ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/3467/26
Господарський суд Дніпропетровської областіу складі судді Дупляка С.А.,
без призначення судового засідання та без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження),
розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №904/3467/26
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРІНЦЕС ФУД"
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮТ КОМПАНІ"
про стягнення грошових коштів,
в с т а н о в и в:
1. ЗМІСТ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Через систему "Електронний суд" 16.09.2026 від позивача надійшла заява, у якій позивач просить суд: прийняти та долучити до матеріалів справи №904/3467/26 належним чином засвідчену копію акта надання правничої допомоги №1 від 14.09.2026 як доказ обсягу та вартості наданої позивачу професійної правничої допомоги; поновити строк на подання додаткових доказів витрат на професійну правничу допомогу; ухвалити додаткове рішення у справі №904/3467/26;стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції у розмірі 21.000,00 грн.
Через систему "Електронний суд" 18.09.2026 від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просить суд відмовити позивачу у поновленні процесуального строку на подання доказів понесених витрат на правничу допомогу у справі №904/3467/26, докази витрат на правничу допомогу, подані позивачем з пропуском строку, залишити без розгляду, відмовити в ухваленні додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №904/3467/26.
Ухвалою від 21.09.2026 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду, розгляд заяви вирішено здійснювати без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Частиною 3 ст. 244 ГПК України визначено таке: суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Стислий виклад позиції позивача (заявника)
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 у справі №904/3467/26 позов було задоволено частково. Разом з тим, позивачем також були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції у розмірі 21.000,00 грн, проте судом не було вирішено питання щодо цих судових витрат.
Позивач вказує, що оскільки судом не було вирішено питання про судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката, позивач звертається до суду з даною заявою про ухвалення додаткового рішення.
Позивач вважає, що в позовній заяві ним було доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також, що ним було надано належні докази понесених судових витрат.
Щодо поновлення процесуального строку на подання додаткових доказів.
Позивач повідомляє, що справа розглядалася судом у порядку письмового провадження без виклику та участі сторін, у зв`язку з чим представник позивача не був присутній при ухваленні рішення та об`єктивно не міг бути обізнаний про його ухвалення 07.09.2026.
Також позивач вказує, що рішення суду було отримано представником позивача - адвокатом Гніздовською Г.М. 08.09.2026 в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», що підтверджується відповідною довідкою. Отже саме 08.09.2026 позивачу стало відомо про ухвалення судом рішення у справі.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 116 ГПК України останнім днем встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку було 14.09.2026, оскільки п`ятий день відповідного строку - 12.09.2026 - припав на суботу.
Разом з тим 14.09.2026 у м. Одесі та Одеській області мали місце повітряні тривоги та обстріли, що об`єктивно ускладнили звичайний режим роботи позивача та своєчасне подання процесуальних документів до суду.
Ця заява разом із доказами на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу подається 15.09.2026, тобто з пропуском встановленого процесуального строку лише на один день.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач вважає, що відповідно до акту про надання правничої допомоги від 14.09.2026№1 позивачем не зазначено розрахунок часу, який було витрачено на написання процесуальних документів, процесуальні документи зазначені в акті, які підготовлені адвокатом, мають просту форму, написання яких не потребує значного часу.
Відповідач звертає увагу, що актом передбачено, що адвокат здійснює загальний правовий супровід справи, включаючи координацію дій, консультування клієнта та визначення подальшої стратегії захисту. У представника позивача була відсутня інформація щодо актуального залишку заборгованості за договором поставки, та не було надано до суду заяви про зменшення позовних вимог в процесі судового розгляду, оскільки станом на 01.09.2026, заборгованість за договором склала 171.475,00 грн, отже відповідач доходить висновку, що супровід справи проводився не в повному обсязі. Оплата заборгованості за договором поставки проводилась відповідачем, щомісяця, без подачі позовної заяви до суду.
На думку відповідача, витрати позивача на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки вони є значно завищеними, позивачем не доведено їх реальну необхідність, співмірність із фактичними витратами, враховуючи складність справи, обсяг виконаної роботи та час, який адвокат міг витратити на її розгляд.
Відповідач вважає клопотання позивача про поновлення строку на подання додаткових доказів безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, докази витрат мають бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання цих доказів протягом встановленого строку такі докази залишаються без розгляду.
Відповідно до довідки з системи «Електронний суд», наданої позивачем, встановлено, що рішення суду №904/3467/26 від 07.09.2026 було направлено сторонам у справі 08.09.2026 о 9:40, повідомлення було автоматично продубльовано і на електронну пошту сторін. Отже заява про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на правничу допомогу) та додаткові докази повинні були направлені до суду до 13.09.2026, у зв`язку з тим що останній 5 день припадає на вихідний тоді останній день строку переноситься на понеділок, тобто на 14.09.2026 включно. З огляду на викладене, процесуальні документи, направлені позивачем до суду 15.09.2026, були подані поза межами строків, встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України, а тому підстави для їх розгляду відсутні.
Відповідач зазначає, що позивач пропустив процесуальний строк. У своєму клопотанні позивач не наводить жодних належних, допустимих та об`єктивних доказів, які б свідчили про наявність непереборних та об`єктивних обставин, що перешкоджали йому подати докази в межах 5 днів.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: наявності/відсутності підстав для поновлення строку для подачі додаткових доказів; надання професійної правової допомоги; правомірності заявлених вимог.
Суд встановив, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 200.000,00 грн основної заборгованості, 11.506,85 грн пені, 1.150,68 грн трьох процентів річних, 1.598,20 грн інфляційних втрат, 2.657,34 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 401,80 грн інфляційних втрат) відмовлено.
Між позивачем та АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «ЮРІС ФЕРРУМ» (далі - адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги №12-05/26 від 12.05.2026 (08.06.2026) (далі - договір), предметом якого є надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, по господарській справі щодо стягнення заборгованості з відповідача (код ЄДРПОУ 45351684) на користь клієнта (позивача) за договором поставки товару, що розглядатиметься у Господарському суді Дніпропетровської області та може розглядатися у Центральному апеляційному господарському суді за участі клієнта (позивача) в якості позивача (до отримання адвокатським об`єднанням судового рішення (постанови, ухвали), що набрало законної сили).
Відповідно до п. 4.1.1 договору, гонорар адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у суді першої інстанції становить 21.000,00 грн.
Відповідно до п. 4.5 договору, за результатами надання правової допомоги складається акт, який підписує кожна сторона. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським об`єднанням факсимільним зв`язком, поштою або надається клієнту особисто.
Відповідно до п. 7.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у рамках доручення згідно з п. 1.1 цього договору, а саме: до отримання судового рішення (рішення, постанови, ухвали) у господарській справі щодо стягнення заборгованості з відповідача (код ЄДРПОУ 45351684) на користь клієнта за договором поставки товару, що розглядатиметься у Господарському суді Дніпропетровської області та може розглядатися у Центральному апеляційному господарському суді за участі клієнта в якості позивача та виплати клієнтом гонорару, передбаченого у п. 4.1 цього договору.
До справи долучено Акт надання правничої допомоги №1 від 14.09.2026, згідно із яким у період з 12.05.2026 по 14.09.2026 адвокатами адвокатського об`єднання була надана така правнича допомога:
здійснення правового аналізу та аналізу документів, наданих клієнтом (позивачем), щодо наявності заборгованості у відповідача (код ЄДРПОУ45351684) за договором поставки;
здійснення аналізу судових справ, однією зі сторін яких є відповідач (код ЄДРПОУ 45351684);
підготовка та подання до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки товару;
здійснення представництва інтересів клієнта (позивача) у Господарському суді Дніпропетровської області у межах судової справи №904/3467/26;
підготовка та подання до Господарського суду Дніпропетровської області заяви про зменшення позовних вимог у межах судової справи №904/3467/26;
підготовка та подання до Господарського суду Дніпропетровської області клопотання про долучення доказів до матеріалів справи №904/3467/26;
підготовка та подання до Господарського суду Дніпропетровської області відповіді на відзив до матеріалів справи №904/3467/26;
підготовка та подання до Господарського суду Дніпропетровської області процесуальних заяв та клопотань у межах судової справи №904/3467/26, зокрема, але не виключно заяви про усунення недоліків;
підготовка та подання до Господарського суду Дніпропетровської області заяви про ухвалення додаткового рішення у межах судової справи №904/3467/26;
загальний правовий супровід справи, включаючи координацію дій, консультування клієнта (позивача) та визначення подальшої стратегії захисту.
Гонорар за зазначену правничу допомогу, що була надана працівниками адвокатського об`єднання, становить 21.000,00 грн без ПДВ.
Сторони підтверджують, що клієнт (позивач) виплатив вказаний гонорар у вигляді авансу у сумі 21.000,00 грн без ПДВ у повному обсязі.
Наведені обставини стали підставою звернення позивача до суду із заявою про стягнення з відповідача витрат позивача на оплату послуг професійної правової допомоги.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом заяви позивач визначив витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21.000,00 грн.
Статтею 15 ГПК України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
З урахуванням вищезазначених вимог закону при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21).
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Також Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Водночас у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 - 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до п. 4.1.1 договору, гонорар адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у суді першої інстанції становить 21.000,00 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на оплату професійної правової допомоги у розмірі 21.000,00 грн.
Відповідно до п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/12876/19 (провадження №12-94гс20) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Суд взяв до уваги правові висновки, викладені у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №235/4969/19 про те, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі№922/1964/21 (провадження №12-14гс22) зазначено, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (п. 168). У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 дійшов висновку, що якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правничої допомоги, то детальний опис робіт не є обов`язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а отже є визначеним.
Суд встановив, що між позивачем та адвокатським об`єднанням визначено фіксовану вартість правничої допомоги (у сумі 21.000,00 грн).
На думку відповідача, витрати позивача на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки вони є значно завищеними, позивачем не доведено їх реальну необхідність, співмірність із фактичними витратами, враховуючи складність справи, обсяг виконаної роботи та час, який адвокат міг витратити на її розгляд.
Суд зауважує, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Дослідивши надані позивачем докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує такі критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, обсяг виконаної роботи під час розгляду справи, а саме: складання позову, заяви про зменшення позовних вимог та відповіді на відзив.
З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).
Суд надав оцінку отриманих позивачем послуг професійної правової допомоги та дійшов таких висновків.
Справа №904/3467/26 розглядалася в спрощеному позовному провадженні та включає в себе позовну заяву, заяву про зменшення позовних вимог та відповідь на відзив.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у ч. 5-7 ст. 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Суд вважає, що обґрунтованим розмір гонорару адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у розмірі 21.000,00 грн, а отже визнається таким, що підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином суд відзначає, що гонорар за правничу допомогу є фіксованим у розмірі 21.000,00 грн, а доданий акт надання правничої допомоги № 1 від 14.09.2026, який перелік наданих послуг, не визначає вартість кожної послуги окремо, як і витраченої не неї часу. Таким чином неможливо встановити вартість кожної із послуг, як те, що деякі із цих послуг могли надаватися безкоштовно.
А тому слід виходити саме із фіксованого гонорару у сумі 21.000,00 грн.
Відповідно до ч. 4, 9 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки позовні вимоги було задоволено частково, на відповідача суд покладає витрати позивача на професійну правову допомогу у розмірі 20.960,10 грн, з урахуванням того, що 99,81 % позовних вимог позивача судом задоволено.
Щодо поновлення процесуального строку на подання додаткових доказів.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області ухвалено за відсутності учасників справи і складено 07.09.2026.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах: право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19); ГПК України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи (п. 20 постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №911/4670/13, постанова від 21.12.2019 у справі №910/6298/19, від 24.12.2019 у справі №909/359/19). Заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску.
Отже, для реалізації права на отримання компенсації витрат на професійну правничу допомогу, а також для подання відповідних додаткових доказів, відповідач був зобов`язаний виконати свій процесуальний обов`язок подати такі докази у строк, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України, а саме: протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду. У разі пропуску зазначеного строку, на відповідача покладався обов`язок обґрунтувати поважність причин його пропуску.
З огляду на положення ч. 5 ст. 240 ГПК України та вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач повинен був подати докази понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу до 14.09.2026 включно, оскільки п`ятий день - 12.09.2026 (субота), а отже строк переноситься на перший за ним робочий день, тобто понеділок 14.09.2026. Водночас, 15.09.2026 заява про ухвалення додаткового рішення була сформована в системі «Електронний суд». До суду через систему «Електронний суд» заява надійшла 16.09.2026.
Статтею 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд відзначає, що дотримання строків є процесуальним обов`язком сторін. Сам по собі факт пропуску строку навіть на один день не є підставою для його автоматичного поновлення, якщо не доведено поважності причин.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку заявник зазначає таке.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 у справі № 904/3467/26 позов було задоволено частково.
Водночас справа розглядалася судом у порядку письмового провадження без виклику та участі сторін, у зв`язку з чим представник позивача не був присутній при ухваленні рішення та об`єктивно не міг бути обізнаний про його ухвалення 07.09.2026.
Зазначене рішення було отримано представником позивача - адвокатом Гніздовською Г.М. 08.09.2026 в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», що підтверджується відповідною довідкою (надається).
Таким чином, саме 08.09.2026 представнику позивача стало відомо про ухвалення судом рішення у справі.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 116 ГПК України останнім днем встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку було 14.09.2026, оскільки п`ятий день відповідного строку - 12.09.2026 - припав на суботу.
Разом з тим 14.09.2026 у м. Одесі та Одеській області мали місце повітряні тривоги та обстріли, що об`єктивно ускладнили звичайний режим роботи представника позивача та своєчасне подання процесуальних документів до суду.
Ця заява разом із доказами на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу подається 15.09.2026, тобто з пропуском встановленого процесуального строку лише на один день.
Враховуючи розгляд справи без виклику та участі сторін, фактичне отримання представником позивача рішення лише 08.09.2026, незначний строк пропуску, а також об`єктивні обставини, пов`язані з безпековою ситуацією 14.09.2026, позивач просить суд визнати причини пропуску процесуального строку поважними та поновити строк на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Беручи до уваги поважність причин, наведених позивачем, фактичне надання правничої допомоги, відсутність ознак зловживання правами, пропуск встановленого процесуального строку лише на один день, суд вважає, що залишення заяви позивача без розгляду не відповідатиме завданню господарського судочинства, а тому суд вважає за можливе поновити позивачу строк на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому суд враховує, що частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11.09.1997 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції та повинно бути «практичним та ефективним», а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.
Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Суд зазначає про те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.02.2026 у справі № 908/620/24.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 233, 238, 241, 244 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Клопотання позивача про поновлення строку на подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Поновити строк на подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Клопотання позивача про відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги задовольнити частково.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮТ КОМПАНІ" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр.Яворницького Дмитра, будинок 76А, приміщення 213; ідентифікаційний код 45351684) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРІНЦЕС ФУД» (Україна, 02002, місто Київ, вул.Маланюка Євгена, будинок 114А; ідентифікаційний код 44676840) 20.960,10 грн (двадцять тисяч дев`ятсот шістдесят грн 10 к.) витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк