд: не встановив технічний спосіб постачання теплової енергії; не встановив точку її передачі; не встановив межі відповідальності сторін; не дослідив технічну документацію щодо підключення приміщення; не перевірив правильність вихідних даних розрахунку. У зв`язку з цим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 79 ГПК України, визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає, що докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, подані позивачем, є більш вірогідними, аніж ті, що надані відповідачем на їх спростування.

Так, позивачем, на підставі поданих ним доказів, доведено факт підключення приміщення відповідача до центральної системи опалення будинку 120/25 по проспекту Свободи, м. Кременчук; факт підключення / відключення опалення у житловому будинку 120/25 по проспекту Свободи, м. Кременчук протягом опалювальних сезонів 2023/2024, 2024/2024 років; факт укладення між сторонами Індивідуального договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії № 5640; факт наявності заборгованості у відповідача за вказаним договором за несвоєчасну оплату наданої послуги; факт відсутності доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем.

Натомість відповідач не надав суду доказів, що могли б підтверджувати факт від`єднання нежитлового приміщення апелянта від внутрішньобудинкової системи опалення будинку 120/25 по проспекту Свободи або факт наявності автономного опалення у приміщенні; факт хибності розрахунків заборгованості, наданих позивачем; факт погашення заборгованості.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено принцип повного та всебічного дослідження доказі є безпідставними та необґрунтованими.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Варин» не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 12.05.2026 у справі № 917/821/25, яке відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів ст. 129 ГПК України.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження. Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 04.05.2026 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 №4757-IX).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією з боку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300, БПЛА та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв`язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів, постійні масовані атаки дронів, апеляційний суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Окремо апеляційний суд звертає увагу не те, що колегія суддів перебувала у відпустці в період з 27.07.2026 по 10.08.2026 включно.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1 ч. 1 ст. 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варин» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.05.2026 у справі № 917/821/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повна постанова складена 24.09.2026.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян