ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1190/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
при секретарі судового засідання: Жолудєві А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на постанову Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Примак С.А.) від 30.09.2025 р. у справі № 904/1190/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "ДІАМАНТ" (ЄДРПОУ 40489516, 04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, буд. 20, оф.4)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" (код ЄДРПОУ 45339316, 49000, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 50, офіс 310)
про визнання банкрутом, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 р. у справі № 904/1190/25:
- відкладено розгляд клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про зобов`язання надати бухгалтерську та іншу документацію (вх. № 31545/25 від 11.07.2025) на 23.10.2025;
- відкладено розгляд клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залучення до участі у справі про банкрутство № 904/1190/25 на 23.10.2025;
- клопотання розпорядника майна № 01-32/14-06 від 06.06.2025 - задоволено;
- затверджено звіт про нарахування і виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого Пархоменко Т.В. за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" по справі № 904/1190/25 за період з 08.04.2025 по 06.06.2025 у загальному розмірі 46 400,00 грн;
- клопотання розпорядника майна про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора - задоволено;
- припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" (код ЄДРПОУ 45339316, 49000, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 50, офіс 310);
- припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Пархоменко Тетяни Вікторівни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 387 від 28.02.2013 року; 49044, м. Дніпро, бул. Катеринославський, 2, офіс 610);
- визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" (код ЄДРПОУ 45339316, 49000, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 50, офіс 310) - банкрутом;
- відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців до 30.09.2026;
- ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" (код ЄДРПОУ 45339316, 49000, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 50, офіс 310) призначено арбітражного керуючого Пархоменко Тетяну Вікторівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 387 від 28.02.2013 року; 49044, м. Дніпро, бул. Катеринославський, 2, офіс 610).
Не погодившись з цією постановою господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 р. у справі № 904/1190/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:
- вважає, що суд першої інстанції не дослідив, чи здійснена розпорядником майна інвентаризація майна боржника, якими доказами підтверджені відомості такої інвентаризації та чи відповідає вона нормам Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879;
- на думку апелянта, суд першої інстанції належним чином не з`ясував наявність ознак неплатоспроможності боржника, оскільки безпосередньо не дослідив докази, які підтверджують розмір та співвідношення активу і пасиву боржника, зокрема, згідно з відомостями бухгалтерського обліку та фінансової звітності, з наданням оцінки обставинам повноти відображення зобов`язань, їх документального підтвердження тощо;
- також, на переконання апелянта, місцевий господарський суд не здійснив належну перевірку відсутності ознак фіктивного банкрутства боржника, доведення його до банкрутства приховування стійкої фінансової неспроможності тощо з огляду на детальний аналіз фінансового стану боржника, підстав виникнення у нього такої заборгованості перед кредиторами, що критично перевищує розмір його активів, зокрема внаслідок навмисних дій певних осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства, пов`язаних із заволодінням коштами або майном боржника, виведенням активів чи збільшенням кредиторської заборгованості без наміру її погашення, нездійснення ними стягнення дебіторської заборгованості тощо;
- стверджує, що кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "ДІАМАНТ" до суду в якості доказу, що підтверджує наявність грошового зобов`язання у боржника, надано договір № 01-02/24 від 01.02.2024 р. про надання інформаційно-консультаційних послуг, який укладено з боржником до його державної реєстрації.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 р. у справі № 904/1190/25, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 25.03.2026 р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 р. у справі № 904/1190/25 закрито.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2026 р. касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби Дніпропетровської області задоволено, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 р. у справі № 904/1190/25 скасовано, справу № 904/1190/25 направлено для продовження розгляду до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2026 р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 17.09.2026 р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" подані до Центрального апеляційного господарського суду письмові пояснення на апеляційну скаргу, згідно з якими кредитор заперечує проти її задоволення, та просить залишити постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 р. у справі № 904/1190/25 без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги кредитор, зокрема, зазначає, що договір № 01-02/24 не є предметом оскарження та сам пособі не визначає законність постанови про визнання боржника банкрутом. Питання обґрунтованості грошових вимог ТОВ "Юридичне агентство "Діамант" було вирішене судом на відповідних стадіях провадження у справі про банкрутство та зафіксоване в ухвалах від 08.04.2025 та 29.05.2025.
Натомість апелянтом не наведено жодних належних доводів, які б свідчили про незаконність саме постанови від 30.09.2025, порушення судом першої інстанції вимог КУзПБ при її ухваленні або відсутність передбачених законом підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
На переконання кредитора доводи апеляційної скарги щодо нікчемності договору № 01-02/24 та відсутності у боржника грошового зобов`язання перед ініціюючим кредитором є безпідставними, не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови та не можуть бути підставою для її скасування.
Ліквідатором банкрута - Пархоменко Тетяною Вікторівною подані до Центрального апеляційного господарського суду письмові пояснення, в яких арбітражна керуюча просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 р. у справі № 904/1190/25 залишити без змін.
В своїх поясненнях арбітражна керуюча зазначає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не набуло процесуального статусу учасника справи про банкрутство у розумінні статті 1 та статті 45 КУзПБ, а постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 питання про його права, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося.
Представниця апелянта у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити.
Ліквідаторка банкрута та представниця кредитора проти задоволення апеляційної скарги заперечили, вважають оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2025 р.: відкрито провадження у справі № 904/1190/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН"; визнані грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "ДІАМАНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" на суму 102 280,00 грн (витрати у справі про банкрутство) - 1 черга задоволення вимог кредиторів; на суму 1 400 000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 08.04.2025; введено процедуру розпорядження майном боржника строком до 170 календарних днів, до 25.09.2025; розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" призначено арбітражного керуючого Пархоменко Тетяну Вікторівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 387 від 28.02.2013 року; 49044, м. Дніпро, бул. Кельнський, 2, офіс 610).
08.04.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 завершено попереднє судове засідання у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" та зобов`язано розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" Пархоменко Т.В. внести до реєстру вимог кредиторів вимоги наступного кредитора, визнаного Господарським судом Дніпропетровської області: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "ДІАМАНТ" на суму 102 280,00 грн (витрати у справі про банкрутство) - 1 черга задоволення вимог кредиторів; на суму 1 400 000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 р. у справі № 904/1190/25, зокрема: клопотання розпорядника майна про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора - задоволено; припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН"; припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Пархоменко Тетяни Вікторівни; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" - банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців до 30.09.2026; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" призначено арбітражного керуючого Пархоменко Тетяну Вікторівну.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 р. у справі № 904/1190/25, яка і є предметом апеляційного перегляду, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Згідно з частиною першою статті 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
За частиною першою статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частин першої, другої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень:
- ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом;
- ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом;
- постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, саме суд у підсумковому судовому засіданні в залежності від обставин справи визначає наступну судову процедуру щодо боржника та ухвалює судове рішення про її введення.
Тлумачення положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені статтею 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Наявність рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже частиною четвертою статті 49 КУзПБ законодавцем надано право суду навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16).
За статтею 1 КУзПБ банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника. Без встановлення фінансового стану боржника (зазначення конкретних показників, що відображають наявність фінансових ресурсів), наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, без перевірки можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, висновок про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є передчасним, адже таке рішення повинно прийматися за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 910/1800/22, від 13.02.2024 у справі № 920/986/22).
На відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).
Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Відповідно до частини першої статті 58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Таким чином, на вирішення питання переходу до ліквідаційної процедури впливають, за загальним правилом, три чинники:
- закінчення 170-денного строку, відведеного для стадії розпорядження майном;
- наявність ознак банкрутства;
- наявність рішення зборів кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури та, відповідно, відсутність пропозицій щодо санації боржника.
Положеннями статті 12 КУзПБ на розпорядника майна покладено обов`язок із здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника з метою забезпечення ефективного використання його майнових активів та подальшого застосування щодо нього господарським судом оптимальної судової процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі чи частково вимог кредиторів.
Одними із обов`язків розпорядника майна боржника, визначеними ч. 3 ст. 44 КУзПБ є:
- проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника;
- виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства.
Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника повинен містити відомості про активи боржника. Такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), і на його підставі кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури. У подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду в судовому засіданні у справі про банкрутство (див. п. 38.1 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 904/4261/22).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у частині третій статті 44 КУзПБ (постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 911/1609/21, від 08.12.2022 у справі № 908/2415/21).
При цьому, суд має з`ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку статті 47 КУзПБ реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури.
Тлумачення положень КУзПБ свідчить, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі комплексного дослідження всіх наявних у справі доказів, зокрема й аналізу фінансового стану боржника, подання якого до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є обов`язком розпорядника майна боржника, визначеним пунктом 5 частини третьої статті 44 КУПБ, що дозволить суду встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника (див. висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 908/2755/19, від 23.12.2021 у справі № 924/1155/18, від 25.05.2023 у справі № 902/207/22).
Відсутність аналізу та дослідження дійсного фінансово-господарського стану боржника на момент вирішення питання про запровадження у справі про банкрутство судової процедури ліквідації суперечить нормам КУзПБ.
Обов`язок арбітражного керуючого проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію передбачений також п. 3 ч. 2 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства.
Слід зазначити, що відповідно до п. 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 10.09.2020 № 3105/5, аналіз фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі - Аналіз) проводиться згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361) (далі - Методичні рекомендації).
Арбітражний керуючий, призначений судом розпорядником майна, проводить Аналіз до проведення перших зборів кредиторів та подає результати Аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.
Пунктами 2, 3 Методичних рекомендацій визначено, що об`єктом аналізу є фінансово- господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності. Суб`єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, органи податкової служби, керівництво).
Як вбачається з оскаржуваної постанови, в обґрунтування визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі № 904/1190/25 місцевий господарський суд послався виключно на те, що загальними зборами кредиторів ТОВ "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" було вирішено покласти на розпорядника майна обов`язок звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області із клопотанням про визнання ТОВ "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Отже, з оскаржуваної постанови слідує, що суд першої інстанції не досліджував активи, пасиви та фінансові показники боржника, а поклався лише на аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, що був проведений арбітражним керуючим, без детального дослідження цього аналізу, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Разом з тим, визнаючи боржника банкрутом, суд має виходити з того, що аналіз фінансово-господарської діяльності - це процес, з якого оцінюється минуле і поточне фінансове становище підприємства.
Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства носить комплексний характер внаслідок обґрунтування рівня параметрів, дає об`єктивну і точну картину його фінансових результатів, ефективність використання економічних ресурсів і величини виробничого потенціалу.
Дуже часто за своєю формою аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства є аналізом показників, тобто характеристик господарської діяльності економічної одиниці. Термін «система показників» широко поширений в економічних дослідженнях. Аналітик у відповідності з певними критеріями відбирає показники, формує з них систему, проводить її аналіз. Комплексність аналізу вимагає використання в роботі цілих систем, а не окремих показників.
Банкрутство найчастіше є результатом одночасного негативного впливу на суб`єкт господарювання зовнішніх і внутрішніх факторів.
До зовнішніх факторів відносяться економічні, політичні, демографічні умови, розвиток науки і техніки, недосконалість і громіздкість вітчизняного законодавства, посилення міжнародної конкуренції.
До внутрішніх факторів належать дефіцит власних оборотних коштів, недосконалість визначення фактичної ціни реалізації продукції, неефективність довгострокових фінансових вкладень, відсутність договірної дисципліни, значна питома вага незавершених капіталовкладень у структурі активів, зростання дебіторської і кредиторської заборгованості та ін.
Аналіз фінансового стану підприємства показує, по яких напрямках треба вести фінансово-господарську діяльність, дає можливість виявити найбільш важливі аспекти і слабкі позиції у фінансовому стані підприємства.
При цьому, велике значення має той факт, що встановлення факту наявності неспроможності повинно бути здійснено через призму верховенства права, шляхом аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном, а не тільки користуватись відомостями відображеними в балансах підприємства. Так, необхідно здійснювати аналіз виникнення заборгованості та її правову природу, даний аналіз здійснюється з урахуванням презумпції сумнівності правочинів та майнових дій боржника при дослідженні угод боржника, які укладені з боржником за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство.
В той же час, всупереч чинному законодавству, усталеній судовій практиці та принципам господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції лише констатував наявність поданого розпорядником майна звіту про проведення процедури розпорядження майном та відповідного рішення зборів кредиторів боржника. Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишилось з`ясування наявності/відсутності звіту розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника з наданням правового аналізу проведеній розпорядником майна процедурі, зокрема, здійснення аналізу фінансово-господарського стану боржника; виявленню (за наявності) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.
У постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 904/5749/19 наведені наступні правові висновки:
«... Системний аналіз норм КУзПБ та Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України 26.10.2010 № 1361), дає підстави для висновку, що виявлення господарським судом у підсумковому засіданні ознак неплатоспроможності боржника відбувається на підставі дослідження та правової оцінки доказів, що містяться у матеріалах справи, зокрема Звіту розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника, фінансової звітності боржника (балансу підприємства (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів) тощо.
Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника має містити відомості про актив боржника; такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), на підставі якого кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури, у подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду у судовому засіданні у справі про банкрутство.».
Заслуговують на увагу й висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 916/2740/21, від 02.07.2024 у справі № 904/1938/22, де зазначено, що «Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури.».
Ухвалюючи оскаржувану постанову від 30.09.2025 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, суд першої інстанції поклався лише на висновки арбітражного керуючого, що ТОВ "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" перебуває у скрутному фінансовому стані.
При цьому оскаржувана постанова ухвалена судом першої інстанції за відсутності в матеріалах справи як фінансової звітності боржника (балансу підприємства (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів), так і за відсутності банківських виписок по рахунках боржника, тобто увалена судом без жодного аналізу зазначених доказів.
Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що в порушення приписів статті 12 КУзПБ, п. 2.2.5 та п. 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховання банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства від 19.01.2006 № 14 арбітражним керуючим при здійснені аналізу фінансово-господарської діяльності боржника не були досліджені правочини, що стали підставою для виникнення кредиторської заборгованості у боржника перед конкурсним кредитором, а також не досліджені правочини в так званий «підозрілий період».
Враховуючи відсутність будь-якого дослідження укладених боржником правочинів, можна стверджувати, що арбітражним керуючим аналіз фінансово-господарського стану боржника був проведений не у відповідності до вимог Методичних рекомендацій.
Отже використання місцевим господарським судом лише висновків арбітражного керуючого без дослідження та правової оцінки жодних доказів, зокрема, звітів про фінансові результати, звітів про рух грошових коштів, правочинів, банківських виписок по рахунках боржника тощо, призвело до прийняття передчасного рішення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Крім того, відповідно до п. 3.2 Методичних рекомендацій, визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.
Проте матеріали справи не містять дослідження арбітражним керуючим цін, зазначених в договорах, вигідність правочинів для підприємства та визначення показників майна, що знаходились у боржника станом на початок порівняльного періоду.
Однак економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема:
- підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна;
- прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат;
- заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства, тощо.
Крім того, необхідно проаналізувати заходи, ужиті керівництвом підприємства, щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності розв`язання проблем у виробничому процесі, тощо.
Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками:
- зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства;
- штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості;
- продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (особлива увага приділяється договорам відчуження майна або оренди майна, зокрема перевіряється відповідність ціни реалізації ринковій та наявність дозволу на вказані операції органу, уповноваженого управляти майном);
- продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою; тимчасове зниження ціни в рекламних цілях; продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перепрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв`язку із закінченням сезону тощо);
- у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності.
Своєю чергою місцевий господарський суд не здійснив належну перевірку відсутності ознак фіктивного банкрутства боржника, доведення його до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, тощо з огляду на детальний аналіз фінансового стану боржника, підстав виникнення у нього такої заборгованості перед кредиторами, що критично перевищує розмір його активів, зокрема внаслідок навмисних дій певних осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства, пов`язаних із заволодінням коштами або майном боржника, виведенням активів чи збільшенням кредиторської заборгованості без наміру її погашення, нездійсненням ними стягнення дебіторської заборгованості тощо.
При цьому, без належного дослідження викладених обставин, виявлення яких є обов`язком розпорядника майна згідно з частиною 3 статті 44 КУзПБ, не можна визнати повним виконання функцій судового контролю у даній справі про банкрутство, зокрема щодо перевірки повноти здійснення розпорядником майна аналізу фінансово-господарського стану боржника тощо.
Вказане підтверджується тим, що арбітражним керуючим не проведено:
- дослідження правочинів, на підставі яких здійснювалось вибуття активів та ділова мета, які можуть у своїй сукупності свідчити про наявність економічних ознак доведення до банкрутства;
- дослідження правочинів, на підставі яких була сформована дебіторська заборгованість та не визначено її дійсний розмір;
- оцінку ефективності та необхідності спрямування отриманих грошових коштів на інвестиції, що напряму не стосуються господарської діяльності товариства.
Судова колегія наголошує, що відповідно до приписів п. 3 ч. 2 ст. 12 КУзПБ, арбітражний керуючий зобов`язаний, зокрема, проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.
Проте, в порушення наведеної норми, аналіз фінансово-господарського стану боржника проведено без урахування банківських виписок по рахунках боржника, документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, що свідчить про формальність проведеного аналізу. При цьому арбітражним керуючим не долучено документів, що підтверджують відповідну інформацію відображену в аналізі фінансово-господарського стану.
З вищевикладеного вбачається, що в оскаржуваній постанові відсутні посилання на дослідження місцевим господарським судом документів, на підставі яких зазначений звіт та аналіз виконані, щодо відповідності викладених у них відомостей вказаному висновку розпорядника майна з урахуванням того, що за вимогами ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, кожен доказ має бути безпосередньо досліджений та оцінений судом з точки зору його належності, допустимості, достовірності як окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами.
Суд першої інстанції також не дослідив, чи здійснена розпорядником майна інвентаризація майна Боржника, якими доказами підтверджені відомості такої інвентаризації та чи відповідає вона нормам Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879.
Ухвалюючи оскаржувану постанову про визнання боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, суд першої інстанції належним чином не з`ясував наявність ознак неплатоспроможності боржника, оскільки безпосередньо не дослідив відповідно до вимог господарського процесуального законодавства докази, які підтверджують розмір та співвідношення активу і пасиву боржника, зокрема, згідно з відомостями бухгалтерського обліку та фінансової звітності, з наданням оцінки обставинам повноти відображення зобов`язань, їх документального підтвердження тощо.
Отже, з наведеного вбачається, що в порушення вимог КУзПБ, вирішуючи питання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд лише констатував наявність поданого розпорядником майна звіту про проведення процедури розпорядження майном та відповідного рішення зборів кредиторів боржника.
За таких умов місцевим господарським судом було неналежно та недостатньо досліджено обставини справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, відтак постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури є передчасною.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що постанова про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙРШИП ДИСТРИБ`ЮШН" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ухвалена місцевим господарським судом з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими та з порушенням норм процесуального права, що в силу ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги апелянта, скасування оскаржуваної постанови та виходячи з особливостей провадження у справах про банкрутство передачі справи для подальшого розгляду на стадію розпорядження майном до Господарського суду Дніпропетровської області.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 р. у справі № 904/1190/25 - задовольнити.
Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 р. у справі № 904/1190/25 - скасувати.
Справу № 904/1190/25 передати для подальшого розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 25.09.2026 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд